Рішення № 30219795, 20.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р. Справа № 911/241/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена", м. Бориспіль

до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

2) Відкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа", м. Дніпропетровськ

про стягнення 644334,89 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" (надалі позивач) заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач-1) та Відкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" (надалі відповідач-2) про стягнення з останніх солідарно заборгованості у розмірі 644334,89 грн., з яких: 626470,00 грн. основний борг, 14592,20грн. пені, 894,46 грн. інфляційних втрат та 2378,23 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо здійснення оплати за надані позивачем послуги за договором № 10/2 від 31.08.2009 р. про надання готельних послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2013 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.02.2013 р.

13.02.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву в якому просить суд в частині стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_1 відмовити

Присутнім у судовому засіданні 13.02.2013 р. представником позивача подано клопотання в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.02.2013 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідачів, розгляд справи відкладено на 20.03.2013 р. та продовжено строк вирішення спору у справі у порядку ст. 69 ГПК України.

18.02.2013 р. на адресу господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання про витребування у податкової інспекції інформації про всі правочини, укладені відповідачем 1 за останні три роки, з метою виявлення інших договорів поруки з іншими боржниками позивача. Розглянувши вказане клопотання, суд вирішив залишити його без задоволення як необґрунтоване.

Крім того, від відповідача 2 надійшла заява про направлення матеріалів справи за територіальною підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області. В обґрунтування вказаної відповідач 2 посилається на приписи частини третьої ст. 58 ГПК України та частини першої ст. 528 ЦК України.

Відповідно до частини третьої ст. 58 ГПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли на підставі господарських договорів (договору про надання послуг та договору поруки), укладених між юридичними та фізичною особою-підприємцем, відповідно, спір щодо належного виконання сторонами господарських зобов'язань на підставі вказаних договорів, згідно з приписами ст. 1 ГПК України, розглядається у порядку господарського судочинства.

Згідно з частиною першою ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до частини першої та другої ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

З вказаних вище норм вбачається, що надання згоди боржника для виконання поручителем повністю або частково обов'язку боржника перед кредитором не є обв'язкою. Разом з тим, з договору про надання готельних послуг не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Разом з тим, спірні правовідносини між позивачем та відповідачами виникли на підставі договору про надання готельних послуг від 31.08.2009 р. № 10/2, а відповідно до приписів частини третьої ст. 25 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходження одного з відповідачів за вибором позивача.

З огляду на вищевказане, заява відповідача 2 про направленість матеріалів справи за територіальною підсудністю залишається судом без задоволення як необґрунтована.

11.03.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до прохальної частини якої останній просить стягнути з відповідачів 626470,00 грн. основного боргу, 12747,40 грн. пені, 492,34 грн. інфляційних втрат та 2555,44 грн. 3 % річних, загалом 642265,18 грн.

Крім того, представником позивача подано копії заявок відповідача 2 на проживання його екіпажів у готелі позивача.

19.03. 2013 р. на адресу господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд надісланих останнім клопотань та заяви без участі представника останнього.

У судове засідання представники відповідачів не з'явились, хоча про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином ухвалами суду від 18.01.2013 р. та 13.02.2013 р., про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи обмежений процесуальний строк вирішення спору та те, що нез'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

31 серпня 2009 року між ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" (виконавець, позивач у справі) та ТОВ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" (замовник, відповідач у справі) було укладено договір про надання готельних послуг (надалі договір), відповідно до п. 1.1 якого, виконавець надає замовнику готельні послуги по розміщенню, а також перевезенню екіпажів і пасажирів замовника (надалі послуги), визначені даним договором, у готелі "Лігена", який знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Горького, 53. Замовник зобов'язується оплатити ці послуги по цінах, вказаних у додатку № 1.

Відповідно до додатку № 1 до договору тариф на проживання в готелі "Лігена" м.Бориспіль, вул. Горького, 53 за одну добу становить: 500,00 грн. стандарт 1 чол. та 680,00грн. стандарт 2 чол. Вартість перевезення по маршруту готель "Лігена" - аеропорт або аеропорт - готель "Лігена" становить 90,00 грн. з урахуванням ПДВ 20 %.

Послуги по розміщенню, перевезення екіпажів і пасажирів надаються на підставі письмової заяви замовника, яка підписується уповноваженою особою замовника (з обов'язковим підтвердженням таких повноважень) (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 2.2. договору бланк заявки на поселення екіпажів і пасажирів замовника, за підписом уповноваженої особи, передається в готель за допомогою електронної пошти або факсу, а також екіпажем і пасажирами замовника з обов'язковим наданням адміністратору готелю.

Відповідно до п. 4.1. договору за надані послуги по розміщенню, перевезенню екіпажів та пасажирів за договором замовник щомісячно здійснює авансовий платіж на банківський рахунок виконавця в розмірі 50 % від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць не пізніше, ніж за 5 днів до початку поточного місяця. Залишок грошових коштів за фактично надані послуги замовник перераховує на банківський рахунок виконавця протягом 7 робочих днів, після отримання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Пунктом 3.2.3. договору встановлено, що замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки з виконавцем і щомісячно підписувати акти прийому-передачі виконаних робіт. Акт приймання-передачі замовник зобов'язаний повернути в бухгалтерію виконавця протягом 5-ти робочих днів з дня його отримання. Акти підписуються керівниками сторін або у повноваженими особами.

Договір вступає в законну силу з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом одного року. У випадку відсутності письмової заяви чи відмови однієї із сторін даного договору, договір вважається пролонгованим на наступний рік (п. 9.1 договору).

Станом на дату судового засідання сторонами доказів, які б підтверджували відмову від договору до суду не подано, відповідно останній слід вважати пролонгованим до 31.08.2013 р.

На виконання умов договору про надання готельних послуг від 31.08.2009 р. позивачем було надано послуги відповідачеві 2, про що свідчить підписані представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб наступні акти здачі-прийняття робіт: № ОУ-0002652 від 30.09.2012 р. на суму 46180,00 грн., № ОУ-0002630 від 24.09.2012 р. на суму 52380,00 грн., № ОУ-0002595 від 17.09.2012 р. на суму 42520,00 грн., № ОУ-0002560 від 10.09.2012 р. на суму 49370,00 грн., № ОУ-0002523 від 31.08.2012 р. на суму 42360,00 грн., загалом на суму 232810,00 грн.

Разом з тим, позивачем у якості доказів фактично наданих послуг відповідачеві 2 надає наступні акти здачі-прийняття робіт, які підписані представником та скріплені відтиском печатки лише позивача: № ОУ-0002985 від 30.11.2012 р. на суму 16360,00 грн., № ОУ-0002974 від 26.11.2012 р. на суму 24200,00 грн., № ОУ-0002941 від 19.11.2012 р. на суму 30400,00 грн., № ОУ-0002945 від 19.11.2012 р. на суму 540,00 грн., № ОУ-0002905 від 12.11.2012 р. на суму 92890,00 грн., № ОУ-0002852 від 31.10.2012 р. на суму 25790,00 грн., № ОУ-0002830 від 29.10.2012 р. на суму 45870,00 грн., № ОУ-0002764 від 22.10.2012 р. на суму 46830,00 грн., № ОУ-0002759 від 15.10.2012 р. на суму 62840,00грн., № ОУ-0002721 від 08.10.2012 р. на суму 47940,00 грн., загалом на суму 393660,00грн.

Як зазначено вище, пунктом 3.2.3. договору встановлено, що замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки з виконавцем і щомісячно підписувати акти прийому-передачі виконаних робіт. Акт приймання-передачі замовник зобов'язаний повернути в бухгалтерію виконавця протягом 5-ти робочих днів з дня його отримання. Акти підписуються керівниками сторін або у повноваженими особами.

Разом з тим, на кожному акті здачі-прийняття робіт, як підписаному та завіреному відтиском печатки відповідача 2 так і не підписаному останнім, зазначено, що акт повинен бути підписаним протягом 5-ти днів з моменту його отримання. Якщо протягом цього терміну пояснення чи зауваження не надійдуть по факсу або електронною поштою, а також не буде надано жодної відповіді, то акт вважатиметься підписаним обома сторонами.

Послуги по розміщенню, перевезення екіпажів і пасажирів надаються на підставі письмової заяви замовника, яка підписується уповноваженою особою замовника (з обов'язковим підтвердженням таких повноважень) (п. 2.1. договору).

Позивачем до зазначених вище актів здачі-прийняття робіт на загальну суму 393660,00 грн. долучено належним чином завірені копії описів вкладення у листи, фіскальних чеків та повідомлень про вручення поштових відправлень, які підтверджують факт отримання відповідачем 2 примірників зазначених актів. В свою чергу, відповідач 2, відповідно до п. 3.2.3 договору, акти позивачеві не повернув. Крім того, позивачем надано копії заявок ВАТ "АК "Дніпроавіа" на проживання його екіпажів в готелі ТОВ"ВКФ "Лігена", які відповідно до п. 2.1. договору були подані відповідачем 2 позивачу. Разом з тим, відповідач 2 будь яких заперечень чи доказів, які б спростовували зазначену заборгованість перед позивачем до суду не подав.

З огляду на вищезазначені обставини, подані позивачем докази на підтвердження у відповідача 2 заборгованості перед ТОВ "ВКФ "Лігена" у розмірі 626470,00 грн. є належними у розумінні ст. 34 ГПК України, відповідно, судом встановлено факт неналежного виконання ВАТ "АК "Дніпроавіа" своїх зобов'язань щодо здійснення оплати за надані позивачем послуги за договором про надання готельних послуг від 31.08.2009р. у розмірі 626470,00 грн.

Згідно частини першої ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач 2 зобов'язання щодо проведення оплати за надані позивачем послуги належним чином не виконав, і його заборгованість перед позивачем становить 626470,00 грн., яка відповідачем 2 не спростована.

Вказану заборгованість позивач просить стягнути солідарно з ФОП ОСОБА_1 та ВАТ "АК "Дніпроавіа".

З метою забезпечення виконання відповідачем 2 зобов'язання щодо оплати наданих за договором № 10/2 від 31.08.2009 р. послуг, 31 серпня 2009 року між ТОВ"ВКФ "Лігена" (кредитор, позивач у справі) та ФОП ОСОБА_1 (поручитель, відповідач 1 у справі) було укладено договір поруки до договору про надання готельних послуг № 10/2 від 31.08.2009 р. (надалі договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ВАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа", що виникли з договору про надання готельних послуг № 10/2 від 31.08.2009 р., який був укладений між кредитором і боржником.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Але у будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п. 4 цього договору.

Згідно з п. 4.1. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно основного договору у сумі, що не може перевищувати 1000,00 грн.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного договору, окрім випадків визначених в ст. 559 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Приписами ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини першої ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до частини першої ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Частиною другою ст. 543 ЦК України встановлено, що солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Отже, поручитель за договором поруки несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання як солідарний боржник, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, при цьому у разі пред'явлення таких вимог до поручителя останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед кредитором.

До зазначених у відзиві на позовну заяву тверджень відповідача 1, що останній не отримував вимогу про виконання умов договору поруки, суд ставиться критично, оскільки позивачем разом з позовною заявою було направлено відповідачеві 1 вимогу про виконання зобов'язання, що підтверджується фіскальним чеком № 6160 від 18.12.2012 р. та відповідним описом вкладення у лист. Разом з тим, до посилань відповідача 1 на припинення дії договору поруки суд ставиться також критично, оскільки останнім не надано належних доказів припинення дії договору поруки чи визнання його у судовому порядку недійсним.

Як зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, відповідач 2, зобов'язання щодо проведення оплати за надані позивачем послуги належним чином не виконав, і його заборгованість перед позивачем становить 626470,00 грн., яка відповідачами не спростована. Відтак позовна вимога про стягнення з відповідачів солідарно суми основного боргу у розмірі 626470,00 грн. підлягає задоволенню частково, а саме підлягає стягненню солідарно з відповідачів сума боргу у розмірі 1000,00 грн., а сума заборгованості у розмірі 625470,00 грн. підлягає стягненню з відповідача 2.

Окрім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідачів, з урахуванням зменшених позовних вимог, 12747,40 грн. пені, 492,34 грн. інфляційних втрат та 2555,44 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем періоди прострочення сплати заборгованості відповідачем 2 встановлені без урахування положень п. 4.1. договору. Оскільки позивачем виставлялись акти приймання-передачі виконаних робіт не помісячно, а по факту надання послуг, зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг слід вважати простроченими по закінченню семиденного строку з моменту отримання акта прийому-передачі відповідачем 2 (відповідно до положень п. 4.1. договору про надання готельних послуг).

Зробивши розрахунок 3% річних за період з 31.08.2012 р. по 30.11.2012 р. з урахування положень п. 4.1. договору про надання готельних послуг, суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 3% річних суд задовольняє частково, а саме у розмірі 1427,84 грн.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р.

№ 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

З розрахунку позивача вбачається, що останнім не враховано індекс інфляції за жовтень та листопад 2012 року, оскільки індекс інфляції за вказаний місяць становить менше одиниці, що суперечить вимогам ст. 625 ЦК України.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат, врахувавши зазначені вище роз'яснення Вищого господарського суду України, за період з 31.08.2012 р. по 30.11.2012 р. суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за несвоєчасну сплату заборгованості залишається судом без задоволення.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до п. 8.3. договору про надання готельних послуг № 10/2 від 31.08.2009 р., якщо замовник не виконав своїх зобов'язань відносно оплати послуг в строк визначений п. 4.1. договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Разом з тим, у п. 8.3 договору про надання готельних послуг № 10/2 від 31.08.2009р. зазначено, що якщо замовник не виконав свої обов'язків щодо оплати послуг в строк, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 4 % від суми передоплати.

З огляду на вищевказане, дані вказані позивачем у позовній заяві не відповідають змісту умов договору про надання готельних послуг № 10/2 від 31.08.2009 р.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами частини другої ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З системного аналізу зазначених вище норм ЦК України вбачається, що за своєю правовою природою, вказана у п. 8.3 договору пеня, підпадає під визначення штрафу.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша ст. 546 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (частина перша ст. 547 ЦК України).

З огляду на вищевказане, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (у даному випадку нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання) має вчинятись у письмовій формі. Проте договором про надання готельних послуг передбачено лише сплату штрафу (п. 8.3. договору) за неналежне виконання відповідачем 2 грошових зобов'язань покладених на останнього договором.

За таких обставин вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 12747,40 грн. залишається без задоволення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача 2 та відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню 1000,00 грн. основного боргу. Крім того, з відповідача 2 підлягає стягненню 625470,00 грн. основного боргу та 1427,84 грн. 3 % річних.

Судові витрати, з урахуванням зменшених позовних вимог, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У п. 5.2. роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Таким чином, суд, здійснивши відповідний розрахунок, встановив, що позивачу у зв'язку з зменшенням останнім позовних вимог слід повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 41,39 грн.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" (49092, м. Дніпропетровськ, аеропорт цивільної авіації; код ЄДРПО України 01130549) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" (08300, Київська область, м.Бориспіль, вул. Горького, буд. 53; код ЄДРПО України 24578324) - 1000 (одну тисячу гривень) 00 коп. основного боргу та 20 (двадцять гривень) 00 коп. судового збору.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" (49092, м. Дніпропетровськ, аеропорт цивільної авіації; код ЄДРПО України 01130549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Горького, буд. 53; код ЄДРПО України 24578324) - 625470 (шістсот двадцять п'ять тисяч чотириста сімдесят гривень) 00 коп. основного боргу, 1427 (одну тисячу чотириста двадцять сім гривень) 84коп. 3 % річних та 12537 (дванадцять тисяч п'ятсот тридцять сім гривень) 95 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Горького, буд. 53; код ЄДРПО України 24578324) з Державного бюджету України частину, сплаченого за платіжним дорученням № 45 від 15.01.2013 р., судового збору, а саме у розмірі 41 (сорок одна гривня) 39 коп. (оригінал платіжного доручення у матеріалах справи).

Накази видати після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 27.03.2013 р.

Суддя А.В. Лопатін