Ухвала суду № 3023304, 06.11.2007, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2007 року                                     Судова колегія Одеського апеляційного

адміністративного суду у складі:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Бітова А.І. та Милосердного М.М.,

при секретарі Усенко С.М.,

за участю представника позивача Ткача С А. та представника відповідача Кучіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу начальника Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 16 квітня 2007 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Далі+» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Далі+» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 29 вересня 2006 року № 0003172301/0, від 17 жовтня 2006 року № 0003172301/1, від 17 листопада 2006 року № 0003172301/2 та від 13 лютого 2007 року № 0003172301/3.

В обгрунтування позову зазначалося, що ДПІ у Суворовському районі м. Одеси на підставі акту комплексної документальної перевірки від 28 вересня 2006 року № 8641/23-70/32039751 прийняла податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2006 року № 0003172301/0, відповідно до якого позивачу нараховано податку на додану вартість в сумі 43798,9 грн. (основний платіж 29113,7 грн. та фінансові санкції 14685,2 грн.).

В подальшому позивач звертався зі скаргами до податкових органів, які рішеннями від 17 жовтня 2006 року № 23832/10/23-1012, від 10 листопада 2006 року № 31271/10/25-0007 та від 26 січня 2007 року №> 793/6/25-0115 були залишені без задоволення, а ДТП у Суворовському районі м. Одеси були прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення від 17 жовтня 2006 року № 0003172301/1, від 17 листопада 2006 року № 0003172301/2 та від 13 лютого 2007 року № 0003172301/3, згідно з якими позивачу необхідно сплатити податок на додану вартість в сумі 43798,9 грн..

При прийнятті рішень податковими органами було порушено положення ст. ст. З та 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив податкові повідомлення рішення від 29 вересня 2006 року № 0003172301/0, від 17 жовтня 2006 року № 0003172301/1, від 17 листопада 2006 року № 0003172301/2 та від 13 лютого 2007 року №

______________        

Головуючий І інстанції суддя Горячук Н.О.                                                 Справа №22а-431/2007 р.

Доповідач суддя Золотніков О.С.                                                                      Категорія № 29

2

0003172301/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29030,4 грн. за основним платежем та у сумі 14515,2 грн. штрафних фінансових санкцій скасувати.

Постановою господарського суду Одеської області від 16 квітня 2007 року позовні вимоги ТОВ «Далі+» задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 29 вересня 2006 року № 0003172301/0, від 17 жовтня 2006 року № 0003172301/1, від 17 листопада 2006 року № 0003172301/2 та від 13 лютого 2007 року № 0003172301/3.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник ДТП у Суворовському районі м. Одеси зазначає, що судом при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку апелянта, судом неправильно застосовано положення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, в апеляційній скарзі вказується на те, що адміністративний позов було прийнято та розглянуто з порушенням правил підсудності. У зв'язку з викладеним ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення і винесення нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог або винесення ухвали про закриття провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги та представника позивача, який вважав за необхідне залишити постановлене судове рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що 31 січня 2005 року між ТОВ «Далі+» та ТОВ «Економайзер» укладено договір № 1612, згідно якого ТОВ «Економайзер» зобов'язується поставити обладнання (насоси та засувки) на загальну суму 174182,4грн., у т.ч. ПДВ 29030,4грн., а ТОВ «Далі+» прийняти і оплатити зазначене обладнання.

На виконання умов договору ТОВ «Економайзер» передало, а ТОВ «Далі+» прийняло дане обладнання (накладні № № 0006, 0007, 0008 від 31 грудня 2005 року, податкові накладні № № 5, 6, 7 від 31 грудня 2005 року). На підставі цього ТОВ «Далі+» включило ПДВ в сумі 14855,4 грн. до податкового кредиту у грудні 2005 року по податковій накладній від 31 грудня 2005 року № 7 та у січні 2006 року в сумі 14175 грн. по податковим накладним від 31 грудня 2005 року № № 5 та 6.

В статутних документах позивача передбачено вид діяльності - роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами.

На підставі договору відповідального збереження від 10 січня 2006 року, укладеному між позивачем та ТОВ «Асгард», прийняте за договором № 1612 від 31 січня 2005 року майно було передано ТОВ «Далі+» на відповідальне зберігання ТОВ «Асгард».

На підставі акту комплексної документальної перевірки від 28 вересня 2006 року № 8641/23-70/32039751 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2006 року № 0003172301/0, відповідно до якого позивачу нараховано податку на додану вартість в сумі 43798,9 грн. (основний платіж 29113,7 грн. та фінансові санкції 14685,2 грн.).

В подальшому позивач звертався зі скаргами до податкових органів, які рішеннями від 17 жовтня 2006 року № 23832/10/23-1012, від 10 листопада 2006 року № 31271/10/25-0007 та від 26 січня 2007 року № 793/6/25-0115 були залишені без задоволення, а ДПІ у Суворовському районі м. Одеси були прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення від 17 жовтня 2006 року № 0003172301/1, від 17 листопада 2006 року № 0003172301/2 та від 13 лютого 2007 року № 0003172301/3, згідно з якими позивачу необхідно сплатити податок на додану вартість в сумі 43798,9 грн..

Встановлені судом обставини справи сторонами не оспорюються.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом

3

такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, (робіт, послуг), дата виписки рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із врахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції щодо правомірного віднесення позивачем 29030,4 грн. (в тому числі 14855,4 грн. в грудні 2005 року та 14175 грн. в січні 2006 року) до податкового кредиту суми ПДВ у зв'язку з придбанням товарів за договором № 1612 від 31 січня 2005 року є обгрунтованим. При цьому факт подальшої передачі ТОВ «Далі+» придбаного майна для зберігання ТОВ «Асгард» на підставі відповідного договору протягом конкретно визначеного строку не є безумовним підтвердженням факту придбання платником податку товарів для їх подальшого використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, що відповідно до п. п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» унеможливлює включення суми сплаченого податку до складу податкового кредиту такого платника.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині розгляду справи з порушенням правил підсудності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що з врахуванням змін, внесених до ст. 12 ГПК України Законом України від 15 грудня 2006 року № 483-У, дана справа підлягала розгляду місцевим загальним судом, як адміністративним судом. Проте, враховуючи, що зазначене порушення процесуального закону не потягло неправильне вирішення справи, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України відсутні підстави для скасування судового рішення. Що стосується посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі, то судом апеляційної інстанції не встановлено, а апелянтом не наведено жодної з обставин, яка відповідно до ч. 1 ст. 203 та ст. 157 КАС України є підставою для закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 202, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу начальника Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 16 квітня 2007 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 12 листопада 2007 року.