Постанова № 30225159, 20.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 р.Справа № 1570/227/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №00001231530 та №00001221530 від 06.10.2011 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем необґрунтовано був зроблений висновок щодо заниження суми податкових зобов'язань, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті до бюджету на суму 87732 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду заявленого у податковій декларації з ПДВ за липень 2011 р., у сумі 2 177 200 грн. з підстав не врахування висновків попередніх актів перевірки, оскільки податкові повідомлення-рішення, винесені СДПІ по роботі з ВПП на підставі зазначених актів перевірок оскаржені в адміністративному порядку, тому сума грошового зобов'язання, що оскаржується, є неузгодженою відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України, а як наслідок дані декларації за липень 2011 р. без урахування наслідків попередньої перевірки є правомірними.

Представник відповідача позов не визнав з тих підстав, що податковим органом правомірно винесено оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення за порушення останнім пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу, п.п.4.6.7 п.4.6 р. У Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011р. №41, оскільки ПАТ «УДП» при складанні податкової декларації за липень 2011 року не враховано по рядку 21.3 висновків актів перевірок №273/16- 3/01125821/35 від 21.06.2011р. з питання правомірності включення до податкового кредиту податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р.; №274/16-3/01125821/36 від 21.06.2011р. з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р., що привело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 2 177 200 грн.; до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за липень 2011 р. на суму 87732 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року у задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись із таким рішенням ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» звернулось з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі.

Апелянт не погоджується з висновками СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, викла деними в Акті від 16.09.2011 р. №377/15-3/01125821/8 щодо заниження суми податкових зо бов'язань, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті до бюджету на суму 87 732 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшко дування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду заяв леного у податковій декларації з ПДВ за липень 2011р., у сумі 2 177 200 грн.

Висновки Актів позапланових виїзних документальних перевірок №273/16- 3/01125821/35 від 21.06.2011р. з питання правомірності включення до податкового кредиту податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах з 01.01.2010р. по 31.03.2011р. та №274/16-3/01125821/36 від 21.06.2011р. з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в пері од з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. не враховано ПрАТ «УДП» при складанні Податкової де кларації з ПДВ за липень 2011р., виходячи зі змісту заперечень до вказаних Актів, що викла дено в запереченнях ПрАТ «УДП» від 01.07.2011р. №ЮС-972 та від 01.07.2011р. №ЮС-973.

Апелянт вказує на те, що податкові повідомлення-рішення № 0000601630 від 14.07.2011 р., № 0000591630 від 14.07.2011 р., №0000561630 від 14.07.2011 р., №0000541630 від 14.07.2011 р., №0000531630 від 14.07.2011 р., винесені СДПІ по робот з великими платниками податків у м. Одесі на підставі вказаних актів перевірок, оскаржені в адміністративному порядку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 21.06.2011 р. відповідачем складено акт документальної позапланової виїзної перевірки № 273/16-3/01125821/35 з питання правомірності включення до податкового кредиту податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., в якому зафіксовано завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду по р.24 Декларації звітного періоду у сумі 1 709 558грн.

21.06.2011 р. СДПІ по роботі з ВПП складено акт документальної позапланової виїзної перевірки №274/16-3/01125821/36 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. За результатами перевірки встановлено завищення залишку від'ємного значення по рядку 20.2 декларації з податку на додану вартість за квітень 2011р. на загальну суму 23549грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по р.24 декларації в сумі 503904грн. у березні 2011р.

16.09.2011р. СДПІ по роботі з ВПП складено акт № 377/15-3/01125821/8 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість. 06.10.2011 року на підставі зазначеного акту прийнято податкові повідомлення-рішення № 00001231530, № 00001221530, які були оскаржені в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду повторних скарг 19.12.2011р. Державною податковою службою України прийнято рішення №7845/6/10-2115, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0001231530, № 0001221530 та рішення, прийняте за розглядом скарг, а скарги-без задоволення.

Під час проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2011р., за наслідками якої складено акт № 377/15-3/01125821/8, податковим органом було встановлено, що приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство» частково враховано висновки вищезазначених актів перевірок. Згідно акту № 377/15-3/01125821/8 від 16.09.2011р. камеральною перевіркою встановлено порушення позивачем: пп.54.3.2 п.54.3. ст.54 Податкового кодексу, п.п.4.6.7 п.4.6 р. Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011р. №41, а саме не враховано по рядку 21.3 податкової декларації висновків актів перевірок №273/16-3/01125821/35 від 21.06.2011р. з питання правомірності включення до податкового кредиту податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р.; №274/16-3/01125821/36 від 21.06.2011р. з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р., що призвело: - до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 2177200грн.; - до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за липень 2011р. на суму 87732 грн.

На підставі зазначеного акту прийнято податкові повідомлення-рішення №00001231530 та № 00001221530 від 06.10.2011р., з якими позивач не погодився та звернувся з позовом до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову. Проте, з висновками суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні вимог позивача погодитися не можна.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало порушення позивачем пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та пп. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивачу згідно податкового повідомлення-рішення №0001221530 від 06.10.2011 р. збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 131 598,00 грн., у тому числі за основним платежем - 87 732 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 43 866 грн.; згідно податкового повідомлення-рішення №0001231530 від 06.10.2011 року зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у розмірі 2 089 468 грн.

Позивачем було представлено до СДПІ податкову декларацію з ПДВ за червень-липень 2011 року.

Як було встановлено камеральної перевіркою вказаної декларації, позивачем не було враховано по рядку 21.3 декларації висновків актів перевірок №273/16-3/01125821/35 від 21.06.2011 р. з питання правомірності включення до податкового кредиту податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р.; №247/16-3/01125821/36 від 21.06.2011 р. з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., що призвело: до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 2 177 200 грн.; до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за липень 2011 р. на суму 87 732 грн.

Вирішуючи справу суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача стосовно того, що позивачем правомірно подана декларація з ПДВ за липень 2011 р. без врахування висновків попередніх актів перевірки №273/16-3/01125821/35 від 21.06.2011 р.; №274/16-3/01125821/36 від 21.06.2011 р., оскільки податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі зазначених актів перевірок, оскаржені в адміністративному порядку, тому сума грошового зобов'язання, що оскаржується, є неузгодженою та відповідно не підлягає включенню у розрахунок наступного звітного періоду.

Відхиляючи зазначені доводи позивача суд першої інстанції виходив з того, що платник податків за будь-яких обставин повинен неузгоджені суми відображати в декларації, тобто, позивач повинен був неузгоджену суму податкового зобов'язання за результатами перевірки включити саме у рядок 21.3 Декларації.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Податковим законодавством не передбачено обов'язку платника податків відображати в податкових деклараціях неузгоджені суми. Також не передбачено обов'язку відображати неузгоджені суми в декларації але не враховувати їх у розрахунках податкових зобов'язань, податкового кредиту, визначення від'ємного значення та бюджетного відшкодування певного податкового періоду.

Рядок 21.3 декларації з ПДВ, про який йде мова, відноситься до розділу ІІІ такої декларації з назвою «розрахунки з бюджетом за звітний період» та є одним зі складових рядка 21 декларації, який визначає залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті за підсумками поточного періоду.

Таким чином, крім рядка 21.3 остаточне значення рядка 21 декларації з ПДВ формує також і рядок 21.1, 21.2, а у разі заповнення рядка 21.3 неузгодженими сумами - буде змінюватися загальний показник рядка 21. Тобто, такі дії платника податків можуть призвести до викривлення даних податкового обліку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції стосовно обов'язку позивача включати неузгоджену суму податкового зобов'язання у рядок 21.3 декларації. Разом з цим колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість вимоги податкового повідомлення-рішення №00001231530 від 06.10.2011 р., винесеного на підставі Акту від 16.09.2011 р. №377/15-3/01125821/8 щодо зменшення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 2 089 468 грн. в податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції неправильними і такими, що не відповідають вимогам КАС України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивачки.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року скасувати, постановити по справі нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» у справі №1570/227/2012.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби №00001231530 та №00001221530 від 06.10.2011 р.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 25.03.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький