Ухвала суду № 3023081, 11.11.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа:  №22-а-1867/08                                                      Головуючий у І інстанції: Морозов С.М.

                                                                                                                   Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 «11» листопада 2008 року                                                                                м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

         головуючого - судді               Усенка В.Г,   

                                суддів               Малиніна В.В. та Романчук О.М.,                                   

                   при секретарі                Літоміній Н.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду м. Києва  від 31 травня 2007 року у справі за адміністративним позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними рішень та  застосування штрафних санкцій, -                                                          

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Господарського суду м. Києва  від 31 травня 2007 року адміністративний позов Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»  (далі – «НАК «Нафтогаз України») задоволено: визнано нечинними рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків №10696/10/15-153 від 16.11.2006р., №0000591650/1 від 21.11.2006р., №0000591650/2 від 31.01.2007р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат (а.с.94-101).

В апеляційній скарзі Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі – «СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП») просить скасувати оскаржувану постанову  та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог (а.с.106-111).

Заслухавши пояснення учасників процесу, які з’явились в судове засідання, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.07.2004р. між НАК «Нафтогаз України» (покупець) та компанією «RosukrenergoAG» (продавець) укладено контракт №14/935-1/04 купівлі-продажу природного газу в 2005 - 2028 роках відповідно до пункту 2.2 статті 2 якого, продавець приймає на себе зобов'язання передати, а покупець прийняти і сплатити в період з 1 січня 2005 р. по 31 грудня 2028 року природний газ на умовах DAFкордон Російська Федерація / Україна Пункт Поставки, згідно з правилами «Інкотермс» - 2000.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача за контрактом від 29.07.2004р. укладеним з компанією «RosukrenergoAG» (Швейцарія) за період з 01.01.2006р. по 31.08.2006р., за результатами якої складено акт №557/16-50/20077720 від 31.08.2006р.

На підставі висновків проведеної перевірки позивачу було визначено пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань, порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1024880826,78грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою визначення позивачу суми пені за порушення вимог зовнішньоекономічного законодавства стало те, що позивач, оплативши отриманий на підставі актів приймання-передачі природний газ згідно з контрактом №14/935-1/04 від 29.07.2004р., не здійснив митного оформлення такого газу, у зв'язку чим перевіряючими зроблено висновок, що відсутність станом на день перевірки імпортних вантажних митних декларацій типу ІМ-40 протирічить чинному законодавству.

За результатами розгляду скарги НАК «Нафтогаз України» відповідачем прийнято рішення від 16.11.2006р. №10696/10/15-153, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.09.2006р. №0000591650/0, винесене за формою «Р», на підставі якого на адресу позивача направлено рішення від 21.11.2006р. №0000591650/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за формою «С» за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 1024880826,78грн.

За результатами адміністративного оскарження рішення СДШ у м.Києві по роботі з ВПП про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.11.2006р. №0000591650/1, від 31.01.2007р. №0000591650/2 залишено без змін.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про неправомірність нарахуванняСДПІ у м.Києві по роботі з ВПП  позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності  з таких підстав.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та згідно з п.3.1 Інструкції про порядок здійснення контролю та отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями (далі – «Інструкція»), затвердженою постановою Національного банку України від 24.03.1999р. №136 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999р. за №338/3631, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують одержання ліцензії. Відлік цього строку, відповідно до п. 3.2 банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операцій, вказаних у п. 3.1 цієї Інструкції.

Положеннями пункту 1.1 Інструкції встановлено, що під поставкою слід розуміти поставку продавцем-нерезидентом товару (робіт, послуг) відповідно до умов імпортного договору. Здійсненням поставки є дата виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором.

Термін «відстрочення поставки» фактично означає відстрочення ввезення товару на митну територію України, яке є обов'язковим і не повинно перевищувати 90-денний термін з моменту оплати.

Згідно з умовами контракту укладеного позивачем з компанією «RosukrenergoAG» №14/935-1/04 від 29.07.2004р. поставка природного газу здійснюється на умовах DAFкордон Російська Федерація/Україна Пункт Поставки, згідно з правилами «Інкотермс» -2000. Поставка на умовах DAF- поставка товару у розпорядження покупця в зазначеному місці поставки на кордоні в дату або строк, передбачений у договорі купівлі-продажу.

Пунктом 4.6 контракту від 29.07.2004р. №14/935-1/04 передбачено, що уповноважені представники суміжних газотранспортних компаній щоденно підписують добові технічні акти і щомісячно не пізніше 3-х днів після закінчення місяця поставки - місячні технічні акти здачі-приймання газу, в яких зафіксовані обсяги поставленого газу та параметри якості. Пунктом 4.7 контракту від 29.07.2004 р. № 14/935-1/04 встановлено, що щомісячні комерційні акти здачі-приймання газу підписуються Продавцем, Покупцем та засвідчуються уповноваженим представником газотранспортної компанії Покупця не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем поставки, на підставі щомісячних технічних актів   здачі-приймання газу, підписаних уповноваженими представниками.

Таким чином, сторони вказаного контракту узгодили, що поставка товару (природного газу) підтверджується відповідними технічними та комерційними актами здачі-приймання газу.

Згідно з пунктом 4.8 контракту від 29.07.2004 р. № 14/935-1/04 кількість газу, вказана в комерційному акті здачі-приймання газу, є підставою для проведення розрахунків. Тому оплата газу здійснювалась лише після його поставки.

При цьому право власності на газ, відповідно до пункту 4.9 контракту від 29.07.2004р. №14/935-1/04, переходить від продавця до покупця на умовах DAFкордон Російська Федерація/Україна Пункт Поставки. Отже, перехід права власності на газ до НАК «Нафтогаз України» підтверджують щомісячні технічні акти та щомісячні комерційні акти здачі-приймання газу, які підписані між НАК «Нафтогаз України» та компанією «RosukrenergoAG» за січень, лютий та березень 2006 року на загальний обсяг газу - 16 478 920 645куб м. В даному випадку сторони контракту не обумовили залежність переходу права власності на газ від митного оформлення цього газу, тому в силу умов договору перехід права власності від компанії «RosukrenergoAG» до НАК «Нафтогаз України» відбувається при підписанні щомісячних комерційних актів здачі-приймання газу.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України це - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Порядок ввезення природного газу на митну територію України регулюється Постановою Кабінету Міністрів України «Про митний контроль та митне оформлення природного газу, нафти, нафтопродуктів, етилену і аміаку, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом».

Згідно з пунктом 6 зазначеної вище постанови газ, що переміщується через митний кордон України, перебуває під митним контролем під час ввезення - з моменту його фактичного ввезення на митну територію України до моменту здійснення в повному обсязі митного оформлення.

Лист Енергетичної регіональної митниці Державної митної служби України від 27.07.2006р. №22/6-4929 засвідчує, що НАК «Нафтогаз України» переміщено на митну територію України за контрактом від 29.07.2004 р. №14/935-1/04, укладеним з компанією «RosukrenergoAG» 16478920645 куб м. природного газу, ввезений газ перебуває під митним контролем.

Щодо посилання відповідача про обов'язкове підтвердження поставки товару на митну територію України за імпортним контрактом, як єдиною підставою здійснення імпорту вантажно-митною декларацією, то колегія суддів апеляційної інстанції вважає наступне.

Головним органом валютного контролю в силу положень статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено Національний банк України.

Згідно з пп.3.3 п.З Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. №136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 р. за №338/3631, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом. Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.

Тобто, у вказаній Інструкції уповноважений державний орган (НБУ) не визначає ВМД як єдиний документ, за допомогою якого можливе зняття операції з контролю та який є виключною підставою для не нарахування пені.

Як вбачається з акту перевірки єдиною підставою застосування до позивача пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності стало те, що поставка товару на територію України підтверджується актами здачі-приймання, актами технічного приймання газу, а не ВМД типу ІМ - 40.

При цьому відповідач стверджує, що Положенням про вантажну митну декларацію передбачено підтвердження надходження товару на митну територію України саме ВМД типу ІМ - 40.

Однак таке твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки жодним нормативним актом України не передбачено підтвердження надходження товару на митну територію України саме ВМД типу ІМ - 40.

Посилання відповідача на Наказ ДПА України №505 від 23.10.2002р., в якому міститься вимога щодо наявності у імпортерів на підтвердження здійснення імпортної операції ВМД саме типу ІМ - 40, на думку  колегії суддів апеляційної інстанції є безпідставним, оскільки Наказ ДПА України від 23.10.2002 N505 «Щодо затвердження податкового роз'яснення щодо застосування норм статті 4 Закону України від 23.09.1994р. N185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, а тому його положення не можуть встановлювати чи змінювати права та обов'язки суб'єктів господарювання і можуть мати тільки рекомендаційних характер.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 03 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

З огляду на викладене, поставка за контрактом від 29.07.2004р. №14/935-1/04 не здійснювалась на умовах відстрочення поставки з моменту здійснення авансового платежу, фактичне ввезення природного газу відбулось без порушення встановлених строків, тому застосування штрафних санкцій згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є неправомірним.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Зважаючи на викладене, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим, то воно підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків  залишити без задоволення, а постанову Господарського  суду м.Києва від 31 травня 2007 року, – без змін.

 Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

 Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст..160 цього Кодексу -   з дня складення постанови в повному обсязі.

         Головуючий-суддя:                                                                                  Усенко В.Г.,

       судді:                                                                                                                 Малинін В.В.,                                                                                                                           

       Романчук О.М.