Постанова № 30225141, 14.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 р.Справа № 2107/2-а-119/11

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Крапівіна Олена Павлівна

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Стас Л.В.

- Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Генічеської районної державної лікарні ветеринарної медицини на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 01березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Генічеської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Виконавчого комітету Генічеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача - Генічеського державного бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, анулювання свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Генічеська районна державна лікарня ветеринарної медицини звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Виконавчого комітету Генічеської міської ради щодо видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1, від 17.10.2007 року, анулювати зазначене свідоцтво та скасувати державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт нерухомості за ОСОБА_3

В обґрунтування позову зазначено, що Генічеська районна державна лікарня ветеринарної медицини на праві постійного користування користується земельною ділянкою загальною площею 0,4093 га, яка розташована по АДРЕСА_1.

Постановою Генічеського районного суду від 04.07.2007 року зобов'язано виконавчий комітет Генічеської міської ради прийняти в експлуатацію житлову будівлю загальною площею 101,2 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1.

Проте відповідач, не прийнявши в експлуатацію зазначений об'єкт нерухомості, протиправно видав громадянину ОСОБА_3 державний акт про право власності на житловий будинок, що, в свою чергу стало підставою для протиправної реєстрації права власності.

Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 01березня 2012 року у задоволенні позову про визнання дій суб'єкта владних повноважень стосовно видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовлено. Справу в частині позовних вимог щодо анулювання свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно закрито на підставі ст. 157 КАС України.

В апеляційній скарзі Генічеська районна державна лікарня ветеринарної медицини ставить питання про скасування судового рішення з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги підприємства з урахуванням такого.

Колегією суддів встановлено, що постановою Генічеського районного суду від 04.07.2007 року у справі № 2а-58/2007 зобов'язано виконавчий комітет Генічеської міської ради прийняти в експлуатацію житлову будівлю загальною площею 101,2 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1.

На підставі зазначеного рішення Генічеською міською радою ОСОБА_3 видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 17.10.2007 року, а Генічеським державним БТІ зареєстроване право власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1.

Відмовляючи у задоволенні позову Генічеської районної державної лікарні ветеринарної медицини, суд першої інстанції виходив з того, що згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, яка діяла на момент видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно) такі дії віднесені до компетенції виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, отже останній діяв в межах наданих йому повноважень.

На думку суду, наведені у позові підстави скасування свідоцтва про право власності не стосуються дій позивача, вони обґрунтовують неправомірність самого свідоцтва, і, разом з вимогами про анулювання свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, є спором про право та не можуть розглядатись в рамках адміністративного судочинства.

Проте колегія суддів такій висновок вважає помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.1 п. б) ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва належить прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на момент вчинення оскаржуваних дій регулювався постановою КМ України від 22.09.2004 року № 1243 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» (далі - Порядок).

Відповідно до п.1 Порядку цей Порядок визначає основні вимоги та умови прийняття в

експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів(далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Згідно п.3 Порядку об'єкти житлово-громадського призначення III, IV і V категорій складності до пред'явлення їх державним приймальним комісіям попередньо приймаються робочими комісіями.

Робоча комісія повинна перевірити відповідність: архітектурних і конструктивних рішень закінченого будівництвом об'єкта затвердженому проекту, санітарним, протипожежним, радіаційним та екологічним вимогам і нормам, а також вимогам з охорони праці, промислової безпеки, нормативам щодо технічного стану електричних, теплових та тепловикористовувальних установок і мереж та енергозбереження; виконаних будівельно-монтажних робіт вимогам нормативної документації; результатів проведених індивідуальних і комплексних випробувань устатковання нормативним показникам; виробничої документації нормативним вимогам.

На підставі проведеної перевірки робоча комісія визначає готовність закінченого будівництвом об'єкта до пред'явлення державній приймальній комісії.

Результати перевірки робочою комісією готовності закінченого будівництвом об'єкта до пред'явлення державній приймальній комісії оформляються актами, форми яких затверджуються Мінрегіонбудом.

Акти робочої комісії оформляються генеральним підрядником, підписуються головою та членами робочої комісії і передаються державній приймальній комісії (п.п.8-9 Порядку).

Відповідно до п. 27 Порядку за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом.

Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, виконавчим комітетом Генічеської міської ради не приймалось будь яких рішень, щодо прийняття в експлуатацію житлового будинку та щодо оформлення права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3

Свідоцтво про право власності видано ОСОБА_3 лише на підставі рішення Генічеського районного суду від 04.07.2007 року, в якому відсутнє таке формулювання, як зобов'язання видати свідоцтво про право власності або про визнання права власності на нерухоме майно.

До того ж колегія суддів зазначає, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2010 року скасовано постанову Генічеського районного суду від 04.07.2007 року, у справі ухвалено нову постанову, якою ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позовних вимог до виконкому Генічеської міської ради про зобов'язання прийняти в експлуатацію житлову будівлю.

Зазначена обставина свідчить про те, що виконавчий комітет Генічеської міської ради видав ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на підставі судового рішення, яке не набрало законної сили та в якому відсутні положення щодо зобов'язання видати свідоцтво про право власності.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача, пов'язані з видачею ОСОБА_3 свідоцтва про права власності на нерухоме майно без введення цього майна в експлуатацію є протиправними та такими, що здійснені поза межами наданих повноважень, а відтак, видане ним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 на імя ОСОБА_3 підлягає анулюванню.

Крім цього, як встановлено судом апеляційної інстанції в рішенні від 11.03.2010 року у справі № 22-а-14127/08, земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві постійного користування Генічеській районної державної лікарні ветеринарної медицини.

ОСОБА_3 ніколи не відводилась земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку.

В матеріалах справи також відсутні будь які докази і щодо відведення ОСОБА_3, або іншим особам земельної ділянки за вказаною адресою і під будівництво гаражу, який згодою був реконструйований останнім у житловий будинок.

Згідно ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Аналізуючи положення наведеної правової норми, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство забороняє здійснення права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості. Такі об'єкти не можуть бути прийняті в експлуатацію, зареєстровані і оформлені на особу, яка не має прав на земельну ділянку.

Оскільки, за висновком суду апеляційної інстанції, свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_3 видано виконавчим комітетом Генічеської міської ради протиправно, не може вважатися законною і реєстрація права власності на зазначене майно, яка проведена Генічеським БТІ на підставі цього свідоцтва.

Колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо неналежності до адміністративної юрисдикції спору про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно є протиправним, оскільки таку реєстрацію на момент її проведення здійснювали Бюро технічної інвентаризації, які є суб'єктом владних повноважень, а відтак спори за участі зазначеного суб'єкта підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

До того ж колегія суддів наголошує, що відповідно до ст.158 КАС України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.

Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

Пунктом 15 ч.4 ст. 160 КАС України передбачено, що ухвали з питань закриття провадження у справі викладаються окремим документом.

В порушення вимог вищенаведених норм процесуального права суд першої інстанції вирішив питання про закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог без винесення окремого документа.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що за встановлених обставин ухвалене у даній справі судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, оскільки його ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження всіх обставин у справі.

В свою чергу, доводи позивача, наведені в позовній заяві, повною мірою знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції, тому вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись: ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Генічеської районної державної лікарні ветеринарної медицини - задовольнити.

Постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 01березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Генічеської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Виконавчого комітету Генічеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача - Генічеського державного бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, анулювання свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою позов Генічеської районної державної лікарні ветеринарної медицини - задовольнити.

Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Генічеської міської ради щодо видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на нерухоме майно - житловий будинок по АДРЕСА_1, від 17.10.2007 року.

Анулювати свідоцтво про право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 від 17.10.2007 року, видане на ім'я ОСОБА_3.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на зазначений об'єкт нерухомості.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В. Стас.