Постанова № 3023131, 12.12.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції – суддя Могильницький М. С.

 Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2008 року                                                                              справа № 22-а-13494/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                               Яманко В. Г.

суддів:                      

при секретарі судового засіданняМіронової Г. М. 

Горбенко К. П.

Білоус К. І. за участю представників: від позивача:Редько В. В. – за дов. від 1.12.2007 р.,від відповідача:Беспалова О. В.– за дов. № 13494/юр від 7.11.2008 р.,

Богатирьова О. В. – за дов. № 13494/1 від 11.11.2008 р.

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу     Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від             3 вересня 2008 року (повний текст постанови виготовлений 8 вересня 2008 року)по адміністративній справі               № 2-а-4837/08 (суддя Могильницький М. С.)за позовом  Приватного підприємства фірми «Донбас-Агро-Сервіс»,

м. Харцизькдо    Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької областіпро   скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 28 січня 2008 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (арк. справи 2-5) до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування податкового повідомлення – рішення № 0000362330/0 від 6 квітня 2007 року з податку на прибуток в розмірі 68464 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32265 грн. 30 коп., скасування податкового повідомлення – рішення № 0000362330/1 від 11 травня 2007 року з податку на прибуток в розмірі 68464 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32265 грн. 30 коп., скасування податкового повідомлення – рішення № 0000452330/0 від 11 травня 2007 року з податку на прибуток в розмірі 1 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 0,20 грн., скасування податкового повідомлення – рішення № 000062200/0 від 6 квітня 2007 року з донарахування пені в сфері ЗЕД у сумі 131302 грн. 82 коп.

27 травня 2008 року позивачем була надана заява про доповнення позовних вимог (арк. справи 149-152) з наступним їх визначенням: «скасувати податкові повідомлення – рішення: № 0001201500/0 від 23 квітня 2007 року з нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 11201 грн. 45 коп.; № 0001201500/3 від 10 квітня 2007 року з нарахування штрафної (фінансової) санкції розмірі 11201 грн. 45 коп.; № 0000042241/0 від 27 квітня 2007 року з нарахування пені в сфері ЗЕД у сумі 22513 грн. 49 коп.; скасувати рішення № 6 про розстрочення податкових зобов’язань від 15 травня 2006 року по сплаті пені в сфері ЗЕД у сумі 22513 грн. 49 коп.; скасувати податкові повідомлення – рішення: № 0000362330/0 від 6 квітня 2007 року з податку на прибуток в частині 68414 грн., штрафні (фінансові) санкції в частині 32240 грн. 30 коп.; № 0000362330/1 від 11 травня 2007 року з податку на прибуток в частині 68414 грн., штрафні (фінансові) санкції в частині 32240 грн. 30 коп.»

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2008 року (арк. справи 166-169) позовні вимоги ППФ «Донбас-Агро-Сервіс» були задоволені повністю. Суд першої інстанції скасував:

- податкове повідомлення-рішення № 0001201500/0 від 23 жовтня 2006 року про  нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 11201 грн. 45 коп.,

- податкове повідомлення-рішення № 0001201500/3 від 10 квітня 2007 року про  нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 11201 грн. 45 коп.,

- податкове повідомлення-рішення № 0000042241/0 від 27 квітня 2006 року про нарахування пені у сфері ЗЕД у сумі 22513 грн. 49 коп.,

-рішення № 6, про розстрочення податкових зобов'язань від 15 травня 2006 року по сплаті пені у сфері ЗЕД у сумі 22513 грн. 49 коп.,

- податкове повідомлення-рішення № 000062200/0 від 6 квітня 2007 року про донарахування пені в сфері ЗЕД у сумі 131302 грн. 82 коп.,

- рішення № 0000362330/0 від 6 квітня 2007 року зподатку на прибуток в розмірі 68414 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32240 грн. 30 коп.,

- податкове повідомлення-рішення № 0000362330/1 від 11 квітня 2007 року з податку на прибуток в розмірі 68414 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32240 грн. 30 коп.,

- податкове повідомлення-рішення № 0000452330/0 від 11 травня 2007 рокуз податку на прибуток в розмірі 1,00 грн. штрафні (фінансові) санкції в розмірі 0,20 грн.

Також, судом першої інстанції було присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті державного мита в сумі 3 грн. 40 коп.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Позивач під час судового розгляду проти апеляційної скарги заперечував (т. 1 арк. справи 185-187, т. 2 арк. справи 59-63) та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін. Крім того, позивачем під час судового розгляду було надано заяву про уточнення позовних вимог (т. 2 арк. справи 68) про відмову від позовних вимог в частині визнання недійсними рішення № 0000042241/0 від 27 квітня 2006 року про нарахування пені ЗЕД у сумі 22513 грн. 49 коп., рішення № 6 про розстрочення податкових зобов’язань від 15 травня 2006 року та закриття провадження по справі в цій частині, залишення позовних вимог в іншій частині без змін. Ухвалою від 12 грудня 2008 року апеляційного суду була прийнята відмову позивача від позовних вимог в частині визнання недійсними рішення № 0000042241/0 від 27 квітня 2006 року про нарахування пені ЗЕД у сумі 22513 грн. 49 коп., рішення № 6 про розстрочення податкових зобов’язань від 15 травня 2006 року та закрито провадження по справі в цій частині.

Відповідач під час судового розгляду підтримав апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Фірма «Донбас-Агро-Сервіс» є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (т 1 арк. справи 67). За довідкою статистики позивач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 13544187 (т. 1 арк. справи 64-65).

За статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”  № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями внесеними Законом України № 2505-IV від 25 березня 2005 року, передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні планові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів),  додержання валютного законодавства юридичними особами та позапланові  перевірки з підстав, визначених частиною 6 цієї статті.

20 квітня 2006 року відповідачем була здійснена невиїзна документальна перевірка дотримання вимог валютного законодавства позивачем при здійсненні імпортної операції за контрактом № И-1508-01 від 15 серпня 2005 року з ТОВ «Сункар» (Росія) за період з 15 серпня 2005 року по 20 квітня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 639/22-13544187 від 20 квітня 2006 року(т. 1 арк. справи 214-216, т. 2 арк. справи 42-44). На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято рішення  від 27 квітня 2006 року № 0000042241/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22513 грн. 49 коп. (т. 1 арк. справи 213, т. 2 арк. справи 41) та прийняте рішення № 6 про розстрочення податкових зобов'язань від 15 травня 2006 року по сплаті пені у сфері ЗЕД у сумі 22513 грн. 49 коп.

Позивач під час судового розгляду 12 грудня 2008 року надав заяву (т. 2 арк. справи 68) про відмову від позовних вимог в частині визнання недійсними рішення № 0000042241/0 від 27 квітня 2006 року про нарахування пені ЗЕД у сумі 22513 грн. 49 коп., рішення № 6 про розстрочення податкових зобов’язань від 15 травня 2006 року та закриття провадження по справі в цій частині згідно частини 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України, в іншій частині позивач  залишив позовні вимоги  без змін.

Ухвалою від 12 грудня 2008 року Донецький апеляційний адміністративний суд задовольнив заяву позивача, прийняв відмову позивача від позову в частині визнання недійсними рішення № 0000042241/0 від 27 квітня 2006 року про нарахування пені ЗЕД у сумі 22513 грн. 49 коп., рішення № 6 про розстрочення податкових зобов’язань від 15 травня 2006 року, скасував постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-4837/08 в частині визнання недійсними рішення № 0000042241/0 від 27 квітня 2006 року про нарахування пені ЗЕД у сумі 22513 грн. 49 коп., рішення № 6 про розстрочення податкових зобов’язань від 15 травня 2006 року та закрив провадження по адміністративній справі № 22-а-13494/08 за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Харцизьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-4837/08 в частині визнання недійсними рішення № 0000042241/0 від 27 квітня 2006 року про нарахування пені ЗЕД у сумі 22513 грн. 49 коп., рішення № 6 про розстрочення податкових зобов’язань від 15 травня 2006 року.

На підставі результатів невиїзної камеральної перевірки позивача з питань дотримання термінів сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на прибуток, викладених в акті № 1810/150-13544187 від 10 жовтня 2006 року (т. 1 арк. справи 210-211), відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення № 0001201500/0 від 23 жовтня 2006 року про нарахування штрафу в розмірі 11201 грн. 23 коп. (т. 2 арк. справи 30). Позивачем зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалося до відповідача, за результатами чого відповідачем було прийнято рішення про залишення скарги позивача без задоволення (т. 2 арк. справи 32-33) та прийнято податкове повідомлення – рішення № 0001201500/1 від 14 листопада 2006 року. За результатами розгляду повторної скарги позивача на зазначене податкове повідомлення – рішення, ДПА у Донецькій області було прийнято рішення про залишення повторної скарги позивача без задоволення (т. 2 арк. справи 35-36) та відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення № 0001201500/2 від 27 січня 2006 року (т. 2 арк. справи 37). За результатами розгляду повторної скарги позивача ДПА України було прийнято рішення про залишення скарги позивача без задоволення (т. 2 арк. справи 38-39), відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення № 0001201500/3 від 10 квітня 2007 року (т. 2 арк. справи 40).

В період з 5 березня 2007 року по 22 березня 2007 року ДПІ у м. Харцизьку  було проведено виїзну планову перевірку приватного підприємства Фірми «Донбас-Агро-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 620/23-3-133544187 від 29 березня 2007 року (т. 1 арк. справи 6-43). На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 0000362330/0 від 6 квітня 2007 року про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 68 414 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32240 грн. 30 коп. (т. 1 арк. справи 44), № 0000362330/1 від 11 травня 2007 року про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 68414 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32240 грн. 30 коп. (т. 1 арк. справи 45), № 0000452330/0 від 11 травня 2007 року про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 0,20 грн. (т. 1 арк. справи 46) та рішення № 0000062200/0 від 6 квітня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сфері ЗЕД в розмірі 131302 грн. 82 коп.(т. 1 арк. справи 66).

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0001201500/0 від 23 жовтня 2006 року про нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 11201 грн. 45 коп. (т. 2 арк. справи 30), колегія суддів зазначає.

Відповідачем в акті перевірки № 1810/150-13544187 від 10 жовтня 2006 року був зроблений висновок про порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо сплати узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на прибуток з порушенням граничних термінів сплати більше 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку оплати. У зв’язку з викладеним, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2006 року № 0001201500/0 про застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 11201 грн. 23 коп. відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у розмірі 50 % сплаченої суми податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно донараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50 % сплаченої суми, оскільки податкове зобов’язання з податку на прибуток позивачем було сплачено згідно платіжного доручення від 19 травня 2006 року № 444 (т. 2 арк. справи 27) з порушенням встановленого строку, але цей строк не перевищував 90 днів. Позивач не заперечував, що у вказаному платіжному дорученні ним помилково був зазначений рахунок, завдяки чому платіж був зарахований на податок на додану вартість, але зазначив, що відповідач порушив термін зарахування помилково направленого платежу, що призвело до нарахування штрафу у вказаній сумі.

Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції задовольнивши позовні вимоги в цій частині припустився помилки при оцінці наявних у справі матеріалів та неправильно застосував норми матеріального права.

Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 вказаного закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Позивачем 8 лютого 2006 року до ДПІ у м. Харцизьку була надана декларація з податку на прибуток за 2005 рік вх. № 32202 (т. 2 арк. справи 23).Термін сплати податкового зобов'язання по декларації з податку на прибуток за 2005 рік– 20 лютого 2006 року, позивач з порушенням вказаного терміну здійснив платіжним дорученням від 19 травня 2006 року № 444 (т. 2 арк. справи 27) оплату податку в розмірі 22598 грн. 99 коп., але замість номеру рахунку податку на прибуток - 31117009600088, зазначив номер рахунку по податку на додану вартість – 31119029600088, у зв’язку з чим податковим органом платіж був зарахований як податок на додану вартість. Листом від 22 травня 2006 року № 04/05 (т. 2 арк. справи 28) позивач звернувся до відповідача про зарахування на відповідний рахунок помилково перерахованої суми податку на прибуток.

Згідно пунктів 7, 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерством фінансів України від 3 лютого 2005 року № 58/78/22, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2005 року за № 247/10527, орган державної податкової служби України в термін не пізніше ніж п'ять робочих днів від дати отримання заяви платникадля здійснення повернення помилково перерахованих платежів готує висновки та реєстри висновків за платежами  належними відповідним бюджетам, за якими податкові органи та органи державного казначейства проводять приймання-передавання висновків про повернення та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів).

Висновок ДПІ у м. Харцизьку № 249 був підготовлений 23 травня 2006 року (вих. № 6864 від 24 травня 2006 року) (т. 2 арк. справи 29) та переданий  до відділення Державного казначейства у м. Харцизьку Донецької області 24 травня 2006 року вх. № 1029.

На підставі отриманих висновків податкової інспекції органи Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів повинні здійснити повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків відповідно до Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за № 1000/7288.

За даними зворотнього боку облікової картки позивача (т. 2 арк. справи 7-22), у відповідності з Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів Державного казначейства України в процесі проведення помилково або/та надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, фактичне зарахування державним казначейством  грошових коштів позивача в оплату податку на прибуток було проведено 30 травня 2006 рокуплатіжним дорученням № 88/300, при цьому строк зарахування був у державного казначейства до 31 травня 2006 року.

Тобто, територіальним органом державного казначейства та ДПІ у м. Харцизьку були здійснені у встановлені строки відповідні законодавству дії щодо зарахування переплати з податку на додану вартість, що виникла внаслідок помилки платника податків, на рахунок податку на прибуток та позивач протиправності цих дій не доводив.

До того ж, відповідно до податкового роз’яснення, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 15 січня 2002 року № 25,якщо платник податків неправильно заповнив реквізити платіжних документів або спрямував кошти на неправильний код бюджетної класифікації (тобто не на код, за яким повинні бути погашені податкові зобов'язання), то кошти не надійдуть до відповідного рахунку відповідного району, а отже не буде погашена сума податкового зобов'язання платника податків, у цьому випадку саме  платник податків несе відповідальність, встановлену чинним законодавством. Зайво або помилково сплачені платежі за заявою платника підлягають поверненню йому на розрахунковий рахунок або зарахуванню в рахунок інших платежів, що відображається  в  обліку податкового органу датою  проведення  зазначених  операцій.  Зокрема,  з  моментуперерахування платежу платником податків на правильний рахунок або зарахування податку органом державного казначейства  сума податкового зобов'язання вважається погашеною, та нарахування пені на відповідну суму податкового боргу припиняється. Сума штрафних санкцій визначається податковим органом станом на день зарахування сплаченої суми в рахунок погашення задекларованого податку, тому дії податкового органу у даному випадку є правомірними, тим більше, що факт несвоєчасної оплати позивач не спростовував.

Враховуючи викладене, колегія суддів, зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2006 року № 0001201500/0 (т. 2 арк. справи 30) про застосування штрафної (фінансової) санкції  відповідно до у розмірі 50 % від  сплаченої суми податкового боргу на суму 11201 грн. 23 коп., прийняте за результатами перевірки, та податкові повідомлення рішення прийняті ДПІ у м. Харцизьку за результатами  адміністративного оскарження  платником податків:  № 0001201500/1 від 14 листопада 2006 року (т. 2 арк. справи 34)  (рішення ДПІ у м. Харцизьку по скарзі № 15134/25-012-2 від 14 листопада 2006 року – т. 2 арк. справи 32-33),  № 0001201500/2 від 27 січня 2006 року (т. 2 арк. справи 37)  (рішення ДПА у Донецькій області по скарзі № 812/10/25-013-5 від 22 січня 2007 року – т. 2 арк. справи 35-36),  № 0001201500/3 від 10 квітня 2007 року (т. 2 арк. справи 40)  (рішення ДПА України по скарзі № 6329/7/25-0215 від 30 березня 2007 року – т. 2 арк. справи 38-39)були прийняті відповідачем правомірно та  у відповідності з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають,  постанова суду першої інстанцій скасовується.  

Стосовно позовних вимог про скасування рішення ДПІ у м. Харцизьку від 6 квітня 2007 року № 000062200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 131302 грн. 82 коп. (т. 1 арк. справи 66), колегія суддів зазначає наступне.

Вказане рішення було прийнято внаслідок встановлення відповідачем в акті перевірки № 620/22-3-13544187 від 29 березня 2007 року порушення позивачем вимог статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР в частині порушення термінів розрахунків в іноземній валюті та пункту 2 статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93 в частині надання декларації про валютні цінності з порушенням встановлених законодавством термінів.

При попередній позаплановій перевірці позивача -  акт № 639/22-13577187 від 20 квітня 2006 року - була встановлена дебіторська заборгованість у розмірі 850000 рос. руб. за імпортним контрактом № И-1508-01 від 15 серпня 2005 року з Фірмою "Сункар" (Росія), внаслідок не одержання від нерезидента згідно контракту імпортної продукції - труб стальних електрозварювальних. Позивач наявність заборгованості за вказаним контрактом не спростовував та доказів стягнення суми заборгованості через суд не надавав. Актом наступної  перевірки № 620/23-3-13544187 від 29 березня 2007 року ДПІ у м. Харцизьку було встановлено, що дебіторська заборгованість у сумі 850000 рос. руб. за вищенаведеним контрактом була погашена лише 30 січня 2007 року шляхом надходження коштів від Фірми "Сункар" (Росія) на валютний рахунок позивача у розмірі 850000 рос. руб., тобто з порушенням термінів розрахунків, при цьому період прострочення був визначений з 21 квітня 2006 року по 30 січня 2007 року, кількість днів прострочення - 285.

Статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" визначено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки (митної вартості не поставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Відповідно до цієї статті державні податкові інспекції мають право за результатами перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, яка передбачена цією статтею.

Як встановлено колегією суддів та не спростовано позивачем порушення термінів розрахунків за контрактом № И-1508-01 від 15 серпня 2005 року з Фірмою "Сункар" (Росія) мало місце, грошові кошти надійшли лише 30 січня 2007 року, інших доказів, які є підставою для незастосування заходів відповідальності позивач не надав, тому апеляційним судом дії ДПІ у м. Харцизьку по нарахуванню пені у сфері ЗЕД визнаються законними.

Стосовно порушення вимог пункту 2 статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", колегія суддів зазначає, що позивачем до ДПІ у м. Харцизьку 16 листопада 2006 року вхід. № 97 була надана декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 1 жовтня 2006 року (т. 1 арк. справи 251-253).

Відповідно до Порядку надання фінансової звітності,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419, квартальна звітність, до якої відноситься декларування валютних цінностей, подається не пізніше 25-го числа місяця, що настає за звітним кварталом, тобто декларація позивачем була несвоєчасно та позивач цього факту не спростовував. Невиконання резидентами вимог стосовно декларування валютних цінностей та іншого майна, що передбачені Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю",тягне за собою відповідальність, яка передбачена статтею 16 зазначеного Декрету та пункту 2.7 розділу 2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління НБУ від 8 лютого 2000 року № 49.

Згідно з пунктом 3 Указу Президента України "Про регулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик у іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" від 27 червня 1999 року за № 734/99, розробленим відповідно до нього Порядком застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 4 жовтня 1999 року№ 542, штрафні санкції застосовуються органами державної податкової служби.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що ДПІ у м. Харцизьку було правомірно прийнято рішення від 6 квітня 2007 року № 000062200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сфері ЗЕД на суму 131302 грн. 82 коп., позивачем протилежного не доведено, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, а постанова суду першої інстанції скасовується.

Стосовно позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000362330/0 від 6 квітня 2007 року (№ 0000362330/1 від 11 квітня 2007 року) про визначенняподатку на прибуток в розмірі 68414 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 32240 грн. 30 коп. та № 0000452330/0 від 11 травня 2007 рокуз податку на прибуток в розмірі 1,00 грн. штрафні (фінансові) санкції в розмірі 0,20 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки № 620/23-3-133544187 від 29 березня 2007 року, відповідачем було встановлено порушення позивачем пункту 5.1, абзацу 4 підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11, пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті завищення валових витрат у 1 кварталі 2004 року на суму 67,3 тис. грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято № 0000362330/0 від 6 квітня 2007 року про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 68 414 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 32240 грн. 30 коп. (т. 1 арк. справи 44). За результатами адміністративного оскарження ДПІ у м. Харцизьку  було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000362330/1 від 11 травня 2007 року про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 68414 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 32240 грн. 30 коп. (т. 1 арк. справи 45).

За поясненнями ДПІ у м. Харцизьку податкове повідомлення-рішення  № 0000452330/0 від 11 травня 2007 року про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 0,20 грн. було прийнято внаслідок самостійного встановлення податковим органом власної помилки при підрахуванні наслідків порушень в акті перевірки, при цьому в акті перевірки помилка виправлена не була, тобто відсутнє описання встановленого порушення, завдяки якому нарахована 1 грн. податку на прибуток. Оскільки підставою для прийняття рішення податковим органом є виключно акт перевірки та власна помилка відповідачем не спростовується, це обумовлює скасування безпідставно прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000452330/0 від 11 травня 2007 року.

Стосовно донарахованого ДПІ у м. Харцизьку податку на прибуток слід зазначити, що  це донарахування пов’язується відповідачем, у тому числі з формуванням позивачем валових витрат у 1 кварталі 2004 року, у зв’язку з  виконанням агентського договору № 05/01-ВЕД від 5 січня 2004 року (т. 1 арк. справи 47-50), укладеного між позивачем (далі за текстом - Фірма) таТОВ «Вента» (далі за текстом - Агент), за умовами якого Агент виконує роботу з реклами, маркетингу та реалізації продукції Фірми. Договором були визначені обов'язки Агента та Фірми, механізм визначення розміру винагороди Агента, порядок його сплати, визначені інші умови взаєморозрахунків та договірних відносин, вказані реквізити сторін, термін дії договору не визначений. Договір є дійсним та відповідач протилежного не встановлював.

Відповідач вважає необґрунтованим відображення позивачем у складі валових витрат суми агентської винагороди в розмірі 67302 грн. 79 коп. за вказаним договором, факт сплати якої позивачем ТОВ «Вента» є доведеним в процесі експертизи та не оскаржується сторонами. В запереченнях до акту перевірки (т. 1 арк. справи 43) головний бухгалтер позивача Редько М. В. зазначила, що всі підтверджуючі валові витрати документи до перевірки були надані, а саме вищенаведений агентський договір та додаток до цього договору від 2 лютого 2004 року (т. 1 арк. справи 50), в якому   був відображений результат діяльності ТОВ «Вента» як агента за договором № 05/01-ВЕД від 5 січня 2004 року, а саме вказано про те, що згідно контракту № 6257-02-04-ВД від 2 лютого 2004 року укладеного  між фірмою «Донбас-Агро-Сервіс» та ВАТ «Севзапєлектросетьстрой», Росія сума поставки на адресу позивача склала 1439640 грн., оскільки розмір  винагороди Агенту був визначений сторонами в обсязі 25 % від суми договору, то позивач повинен був сплатити ТОВ «Вента» 359910 грн. Цей додаток скріплений печатками обох сторін за договором та має відмітку про те, що 29 березня 2004 року переказ зазначеної суми винагороди був здійснений у повному обсязі.

Як вказує в запереченнях до акту перевірки позивач (т. 1 арк. справи 43) згідно  листа № 12/4 від 5 квітня 2004 року (т. 1 арк. справи 51) договір № 05/01-ВЕД від 5 січня 2004 року за домовленістю сторін був розірваний на користь ТОВ «Електроспецстрой», у зв’язку з чим позивачем у 2 кварталі 2004 року були зменшені валові витрати на суму виплат ТОВ «Вента» в розмірі 67302 грн. 79 коп. та віднесені до розрахунків з ТОВ  «Електроспецстрой». Порушень у формуванні валових витрат позивачем у 2 кварталі 2004 року відповідач не встановлював, так само як за результатам 2004 року.

Колегія суддів,  зазначає, що згідно  пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, з урахуванням того, що відповідно до положень пункту 1.32 статті 1 цього Закону господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено включення до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених цим законом.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому, стаття 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов’язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Лише у тому разі, коли у пунктах 5.3-5.8 статті 5 зазначеного Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним. Існування встановлених зазначеними нормами обмежень по відображенню фактично понесених витрат позивачем за агентським договором № 05/01-ВЄД від 5 січня 2004 року відповідач не встановлював.

Колегія суддів, визначає, що за пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування   прибутку   підприємств" встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно статті 1 Закону України  "Про  бухгалтерський  облік   та фінансову  звітність  в  Україні" № 996-ХІV від  16 липня 1999 року зі змінами та доповненнями, господарська операціяце дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства,  а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Обмеження та чіткого тлумачення вимог щодо зазначення змісту та обсягу господарської операції зазначені норми не містять.  

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи (т. 1 арк. справи 136-145) експертом було встановлено, що надані для дослідження документи підтверджують  перерахування грошових коштів та додаток від 2 лютого 2004 року до договору № 05/01-ВЕД від 5 січня 2004 року за своїм змістом, формою відповідає ознакам первинного бухгалтерського документу, який, відповідно до Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів зазначеної в ньому господарської операції, тому вказана сума правильно була відображена у складі валових витрат позивача в 1 кварталі 2004 року. Експертом не підтверджений факт  подвійного врахування у складі витрат за 1 квартал 2004 року суми 67324 грн. 76 коп. - витрат по взаєморозрахункам з ТОВ «Вента».

В висновках акту перевірки (т. 1 арк. справи 41-42) відповідачем також було зазначено, що по уточнюючих розрахунках позивача завищення податку на прибуток за 2004 рік склало  суму 400 грн., за 2005 рік – 300 грн. За 2006 рік збитки підприємства склали 168954 грн. Експерт, під час дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача встановив, що наданим до матеріалів справи уточнюючим розрахунком за 2006 рік (т. 1 арк. справи 63) позивач зменшив об'єкт оподаткування податком на прибуток, ці суми є узгодженими, не заперечуються актом перевірки ДПІ у м. Харцизьку та підтверджуються документально.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 0000362330/0 від 6 квітня 2007 року з податку на прибуток в розмірі 68414 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32240 грн.30 коп., № 0000362330/1 від 11 квітня 2007 року з податку на прибуток в розмірі 68414 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32240 грн. 30 коп., № 0000452330/0 від 11 травня 2007 року з податку на прибуток в розмірі 1,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 0,20 грн.,що були прийняті на підставі акту перевірки № 620/23-3-13544187 від 29 березня 2007 року.

Позивачем було заявлено вісім позовних вимог немайнового характеру та сплачено 3 грн. 40 коп. судового збору, оскільки судом задоволено три позовні вимоги, відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню на користь позивача підлягає 1 грн. 28 коп. судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції справа була розглянута з порушенням норм матеріального права, що з врахуванням приписів статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, обумовлює скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови з частковим задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-4837/08 – задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-4837/08 – скасувати.

          Позовні вимоги приватного підприємства фірми «Донбас-Агро-Сервіс», м. Харцизьк до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000362330/0 від 6 квітня 2007 року про визначення податкового зобов’язання зподатку на прибуток в розмірі 68414 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 32240 грн. 30 коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000362330/1 від 11 квітня 2007 року про визначення податкового зобов’язання зподатку на прибуток в розмірі 68414 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 32240 грн. 30 коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000452330/0 від 11 травня 2007 рокуз податку на прибуток в розмірі 1,00 грн. штрафні (фінансові) санкції в розмірі 0,20 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001201500/0 від 23 жовтня 2006 року про нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 11201 грн. 45 коп., податкового податкове повідомлення-рішення № 0001201500/3 від 10 квітня 2007 року про нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 11201 грн. 45 коп., рішення № 000062200/0 від 6 квітня 2007 року про донарахування пені в сфері ЗЕД у сумі 131302 грн. 82 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства фірми «Донбас-Агро-Сервіс», м. Харцизьк 1 грн. 28 коп. судового збору.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 12 грудня 2008 року.

         Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.         

Постанова складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 17 грудня  2008 року.

Головуючий:                                           /підпис/                                                        В.Г.Яманко

Судді                                                        /підпис/                                                          Г.М.Міронова

                                                            /підпис/                                                          К.П.Горбенко