Ухвала суду № 3023108, 10.11.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2008 року місто Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Бараненка І.І.,суддів: Коваля М.П., Саприкіної І.В.,

при секретарі судового засідання Калініній Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 20 серпня 2007 року в адміністративній справі №46/539-А/07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2006 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати недійсними податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0002612305/0 від 25 квітня 2006р.

Постановою Господарського суду міста Києва від 20 серпня 2007 року вказаний позов задоволено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і на підставі наведених норм права дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 20 серпня 2007 року і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, пояснення представників сторін та, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено перевірку позивача з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «КТМ», за результатами якої складено Акт № 152/23-5/32250826 від 17.04.2006р.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 332725,70 грн.

Проте, як вбачається з самого акту перевірки та матеріалів справи між двома товариствами існували господарські відносини, за наслідками виконання господарських зобов'язань ТОВ «КТМ» виписало позивачу накладні.

Окрім того, фактичне виконання угод підтверджується рахунками-фактурами та накладними, витягом з особистого рахунку підприємства.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки за змістом вказаної норми витрати по сплаті податку не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку цією нормою не передбачено, висновок перевірки про документальне не підтвердження сум ПДВ, що віднесені позивачем до податкового кредиту, спростовуються наданими до справи копіями документів.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 07.07.2005р. визнано недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю «КТМ» від 29.05.2003 р. та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість

Відповідно до ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент укладання договорів ТОВ «КТМ» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і було виключено з нього після винесення рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07.07.2005р.

Таким чином, на час здійснення господарських операцій та на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість і внесений до реєстру платників ПДВ, а тому субєкт господарювання правомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних особою, яка в установленому порядку була зареєстрована як платник податку.

Разом з тим, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03.10.2006р. у справі №22-5622/06 вказане рішення було скасовано з направленням справи на новий розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду.

29.11.2006 р. рішенням Оболонського районного суду міста Києва провадження у справі за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ", ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Промікс", Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість з части ні вимог до ОСОБА_2 закрито у зв'язку з його смертю, в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27.06.2007 р. № 22-2856/07 рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29.11.2006 р. залишено без змін.

Таким чином, на час здійснення господарських операцій та на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість і внесений до реєстру платників ПДВ, а тому суб'єкт господарювання правомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних особою, яка в установленому порядку була зареєстрована як платник податку.

Окрім того, визнання уставних документів контрагентів суб'єктів господарювання недійсними на підставі рішення суду не може обґрунтовувати правомірність нарахування податковою інспекцією податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом фактично покладено на позивача вину за невиконання його контрагентом зобов'язань, визначених податковим законодавством. Однак жоден нормативний акт, на який посилається відповідач не містить вказівок на таку залежність. Згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Невиконання контрагентами обов'язку по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а не позивача, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки, податковий кредит було сформовано на підставі податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю "КТМ", він складається із сум, сплачених в ціні придбання товарів у відповідного контрагента, позивачем дотримано передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" вимоги і заявлені в деклараціях з

Окрім того, визнання уставних документів контрагентів субєктів господарювання недійсними на підставі рішення суду не може обґрунтовувати правомірність нарахування податковою інспекцією податкових зобовязань.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає наведені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Господарський суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 20 серпня 2007 року в адміністративній справі №46/539-А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.

Головуючий ___ І.Бараненко

Судді: ___ М.Коваль

___ І.Саприкіна

ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 17 ЛИСТОПАДА 2008 РОКУ