Ухвала суду № 3023274, 18.12.2007, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року грудня місяця  18 дня                              Судова колегія Одеського апеляційного

адміністративного суду

у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів               - Золотнікова О.С.

- Милосердного М.М. при секретарі - Усенко С.М.

з участю: представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві - Глушко Дмитра Вікторовича; представника Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва - Кравчука Олександра Ілліча; представника відкритого акціонерного товариства "Дамен Шіпярдс Океан" - Віштал Лідії Василівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві та Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва на постанову господарського суду Миколаївської області від 19 квітня 2007 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Дамен Шіпярдс Океан" до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, Головного управління державного казначейства України у Миколаївській області за участю прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління державного казначейства України у Миколаївській області, про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у Миколаївській області, суми відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2005 року відкрите акціонерне товариство (далі ВАТ) "Дамен Шіпярдс Океан" звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції (далі ДШ) в Корабельному районі м. Миколаєва, Головного управління державного казначейства України у Миколаївській області про відшкодування бюджетної заборгованості та суми відсотків, що нарахована на цю заборгованість, вказуючи, що воно документально підтвердило існуючу бюджетну заборгованість та відсотки по ній, але з вини відповідачів йому не відшкодовані розраховані суми.

Посилаючись на наведене та керуючись ст.ст. 7, 8 Закону України „Про податок на додану вартість", позивач просив задовольнити позов.

Відповідачі і прокурор позовні вимоги не визнали, вказуючи, що згідно з Наказом Державної податкової адміністрації України від 24 квітня 2003 року, відшкодування бюджетної

Головуючий у першій інстанції - Васильєва Л.І.                                             Справа №22а-842/2007 р.

Доповідач Бітов А.І.                                                                                                    Категорія №23

2

заборгованості позивачу неможливо без проведення попередньої документальної перевірки. Також, посилаючись на ст. 12 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік", відповідачі вказали, що оскільки заявлена позивачем сума була оформлена облігаціями внутрішньої державної позики, то вимоги позивача про стягнення відсотків з цієї суми є необгрунтованими.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 лютого 2005 року справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23 січня 2007 року було залучено до участі у справі в якості другого відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі СДШ по роботі з ВПП у м. Миколаєві).

05 квітня 2007 року позивач відмовився від частини позовних вимог, яка стосується відшкодування бюджетної заборгованості і уточнив позовні вимоги, які стосуються відшкодуванню процентів по бюджетній заборгованості.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 19 квітня 2007 року адміністративний позов задоволений частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаєві, пр-т. Леніна, 141В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь ВАТ "Дамен Шіпярдс Океан" /54050, м. Миколаїв, Заводська площа, 1, розрахунковий рахунок 260009927 у МОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 326182 код 14307653/ 98 311,15 грн. відсотків бюджетної заборгованості.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах СДШ по роботі з ВПП у м. Миколаєві і ДШ в Корабельному районі м. Миколаєва ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві і ДШ в Корабельному районі м. Миколаєва перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 20 лютого 2003 року позивач надав ДШ у Корабельному районі м. Миколаєва податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2003 року.

15 квітня 2003 року позивач представив ДШ в Корабельному районі м. Миколаєва уточнюючу декларацію, розрахунок експортного відшкодування і довідку про суму ПДВ, згідно яких різниця між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту мала від'ємне значення і складала 1 218 689 грн. в тому числі 1 211 449 грн. бюджетного відшкодування і 7 190 грн. експортного відшкодування.

ДПІ в Корабельному районі м. Миколаєва своєчасно не надала до органу державного казначейства висновків щодо відшкодування позивачу 1 218 689 грн. з державного бюджету і вказана сума не була перерахована на розрахунковий рахунок позивача в установі банку.

У червні 2004 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування бюджетної заборгованості та суми відсотків по ній.

У липні 2004 року бюджетна заборгованість у сумі 1218 689 грн. була погашена позивачу шляхом оформлення облігації внутрішньої державної позики.

05 квітня 2007 року позивач звернувся до суду з клопотанням про відкликання позовних вимог в частині стягнення бюджетної заборгованості у сумі 1 218 689 грн. і уточнив позовні вимоги відносно суми процентів на бюджетну заборгованість, яка згідно з його розрахунками складала 98 337,55 грн. (97 538,50 + 754,05), де 97 538,50 грн. - проценти, нараховані з суми 1211 449 грн., а 754,05 грн. - проценти, нараховані з суми 7 190 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на стягнення процентів по бюджетній заборгованості ґрунтується на положеннях ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (у редакції, яка діяла на час виникання спірних правовідносин) і виникає при порушені строків відшкодування незалежно від способу погашення заборгованості.

3

Позов був задоволений частково, оскільки суд першої інстанції знайшов помилку в розрахунках позивача та виправив її, що призвело до зменшення суми позовних вимог на 26,40 грн.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

В апеляційних скаргах СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві і ДПІ в Корабельному районі м. Миколаєва вказується, що суд першої інстанції не врахував, що оскільки погашення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість проводилося у відповідності до Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" і було оформлено (за заявою позивача) облігацією внутрішньої державної позики, то позивач втратив право на стягнення процентів.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянтів з таких підстав.

Перед викладенням своєї позиції судова колегія підкреслює, що оскільки апелянти не заперечують проти наявності у позивача права на стягнення процентів до оформлення бюджетної заборгованості облігаціями внутрішньої позики, а наполягають тільки на „втраті права" після оформлення, то судова колегія не вважає необхідним обґрунтовувати нижче виникнення такого права.

Щодо „втрати права" після оформлення бюджетної заборгованості облігаціями внутрішньої позики, то у відповідності до ст. 12 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік", на яку посилаються апелянти, погашення простроченої бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, що виникла за станом на 01 листопада 2003 року та не відшкодована за станом на 01 січня 2004 року здійснюється шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.

Порядок випуску, обігу, погашення зазначених облігацій, а також нарахування відсотків на них затверджується Кабінетом Міністрів України.

Облігації внутрішньої державної позики підлягають щорічному погашенню рівними частинами (у розмірі 20 відсотків номінальної вартості таких облігацій) одночасно із виплатою доходів (процентів) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до Основних умов і Порядку випуску, обігу, погашення облігацій внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять років, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2003 року, основні умови випуску облігацій є публічною пропозицією платникам податку щодо оформлення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Заборгованість вважається погашеною з моменту зарахування облігацій на рахунковий рахунок платника податку.

Детальний аналіз наведених положень і цих нормативних актів в цілому свідчить, що ні Закон України „Про державний бюджет України на 2004 рік", ні Порядок випуску, обігу, погашення облігацій внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять років, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2003 року, не встановлюють, що платник податку, який обрав спосіб погашення бюджетної заборгованості облігаціями, втрачає право на відшкодування процентів, нарахованих у відповідності до ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) до обрання їм такого способу.

Цей висновок підтверджується зокрема положенням п.1 вищевказаного Порядку, згідно якого, Порядком визначаються правила оформлення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, що утворилася на 1 листопада 2003 р. і не відшкодована до 1 січня 2004 p., облігаціями внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять років, випущених для погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість відповідно до статті 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та Законів України "Про податок на додану вартість", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні".

Отже, зазначений Порядок був затверджений у відповідності до Закону України „Про податок на додану вартість", ст. 7 якого передбачає, що на суму бюджетної заборгованості

4

нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

Аналізуючи наведене, судова колегія доходить до висновку, що день оформлення заборгованості облігаціями є не днем „втрати права на проценти", а днем, з якого платнику податку лише припиняють нараховувати проценти на виниклу заборгованість, однак нараховані до цього дню проценти, мають бути відшкодовані йому.

За таких підстав, судова колегія вважає, що оформивши бюджетну заборгованість облігаціями, позивач не втратив право на стягнення процентів, нарахованих до цього оформлення.

Також, судова колегія вважає, що згідно з сенсом ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) та з врахуванням обставин справи, на сьогоднішній день єдиною підставою для втрати позивачем права на відшкодування процентів, нарахованих до оформлення заборгованості облігаціями, є відшкодування йому цих процентів.

Отже, твердження апелянтів про те, що оформивши бюджетну заборгованість облігаціями внутрішньої позики, позивач втратив право на стягнення процентів, нарахованих до оформлення заборгованості облігаціями, є необгрунтованим і таким, що суперечить законодавству України (яке діяло на час виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві та Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 19 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 грудня 2007 року.