Постанова № 30228423, 19.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5362/12

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю представників сторін:

представників позивача - Люлькіс І.М., Левицька-Корчун В.І.;

представників відповідача - Мазура В.А., Терепи С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Леон-Ш» (далі -ТОВ «Леон-Ш» або позивач ) із позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби України (далі - Козятинська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.01.2013 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення прийняти нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.10.2012 року №0000772301.

В судовому засіданні представники позивача доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити її вимоги. При цьому до суду надано додаткові матеріали для долучення до справи.

Представники відповідача заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги та просили суд відмовити у її задоволенні.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити в повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ТОВ «Леон-Ш» 25.07.2005 року взято на податковий облік в державній податковій інспекції у Калинівському районі за № 29. На підставі наказу Козятинської ОДПІ № 766 від 17.09.2012 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю Козятинської ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Леон-Ш» з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ «Тандем-Центр» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 26.09.2012 року № 75/22/33623460. Висновками перевірки зафіксовано порушення ст. 202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 126894,00 грн. На підставі виявлених порушень податковим органом 11 жовтня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000772301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 126894,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд І інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 року за №0000772301 прийняте відповідачем відповідно до встановлених законодавством норм, а тому, позовні вимоги ТОВ «Леон-Ш» необґрунтовані, безпідставні відтак задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду І інстанції, з таких підстав.

Згідно, з актами перевірки від 28.03.2012 року та 29.09.2012 року, що не заперечується сторонами, ТОВ "Тандем-Центр" (Постачальник) та ТОВ "Леон-Ш" (Покупець) уклали договір поставки товару. Предметом поставки є такий товар: відсів, щебінь та інші будівельні матеріали, мазут, бітум, дизельне пальне та надання у строкове платне користування транспортних засобів.

Як зазначено в акті перевірки від 26.09.2012 року №75/22/33623460 (т.1 а.с.13-28) встановлено завищення від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 126894,00 грн., по податкових накладних за вересень 2011 року, отриманих від ТОВ "Тандем центр", оскільки повторно включено суму податкового кредиту за квітень 2012 року.

Згідно висновків акту перевірки від 28.03.2012 року № 26/23/33623460 податковим органом встановлено порушення п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України та порядку заповнення податкової накладної за вересень 2011 року по господарських операціях з ТОВ "Тандем центр", а саме, останнім при заповненні податкових накладних невірно було визначено реквізити договорів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 01.11.11 року №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.11.11 року за №1333/20071, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 126894 грн. По-скільки, актом перевірки було встановлено порушення вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України, а саме, неправильно заповнені реквізити податкових накладних, що не дало права ТОВ "Леон - Ш" на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по операціях з ТОВ "Тандем центр", за вересень 2011 року.

За наслідками вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000322301 від 06.04.2012 року(т.2 а.с.7) згідно якого до позивача збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 126894,00 грн.

Дане податкове повідомлення рішення позивачем не оскаржено, а навпаки визнано як правомірне, що підтверджується сплатою суми до Державного бюджету України (т.1, а.с.244-246 б).

Таким чином, податкові накладні за вересень 2011 року по господарських операціях з ТОВ "Тандем центр" не були враховані позивачем при обчисленні податкового кредиту, а тому позивач не реалізував своє право на податковий кредит у вересні 2011 року в наслідок невірного оформлення останнім податкових накладних.

В подальшому, як зазначено представниками позивача в судовому засіданні, позивачем та його контрагентом було виписано нові податкові накладні по господарських операціях за вересень 2011 року з виправленнями невірно зазначених реквізитів договорів, під тими самими номерами та датами, на ті самі суми, по тим самих господарських операціях. Дані податкові накладні були включені позивачем до податкового кредиту у квітні 2012 року, що слугувало основною підставою для встановлення порушення у акті перевірки від 28.03.2012 року.

Надалі позивачем повторно включено податковий кредит у сумі 126894,00 грн. в іншому періоді, а саме включено до декларації з податку на додану вартість за 4 місяць 2012 року.

Такий податковий кредит включений позивачем на підставі нових податкових накладних (т.1 а.с.66,69,72,75,78,81,85,88,91,94), які відрізняються від первинно-поданих накладних (т.2 а.с.9-16).

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1. ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем чітко окреслено, що первинний документ має бути складено під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як визначено ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, положеннями ПК України передбачено, що право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податків товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку - покупцем сплачено (нараховано) ПДВ та які призначені для використання у господарській діяльності покупця, тобто мають на меті досягнення економічних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, дорученням та агентськими договорами.

Щодо підтвердження реальності господарських операцій, позивачем надано до суду податкові накладні (т.1 а.с.66,69,72,75,78,81,85,88,91,94), які відрізняються від первинно-поданих накладних (т.2 а.с.9-16), а також договори, видаткові накладні (а.с. 65,68,71,74,77,80), акти виконаних робіт (а.с.67,70,73,76,79,82), платіжні доручення (а.с.164,166,167,169,171,172,174,175,177,179,180,182,184,186,188,190,192,193,196,197,200), виписки особового рахунку (а.с. 163,165,168,170,173,176,178,181,183,185,187,191,194,195,198-199), рахунки фактур ( а.с. 83,86,89,92), акти виконаних робіт (а.с. 84,87,90,93), копії технічних паспортів які збереглись у позивача ( а.с. 95,96), довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, договір приготування, специфікації до договору, товарно-транспорті накладні, що містяться в матеріалах справи.

Зазначені документи надавались податковому органу для перевірки, що слугує підставою для спростування висновків відповідача в акті перевірки, щодо безтоварності операцій між позивачем та ТОВ "Тандем-Центр".

Крім того в судовому засіданні представники відповідача пояснили, що в межах обох перевірок, жодним чином не перевірялися факти, щодо реальності господарських операцій. Також не проводилися зустрічні перевірки контрагента, щодо формування ним податкових зобов'язань по вказаним господарським операціям, рівно як і перевірки позивача, щодо формування податку на прибуток.

Також, суд зазначає, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства та не передбачено відповідальність платника податків за дії свого контрагента.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (п. 198.6 ст. 198).

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6. ст. 186 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Також апеляційний суд приймає до уваги, наданий в судове засідання , лист на звернення позивача до Вінницької ОДПС з проханням надати письмову консультацію на підставі ст. 52 ПК України, щодо права на включення ТОВ "Леон- Ш" до податкового кредиту належним чином оформлених податкових накладних, які були зняті податковим органом з підстав неправомірного їх оформлення (невірного зазначення реквізитів договорів) від 25.02.2013 року.

Відповідач листом від 13.03.2013 року надав відповідь зі змісту якого випливає, що на протязі 365 календарних днів з дати складання податкової накладної та з дати списання коштів з банківського рахунку, платник податку має право віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, визначенні належним чином оформлених податкових накладних, в зв'язку з придбанням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, відповідач надав офіційну відповідь, що позивач має право провести відповідні виправлення податкових накладних, для належного оформлення податкового кредиту. Так, і було зроблено позивачем та визначено протиправним в акті перевірки, що зумовило винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.10.2012 року №0000772301.

Судом встановлено, що податкові накладні (т.1 а.с.66,69,72,75,78,81,85,88,91,94) віднесені до податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за 4 місяць 2012 року, сформовані повторно по операціях які відбувалися в вересні місяці 2011 року, вже після складення акту перевірки від 28.03.2012 року. Слід зазначити, що вказані податкові накладні відповідають вимогам норм п.201.1 ст.201 ПК України та порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 01.11.11 року №1379. Факт правильного оформлення нових податкових накладних не заперечувався відповідачем.

Нормами ПК України чітко не встановлено порядок включення до податкового кредиту виправлених податкових накладних. При цьому, п. 50.1 ст. 50 ПК України встановлено, що платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Тим самим, порядок включення уточнюючих показників при виявлені помилок передбачає як подання платником податків уточнюючого розрахунку, так і включення уточнюючих показників до податкової декларації за наступний податковий період, що і було зроблено позивачем.

Апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що ПК України, не містить жодної норми, якою обмежено право платника податків включити до складу податкового кредиту суми, підтверджені виправленими податковими деклараціями, оформленими належним чином.

При вирішенні даного спору суд також керується принципом презумпції правомірності рішень платника податку, закріпленого в п. 4.1.4 ст. 4 ПК України, і який знайшов своє відображення в п. 56.21 ст. 56 ПК України, яким передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, колегія суддів вважає що перевірку відповідачем проведено не об'єктивно, без з'ясування усіх істотних обставин, що в свою чергу призвело до викладення хибних висновків в акті перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню як протиправне.

Позивачем в повній мірі доведено правомірність дій щодо формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Тандем-Центр" за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року, а відтак доводи апеляційної скарги та позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Оскільки позов задоволено повністю, на користь позивача має бути присуджено 1903,42 грн. сплаченого судового збору, які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш" задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати та прийняти нову постанову .

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 року №0000772301.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш" судові витрати у розмірі 1903,42 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "26" березня 2013 р. .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.