Ухвала суду № 3023494, 01.12.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-2027/08 Головуючий 1-ої інстанції Єфіменко В.В.

Суддя-доповідач - Попович О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2008 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Попович О.В.

Суддів: Бєлової Л.В., Горбань Т.І.,

при секретарі Романовій Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області на Постанову Господарського суду Черкаської області від 07 листопада 2006 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шпола-Агро Індустрі» до Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області, третя особа фірма «ПМС Індустрі С.А.» про визнання рішення недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Шпола-Агро Індустрі» звернулось до суду з позовом про визнання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.06.2006 року №0000142301/0 Шполянського відділення Смілянської Державної податкової інспекції правонаступником якого являється Державна податкова інспекції у Полянському районі Черкаської області недійсним.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 07 листопада 2006 року позов було задоволено та визнано недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.06.2006 року №0000142301/0 Шполянського відділення Смілянської Державної податкової інспекції, правонаступником якого являється Державна податкова інспекції у Шполянському районі Черкаської області.

Не погоджуючись з даною Постановою суду, відповідач додав апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що постанова винесена судом першої інстанції, з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, не застосовано норми ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які зявились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, працівниками відповідача було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Шпола Агро Індустрі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року. За наслідками проведено перевірки складено Акт № 239/23-32267960 від 13.05.2006 року (а.с. 11-18).

Працівниками відповідача було встановлено, що позивач по справі допустився порушення вимог Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-XIIз наступними змінами та доповненнями, у звязку з чим було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.06.2006 року №0000142301/0 (а.с. 19).

Задовольняючи позовні вимогу, суд першої інстанції виходив з того, що порушення вимог Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-XIIз наступними змінами та доповненнями, сталося не з вини позивача і дана обставина підтверджується доказами по справі, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

З даним висновком суду не можна не погодитись.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «Шпола Агро Індустрі» та фірмою «ПМС Індустрі С.А.» укладно Контракти № 050601 від 01.06.2005 року (а.с. 20-24) та №050606 від 06.06.2005 року(а.с. 43-45).

За даним контрактами продавець - фірма «ПМС Індустрі С.А.» продає, а покупець ТОВ «Шпола Агро Індустрі» покупає сільськогосподарське обладнання. Строк поставки встановлюється сторонами додатковими угодами (п. 4).

Пунктом 10 вказаних Контрактів визначено поняття форс-мажорних обставин, настання яких звільняє сторін по договору від відповідальності за невиконання умов останнього.

Додатковими угодами від 31 до Контрактів встановлено, що поставка товару проводиться протягом 90 днів з моменту проведення 100% оплати товару (а.с. 25, 46).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185-94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Стаття 2 даного Закону визначає, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (ст. 4 вказаного Закону).

Статтею 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що субєкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Звертаючись з апеляційною скаргою, Державна податкова інспекція у Шполянському районі Черкаської області, посилається на те, що підставою для зупинення термінів, передбачених ст.ст. 1, 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-XIIз наступними змінами та доповненнями, у разі виникнення форс-мажорних обставин є оригінал документа Торгово-промислової палати або уповноваженого органу країни виникнення таких обставин.

З даними доводами апеляційної скарги не можна погодитись, виходячи з наступного.

З метою регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг, Верховною Радою України 16.04.1991 року прийнято Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Частиною 11 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-XIIз наступними змінами та доповненнями, закріплено, що у разі виникнення форс-мажорних обставин, подання позову до суду країни розташування контрагента чи Міжнародного комерційного арбітражного суду, Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про визнання або стягнення з іноземного суб'єкта господарської діяльності боргу, пов'язаного з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору (контракту), а також у разі вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства дію санкцій центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики може бути тимчасово зупинено. Після закінчення строку зупинення санкції дія її поновлюється без додаткового рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. Жодної вимоги щодо особливого оформлення документів на підтвердження настання форс-мажорної обставини даний Закон не вимагає.

Стаття 6 Конституції України визначає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Таким чином, посилання апелянта на необхідність оформлення документів на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин, яка встановлена тільки Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 року N 201 «Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)», є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано керувався положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-XIIз наступними змінами та доповненнями, а не положеннями підзаконного нормативно-правового акту, а також не врахував положення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно зі ст.ст.198 ч.1 п.1, 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 72, 73 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на вище наведене, судом першої інстанції обґрунтовано та всебічно досліджено докази по справі, зясовані всі обставини. Рішення суду постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області на Постанову Господарського суду Черкаської області від 07 листопада 2006 року залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Черкаської області від 07 листопада 2006 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шпола-Агро Індустрі» до Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області, третя особа фірма «ПМС Індустрі С.А.» про визнання рішення недійсним залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.

Головуючий суддя

Судді