Ухвала суду № 30220685, 14.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р. справа № 2а/0470/3459/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року у справі № 2а/0470/3459/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Металург-Південь» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Металург-Південь» (далі-ТОВ «ПК «Металург-Південь») 13 березня 2012 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська в якому просить скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0000792302 від 20.09.2011 року та №0001102302 від 01.12.2011 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №1765/235/32350660 від 1 серпня 2011 року на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд скасував податкові повідомлення-рішення відповідача №0000792302 від 20.09.2011 року та №0001102302 від 01.12.2011 року.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011 року та від 01.12.2011 року не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті №1765/235/32350660 від 1 серпня 2011 року.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Посилається на необґрунтованість доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, які заперечували, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду

апеляційної скарги, що відповідно до поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року (від 20.05.2011 року № 9003591966) та розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодування (рядок 3 Д3) (рядок 23.1 + рядок 23.2) у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних (звітних) періодів складає 1 443 622 грн. (т.2 а.с.147-148).

3 20.06.2011 року по 25.07.2011 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних (звітних) періодів за квітень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №1765/235/32350660 від 1 серпня 2011 року (далі - акт перевірки) (т.1 а.с.20-37), згідно якого:

- перевіркою встановлено, що в порушення 200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.7, п.200.8, п.200.9, п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ «Промислова компанія «Металург-Південь» недостовірно визначено суму бюджетного відшкодування за квітень 2011 року, а саме: завищено бюджетне відшкодування на суму 324 391,80 грн.;

- перевіркою документально підтверджено суму бюджетного відшкодування за квітень 2011 року у розмірі 1 119 230,20 грн.

Позивач не погодившись з висновками викладеними в акті перевірки, подав заперечення на вказаний акт перевірки (т.1 а.с.38-42).

В подальшому, 20.09.2011 року відповідачем на підставі вищевказаного акту перевірки від 01.08.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000792302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 324 391,8 грн. по декларації № 9003591966 від 20.05.2011 року за квітень 2011 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн. за порушення п.200.1, п.200.3, п. 200.4, п.200.7, п.200.8, п.200.9, п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України (т.1 а.с.43).

Позивач не погодившись з вказаним вище податковим повідомленням-рішенням від 20.09.2011 року та подав скаргу до ДПА у Дніпропетровській області за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 01.12.2011 року за яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 20.09.2011 року №0000792302 яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за квітень 2011 року ще на 1 079 210,29 грн. (т.1 а.с.45-50).

На підставі рішення ДПА у Дніпропетровській області від 01.12.2011 року, Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було прийнято 01.12.2011 року податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0001102302 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 079 210,29 грн. по декларації №9003591966 від 20.05.2011 року за квітень 2011 року за порушення п.200.1, п.200.3, п. 200.4, п.200.7, п.200.8, п.200.9, п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України (т.1 а.с.44).

Позивач 14.12.2011 року направив скаргу на вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011 року та від 01.12.2011 року до ДПА України за результатами розгляду якої податкові повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська були залишені без змін, а скарга позивача без задоволення (т.1 а.с.51-55).

Крім того судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття оспорюваних рішень стало дослідження відповідачем питання фактичної сплати податку на додану вартість до бюджету постачальниками товарів. Перевіркою встановлено, що позивачем було укладено з ТОВ «ВІСАН» договір поставки від 14.07.2010 року № 14-07/01, за яким протягом січня-березня 2011 року позивачем, як покупцем, отримано товару на 500000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн.), 905 050,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 150 841,67 грн.) та 1 998 300,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 333 050,00 грн.) відповідно. Вказані суми ПДВ віднесені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів. Між тим, відповідачем було отримано від Ленінської МДПІ у м. Луганську акт від 28.03.2011 року щодо перевірки ТОВ «ВІСАН» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.10.2011 року по 31.01.2011 року і акт від 20.04.2011 року з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ за лютий 2011 року. Зазначені акти містять посилання на відсутність поставок товарів у лютому 2011 року між ТОВ «ВІСАН» та його контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

На підставі викладеного, відповідач зробив висновок, що позивачем сформовано ланцюги постачання товарів по підприємствах, що мають багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не подають податкові декларації, не сплачують податків, є постійними в ланцюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку, а тому з урахуванням фактів оплати товарів/послуг протягом січня-березня 2011 року позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року на 324 391,80 грн.

Відносно податкового повідомлення-рішення №0001102302 від 01.12.2011 року відповідач зазначає, що позивачем було порушено порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, а тому по кредиту податковій декларації з ПДВ за квітень 2011 року підлягає зменшенню заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування з ПДВ на 1 403 602,09 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставах та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно пункту 14.1.179 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу - пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу - пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Також, за пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином суд першої інстанції вірно врахувавши положення зазначених норм законодавства, та дослідивши письмові докази по справі, а саме:

- податкові декларації з ПДВ за квітень 2011 року, які свідчать про те, що сума податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року була сформована позивачем в результаті здійснення господарських операцій з ТОВ «ВІСАН» та іншими постачальниками (т.2 а.с.147-148, 160);

- довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації), залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (рядок 22 податкової декларації звітного (податкового періоду) складається із сум ПДВ, які виникли в таких звітних періодах: листопад 2010 року в сумі 45 553,00 грн. і січень-березень 2011 року в сумах 1 088 148,00 грн., 234 541,00 грн. і 119 666,00 грн. відповідно (т.2 а.с.152);

- договір № 14-07/01 від 14.07.2010 року між ТОВ «ВІСАН» (Продавець) та ТОВ «Промислова компанія «Металург-Південь» (Покупець) за умовами якого ТОВ «ВІСАН» брав на себе зобов'язання поставити ТОВ «ПК «Металург-Південь», а останній зобов'язувався прийняти і оплатити антрацит (сорт АО) фракції 25-50мм. (т.1 а.с.56-60);

- договір № 201/10 від 15.04.2010 року між позивачем та ВАТ «Косогірський металургійний завод» (Росія) (покупець) за умовами якого позивач як продавець зобов'язувався поставити покупцю - ВАТ «Косогірський металургійний завод» (Росія) атрацит (сорт АО) фракція 25-50 мм.(т.1 а.с.61-67).

- договір № 04/ТЕ-10 транспортного експедирування, між позивачем та ПП «Лекс Транс» (т.1 а.с.68-69);

- первинні бухгалтерські документи, а саме: копії залізничних накладних, видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банківського рахунку позивача про оплату за придбаний товар, копії рахунків-фактури, копії акту приймання-передачі продукції від 31.03.2011 року позивачем від ТОВ «ВІСАН», копії актів виконаних робіт від 30.11.2010 року, від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року, від 30.04.2011 року, копії журналів-ордерів, вантажно-митних декларацій (т.1 а.с.56-251, т.2 а.с.1-103, 195-198, 202-208, 210-212, 215-218, 221-223);

дійшов вірного висновку про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами за вказаними господарськими договорами, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що придбавши товар, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши його вартість, у т.ч. ПДВ у вартості товару, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства.

Крім того в акті перевірки від 1.08.2011 року, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відображено, що в ході перевірки позивача було встановлено, що дане підприємство мало господарські взаємовідносини з ТОВ «ВІСАН» при цьому, укладений між ними договір № 14-07/01 від 14.07.2010 року згідно до частин 1,5 статті 203, пункту 1,2 статті 215, статті 228 ЦК України має ознаки нікчемності.

Виходячи з вищевикладених обставин, відповідачем зроблено висновок про відсутність реальної можливості поставок товарів від ТОВ «ВІСАН» до позивача у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України.

На підставі зазначених обставин, відповідачем зроблено висновок, що у позивача відсутнє право на податковий кредит з податку на додану вартість сформованого по операціях з TOB «ВІСАН», так як відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з постачальниками.

Між тим судом першої інстанції з урахуванням положень частини 1,5 статті 203, частини 2 статті 215, статті 228 ЦК України, вірно встановлено, що відповідач зробивши висновок у акті від 01.08.2011 року про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання його таким або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що посилання відповідача на порушення позивачем п. 200.1, п. 200.3, п.200.4, п. 200.7, п.200.8, п.200.9, п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України є безпідставними та протиправними, оскільки зазначені норми не містять заборони щодо формування сум бюджетного відшкодування ПДВ за умови не підтвердження факту надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету по всьому ланцюгу придбання товару та з урахуванням того, що як у ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи позивачем надані докази щодо сплати ПДВ у складі придбаного товару та сплати ПДВ до бюджету його контрагентом - ТОВ «ВІСАН» (т.1 а.с.118-119, 126-130, 136,138,189, 200-203, т.2 а.с.18-22,87, 97-103, 199-200, 209, 213, 219,224, т.3 а.с. 53, 58, 63, 67).

Податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу поставок. Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.2 та 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, якщо в наступному податковому періоді сума має від'ємне значення.

На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування за квітень 2011 року відповідно до розміру сплаченої ним суми ПДВ у складі вартості товару/отримання послуг, що підтверджується дослідженими судом першої інстанції первинними бухгалтерськими документами, а також даними, які містить акт перевірки від 01.08.2011 року, яким також підтверджено факт сплати позивачем ПДВ у складі придбаного товару, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відображення позивачем у податковій декларації за квітень 2011 року суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів і становить 1 443 622 грн. (т.2 а.с.147-148)

Також колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність твердження відповідача про те, що позивач не мав права включати податкові накладні за листопад 2010 року до податкових зобов'язань за квітень 2011 року, оскільки відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року у справі № 2а/0470/3459/12 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: Ю.В. Дурасова