Ухвала суду № 3023269, 11.12.2007, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року грудня місяця 11 дня                               Судова колегія Одеського апеляційного

адміністративного суду

у складі:

головуючого -Бітова А.І.

суддів               - Золотнікова О.С.

- Милосердного М.М. при секретарі - Вихренко К.П.

з участю: представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси - Маломанова Івана Вікторовича; представників товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтотехніка Центр" - Ложкіної Юлії Борисівни та Пазіної Світлани Валеріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 18 травня 2007 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтотехніка Центр" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Спецавтотехніка Центр" звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000312370/0 від 12 березня 2007 року на суму 301 515 грн., посилаючись на безпідставність нарахування відповідачем позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) та штрафних санкцій, згідно вказаного повідомлення-рішення, у зв'язку з правомірністю включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, що були сплачені позивачем у складі вартості наданих послуг ТОВ "КТ Хизис" та ТОВ "Ларош". Позивач зазначав, що не повинен нести відповідальність за допущені ТОВ "КТ Хизис" та ТОВ "Ларош" порушення порядку ведення господарської діяльності, зазначені у судових рішеннях Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2006 року.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вказуючи на правомірність донарахування позивачу ПДВ та штрафних санкцій на загальну суму 301 515 грн. у зв'язку з порушенням позивачем пп.7.2.4 п.7.2., пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7, п.9.6 ст. 9, п.10.3 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість".

Головуючий у першій інстанції- Петров B.C.                                     Справа №22а-1091/2007 р.

Доповідач Бітов А.І.                                                                                             Категорія №34

2

Постановою господарського суду Одеської області від 18 травня 2007 року позов ТОВ "Спецавтотехніка Центр" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повід омлення-рішення задоволений.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси №0000312370/0 від 12 березня 2007 року скасовано.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Приморському районі м. Одеси, перевіривши законність і обгрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено порядок обчислення та сплати ПДВ, у т.ч. і податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно ж з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

· або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

· або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що у лютому 2007 року ДПІ у Приморському район м. Одеси провела невиїзну документальну перевірку позивача з питань з питань взаєморозрахунків з ТОВ "КТ Хизис" за квітень, липень 2006 року, з ТОВ "Ларош" за жовтень-листопад 2005 року, березень 2006 року, з ТОВ "Будівельний світ" за липень-жовтень 2006 року.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси був складений акт № 1672/23-70/20932817 від 26 лютого 2007 року, на підставі якого 12 березня 2007 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312370/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 201 010 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 100 505 грн., на загальну суму 301 515 грн., за порушення позивачем пп. 7.2.4 п.7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7, п.9.6 ст. 9, п.10.3 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підставою для заниження відповідачем суми податкового кредиту позивача за податковими накладними, виписаними позивачу ТОВ "КТ Хизис" та ТОВ "Ларош", в акті перевірки визначено наступні обставини: рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2006 року, яким було визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ "КТ Хизис", скасовано державну реєстрацію ТОВ "КТ Хизис" та анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ "КТ Хизис'"; рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2006 року, яким визнано недійсним свідоцтво про державну

3

реєстрацію юридичної особи - ТОВ "Ларош", скасовано державну реєстрацію ТОВ „Ларош" та анульовано свідоцтво платника ПДВ "Ларош".

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ТОВ "Спецавтотехніка Центр" цілком обгрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 1, 7, 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість".

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі вказується, що ТОВ "КТ Хизис'" та ТОВ "Ларош" після дати 29 березня 2006 року та 12 жовтня 2005 року, відповідно, не були зареєстровані як платники ПДВ, первинні документи цих юридичних осіб не були дійсними та не мали юридичної сили та доказовості від моменту їх складання, тому, що були підписані невідомими особами, що стало підставою для визнання недійсними установчих документів та свідоцтв платника ПДВ з моменту реєстрації.

Таким чином, на думку апелянта, позивачем, за розрахунками з ТОВ "КТ Хизис"' за квітень, липень 2006 року до складу податкового кредиту безпідставно віднесена ПДВ в розмірі 109 561, 23 грн., за розрахунками з ТОВ "Ларош" за жовтень, листопад 2005 року, березень 2006 року до складу податкового кредиту безпідставно віднесена ПДВ в розмірі 92 276,19 грн.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, оскільки з матеріалів справи вбачається, що постанови Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2006 року на які посилається апелянт набрали законної сили 05 січня 2007 року, а господарські відносини між позивачем та ТОВ "КТ Хизис" ТОВ "Ларош" (з приводу яких ДПІ було видано податкове повідомлення-рішення) мали місце у 2005 та першій половині 2006 року.

Само по собі визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Судова колегія, також, вважає необхідним зазначити, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість", не передбачається умова сплати цих сум до бюджету.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то ця тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки позивач виконав усі передбачені Законом умови отримання відшкодування ПДВ та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту суд першої інстанції правильно визнав нечинними податкове повідомлення-рішення ДПІ про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ та податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій з ПДВ.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

4

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 18 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 грудня 2007 року.