Ухвала суду № 3023505, 01.12.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ    АДМІНІСТРАТИВНИЙ   СУД 

Справа №22-а-2450/2008 р.                                  Головуючий  у  1 інстанції – Попіков О.В.

                                                                                                                               Суддя-доповідач - Попович О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 грудня 2008 р.                                                                             м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді                        Попович О.В.

Суддів:                                            Бєлової Л.В., Горбань Т.І.,

при секретарі                                             Романовій Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області на Постанову Господарського суду Київської області від 29.05.2007 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Богуславський кар’єр» до Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Відкрите акціонерне товариство «Богуславський кар’єр» звернулось до Господарського суду Київської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Богунському районі Київської області про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення від 27.03.2007 року №0000182310/0, яким було нараховано до сплати податок на додану вартість в сумі 79559,29 грн. та штрафні санкції в сумі 39779,65 грн., на загальну суму 119338,94 грн.

Постановою Господарського суду Київської області від 29.05.2007 року позов Відкритого акціонерного товариства «Богуславський кар’єр» до Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення – задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення – рішенні від 27.03.2007 року №0000182310/0.

Не погоджуючись з вищезазначеною Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення Господарським судом Київської області норм матеріального та процесуального права та на те, що висновки, викладені в зазначеному рішенні суду, не відповідають обставинам справи, що відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення.

 Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

 Як вбачається з матеріалів справи, позивач є суб’єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим та взятий на облік як платник податків, зокрема податку на додану вартість.

З 20.10.2006 року по 30.10.2006 року відповідачем на підприємстві позивача було проведено виїзну позапланову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Богуславський кар'єр» за період з 1.07.2005р. по 30.06.2006р. та виявлено порушення підприємством підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за 2006р. загалом на суму 79559 грн., в т.ч. за березень 2006р. на суму 11869,79 грн., за травень 2006р. на суму 32857,83 грн., за червень 2006р. на суму 34831,67 грн., про що працівниками ДПІ у Богуславському районі складено відповідний акт від 21.03.2007р. № 23\23\22\00292497.

На підставі цього Акта начальником ДПІ у Богуславському районі 27.03.2007р. було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000182310X0, яким ВАТ «Богуславський кар'єр» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість загалом на суму 119338,94 грн., з яких 79559,29 грн. складає сума основного платежу з податку на додану вартість, а 39779,65 грн. - фінансові санкції з цього податку.

Господарський суд Київської області в своєму рішенні від 29.05.2007 року прийшов до висновку про правомірність, законність та обґрунтованість позовних вимог в частинні визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, а тому, дане податкове повідомлення-рішення визнано судом незаконним та скасовано.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з висновком суду, що позивачем не було порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» та обґрунтовано застосовано «0» ставку оподаткування по експортним операціям з контрагентами за кордоном.

Відповідно до вимог абз. 12 підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією. Доводи ДПІ про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на тому, що фактичне вивезення товару згідно наданих до перевірки ВМД відбулося не платником, а третьою особою і підстав для застосування нульової ставки ПДВ, згідно пп. 6.2.1 п.6.2 статті 6 Закону України «Про ПДВ» ВАТ «Богуславський кар'єр» немає.

Як вірно встановлено під час судового розгляду, між Відкритим акціонерним товариством «Богуславський кар'єр» і нерезидентами (ЗАТ «Імплекс» м. Кануас, Литва, ЗАТ «Тикрас Келяс», Литва, ІПТВУП «ТД Агропродукт» м. Мінськ, Білорусь) які купували продукцію у позивача, були укладені зовнішньоекономічні контракти, згідно умов яких продавцем товару, на умовах поставки БАР кордон України\Білорусь виступає саме ВАТ «Богуславський кар'єр». Згідно цих контрактів позивач продав товар і цей товар був вивезений за межі митної території України.

Законом України «Про податок на додану вартість» визначені платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, а тому порядок оподаткування податком на додану вартість експортних операцій регулюється Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» операції з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, оподатковуються за нульовою ставкою.

Згідно частини 3 підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Відповідно до пункту 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.07.1997р. вантажна митна декларація вважається оформленою у разі наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки посадової особи митниці, яка здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.

Залучені до матеріалів справи товариством вантажно-митні декларації - від 15.03.2006 року №102080000/6/050133, від 15.03.2006 року №102080000/6/050134, від 24.05.2006 року №102080000/6/050333, від 05.06.2006 року №102080000/6/050366 оформлені відповідно до Положення «Про вантажну митну декларацію», затвердженого Постановою КМУ від 09.06.1997р. № 574, на кожному аркуші є особиста номерна печатка інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару, напрямок переміщення предметів (експорт), найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні. Отже, факт, що товар перетнув митний кордон України підтверджений матеріалами справи і інспекцією не оспорюється.

В своїй апеляційній скарзі, відповідач посилається на те, що зазначення в графі 2 «відправник» зазначено ВАТ «Нажинський жоркомбінат», а ВАТ «Богуславський кар’єр» зазначений в якості особи, відповідальної за фінансове регулювання – графа 9, а тому суд першої інстанції необгрутновано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Однак, з даним висновком апелянта погодитись не можна.

Відповідно до Наказу Державної митної служби України від 30 червня 1998 року N 380, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 липня 1998 р. за N 469/2909 «Про затвердження Порядку заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі цей порядок визначає особливості заповнення граф вантажної митної декларації (далі - ВМД) відповідно до митних режимів згідно з Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженою наказом Держмитслужби України від 09.07.97 N 307 (зі змінами й доповненнями) і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.09.97 за N 443/2247 (далі - Інструкція), і класифікаторами, затвердженими цим самим наказом, якщо не передбачено інше. В графі 2 "Відправник/Експортер" зазначено, що в цій графі зазначаються відомості про відправника відповідно до товаротранспортних документів. При митному оформленні товарів за посередницькими договорами (контрактами) у графі зазначаються відомості про власника товарів. Якщо при цьому власник товарів не є відправником, то в графі зазначаються відомості про власника товарів і вчиняється запис «Див. на звороті», а на зворотному боці ВМД наводяться відомості про відправника товарів.

Згідно Наказу Державної митної служби України від 9 липня 1997 року N 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 р. N 443/2247 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» ця Інструкція визначає загальний порядок заповнення граф вантажної митної декларації (далі - ВМД). Пункт 1.2. закріплює вимоги до форми, комплектності та якості заповнення граф ВМД викладено у відповідних розділах Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 N 574, зі змінами та доповненнями. Так, графа 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» визначає, що у цій графі зазначаються відомості про резидента України, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), у тому числі комісіонера - при митному оформленні товарів за договором комісії, повіреного (агента) - при митному оформленні за договором доручення (агентським договором).

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено факт вивозу товарів позивачем, які продані по відповідним контрактам, за межі митної території України. Цей факт підтверджується долученими до справи вантажними митними деклараціями, на яких є всі необхідні відмітки, а стороною зовнішньоекономічного контракту та експортером є ВАТ «Богуславський кар'єр».

За наведених обставин, неправомірними є висновки податкового органу про те, що позивач не може вважатись експортером та мати право на застосування «0», оскільки факт експорту ВАТ «Богуславський кар'єр» товару за межі митної території України згідно укладених позивачем зовнішньоекономічних контрактів, де продавцем експортованого товару виступає саме ВАТ «Богуславський кар'єр», і відповідно до операції з вивезення (експортування) товарів позивачем застосовується нульова ставка ПДВ, яка встановлена п.п. 6.2.1. п. 6.2. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не були надані докази щодо порушення позивачем законодавства про оподаткування.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, з’ясовані всі обставини. Судове рішення ухвалено з додержанням норм  матеріального права. Відповідач не довів обставин правомірності податкового рішення-повідомлення, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 212, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області на Постанову Господарського суду Київської області від 29.05.2007 року – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 29.05.2007 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Богуславський кар’єр» до Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.

                                   Головуючий суддя 

                                   Судді