Ухвала суду № 30228431, 19.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5664/11

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю представників сторін:

представників позивача - Балтака О.О., Ковальської Л.Ю.;

представника відповідача - Герасименка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.02.2013 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001192300 від 24.11.2011р.; № 0001202300 від 24.11.2011р.; № 0001212300 від 24.11.2011р.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її вимоги.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали надані заперечення проти задоволення вимог апеляційної скарги та просили суд відмовити у її задоволенні.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як правильно встановлено судом І інстанції, з 26 вересня 2011 року по 04 листопада 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Вінниці та Державної податкової адміністрації у Вінницькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ фірми "Кредо" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.06.2011р., валютного законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2011р. В ході проведеної перевірки встановлено наступні порушення: ч. 1, ч.3, ч.5 ст.203; ч.1, ч.2 ст.215; ч.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.674, ст.937 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання наслідків; пп.1.22.1 п.1.22 ст. 1, п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1, ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 135.4.1 п. 135.4 ст.135, пп.7 підрозділу 4 розділу 20 ПК України, чим занижено податок на прибуток в загальній сумі 586 152грн.; пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.3, п.198.6. ст.198 ПК України, чим занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 418628 грн. та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 25.2 Декларації) за лютий 2010 року в сумі 16 812 грн. Результати проведеної позапланової виїзної перевірки оформлені актом від 11.11.2011р. № 116/2301/13330414. Висновки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятих податкових повідомленнях-рішеннях: форми "Р" № 0001192300 від 24.11.2011 p., яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 712 833,00 грн., в тому числі: основним платежем - 586 152 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 126 681 грн.; форми "Р" № 0001202300 від 24.11.2011 p., яким ТОВ "Кредо" визначено зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 510 833,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 418 628,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 92 205 грн.; форми "В1" № 0001212300 від 24.11.2011р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 16 812,00 грн. та штрафні фінансові) санкції в розмірі 4 203,00 грн.

Приймаючи оскаржуване судове рішення суд І інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність прийнятих на підставі даного акту податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції, з таких підстав.

Як вбачається з акту перевірки, податкові ревізори-інспектори прийшли до висновку про завищення позивачем валових витрат у періоді, що перевірявся, у зв'язку з наступним.

У розділі 3.1.2. акту перевірки зазначено, що у періоді, який перевірявся, ТОВ фірма "Кредо" здійснювало нетипову для підприємства операцію по придбанню та реалізації олії соняшникової нерафінованої, при тому що основним видом діяльності ТОВ фірми "Кредо" є роздрібна торгівля пальним. Відповідно наданих документів встановлено взаємовідносини по закупівлі олії соняшникової нерафінованої у ТОВ "Підволочиськ зерно, зокрема, ТОВ фірмою "Кредо" укладено договір поставки з ТОВ "Підволочиськ зерно" № 14/12/09-1467 від 27.11.2009р. на закупівлю олії соняшникової нерафінованої. Товар за даним договором поставлявся покупцю на умовах EXW ВАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат" (в редакції Inkoterms-2000).

Згідно договору поставки TOB фірмою «Кредо» було придбано олію соняшникову нерафіновану у кількості 408,74 тн. за ціною 4550 грн. за одиницю товару на загальну суму 2231720,40 грн., видаткові накладні №0000049 від 30.11.2009 р. у кількості 190,11 тн. за ціною 4550 грн. за одиницю товару на загальну суму 1038000,60 грн.; №0000053 від 25.12.2009 р. у кількості 218,63 тн. за ціною 4550 грн. за одиницю товару на загальну суму 1193719,8 грн.

В акті перевірки податкові ревізори-інспектори зазначили, що товарно-матеріальні цінності TOB фірма «Кредо» не отримувало.

Крім того, перевіряючими встановлено, що надані для перевірки документи свідчать про те, що для реалізації олії соняшникової нерафінованої ТОВ фірма "Кредо" заключило договір комісії №-14/12/09-1468 від 12.12.2009 року, де TOB фірма «Кредо» - комітент, а TOB "ВіойлАгро"- комісіонер. Перша партія олії соняшникової нерафінованої у кількості 190,11 тн. була придбана у TOB «Підволочиськ Зерно» 30.11.2009 р., однак акт приймання-передачі від комітента комісіонеру на зберігання ВАТ «Чернівецький олійно - жировий комбінат» складений 25.12.2009р., що не підтверджує фактичну наявність товару та його зберігання з 30.11.2009 р. по 25.12.2009р. Крім того, відсутні будь-які документи, що підтверджували зберігання олії. Згідно звіту комісіонера від 10.02.2010 року Комісіонер TOB „ВіойлАгро" уклав зовнішньоекономічний контракт № 10/19-09/1 від 14.12.2009 року з фірмою нерезидентом „Voorhies Ventures LTD", у відповідності з яким нерезидент придбав олію в кількості 409,904 тон по ціні 600 доларів США на загальну суму 244742,40 дол. США. В ході виконання вказаного контракту Комітент передав Комісіонеру товар для реалізації на експорт (акт приймання - передачі від 25.12.2009 р. в кількості 408,74 метричних тон., згідно відомості переваги від 13.01.2010 р. була зафіксована втрата олії соняшникової нерафінованої в межах норм природного убутку в кількості 0,69 метричних тн., згідно довідки від 22.01.2010 р. взяття зразків на аспираційні дослідження в кількості 0,146 метричних тн.).

Дослідивши вказані операції TOB фірми «Кредо» та його контрагентів, перевіряючі прийшли до висновків, про те що вони не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

В акті перевірки зазначено також, що TOB фірма «Кредо» здійснювало операції із закупівлі олії соняшникової із ставкою податкового кредиту ПДВ 20% та подальшої передачі її для реалізації на експорт із ставкою 0% по договорам комісії, без мети реального настання правових наслідків, здійснювало діяльність з наміром заниження об'єкту оподаткування, несплати грошових коштів до державного бюджету, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Враховуючи збитковий характер придбання та реалізації «олії соняшникової» та пов'язаних з цим послуг була відсутня самостійна ділова мета, яка є визначним чинником господарської діяльності - отримання доходу. Оскільки отримання податкової вигоди у вигляді штучного формування податкового кредиту та завищення валових витрат не можна розглядати як самостійну ділову мету. Це, також підтверджується подальшою реалізацією товару за «0» ставкою. Крім того, в ході перевірки встановлено, що здійснення операцій із придбання та реалізації олії соняшникової та послуг, пов'язаних з даною операцією (транспортно - експедиційні послуги, послуги повернення цистерн, комісійна винагорода) є виключно, чи переважно формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для зменшення податкового зобов'язання по реалізації власної продукції, яка накопичилась на складах в процесі виробничої діяльності, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, тобто з метою зменшення бази та ставки оподаткування по ПДВ.

Отже, відповідно до п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1, п. 5 ст. 203 ЦК України зазначені правочини є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Перевіркою встановлено порушення TOB фірмою «Кредо» ст. ст. 203, 215, 228, 674, 937 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених норм при вчиненні правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

В результаті вищезазначеного TOB фірмою «Кредо» на порушення п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), безпідставно включено до складу валових витрат придбання олії соняшникової та послуг, пов'язаних з даною операцією (транспортно - експедиційні послуги, послуги повернення цистерн, комісійна винагорода) на суму 1 928 125 грн., в т.ч.:

Щодо правомірності укладених між позивачем та його контрагентом господарських операцій, які, на думку податкового органу, призвели до завищення валових витрат та заниження податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно п.4.1.1., 4.1.6., п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Відповідно до п.5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2. статті 5 зазначеного вище Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За змістом п.п..5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Висновок Вінницької ОДПІ щодо придбання та реалізації олії соняшникової як нетипову для позивача діяльність не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи. Судом досліджувався статут товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кредо", затверджений протоколом загальних зборів учасників ТОВ фірми "Кредо" № 20 від 29.03.2006р., який міститься в матеріалах справи (а.с.100-113 Т.1)

Зі змісту п.2.2 розділу ІІ "Мета і предмет діяльності товариства" суд вбачає, що предметом діяльності товариства є, у тому числі, і оптова та роздрібна торгівля продовольчими товарами, оптова та роздрібна торгівля сільськогосподарською сировиною та продукцією, виробництво сільськогосподарської продукції, її реалізація на внутрішньому та зовнішньому ринках (а.с.102).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції, що відповідач не довів, у чому полягає нетиповість здійснення господарської діяльності позивача, яка визначена у його статутних документах.

Суд встановив, що 20 листопада 2009 року ТОВ фірмою "Кредо" укладено договір відповідального зберігання із відкритим акціонерним товариством "Чернівецький олійно-жировий комбінат" № 62/з, відповідно до якого власник (ТОВ "Кредо") передає, а зберігач (ВАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат") приймає на відповідальне зберігання олію соняшникову нерафіновану (а.с.19-20 Т.2)

27 листопада 2009 року між ТОВ "Підволочиськ зерно" (постачальник) та ТОВ "Кредо" (покупець) укладено договір поставки № 14/12/09-1467, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця олію соняшникову нерафіновану у кількості 420 тон за ціною 4550 грн. без ПДВ за одиницю товару, яка звичайною, а покупець бере на себе зобов'язання прийняти та оплатити вартість вказаного товару. Товар за даним договором поставляється покупцю на умовах EXW ВАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат". Термін поставки товару становить протягом 60-ти календарних днів з дня підписання договору. Зберігання товару на складі входить у вартість товару. Крім того, однією із умов договору є обов'язок надання постачальником покупцю накладну на товар, податкову накладну, а також акт приймання-передачі товару (а.с.122 Т,1).

Судом досліджувались первинні бухгалтерські документи, які підтверджують виконання умов зазначеного договору та постачання олії соняшникової (а.с.124-128 Т.1)

Крім того, з'ясовано, що 12.12.2009 року товариством з обмеженою відповідальністю "Кредо" укладено із ТОВ "Віойл-Агро" договір комісії № 14/12/09-1468 (а.с.130-131 Т.1) За умовами даного договору комісіонер (ТОВ "Віойл-Агро") зобов'язується здійснити від свого імені в інтересах комітента (ТОВ "Кредо") продаж на експорт олію соняшникову у кількості 420 тон за ціною не нижче 600 доларів США за тонну на умовах СРТ відповідно до термінів Incoterms-2000. У договорі зазначено, що товар є власністю комітента до моменту передачі його покупцеві. Передача товару від комітента комісіонерові здійснюється на умовах EXW ВАТ "Вінницький олійно-жировий комбінат" та/або ВАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат" і оформлюється актом приймання-передавання. Завантаження товару в транспортні засоби, що надає комісіонер, здійснюється за рахунок комісіонера із подальшим відшкодуванням комітентом. Відповідно до п.4.1. договору комісії за виконання доручення комітент сплачує комісіонерові винагороду в гривнях України в розмірі 0,60 грн. за тонну від фактурної кількості реалізованого на експорт товару.

На підтвердження виконання умов договору комісії позивачем надано акт приймання-передачі від 25.12.2009р., згідно якого ТОВ "Кредо" (комітент) згідно договору комісії № 14/12/09-1468 від 12.12.2009р. передає ТОВ "Віойл-Агро"(комісіонер) олію соняшникову в кількості 408,74 тон, зберігач - ВАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат" (а.с.129 Т.1), податкові накладні від 10.02.2010р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 000040 від 31.01.2010р.

На виконання зобов'язань, передбачених договором комісії, ТОВ "Віойл-Агро" 14 грудня 2009 року уклало договір № 10/19-09/1 із фірмою нерезидентом "Voorhies Ventures LTD" (о. Невис), відповідно до якого продавець (ТОВ "Віойл-Агро") зобов'язаний продати олію соняшникову, українського походження в кількості 420 тон за ціною 600 дол. США на загальну суму 252 тисячі дол. США, а покупець ("Voorhies Ventures LTD") - придбати вказаний товар. У зазначеному контракті визначені наступні умови поставки: ТОВ "Віойл-Агро" постачає товар залізничним транспортом на умовах СРТ - Іллічівський Морський Торговий Порт (відповідно до Інкотермс - 2000).

Відповідно до експортного доручення № 16/2010 OL від 15.01.2010р. вантажів, запланованих до відвантаження на судно, розмитнення вантажу здійснювало ТОВ ВКФ "Олір" ЛТД (а.с.141 Т.1)

В матеріалах справи містяться вантажно-митні декларації №500040403/2010 від 18.01.2010р., № 500040403/2010 від 27.01.2010р. (а.с.144-147 Т.1,), які свідчать про рух олії соняшникової сирої нерафінованої в кількості у 407 904 кг.

Також, судом досліджувались звіт комісіонера ТОВ "Віойл-Агро" перед комітентом по договору комісії № -14/12/09-1468 від 12.12.2009 року, довідка комісіонера до звіту комісіонера №1 від 10.02.2010р., квитанції про приймання вантажу (а.с.134,136 Т.1, а.с. 27,30 Т.2)

Щодо нікчемності вказаних операцій, колегія суддів погоджується з судом І інстанції, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Щодо, висновків податкового органу про недійсність поставок товару за відповідним договором, укладеним із ТОВ "Кредо" та ТОВ "Вінакольд"

11 січня 2011 року між ТОВ "Вінакольд" (постачальник) та ТОВ "Кредо" (замовник) уклали договір на закупівлю нафтопродуктів № 11014, за умовами якого з метою забезпечення замовника нафтопродуктами постачальник відвантажує замовнику окремими партіями протягом 2011 року нафтопродукти А-92, А-95, А-76. У розділі 2 договору передбачено, що доставка товару здійснюється транспортом постачальника. Приймання товару здійснюється у підготовлений до приймання нафтопродуктів резервуар. Термін дії договору - до 31.12.2011р.(а.с.150-151 Т.1).

В акті перевірки зазначено, що внаслідок здійсненої господарської операції із ТОВ "Вінакольд", позивачем завищено валові витрати в сумі 249,076 грн., в результаті чого позивачу донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 62 269 грн., яка увійшла до податкового повідомлення-рішення № від.

Суд критично оцінює висновки про нікчемність зазначеного правочину. Так, суд з'ясував, що у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа № 2а/0270/5139/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінакольд" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, які прийняті за результатами проведеної перевірки за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р.

Рішенням суду від 02 лютого 2012 року Вінницький окружний адміністративний суд податкові повідомлення-рішення, прийняті внаслідок визнання вказаних угод нікчемними, визнані протиправними та скасовані.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 року у справі № 2а/0270/5139/11 постанову суду першої інстанції залишено - без змін.

Між тим, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальний характер здійсненої господарської операції (а.с.152-165 Т.1).

Згідно ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Отже, враховуючи те, що правомірність правочину, укладеного позивачем із контрагентом ТОВ "Вінакольд", постачальниками якого були ТОВ "Крокус К" та ТОВ "Нафто-сервіс", встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, суд зауважує про спростування висновків податкового органу, викладених в акті перевірки стосовно зазначених підприємств.

Крім того, донарахування позивачу податку на прибуток підприємств Вінницька ОДПІ здійснила і на підставі висновків, викладених в акті перевірки про не включення позивачем до складу валових доходів у повному обсязі умовних процентів, нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, отриманої від позикодавця на загальну суму 98 734 грн. (податок на прибуток в сумі 24 684 грн.)

Також судом встановлено, що з метою переобладнання автозаправних станцій позивачем в межах договорів № 0052-08/сл від 10.07.2008р., № 0053-08/сл від 10.07.2008р., № 0070-08/сл від 12.12.2008р., № 0013-09/сл від 02.04.2009р., № 0022-09/сл від 18.06.2009р. отримано від ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" та ТОВ "Магіцентр" в межах договору № 17/06-ФП від 17.06.2011р. суму поворотної фінансової допомоги в загальному розмірі 1994170 грн.

Відповідно до п. 1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" фінансова допомога - безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога.

Підпунктом 1.22.2. п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Оцінюючи висновки податкового органу суд бере до уваги пояснення ТОВ "Кредо" про наступне. Умовно нараховані відсотки по отриманій поворотній фінансовій допомозі на переобладнання АЗС у 2009 році були зайво нараховані, що не суперечить законодавству, чинному на моменту укладення правочину. Так, відповідно до п. 5.1. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Так, у 2009 році ТОВ "Кредо" задекларувало 230 535 грн. Згідно розрахунку - 120 080 грн. Різниця склала 110 455 грн. Сума податку на прибуток, донарахована ДПІ у м. Вінниці по відсоткам за 2010 рік, становить 98 734 грн. У 2010 році підприємство не відобразило відсоток на поворотну фінансову допомогу, оскільки вони були враховані у податковій звітності за 2009 рік. Таким чином, представник позивача зазначила, що нараховуючи податок на прибуток підприємств, податковий орган фактично здійснив оподаткування доходу, на який вже було нараховано податок.

Колегія суддів погоджується з судом І інстанції, що висновки податкового органу щодо не включення до складу валових доходів умовних відсотків, нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0001202300 від 24.11.2011р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 418 628 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції 92 205 грн., а також податкового повідомлення-рішення форми "В1" № 0001212300, яким ТОВ "Кредо" зменшено розмір бюджетного відшкодування з ПДВ на 16 812грн.

Як зазначено з розділу 3.2.2 акту перевірки, в ході перевірки перевіряючими встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ у періоді, що перевірявся на суму 435 440 грн. Передумовою зазначених висновків стало визнання Вінницькою ОДПІ безпідставним включення до складу податкового кредиту придбання олії соняшникової та послуг, пов'язаних із даною операцією на суму 385 625 грн.

Крім того, податкові ревізори-інспектори зазначили про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту операцій по нікчемному правочину, укладеному із ТОВ "Вінакольд" на суму 49 815 грн.

Враховуючи те, що податкове повідомлення-рішення № 0001192300 від 24.11.2011р., яким позивачу донараховано податок на прибуток прийнято за результатом оцінки аналогічних господарських операцій, колегія суддів погоджується із судом І інстанції, що податкове повідомлення-рішення, яким ТОВ "Кредо" збільшено грошове зобов'язання з ПДВ та застосовано штрафні (фінансові) санкції прийнято всупереч вимогам податкового законодавства, а відтак підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення форми "В1", суд зауважує про наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків станом на дату виникнення спірних правовідносин, був врегульований пунктом 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Так, зокрема, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до п.п.7.7.3. п.7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до п.п.7.7.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Апеляційний суд погоджується з судом І інстанції, щодо безпідставності прийняття податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ "Кредо" зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ. У судовому засіданні судом досліджувалась податкова декларація з ПДВ за лютий 2010 року, а також податкова декларація з ПДВ за січень 2010 року, подані ТОВ "Кредо" до ДПІ у м. Вінниці.

Як вбачається з податкової декларації з ПДВ за січень 2010 року, у рядок 26 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" ТОВ "Кредо" самостійно визначило суму 24 122 грн. У податковій декларації з ПДВ за лютий 2010 року позивач визначив у рядок 23 " Залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" ТОВ "Кредо" зазначило суму 24 122 грн. Крім того, суму ПДВ, яку позивач визначив в рядку 20 декларації "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту" становить 7310 грн. Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного період склала 16 812 грн.

В суді І інстанції представник позивача зазначила, що помилково внесла дану суму у рядок 25.2 декларації, замість рядка 26. Між тим, поставивши 16 812 грн. як суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, представник вказала, що суму 16 812 грн. з бюджету їй не було відшкодовано. Однак, у податковому повідомленні-рішенні № 0001212300 від 24.11.2011р. зазначено, що зменшення суми бюджетного відшкодування, у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів з податку на додану вартість, у зв'язку із тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки відшкодовано.

Разом з тим, беручи до уваги те, що вказане рішення прийнято внаслідок визнання податковим органом угод по придбанню та реалізації позивачем олії соняшникової нікчемними, що було спростовано у судовому засіданні, колегія суддів погоджується з судом І інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0001212300 від 24.11.2011р. прийнято не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачено чинним законодавством, а відтак підлягає скасуванню.

З приводу розподілу судових витрат колегія суддів вважає , що суд І інстанції дійшов вірного висновку, застосувавши положення ч. 1 статті 94 КАС України.

З врахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд І інстанції вірно встановив, що відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність прийнятих на підставі даного акту податкових повідомлень-рішень № 0001192300 від 24.11.2011р., № 0001202300 від 24.11.2011р.,№ 0001212300 від 24.11.2011р.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 березня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.