Ухвала суду № 3021757, 15.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                              К-32419/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“15” липня  2008 року                                                                                                      м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Маринчак Н.Є.

Суддів:Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Карася О.В., Костенка М.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

напостанову господарського суду м.Києва 31 жовтня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2006 року

у справі№25/440-29/209

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “АДМ”

доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У вересні 2004 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі м.Києва №267-23-706-24594429/3631 та 268-23-706-24594429/3632 від 17.03.2004р..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем при проведенні перевірки  в порушення чинного законодавства було безпідставно зроблено висновок про невідображення позивачем господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку на підставі чого неправомірно було включено до складу податкового періоду суми ПДВ за відповідні податкові періоді, що стало підставою для завищення суми бюджетного відшкодування та відповідно до проведеної перевірки продавця порушень податкового законодавства виявлено не було.

Справа неодноразово переглядалась судовими інстанціями.

Останнім рішенням суду першої інстанції - постановою господарського суду м.Києвавід 31 жовтня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2006 року, позовні вимоги ТОВ“АДМ” були задоволені.

Судові рішення вмотивовані тим, що позивачем під час здійснення господарської діяльності було придбано товар та відповідно до цієї операції виписано на адресу позивача податкові накладні, суми ПДВ по яким були включені до податкового кредиту у відповідних періодах, що підтверджується витягом з книги придбання товарів (робіт, послуг) та податковим деклараціями з податку на додану вартість. За придбаний товар позивач розрахувався шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, з боку якого відповідно до перевірки порушень податкового законодавства не встановлено. Надані позивачем до матеріалів справи податкові накладні відповідають вимогам п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанції відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм иатеріального та процесуального права, ставить питання про скасуваня рішень попередніх судових інстанцій та прийнятя нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судамипопередніх інстанцій було встановленонаступне.

Контролюючим органом ДПІ у Подільському районі м.Києва було проведено додаткову позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ “АДМ” за період з 01.01.2001р. по 30.06.2003р., про що складено акт №42/23-70/24594429 від 17.03.2004р..

Висновком акта перевірки встановлено, що в перевіряємому періоді одним із постачальників металопродукції ТОВ “Дилекс“ (постачальника позивача) є недіюче підприємство – ПП “Круел“, останній звіт якого до органів податкової служби подано в листопаді 2000р..

Висновком акта перевірки встановлено, що позивачем при здійсненні господарської операції було завищено суми бюджетного відшкодування, чим порушено вимоги податкового законодавства, оскільки сума ПДВ по ланцюгу продажу продукції від  виробника до бюджету не надходила.

На підставі вказаного висновку відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.03.2004р №267-23-706-24594429/3631, яким встановлено факт завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 311930,00грн. та 268-23-706-24594429/3632, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 176875,50грн. (122866,00 грн. основного платежу та 54009,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, ДПІ у Подільському районі м.Києва була проведена позапланова перевірка ПП “Ділекс” з питань взаємовідносин з ТОВ “АДМ” по податковим накладним, включеним ТОВ “АДМ” до відповідного податкового кредиту за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2003р., за результатами якої складено акт №25/3/23-70/31720868 від 12.03.2004р.. Даною перевіркою було встановлено, що ПП “Ділекс“ укладено угоди з ТОВ “АДМ“ на постачання брухту кольорових металів. На виконання умов угоди ПП “Ділекс“ відвантажено в адресу позивача брухт алюмінію по податкових накладних, перелік яких додається. Суми податку на додану вартість по податкових накладних включені до податкових зобов’язань відповідних періодів, відображені в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкових декларації з ПДВ за квітень жовтень 2003р.. Фактичне відвантаження підтверджується накладними, перелік яких також додається. Розрахунки між підприємствами проведені у безготівковій формі в повному обсязі.

Відповідно до п.п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.1.32 ст.1 цього закону під господарською діяльність розуміють будь-яку діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку маєправо зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеназгідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числамісяця, що настає за звітним періодом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону).

Відповідно до 7.4.4п.7.4 ст.7 Законууразі коли платник придбає товари (роботи, послуги),вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва(обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку зтаким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел ідо складу податкового кредиту не включаються.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, судами першої та апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Ухалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва– залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м.Києва 31 жовтня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2006 року – залишити без змін.

Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09 жовтня 2007р. про зупинення виконання постанови господарського суду м.Києва від 31 жовтня 2005р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2006р. по справі №25/440-29/209.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:____Маринчак Н.Є.

Судді:            ____   Брайко А.І.

  ____   Голубєва Г.К.

  ____   Карась О.В.

   ____  Костенко М.І.