Постанова № 3023278, 21.12.2007, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2007 року грудня місяця 21 дня                               Судова колегія Одеського апеляційного

адміністративного суду

у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів               - Золотнікова О.С

- Милосердного М.М. при секретарі - Усенко С.М.

з участю: представників відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго" - Осипенко Ольги Григорівни, Ченкової Наталії Яківни; представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси - Філімонової Ганни Миколаївни, представника Головного управління Державного казначейства України в Одеській області - Черновол Артура Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго" на постанову господарського суду Одеської області від 02 липня 2007 року по справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2003 року відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго» (далі ВАТ «ЕК Одесаобленерго») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, вказуючи, що за рішенням керівника ДШ у Центральному районі м. Одеси №522-15-01/00131713 від 20.04.2000 р. і №314-15-01/00131713 від 13.04.2000 р. з ВАТ "Одесаобленерго" у безспірному порядку на підставі інкасових доручень № 262 від 20.04.2000 р, № 271 від 18.04.2000 p., № 272 від 18.04.2000 р. було стягнуто 1 172 857,00 грн. податку на додану вартість, 3 881 326,00 грн. податку на додану вартість, 1 217 375,00 грн. пені (з податку на додану вартість).

У квітні 2003 року ВАТ "Одесаобленерго" пред'явило позов до ДПІ у Центральному районі м .Одеси про визнання недійсними рішення керівника ДПІ у Центральному районі м. Одеси №522-15-01/00131713 від 20.04.2000 р. і № 314-15-01/00131713 від 13.04.2000 р. та

Головуючий І інстанції суддя - Горячук Н.О.                                    Справа №22а-2343/2007 р.

Доповідач суддя Бітов А.І.                                                                   Категорія №69

2

стягнення з Державного бюджету України через Управління державного казначейства в Одеській області на користь ВАТ "Одесаобленерго" 1 649 690,56 грн.

Під час розгляду справи на вимогу суду першої інстанції рішення ДШ у Центральному районі м. Одеси № 522-15-01/00131713 від 20.04.2000 р. та № 314-15-01/00131713 від 13.04.2000 р. не були надані, у зв'язку з чим ухвалою суду першої інстанції від 11.06.2003 р. матеріали судової справи направлені до Генеральної Прокуратури України для проведення перевірки і прийняття відповідного рішення, розгляд справи зупинений.

За результатами перевірки, оскаржувані рішення керівника ДШ у Центральному районі м. Одеси, органами прокуратури не виявлені, матеріали судової справи повернені з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи.

Ухвалою від 07.05.2007 р. провадження у справі поновлено. Позивачем уточнено позов та заявлені остаточні вимоги про

-  скасування рішення ДШ у Центральному районі міста Одеси № 314-15-01/00131713

від 13.04.2000 р. та№ 522-15-01/00131713 від 20.04.2000 p.;

-    визнання протиправними дій ДПІ у Центральному районі міста Одеси,

правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Приморському районі міста Одеси,

по стягненню у безспірному порядку з ВАТ "Одесаобленерго" до Державного бюджету України

за інкасовим дорученням (розпорядженням) №271 від 18.04.2000 р. податку на додану вартість

в розмірі 3 881 326,00 грн., за інкасовим дорученням (розпорядженням) № 272 від 18.04.2000 р.

пені в розмірі 1 217 375,00 грн., за інкасовим дорученням № 282 від 20.04.2000 р. податку на

додану вартість в розмірі 1 172 857,00 грн.

· визнання такими, що не підлягають виконанню інкасове доручення (розпорядження) ДПІ у Центральному районі міста Одеси № 271 від 18.04.2000 р. на 3 881 326,00 грн., інкасове доручення (розпорядження) Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Одеси № 272 від 18.04.2000 р. на 1 217 375,00 грн., інкасове доручення Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Одеси № 282 від 20.04.2000 р. на 1 172 857,00 грн.

· зобов'язання СДШ по роботі з ВПП у м. Одесі зарахувати в рахунок майбутніх платежів ВАТ "Одесаобленерго" з податку на додану вартість:

З 881 326,00 грн., які надмірно стягнені у безспірному порядку з ВАТ "Одесаобленерго" до Державного бюджету України за інкасовим дорученням (розпорядженням) №271 від 18.04.2000 p., відобразивши переплату в сумі 3 881 326,00 грн. на особовому рахунку платника податку ВАТ "Одесаобленерго";

1 172 857,00 грн., які надмірно стягнені у безспірному порядку з ВАТ "Одесаобленерго" до Державного бюджету України за інкасовим дорученням (розпорядженням) №282 від 20.04.2000 p., відобразивши переплату в сумі 1 172 857,00 грн. на особовому рахунку платника податку ВАТ "Одесаобленерго";

1 217 375,00 грн., які надмірно стягнені у безспірному порядку з ВАТ "Одесаобленерго" до Державного бюджету України за інкасовим дорученням (розпорядженням) №272 від 18.04.2000 p., відобразивши переплату в сумі 1 217 375,00 грн. на особовому рахунку платника податку ВАТ "Одесаобленерго".

В обгрунтування своїх вимог, позивач наголошував, що операції передачі споживачам векселів за спожиту електроенергію не є бартерними і не повинні оподатковуватись податком на додану вартість.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вказуючи, що відповідно до пункту 1.19 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» операції по взаємозаліку шляхом обміну векселів, емітованих боржниками, на векселі, емітовані ВАТ «ЕК Одесаобленерго», при яких погашаються відповідні борги, є бартерними (товарообмінними), в них вексель виступає як товар і тому вони підлягають оподаткуванню.

Постановою господарського суду Одеської області від 02.07.2007 р. в задоволені позову відмовлено в повному обсязі. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вніс зміни до податкової декларації за березень 2000 p., відобразивши в ній коригування сум ПДВ у розмірі 3483333,33 грн. та крім цього повідомив ДПІ у Центральному

3

районі про донарахування за результатами аудиторської перевірки ПДВ на загальну суму 5255687,42 грн. і пені у сумі 1217375 грн. за невчасну сплату ПДВ. Судом, з посиланням на положення п.5.1. ст. 5 , ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 12.12.2000 р. було встановлено, що оскільки сума податкового зобов'язання самостійно визначена платником у податковій декларації, не була сплачена їм у строки, встановлені Законом, та позивач не скористався правом виправлення показників податкової декларації, ДШ у Центральному районі правомірно прийняло рішення про стягнення платежів у безспірному порядку. При цьому, у зв'язку з самостійним узгодженням податкових зобов'язань в декларації у бік збільшення, суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача про недійсність оскаржуваних рішень керівника ДПІ Центрального району з підстав, того що здійснене донарахування податку на додану вартість по операціям по погашенню векселів, виданих в рахунок погашення боргів 1999 р. за електроенергію не обкладаються податком, оскільки для операцій з постачання електроенергії до 01.01.2000 р. встановлена «0» ставка податку і вказані операції не можуть вважатися товарообмінними.

ВАТ «Одесаобленерго» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В судовому засіданні представник позивача надав додаткові пояснення та заявлені вимоги підтримав.

Представники відповідачів надали заперечення на апеляційну скаргу, в судовому засіданні просили залишити постанову господарського суду Одеської області від 02.07.2007 р. без змін, апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ВАТ «ЕК Одесаобленерго» підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що за результатами аудиторського висновку позивач направив до ДПІ Центрального району м.Одеси листи від 30.03.2000 р. № 03/08-295 та 19.04.2000 р. № 03/08-333, якими просив вважати донарахованими за період 1999 року податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі  5 253 371,03 грн. та пені в сумі 1217375,89 грн.

У відповідності до ст. 7 п.7.7 п.п. 7.7.1, 7.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. сплата податку проводиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, у строки, передбачені для сплати податку, платник подає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію.

Позивачем зазначено в позові та підтверджено матеріалами справи, що донараховані суми 5 253 371,03 грн. включені в податкову декларацію за березень 2000 р. № 4919 від 20.04.04 p., однак до її подання в до ДПІ Центрального району були стягнуті в сумі 1 172 857,00 грн. і 3881326,00 грн. (податок) та 1 217 375,00 грн. (пені) в безспірному порядку ДПІ Центрального району м.Одеси інкасовими дорученнями № 262 від 20.04.2000 р, № 271 від 18.04.2000 p., № 272 від 18.04.2000 р. Отже, безспірно стягнуті суми донарахувань податку та пені були стягнуті з позивача ДПІ Центрального району до подання податкової декларації за березень 2000 p., проте після стягнення були відображені в ній.

Згідно розділу IXЗведеного акту від 23.06.2000 р. № 1997/23-1/121 про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового і валютного законодавства у 1999 p., ДПІ Центрального району м.Одеси встановлено правильність самостійного нарахування податку на додану вартість в сумі 1441, 0 тис. грн. та 3481 тис. грн. по операціям з розрахунками за спожиту електроенергію векселями та відповідність такого донарахування ст. 12 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.1998 р. № 857/98. Зауважень ДПІ Центрального району м.Одеси стосовно невідображення позивачем в податкових деклараціях або несплати після донарахування сум, в наданому акті перевірки не зазначено.

4

Втім, не повідомлено та належними доказами не доведено судовій колегії про наявність інших обставин, що зумовили безспірне стягнення у квітні 2000 р. з позивача спірних сум податку на додану вартість та пені.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до ст. 58 Конституції України, вимоги якої не були дотримані судом першої інстанції, колегія суду вирішуючи спір застосовує законодавство, яке було чинним і регулювало спірні правовідносини між сторонами на час їх виникнення та приходить до таких висновків.

Згідно ст. 11 п.11.6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами і доповненнями від 21.12.99 р. передбачалась до 1 січня 2000 р. нульова ставка податку на додану вартість по продажу електроенергії, а згідно п.п. 3.2.1 п.3.2. ст. З цього ж Закону не є об'єктом оподаткування операції обміну цінних паперів.

У відповідності до ст.ст. 7 та 10 Закону України "Про аудиторську діяльність" зі змінами і доповненнями від 20.02.1996 p., 16 березня 2000 р. аудиторсько-консалтинговою фірмою "Одеса" був проведений аудит та виданий аудиторський висновок про стан і достовірність бухгалтерського і податкового обліку і фінансової звітності ВАТ "Одесаобленерго" за період із 01.01.1999 р. по 01.01.2000 p., яким було встановлено недонарахування позивачем 20% ставки ПДВ по операціям 1999 року з продажу електроенергії, оплата за яку здійснювалась векселями у формі заліку взаємних однорідних вимог, з огляду на те, що за ст. 12 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.1998 р. № 857/98 бартерні операції продажу товарів, оподатковуваних по "0" ставці обкладаються податком на додану вартість.

За ст. 29 Закону України "Про аудиторську діяльність" № 3125-ХП від 22.04.1993 р. господарюючі суб'єкти, зазначені у ст. 10 цього Закону подають аудиторський висновок до відповідної податкової  інспекції.

П.п. 4 та 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 8-93, недоїмкою визначаються невнесені, після закінчення встановлених строків сплати, відповідні платежі, які стягуються за весь час ухилення від сплати у безспірному порядку за розпорядженням державних податкових органів. П. 23 "Інструкції про особливості застосування Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. №8-93", затверджений спільним наказом Міністерства фінансів України та ДПА України від 02.11.1993 р. № 84 передбачає, що суми недоїмки за платежами стягуються у безспірному порядку за розпорядженням відповідно до рішення органів державної податкової служби, типова форма якого є додатком № 3 до дійсної інструкції. Рішення керівника ДШ Центрального району м.Одеси № 522-15-01/00131713 від 20.04.2000 р. і № 314-15-01/00131713 від 13.04.2000 p., які зазначені в інкасових дорученнях (розпорядженнях) № 262 від 20.04.2000 р, № 271 та № 272 від 18.04.2000 р. як підстава для безспірного стягнення сум за п.6 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 8-93, в матеріали справи не надані.

За ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

ДШ Приморского району та СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі, доказів того, що рішення керівника ДШ Центрального району про безспірне стягнення сум пені і податку, згідно п.6. Декрету КМУ № 8-93 від 21.01.93 р. «Про стягнення не внесених у строк податкових і неподаткових платежів» та Інструкції про особливості застосування декрету КМУ від 21.01.93 р. № 8-93, затверджена спільним наказом Мінфіну України та ДПА України № 84 від 02.11.93 р., не надано, про наявність інших підстав для безспірного списання зазначених сум не доведено.

В матеріалах справи наявні листування між позивачем та відповідачами з приводу безспірного стягнення у квітні 2000 р. податку та пені, донарахованих саме по операціям вексельного заліку. В судових засіданнях під час встановлення обставин спору, представниками відповідачів надані пояснення, що   підставами для стягнення   спірних сум з позивача до

5

закінчення строку сплати податкових зобов'язань визначених податковою декларацією від 20.04.2000 p., стали факти повідомлення позивачем ДПІ Центрального району листами від 30.03.2000 р. № 03/08-295 та 19.04.2000 р. № 03/08-333, якими позивач просив вважати донарахованими за період 1999 року податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 253 371,03 грн. та пені в сумі 1217375,89 грн. по операціям вексельного заліку, однак відповідачі вважають безспірне стягнення правомірним з причин самостійного узгодження цих сум платником та їх наступне відображення в податковій декларації за березень 2000 р. За доводами відповідачів, з якими погодився суд першої інстанції, вимоги позивача про зарахування стягнутих сум, як переплату не можна задовольнити, внаслідок існування самостійно узгодженого зобов'язання в податковій декларації від 20.04.00 р. за березень 2000 p., яке не було у відповідності до ст. 5 п. 5.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-Ш скориговано платником в бік зменшення протягом строків давності (1095 днів).

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прийняття рішень ДПІ Центрального району м.Одеси про безспірне стягнення не пов'язане з тим, вважаються або не вважаються операції по погашенню векселів товарообмінними (бартерними), оскільки інкасові доручення (розпорядженя) № 271, № 272 від 18.04.00 р. та № 282 від 20.04.00 р. були прийняті у зв'язку з тим, що позивач в податковій декларації з ПДВ за березень 2000 р. самостійно здійснив коригування податкових зобов'язань в бік збільшення, внаслідок чого на думку суду першої інстанції податкове зобов'язання є узгодженим платником і не може бути оскаржене з таких підстав.

В дійсному спорі не має місця оскарження податкової декларації за березень 2000 p., оскільки спір стосується повернення помилково сплачених до бюджету сум, з огляду на невиконання цього відповідачами (ДПІ Центрального району, правонаступником якого є ДПІ Приморського району м. Одеси) в порядку, що діяв на момент виникнення спору, тобто березень-липень 2000 р.

Колегія суду погоджується з доводами апелянта, що суд першої інстанції здійснив зворотне застосування дії п.5.1 ст. 5 Закону України №2181, оскільки останній набрав чинності 21.12.2000 p., а отже на час безспірного стягнення та подання декларації за березень 2000 р. не міг бути застосований сторонами; процедуру та наслідки узгодження податкового зобов'язання платником та виправлення самостійно виявлених помилок в декларації на той час не регулював.

Питання нарахування та порядку справляння податків в спірний період було нормативно визначено Декретом КМУ № 8-93 від 21.01.93 р. «Про стягнення не внесених у строк податкових і неподаткових платежів» та Інструкцією про особливості застосування декрету КМУ від 21.01.93 р. № 8-93 "Про стягнення не внесених у строк податкових і неподаткових платежів», затверджена спільним наказом Мінфіну України та ДПА України № 84 від 02.11.93 p., зареєстрованої в Мін'юсті за № 169 від 15.11.93 р.

Питання визначення податкових зобов'язань, видів операцій що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, випадки звільнення від оподаткування та застосування нульової ставки податку законодавчо встановлено Законом України "Про податок на додану вартість " №168-ВР  від 03.04.1997 р.

Позивачем доведено, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачами, що ВАТ "Одесаобленерго" у відповідності до висновку аудитора, керуючись п.1.19 та п.1.6 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 12 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні", в березні 2000 р. помилково нарахувало споживачам електроенергії, податок на додану вартість на операції по проведенню зарахування однорідних зустрічних вимог, які виникли по операціям щодо пред'явлення векселів до оплати (погашенню) на суму 5 253 371,03 грн., з яких сума 5 054 183 грн. (З 881 326,00 грн. + 1 172 857,00 грн.) була стягнута в безспірному порядку ДПІ Центрального району м.Одеси. Вказана сума податку була донарахована споживачам, понад ціну за електроенергію, продану у 1999 р. на яку видані векселя,   у той час як згідно п.11.6 ст. 11 Закону України "Про

б

податок на додану вартість" до 01.01.2000 р. до операцій з продажу електроенергії була встановлена нульова ставка податку.

В червні 2000 р. всім споживачам, яким було нараховано податок на додану вартість в загальній сумі 3 483 333, 33 грн. та відображено це в особистих рахунках, ВАТ "Одесаобленерго" відсторнувало (відрахувало) ці суми на підставі листа № 03 /04 - 409 від 16.06.00 р. та направило до ДПІ Центрального району лист від 27.06.2000 р. за вих. № 03/08-450 з повідомленням про невірне донарахування податкових зобов'язань в сумі 3 483 333,33 грн. та відповідно нарахування пені в сумі 689 003,51 грн. та проханням зменшити нарахування пені на 689 003,51 грн. Також, в липні 2000 р. всім споживачам, яким було помилково нараховано податок на додану вартість в загальній сумі 1 441 004,35 грн. та відображено це в особистих рахунках, ВАТ "Одесаобленерго" відсторнувало (відрахувало) ці суми на підставі листа № 03 /04 - 451 від 20.07.00 p., a21.07.2000 р. за вих. № 03/08-415 направлено до ДПІ Центрального району м. Одеси лист з повідомленням про невірне донарахування податкових зобов'язань в сумі 1 441 004, 35 грн. та відповідно нарахування пені в сумі 435 611,91 грн. та проханням зменшити нарахування пені на 435 611,91 грн.

Про одержання позивачем сум донарахованого податку в розмірі 5 054 183 грн. в ціні за електроенергію на погашення якої видані векселя, суду не доведено.

Ст. 1 п. 1.6 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді визначена згідно з цим Законом.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 054183 грн. та зобов'язання з пені в розмірі 1 217 375,00 грн. не існувало, відображено в декларації за березень 2000 р. та справлено помилково, оскільки зазначена сума податку не була визначена, нарахована та одержана з дотриманням положень Закону України "Про податок на додану вартість".

Операції між позивачем та його споживачами з взаємних погашень векселів не є бартерними, в розумінні п. 1.19 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки зазначена норма передбачає, що бартер (товарний обмін) господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). П. 1.6 ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що під терміном товари розуміють матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Оскільки підприємства (споживачі електроенергії) видали ВАТ «Одесаобленерго» векселі, в рахунок підтвердження та відстрочення виконання грошових зобов'язань по оплаті за електроенергію, такі векселі не можна розглядати як товар. У відповідності до ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Отже, при погашенні векселя передбачається зарахування грошей на рахунки продавця товару (робіт, послуг), що виключає визначення такої операції, як бартерна.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що у ВАТ "Одесаобленерго" не існувало податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 054 183 грн. (З 881 326,00 грн. + 1 172 857,00 грн.) та не існувало зобов'язання з пені в розмірі 1 217 375,00 грн.

Внаслідок помилкового застосування положень п.1.19 та п.1.6 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 12 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" ВАТ "Одесаобленерго" допустило неправильне представлення в бухгалтерському обліку фактів господарської діяльності, оскільки відобразило господарську операцію, яка обкладається податком на додану вартість за "0" ставкою, такою як операція, яка обкладається 20 відсотковю ставкою податку на додану вартість, тобто вчинило помилку.

7

Фактами, які сприяли в спричиненні вказаної помилки, були рекомендації аудиторської фірми та роз'яснення ДПІ Центрального району.

Єдина процедура повернення коштів, сплачених до бюджету внаслідок неправильного обчислення або з порушенням встановленого порядку справляння податку, була передбачена ст. 10 Декрету КМУ № 8-93 від 21.01.93 р. та ст.ст. 38, 39 «Інструкції про особливості застосування декрету КМУ від 21.01.93 р. № 8-93» від 02.11.93 р.

Так, згідно ст. 10 Декрету КМУ № 8-93 від 21.01.93 р. та ст.ст. 38, 39 «Інструкції про особливості застосування декрету КМУ від 21.01.93 р. № 8-93» від 02.11.93 p., суми зайво внесені до бюджету внаслідок неправильного обчислення або з порушенням встановленого порядку справляння, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платнику у 5-денний строк з дня одержання його письмової заяви. Державна податкова інспекція на підставі даних особових рахунків платника у триденний термін з дня одержання заяви готує висновок про наявність переплати по даному виду платежу та недоїмки, якщо вона існує, по іншому платежу. Заява платника та висновок подаються фінансовому органу для прийняття протягом двох днів рішення про залік переплати в рахунок сплати інших платежів, за якими не настали строки сплати, або про повернення платнику суми із бюджету.

Листи позивача вих. № 03/08-450 від 27.06.2000 р. та вих. № 03/08-415 21.07.2000 р. у порушення ст. 10 Декрету КМУ № 8-93 від 21.01.93 р. та ст.ст. 38, 39 «Інструкції про особливості застосування декрету КМУ від 21.01.93 р. № 8-93» від 02.11.93 р. ДПІ Центрального району не розглянуло та не прийняло рішення про перегляд помилково справленого податку з можливістю зарахувати в рахунок майбутніх платежів помилково справлений (стягнутий) платіж.

За таких обставин, підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі зарахувати в рахунок майбутніх платежів ВАТ "Одесаобленерго" помилкового сплачений податок на додану вартість в сумі 5 054 183 грн. (З 881 326,00 грн. + 1 172 857,00 грн.) та пені в розмірі 1 217 375,00 грн.

Не приймаються судовою колегією доводи СПДІ по роботі з великими платниками податків, що виправлення помилки повинно здійснюватись лише шляхом зменшення податкових зобов'язань в декларації, а тому за відсутності цього, у позивача існує податкове зобов'язання в спірній сумі, яке відображено в особовому рахунку (картки) платника. На підтвердження своїх доводів відповідач посилається на дані особового рахунку (картки) платника, у відповідності до якого на час закінчення строку для платежу податку (20.04.2000 р.) сума сплачених податків склала 7 828 856,15 грн. (з урахуванням безспірно стягнутих сум) та була менше ніж сума заявлена в декларації, тобто 7 884 707 грн.

Оскільки у ВАТ "Одесаобленерго" не існувало податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 054 183 грн. та з пені в розмірі 1 217 375,00 грн. та в декларації ці суми були представлені неправильно, для можливості поверення помилково сплачених сум у відповідності до ст. 10 Декрету КМУ № 8-93 від 21.01.93 р. та ст.ст. 38, 39 «Інструкції про особливості застосування декрету КМУ від 21.01.93 р. № 8-93» від 02.11.93 p., діюче законодавство не вимагало подання скоригованої податкової декларації а визнавало достатнім подання відповідного листа (заяви) платника. У відповідності до п.10ч.1п.п.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, яка затверджена наказом ГДПІ від 12.05.1994 р. № 37 в ред. від 04.12.99 p., документами, на підставі яких проводять облік платежів до бюджету є надані платником -декларація, розрахунок, повідомлення, тощо. У відповідності до Наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення" в редакції, що діяла до 11.12.2000 р. можливість виправлення в податковій декларації самостійно виявлених помилок платником не передбачено. У той же час можливість виправити самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданих деклараціях шляхом подачі нової декларації (уточненої декларації) виникла після 14.05.2001 р. після набарння чинності Законом України «Про порядок погашення зобов'язань     платників податків перед бюджетними та державними

8

цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181 -III та внесення змін до п.4.4 Наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення".

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, виправлення помилки іншим способом, ніж встановлений ст. 10 Декрету КМУ № 8-93 від 21.01.93 р. та ст.ст. 38, 39 «Інструкції про особливості застосування декрету КМУ від 21.01.93 р. № 8-93» від 02.11.93 p., не передбачалось.

Не приймаються доводи відповідача про економічну недоцільність здійснення зарахування безспірно стягнутих сум в рахунок майбутніх платежів з наведених відповідачем підстав, що в такому разі у позивача виникне недоїмка за 2000 р. в спірній сумі. Відображення спірних сум в податковій декларації за березень 2000 р. при умові встановлення цим рішенням їх відсутності у платника, виключає визнання їх як недоїмки та виключає обов'язок платника її погасити.

Відповідно до "Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів..." ДПС України від 12.05.1994 р. № 37 облік повернення платнику зайво або помилково внесених сум платежів до бюджету або зарахування переплат у рахунок сплати інших платежів в особових рахунках платників проводиться органом державної податкової служби на підставі даних відомостей про повернення надміру сплачених сум платежів у вигляді реєстру розрахункових документів та копій відповідних висновків органу державної податкової служби про наявність переплати.

Також, погоджується колегія суду з доводами позивача про протиправність дій ДШ Центрального району м. Одеси, з підстав недодержання порядку безспірного стягнення.

У відповідності до п. 145 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", яка затверджена Постановою Національного банку України № 204 від 02.08.1996 p., суми недоїмки до бюджету за податками, штрафи, нараховані державними податковими адміністраціями України стягуються у безспірному порядку інкасовими дорученнями (розпорядженнями)...відповідальність за достовірність даних інкасового доручення (розпорядження) на безспірне стягнення коштів покладається на стягувача, який оформив розрахунковий документ.

На час вчинення протиправних дій, що оскаржуються, ДПІ не мало інших повноважень, підстав та способу щодо безспірного списання коштів, ніж ті повноваження, підстави та способи, що були встановлені п.8 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.6 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. №8-93, ПЛІ, п.23 "Інструкції про особливості застосування Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. №8-93", яка затверджена наказом Мінфіну та ДПА України № 84 від 02.11.1993 р., п. 145 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", яка затверджена Постановою Національного банку України № 204 від 02.08.1996 p., вимоги яких ДПІ Центрального району у м. Одесі під час стягнення спірних сум податку та пені не дотримані.

За таких обставин, судова колегія доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області і, відповідно, необхідність їх задоволення.

Враховуючи, що судом першої інстанції, при вирішенні справи, порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти по справі нову, якою задовольнити позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

9

великими платниками податків у м. Одесі, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго» задовольнити, постанову господарського суду Одеської області від 02 липня 2007 року скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою

·скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Одеси № 314-15-01/00131713 від 13.04.2000 р. та рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Одеси № 522-15-01/00131713 від 20.04.2000 p.;

·визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Одеси, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Приморському районі міста Одеси, по стягненню у безспірному порядку з ВАТ "Одесаобленерго" до Державного бюджету України за інкасовим дорученням (розпорядженням) №271 від 18.04.2000 р. податку на додану вартість в розмірі 3 881 326,00 грн., за інкасовим дорученням (розпорядженням) № 272 від 18.04.2000 р. пені в розмірі 1 217 375,00 грн., за інкасовим дорученням № 282 від 20.04.2000 р. податку на додану вартість в розмірі 1 172 857,00 грн.

·визнати такими, що не підлягають виконанню інкасове доручення (розпорядження) Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Одеси № 271 від 18.04.2000 р. на З 881 326,00 грн., інкасове доручення (розпорядження) Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Одеси № 272 від 18.04.2000 р. на 1 217 375,00 грн., інкасове доручення Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Одеси № 282 від 20.04.2000 р. на 1 172 857,00 грн.

·зобов'язати СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі зарахувати в рахунок майбутніх платежів ВАТ "Одесаобленерго" з податку на додану вартість:

З 881 326,00 грн., які надмірно стягнені у безспірному порядку з ВАТ "Одесаобленерго" до Державного бюджету України за інкасовим дорученням (розпорядженням) №271 від 18.04.2000 p., відобразивши переплату в сумі 3 881 326,00 грн. на особовому рахунку платника податку ВАТ "Одесаобленерго";

1 172 857,00 грн., які надмірно стягнені у безспірному порядку з ВАТ "Одесаобленерго" до Державного бюджету України за інкасовим дорученням (розпорядженням) №282 від 20.04.2000 p., відобразивши переплату в сумі 1 172 857,00 грн. на особовому рахунку платника податку ВАТ "Одесаобленерго";

1217 375,00 грн., які надмірно стягнені у безспірному порядку з ВАТ "Одесаобленерго" до Державного бюджету України за інкасовим дорученням (розпорядженням) №272 від 18.04.2000 p., відобразивши переплату в сумі 1 217 375,00 грн. на особовому рахунку платника податку ВАТ "Одесаобленерго".

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 грудня 2007 року.