Ухвала суду № 3023276, 11.09.2007, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року вересня місяця 11 дня                             Судова колегія Одеського апеляційного

адміністративного суду

у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів               - Золотнікова О.С.

- Милосердного М.М. при секретарі - Усенко С.М.

з участю: представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві - Рибальченко Олени Олександрівни; представників товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" - Птичкіної Вероніки Володимирівни та Ковширіна Миколи Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову господарського суду Миколаївської області від 19 березня 2007 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання відповідача надати органу Державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі ТОВ "МГЗ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ по роботі з ВПП) у м. Миколаєві про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000236/0 від 23 жовтня 2006 року та про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача за липень 2006 року 20 077 758 грн., посилаючись на порушення відповідачем вимог підпункту 7.7.2. та ч.2 підпункту 7.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", щодо визначення суми бюджетного відшкодуванні і строків надання висновку про відшкодування з державного бюджету до органу державного казначейства, відсутністю права відповідача здійснювати позапланову перевірку без наявності рішення суду з цього питання.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на порушення позивачем підпунктів 7.2.2., 7.4.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" п.5.12.2. "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість". В розрахунок суми бюджетного відшкодування за липень 2006 року позивач включив суму 6 127 грн. податку на додану вартість (далі ПДВ) за придбаний товар, який не призначений для його використанні у

Головуючий І інстанції суддя - Васильєва Л.І.                            Справа №22а-413/2007 р.

                                                                                                                                Категорія №23

2

господарській діяльності. Висновок до державному казначейству на суму 52 80 705, 52 грн. не надано, оскільки зустрічними перевірками на даний час підтверджено надходження до бюджету ПДВ на суму 14 750 724,99 грн.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 19 березня 2007 року адміністративний позов задоволений.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00000236/0 від 23 жовтня 2006 року.

Зобов'язано СДШ по роботі з ВПП у м. Миколаєві /54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20, код ЄДРПОУ 22440171/ надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" /54051, м. Миколаїв, вул. Артема, 62 А, код 33133003/ ПДВ за липень 2006 року в сумі 20 077 758 грн.

В апеляційній скарзі СДШ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач здійснив виїзну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок по декларації з ПДВ за липень 2006 року.

За результатами перевірки було складено акт від 17 жовтня 2006 року №10/37-034/33133003, у якому зазначено про завищення позивачем суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на 6 127 грн.

Підставами для зменшення цієї суми вказані порушення позивачем п.п.7.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість": у складі податку на додану вартість фактично сплаченого отримувачем товарів(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, включено в рядок 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування сплату суми ПДВ вартість в розмірі 6 127 грн. від придбання з ПДВ вітчизняних товарів(послуг), які не призначаються для їх використання у господарській діяльності (рядок 14 декларації за червень та липень 2006 року) і не включаються до складу податкового кредиту.

На підставі акту перевірки відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення №00000236/0 від 23 жовтня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2006 року на суму 6 127 грн.

Актом перевірки від 17 жовтня 2006 року підтверджено правомірність заявленої позивачем до відшкодування з бюджету суми 20 077 758 грн. Висновок до органу державного казначейства відповідач повинен був надати не пізніше 22 жовтня 2006 року. На день вирішення спору судом першої інстанції бюджетне відшкодування позивачу у сумі 20 077 758 грн. не здійснено. При цьому, відповідач посилався на не закінчення проведення зустрічних перевірок.

На час розгляду справи судом апеляційної інстанції, більша частина з вказаної суми позивачу відшкодована, а саме 16 407 234 грн., також проведено погашення податкових векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування у розмірі 46 327 грн. 46 коп.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, п.6.1. ст. 6, п.п.7.7.2. п.7.7, пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві вказується, що позивачем включено в рядок 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування за липень 2006 року сплату суми ПДВ в розмірі 6 127 грн. від придбання з ПДВ вітчизняних товарів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності. З урахуванням вимог п.6.1.

3

ст. 6, пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", неможливо включати до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені платником податків за товари, які не будуть в подальшому використовуватися в господарській діяльності. Тому, на думку апелянта, позивачем безпідставно включено до розрахунку суми бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 6 127 грн. за липень 2006 року.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, оскільки підпункт "а" п.7.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Таким чином, виходячи зі змісту цієї правової норми відшкодуванню підлягає сума ПДВ, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) не залежно від того чи підлягає цей податок включенню до податкового кредиту попереднього періоду, чи будуть використані придбані товари (послуги) в господарській діяльності.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 19 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 вересня 2007 року.