Постанова № 30220688, 21.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2013 р.

справа № 2а-417/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі та приватного підприємства «Металпром-КР» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року у справі № 2а-417/10/0470 за позовом приватного підприємства «Металпром-КР» до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Металпром-КР» 5 січня 2010 року звернулось до суду з позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі в якому уточнив позовні вимоги, просить визнати неправомірними податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.01.2010 року № 0001672301/2 про донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств на загальну суму 32 103,50 грн. (29 185 грн. - за основним платежем, 2 918,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), та № 0000042301/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість на загальну суму 34 259,50 грн. які винесені відповідачем за результатами розгляду повторної скарги платника податків.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті № 661/234/35459914 від 20.07.2009 року на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд скасував податкове повідомлення-рішення відповідача №0000042301/2 від 13.01.2010 року з податку на додану вартість в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 30 865,95 грн. У задоволені позову в іншій частині відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що оскільки позивачем самостійно виявлено помилки та відображено суми недоплати у складі декларації з ПДВ за лютий та березень 2009 року, таким чином розмір фінансових санкції за зазначене порушення повинен складати 5 відсотків від такої суми.

Крім того суд погодився з висновком відповідача про завищення позивачем скоригованих валових витрат у перевіряємому періоді на суму 116 742 грн., у зв'язку з невідкоригуванням валових витрат на суму оприбуткованого товару, вартість якого була віднесена до складу валових витрат і по якому не була здійснена компенсація його вартості, а також не підтверджених первинними документами.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Посилається на проведення відповідачем перевірки позивача з порушенням вимог законодавства України, а також на те, що кредиторська заборгованість на суму 140 091,17 грн., станом на дату складання акту перевірки, позивачем хоча і була самостійно включена до складу валового доходу, однак корегування у зв’язку з цим валових витрат на зазначену суму позивачем здійснено не було.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Посилається на те, що відображення позивачем суми податкових зобов’язань у розмірі 58 395,00 грн. та 10 196,00 грн. в рядку 5.1 «загальний обсяг оподатковуваних операцій звітного періоду» в декларації за лютий и березень 2009 року, а не в рядку 8.1 «самостійне виправлення помилки, що містяться в раніше поданій податковій декларації», не можливо вважати самостійним виправленням помилки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційних скарг, що в період з 30.06.2009 по 13.07.2009 року, відповідно до затвердженого плану перевірки, на підставі наказу № 648 від 26.06.2009 року (а.с. 104), та відповідно до направлення № 235-23/4 від 30.06.2009 року (а.с. 103), службовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт № 661/234/35459914 від 20.07.2009 року (а.с.7-20).

Рішення про проведення перевірки прийнято керівником податкового органу на підставі заяви позивача від 17.03.2009 року за № 24 про припинення підприємства.

10.06.2009 року відповідачем на адресу позивача було направлено лист № 12614/10/23-246 з проханням надати ліквідаційний баланс, а також первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фінансово-господарську діяльність підприємства.

18.06.2009 року позивач подав до відповідача ліквідаційний баланс станом на 29.05.2009 року.

Враховуючи лист платника податків від 30.06.2009 рок за вих. № 58/2 про те, що підприємство з 01.03.2009 року знаходиться в стадії ліквідації і не орендує офісне приміщення з 01.04.2009 року, у зв'язку з чим просить провести виїзну позапланову перевірку позивача у приміщенні податкового органу (а.с. 105), перевірку проведено у приміщенні Південної МДПІ.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №661/234/35459914 від 20 липня 2009 року (далі - акт перевірки) (а.с. 7), згідно якого встановлено порушення позивачем:

- п. 1.23 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), а саме, підприємством не відкориговано валові витрати на суму безкоштовно отриманих товарів, вартість яких раніше була віднесена до складу валових витрат, в результаті чого занижено податок на прибуток на 29 185 грн.;

- п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, платником податків занижено податок на додану вартість на 68 591 грн., у тому числі, за січень 2009 року - на 68 591 грн., та завищено податок на додану вартість у сумі 68 591 грн., у тому числі, за лютий 2009 року - на 58 395 грн., березень 2009 року - на суму 10 196 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 29.07.2009 року № 0001672301/0 про донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток на суму 32 103 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем - 29 185 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 918 грн. 50 коп. (а.с. 24);

- податкове повідомлення-рішення від 29.07.2009 року № 0001682301/0 про донарахування ПП «Металопром-КР» податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 5 093 грн. 34 коп., в тому числі, за основним платежем - 3 429 грн. 55 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 663 грн. 79 коп. (а.с. 25).

Висновки викладені в акту перевірки ґрунтуються на тому, що позивачем самостійно включено до складу валового доходу по р. 2.3 Декларації з податку на прибуток за І півріччя 2009 року, заборгованість перед МПП «Ларго» у сумі 140 091 грн. 17 коп. (з ПДВ), але підприємством не відкориговано валові витрати по МПП «Ларго» на суму вартості отриманих товарів від МПП «Ларго», за які не здійснено компенсацію їх вартості в розмірі 116 742 грн. (фактично - отриманих безкоштовно), з урахуванням уточнюючих розрахунків, поданих ПП «Металопром-КР» до Південної МДІІІ за період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року станом на дату складання акту перевірки.

Крім того у січні 2009 року МПП «Ларго» здійснено передплату на адресу ПП «Металопром-КР» в сумі 673 650 (в тому числі ПДВ - 112 275 грн.), в результаті чого сума податкових зобов'язань за січень 2009 року склала 122 275 грн. Проте, згідно декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2009 року, його податкові зобов'язання з вказаного податку становлять 43 684 грн. Отже, позивачем у січні 2009 року було занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 68 591 грн. Водночас, перевіркою встановлено, що зазначена сума зобов'язань була включена позивачем до податкової декларації за лютий 2009 року - в сумі 58 395 грн., та березень 2009 року - в сумі 10 196 грн., без нарахування та сплати штрафу в розмірі п'яти відсотків від суми заниження податкових зобов'язань минулих податкових періодів (3 429 грн. 55 коп.) відповідно до абз. «б» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-14 від 21.12.200 року (далі Закон 2181).

За результатами адміністративного узгодження вказаних податкових повідомлень-рішень Державною податкової адміністрації у Дніпропетровській області, винесено рішення згідно з яким: податкове повідомлення-рішення від 29.07.2009 року № 0001672301/0 (№ 0001672301/1 від 01.10.2009 року) по податку на прибуток залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.07.2009 року № 0001682301/0 (від 01.10.2009 року № 0001682301/1) по податку на додану вартість, та у відповідній частині - рішення відповідача за результатами розгляду первинної скарги позивача, були скасовані, та у відповідності до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181, до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 34 295 грн. 50 коп. за заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в січні 2009 року на 68 591 грн. (а.с. 50-52).

На підставі зазначеного рішення ДПА у Дніпропетровській області відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 13.01.2010 року № 00016372301/2 про донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток на суму 32 103 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем - 29 185 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 918 грн. 50 коп., та № 00000042301/2 про донарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 34 295 грн. 50 коп. (а.с. 141,142).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.01.2010 року № 0000042301/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість на загальну суму 34 259,50 грн. які винесене відповідачем за результатами розгляду повторної скарги платника податків прийняте не на підставах та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, між тим відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 13.01.2010 року № 0001672301/2 про донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств на загальну суму 32 103,50 грн. (29 185 грн. - за основним платежем, 2 918,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

З висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Вирішуючи спірні питання щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 13.01.2010 року № 0000042301/2 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було самостійно виявлено помилки у показниках раніше поданої декларації з ПДВ, а саме: заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 68 591 грн. за січень 2009 року, його завищення в сумі 58 395 грн. за лютий 2009 року, та в сумі 10 196 грн. за березень 2009 року, оскільки позивач відобразив суму недоплати у складі декларації з податку на додану вартість за лютий та березень 2009 року, ще до проведення перевірки податковим органом.

Між тим суд першої інстанції не врахував, що відображення позивачем суми податкових зобов’язань у розмірі 58 395,00 грн. та 10 196,00 грн. в рядку 5.1 «загальний обсяг оподатковуваних операцій звітного періоду» в декларації за лютий и березень 2009 року, а не в рядку 8.1 «самостійне виправлення помилки, що містяться в раніше поданій податковій декларації», не можливо вважати самостійним виправленням помилки. Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем порушено підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Крім того, колегія суддів вважає помилковими, висновки суду першої інстанції щодо правомірності позиції відповідача про необхідність корегування позивачем валових витрати на суму оприбуткованого товару у періоді, коли сума кредиторської заборгованості, яка залишилась нестягненою, була віднесена до валових доходів підприємства, оскільки позивачем фактично не було понесено будь-яких витрат з придбання товару.

Суд апеляційної інстанції вважає не обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що така позиція податкового органу узгоджується з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими регламентується порядок формування валових витрат та валового доходу.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених, пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Згідно із п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно даних акту відповідача №661/234/35459914 від 20.07.2009 року товари за спірною операцією були отримані позивачем за договором купівлі-продажу, який мав оплатний характер, а тому такий договір не може вважатися безоплатним.

Положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено зобов'язання платника податку зменшувати валові витрати на суму товарів, віднесених до валових витрат за першою із визначених у п.п. 11.2.1 п. 11.2 статті 11 цього Закону подій, зокрема на дату оприбуткування платником податку товарів, а тому висновки податкового органу є безпідставними, а донарахування податку на прибуток у сумі 29 185 грн. та застосування фінансової санкції у сумі 2 918,50 грн. неправомірними.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Металпром-КР» та Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі – задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року у справі № 2а-417/10/0470 – скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 13.01.2010 року № 0001672301/2 про донарахування приватному підприємству «Металпром-КР» податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на загальну суму 32 103,50 грн.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: А.В. Шлай