Рішення № 30219790, 18.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" березня 2013 р. Справа № 911/15/04/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Требухівської сільської ради Броварського району

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Требухів

про стягнення 12 883, 43 грн. та розірвання договору оренди № 4 від 01.04.2003р.

за участю представників сторін:

від позивача: Буряк І.М. - предст., дов. № 164 від 12.03.2012р.

від відповідача: ОСОБА_1 - приватний підприємець;

ОСОБА_3 - адвокат, ордер № 32 від 11.02.2013р.

Обставини справи:

Требухівською сільською радою Броварського району (позивач) заявлено позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 12 883, 43 грн. та розірвання договору оренди № 4 від 01.04.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди частини приміщення будинку культури за № 4 від 01.04.2003р., який укладений між сторонами, щодо невчасної сплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.01.2013р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 28.01.2013р.

В судовому засіданні 28.01.2013р. та від 11.02.2013р. були оголошені перерви.

18.02.2013р. позивачем через канцелярію суду були подані письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, зокрема, стосовно правомірності нарахування орендної плати. До вказаних пояснень додано детальний розрахунок за період з червня 2006 року по січень 2013 року, згідно якого вбачається, що сума боргу станом на день розгляду справи внаслідок збільшення періоду нарахування складає 13 836,87 грн. Вказані уточнення прийняті судом до розгляду.

Відповідачем подано письмовий відзив на позов, в якому останній проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що крім укладеного договору оренди від 01.04.2003р., між сторонами у справі була укладена Додаткова угода від 01.12.2003р. до договору, відповідно до умов якої відповідач, як орендар, був звільнений від сплати оренди починаючи з 01.12.2003р., а тому заборгованість у відповідача відсутня. Крім того, в поданому відзиві відповідач просить суд застосувати до відповідача строки позовної давності передбачені ст. 267 Цивільного кодексу України та відмовити в задоволенні позовних вимог також і з вказаної підстави.

В судовому засіданні 18.02.2013р. судом було оголошено перерву в порядку статті 77 ГПК України до 04.03.2013р.

04.03.2013р. позивачем були подані заперечення на поданий відповідачем відзив, в яких позивач зазначає, що відповідачем частково здійснювалась оплата заборгованості згідно договору (квитанції в матеріалах справи). Що ж до застосування строку позовної давності, то, за словами позивача, термін спливу позовної давності настав 14.01.2013р., у зв'язку з початком його перебігу з 14.01.2010р. згідно встановленої КРВ в м. Бровари перевірки, відповідно до якої позивач і довідався про порушені свої права.

В свою чергу, відповідачем подано 04.03.2013р. до суду: дефектний акт на поточний ремонт приміщень будинку культури Броварського району, локальний кошторис на кабінет директора, Програму духовного та національно-культурного розвитку Броварського району на 2009-2012роки, Програму розвитку культури і туризму в Броварському районі на 2007-2010 роки, Програму розвитку культури в Броварському районі на 2005-2005 роки, Дефектний акт на поточний ремонт приміщень будинку культури в с. Требухів, локальний кошторис на поточний ремонт (вестибюль). Вказані документи долучені до матеріалів справи.

Крім того, відповідачем подані письмові пояснення з приводу заявленого позову, в яких він зазначає, що оскільки ним було здійснено капітальний ремонт приміщення, а також використовувалось належне ФОП ОСОБА_1 музичне обладнання, він був звільнений від орендної плати на підставі укладеної між сторонами додаткової угоди від 01.12.2003р., а тому заборгованість відсутня перед позивачем.

В судовому засіданні 04.03.2013р. оголошено перерву до 14.03.2013р.

Ухвалою суду від 04.03.2013р. було також продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Після оголошеної перерви, 14.03.2013р. позивачем подані додаткові докази стосовно заявлених позовних вимог, зокрема, лист Контрольно-ревізійного управління в Київській області № 15-16/22 від 14.01.2010р. адресоване голові Требухівської селищної ради «Про встановлені порушення», акт ревізії фінансово-господарської діяльності Требухівської сільської ради від 14.01.2010р., рішення № 204 від 13.04.2008р. про затвердження сільського голови - ОСОБА_4

В судовому засіданні 14.03.2013р. було оголошено перерву до 18.03.2013р.

Через канцелярію позивачем подані додаткові докази стосовно заявлених позовних вимог, а саме докази фінансової допомоги сільській раді для потреб будинку культури починаючи з 2006 року, докази придбання для будинку культури музичного обладнання в червні 2006 року, звіти про надходження та використання коштів.

Також позивачем, в порядку статті 22 ГПК України, подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 14314,91 грн. орендної плати, внаслідок збільшення періоду нарахування заборгованості, починаючи з червня 2006р. по березень 2013р., а також розірвати договір оренди № 4 від 01.04.2003р.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, а подана позивачем заява про уточнення розміру позову є обґрунтованою, суд зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову - 14314,91 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідно до ст.4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір стягується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Зважаючи на те, що позов подано до суду 28.12.2012р., про що свідчить відтиск органу поштового зв'язку на конверті, в якому подана позовна заява, розмір судового збору, сплачений позивачем за розгляд позовної вимоги майнового характеру в розмірі 1609,50 грн. (станом на 01.01.2012р.) повністю покриває заявлену позивачем вимогу про стягнення заборгованості в розмірі 14 314,91 грн.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 18.03.2013р. у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, господарський суд,

встановив:

01 квітня 2003 року між Требухівською сільською радою Броварського району Київської області в особі сільського голови Оснач І.М. (позивач, орендодавець) та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, орендар) укладено договір оренди частини приміщення будинку культури за № 4 (договір), відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю у тимчасове платне користування приміщення фойє Будинку культури з допоміжним приміщенням, літній танцювальний майданчик, приміщення з окремим виходом та приміщення під кафетерій з допоміжним приміщенням для проведення культурно-дозвільної діяльності.

Загальна площа, що орендується, згідно план-схеми складає 247 м.кв. (п.1.2).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє на протязі 10 років починаючи з 1 квітня 2003 року (пункт 2.1. договору).

Згідно п. 3.1 договору визначено, що за користування орендованим майном, відповідач сплачує орендну плату щомісячно до 10 числа наступного місяця в сумі 120 грн. розмір орендної плати корегується щомісячно на відсоток індексу інфляції і сплачується разом з основним платежем.

Пунктом 3.6 договору визначено, що за несвоєчасну оплату платежів, які вказані в п.3.5 договору орендарю робиться письмове попередження згідно п. 7.4 договору.

Зважаючи на те, що орендна плата в повному обсязі та у встановлені договором строки відповідачем не сплачувалась, позивачем на адресу відповідача неодноразово надсилались попередження від 09.03.2011р., 13.08.2012р. про сплату суми боргу. Однак, вказані листи залишені відповідачем без відповіді та належного реагування.

Враховуючи наявність заборгованості зі сплати орендних платежів, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 12 883, 43 грн. заборгованості та розірвання договору в порядку ст. 615 Цивільного кодексу України. В подальшому, у зв'язку зі збільшенням періоду заборгованості, позивачем було збільшено розмір заявлених позовних вимог до 14314,91 грн.

Як зазначає відповідач в письмових запереченнях, 01.12.2003р. між сторонами була укладена додаткова угода до договору оренди частини приміщення, згідно якої сторони погодили, що орендодавець звільняє ПП ОСОБА_1 від платежів вказаних в договорі № 4 від 01.04.2003р. починаючи з 01.12.2003р.

На підтвердження належного виконання договірних зобов'язань та додаткової угоди, відповідачем подані акти за період з 05.03.2002р. по 16.08.2011р., які на його думку, підтверджують факт виконання робіт в Будинку культури. Також відповідачем подані квитанції про часткову сплату орендних платежів в 2003р., 2004р., 2010р., 2011р. Як наслідок, вказані обставини, за словами відповідача, свідчать про відсутність заборгованості за договором, у зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з частиною шостою ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 754 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З поданих сторонами доказів та з матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли договірні зобов'язання з приводу користування орендованим приміщенням, за яке відповідач належним чином та у встановлені договором строки мав оплачувати орендну плату.

Умовами ст. 762 Цивільного кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Договором було встановлена грошова форма оплати за користування приміщенням Будинку культури.

Як стверджує відповідач, укладаючи додаткову угоду від 01.12.2003р. сторони погодились про звільнення ПП ОСОБА_1 від платежів вказаних в договорі № 4 починаючи з 01.12.2003р. Вказана умова була обґрунтована тим, що орендар зобов'язується забезпечити технічними засобами Будинок культури: підсилювач апаратури, мікрофони, музичний центр, магнітофон, освітлювальні прилади, баян та іншими необхідними інструментами. Проводити частковий ремонт орендованого приміщення.

В якості виконання договірних зобов'язань та додаткової угоди до нього, відповідач надає суду акти, які начебто свідчать про здійснені відповідачем ремонтні роботи, які компенсують йому сплату орендних платежів за договором вцілому. Так, відповідачем надані наступні акти виконаних робіт: від 05.03.2002р., від 08.05.2002р., від 22.08.2002р., від 10.09.2002р., від 22.11.2002р. (2002 рік); від 08.03.2003р. (2003рік); від 09.06.2004р., від 18.08.2004р., 19.10.2004р. (2004рік), від 08.05.2006р., від 15.12.2006р. (2006рік), від 18.08.2007р. (2007рік); від 25.01.2010р., від 11.05.2010р., від 11.05.2010р. (2010р.), від 16.08.2011р. (2011р.).

Частиною 1 статті 181 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 даної статті передбачено, якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право: відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту.

У відповідності до п.2 Розділу додаткової угоди, у випадку забезпечення сільською радою Будинку культури матеріально-технічною базою та фінансуванням для проведення вказаних заходів, додаткова угоди призупиняє свою дію.

За словами позивача, фінансування Требухівської сільської ради для потреб Будинку культури с. Требухів було розпочато з червня 2006 року, а тому додаткова угода від 01.12.2003р., припинила свою дію, та відповідач зобов'язаний був здійснювати оплату орендних платежів починаючи з червня 2006р., що підтверджується довідкою Благодійного фонду соціального розвитку Броварського району «Відродження» № 2 від 14.03.2012р.

Відповідно до ч. 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Дослідивши подані відповідачем акти, на які він посилається, як на підставу у відмові позовних вимог, суд встановив, що акти від 05.03.2002р., від 08.05.2002р., від 22.08.2002р., від 10.09.2002р., від 22.11.2002р. (2002 рік); від 08.03.2003р. (2003рік) не можуть бути прийняті судом до уваги, як належні та допустимі докази, оскільки складені до підписання сторонами договору від 01.04.2003р., а тому спрямовані не на його виконання.

Стосовно поданих актів за період з 2004р. по 2011р., суд зазначає, що абзацом 2,3 ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

Як зазначалось вище, при укладенні додаткової угоди сторони передбачили можливість проведення поліпшень (частковий ремонт), а також закупівлю музичного обладнання для Будинку культури.

В свою чергу, вищезазначеними нормами передбачено можливість здійснення поліпшень лише за згодою орендодавця, яка має бути надана та погоджена лише орендодавцем в особі уповноваженої на вчинення таких дій посадової особи, в даному випадку, сільським головою.

З поданих відповідачем до суду актів з 2004р. по 2011р. про здійснення поліпшень за період дії договору від 01.04.2003р., вбачається, що погодженими сільським головою Требухівської сільської ради І.М. Оснач та скріпленими печаткою є акти від 09.06.2004р. на суму 126,87 грн., від 18.08.2004р. на суму 145,60 грн., 19.10.2004р. на суму 227,10 грн., від 08.05.2006р. на суму 562,00 грн., від 15.12.2006р. на суму 777,80 грн., від 18.08.2007р. на суму 2750,00 грн., всього на загальну суму 4589,37 грн. Зазначені суми зараховані в рахунок погашення сплати орендних платежів за спірний період.

Що стосується інших актів за період 2010р.-2011р., суд зазначає, що вказані акти є не погодженими з орендодавцем, а тому не підтверджують понесені ним витрати за згаданий період.

Крім того, в матеріалах справи містяться подані відповідачем квитанції від 19.11.2004р., 16.11.2010р., 03.03.2011р., 19.04.2011р., 01.02.2003р., 27.03.2003р., 20.08.2003р., 20.06.2003р., які також, за його словами, свідчать про відсутність заборгованості зі сплати оренди.

Дослідивши подані квитанції, суд зазначає, що належним чином оформленими та скріпленими поштовими печатками є квитанції від 20.05.2003р., 20.06.2003р., 01.02.2003р., 27.03.2003р., від 16.11.2010р., 03.03.2011р., 19.04.2011р.

В свою чергу, квитанції від 01.02.2003р. та 27.03.2003р. датовані до підписання сторонами договору, у зв'язку з чим суд не приймає їх в якості доказу та не надає їм правову оцінку.

Що стосується квитанцій щодо сплати оренди в 2003р.-2011р., які оформлені належним чином, то вказані в них проплати були враховані позивачем під час розрахунку заборгованості за спірний період.

З урахуванням викладеного, судом встановлено факт здійснення поліпшень (часткового ремонту) та часткових проплат за користування орендованим приміщенням за період існування договірних відносин.

У відповідності до поданого відповідачем відзиву та усних заперечень на позов, ПП ОСОБА_1 просить суд застосувати до позивача строки позовної давності встановлені Цивільним кодексом України.

Суд, розглянувши подану заяву, вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 256 ЦК України визначено поняття "позовної давності" як строку, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Стаття 257 ЦК України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з поданого позивачем позову, а також уточнень позовних вимог, Требухівською сільською радою заявлено позов про стягнення заборгованості зі сплати оренди за період з червня 2006 року по березень 2013р. В обґрунтування визначеного періоду, позивач посилається на те, що саме з червня 2006 року було відновлено фінансування Будинку культури матеріально-технічною базою, а тому беручи до уваги п. 2 додаткової угоди, вказана угода припинила свою дію саме з червня 2006 року, з якого позивач почав нараховувати орендну плату.

На підтвердження вказаного факту позивачем надано до суду довідку Благодійного фонду соціального розвитку Броварського району «Відродження» № 2 від 14.03.2013р. про надану допомогу в сумі 20714,60 грн. в 2006р., а також інші докази: інвентарні картки на придбання для будинку культури музичного обладнання починаючи 2006 року, звіти про надходження та використання коштів.

Тобто, з урахуванням вищевикладеного, а також, враховуючи те, що судом встановлено факт існування договірних зобов'язань з надання позивачем відповідачу в оренду частину приміщення, за яке відповідач мав розраховуватись з 2006 року, суд зазначає, що перебіг строку позовної давності почався саме з моменту, коли позивач довідався про порушення свого права та мав підстави на звернення до суду, а саме з червня 2006 року.

За таких обставин, оскільки позов подано позивачем до суду 28.12.2012р., про що свідчить відтиск органу поштового зв'язку на конверті, в якому подано позовну заяву, суд приходить до висновку, що право на звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за період з червня 2006р. по грудень 2009р. позивачем було пропущено, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні заявлених до стягнення орендних платежів, нарахованих за період з червня 2006 року по грудень 2012 року (включно).

Таким чином, судом розглядається вимога про стягнення з відповідача заборгованості згідно договору № 4 від 01.04.2003р. за період з січня 2010 року по березень 2013року.

Відповідно до частини 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Стаття 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає орендну плату та її індексацію істотною умовою договору оренди. Крім того, відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

У відповідності до договору оренди частини приміщення будинку культури № 4 від 01.04.2003р., за орендоване майно орендар сплачує орендну плату щомісячно до 10 числа наступного місяця в сумі 120,00 грн. за місяць. Розмір орендної плати корегується щомісячно на відсоток інфляції і сплачується разом з основним платежем.

Відповідно до пункту 13 чинної Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМ України, від 04.10.1995р., № 786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" (Методика), розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку, останній здійснений у відповідності до Методики розрахунку та з урахуванням часткових проплат в розмірі 2006,32 грн.

Про факт часткового погашення заборгованості також наголошував відповідач та на підтвердження чого надав суду квитанції від 16.11.2010р. про оплату оренди в сумі 881,32 грн. за період серпень-листопад 2010 р., від 03.03.2011р. про сплату оренди сумі 675,00 грн. за грудень 2010р., січень-лютий 2011р., від 19.04.2011р. про оплату оренди в сумі 450,00 грн. за березень-квітень 2011р.

Відповідно до п. 24.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Судом було досліджено вказані платіжні документи, та з'ясовано, що вони оформлені у відповідності до норм вказаного закону та спрямовані на погашення заборгованості за договором № 4 від 01.04.2003р., про що свідчить призначення платежу та період, за який здійснюється платіж, у зв'язку з чим вказані квитанції свідчать про часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в 2010р. та 2011р.

Однак при здійсненні судом перерахунку орендної плати з урахуванням умов договору та зазначеної Методики, а також враховуючи часткові проплати, які здійснені в 2010р. та 2011р. на загальну суму 2006,32 грн., судом встановлено, що загальний розмір заборгованості за період з 2006р. по 2013р. має складати 14 080,05 грн. замість заявлених позивачем 14314,91 грн.

Таким чином, зважаючи, що судом було застосовано строки позовної давності про стягнення заборгованості в період з 2006р. по 2009р. (включно), позовні вимоги про стягнення орендної плати підлягають частковому задоволенню в сумі 7101,70 грн. за період з січня 2010р. по січень 2013р.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів з 2006року.

Позивач, посилаючись на приписи цивільного законодавства, просить суд розірвати договір оренди від 01.04.2003р., укладений між сторонами у справі у зв'язку з істотним порушенням відповідачем (орендарем) умов Договору.

Відповідно до пункту 1) частини 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначення речі. Відповідно до частини 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно до частини 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Укладаючи спірний договір оренди, відповідач (орендар) розраховував отримати у користування частину приміщення, відповідно позивач (орендодавець) розраховував на належну сплату відповідачем орендної плати.

Крім того, пунктом 2.6 договору, сторони також передбачили право на розірвання договору за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав.

В свою чергу, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону або договором оренди.

Статтею 18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», до основних обов'язків орендаря відноситься внесення орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

Як передбачено ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Тобто, невиконання обов'язку щодо внесення у встановлений законом строк орендної плати є підставою для розірвання договору оренди.

Таким чином, враховуючи, що позивачем доведено, а судом встановлено факт наявності заборгованості з орендної плати, вказана обставина є підставою для розірвання договору № 4 від 01.04.2003р. в судовому порядку.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи те, що станом на день розгляду справи відповідач не виконав свої зобов'язання за договором та істотно порушив права позивача, не оплативши в повному обсязі розмір орендної плати, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає до стягнення заборгованості в розмірі 7101,70грн., договір оренди № 4 від 01.04.2003р. підлягає розірванню. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Згідно із статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено частково, судовий збір в даній частині покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог та з відповідача підлягає відшкодуванню 811,80 грн., в частині розірвання договору судовий збір повністю покладається на відповідача в розмірі 1073,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати Договір оренди частини приміщення будинку культури № 4 від 01.04.2003р., укладений між Требухівською сільською радою Броварського району (07454, Київська обл., Броварський р-н, с. Требухів, вул. Гоголівська, 5, код ЄДРПОУ 04359100) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Требухівської сільської ради Броварського району (07454, Київська обл., Броварський р-н, с. Требухів, вул. Гоголівська, 5, код ЄДРПОУ 04359100) - 7 101 (сім тисяч сто одну) грн. 70 коп. орендної плати, 1 884 (одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 27.03.2013р.

Суддя О.В. Щоткін