Ухвала суду № 30216618, 04.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2012 р.справа № 2а/0470/16911/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Бембінек Я.І.

представників позивача -Дербічової І.А. ( довіреність від 03.01.2012р.) та Лущик О.А.

(довіреність від 05.12.2011р.)

представника відповідача -Решетнік О.Ю. ( довіреність від 19.03.2012р) та третіх осіб -

Волошина В.В. ( довіреність від 13.02.2012р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційні скарги Державної податкової служби України , Державної податкової служби у Дніпропетровській області та Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області ДПС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року в адміністративній справі № 2а/0470/16911/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалопатоковий комбінат»до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області ДПС, третіх осіб на стороні відповідача - Державної податкової служби України, Державної податкової служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

встановив:

Публічне акціонерне товариство „Дніпровський крохмалопатоковий комбінат" (далі - ПАТ «КПК») звернулося до адміністративного суду з позовною заявою до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області ДПС ( далі -ОДПІ), третіх осіб на стороні відповідача - Державної податкової служби України, Державної податкової служби у Дніпропетровській області, відповідно до якого просило визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем №0001962300 від 09.08.2011 р.; №0002482300 від 25.10.2011 р.; та № 0002492300 від 25.10.2011 р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про те, що товари одержані не від постачальників, а від невстановлених осіб, та те, що товари не були оплачені, не відповідають дійсності та спростовуються наявними договорами з вказаними постачальниками, рахунками - фактурою на оплату, видатковими накладними, банківськими виписками із рахунків про проведення оплати за поставлений товар безпосереднім контрагентам. Дані документи підтверджують фактичне переміщення (транспортування) від контрагентів позивача та зберігання і використання товару у господарській діяльності позивача. Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не може впливати на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявления до бюджетного відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість, що узгоджується з положеннями Закону №168.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалопатоковий комбінат»задоволено у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що дії ПАТ «КПК»щодо включення спірних сум до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування відповідають приписам Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) зі змінами та доповненнями.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач - Верхньодніпровська ОДПІ та треті особи - Державна податкова служба України, Державна податкова служба у Дніпропетровській області, подали на нього апеляційні скарги, відповідно до яких просять скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову. Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги те, що відповідно до актів перевірок контрагентів позивача встановлено, що у підприємств фактично відсутні основні засоби, складські та офісні приміщення, транспортні засоби, що безпосередніми контрагентами позивача не надано документів на підтвердження реальності здійснення операцій по поставці товарів по ланцюгу постачання до них, що в сукупності дає підстави дійти висновку щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами і що вказані операції не можуть бути підставою для формування податкового обліку платника податків. А тому, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Так як позивач включив до складу валових витрат, сум амортизаційних відрахувань та податкового кредиту вартість товарів на підставі документів, що не мають силу первинних документів, то відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 та п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону № 334.

ПАТ «КПК»надано заперечення на апеляційні скарги, відповідно до яких просять у задоволенні апеляційних скарг відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на підтвердження чого долучили судову практику щодо вирішення питань з даних правовідносин.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача та третіх осіб вимоги апеляційних скарг підтримали та просили їх задовольнити із підстав. У них зазначених. При цьому підтвердили, що вони не заперечують факт поставки товарів та послуг позивачу та використання їх у господарській діяльності та факт їх оплати позивачем вказаним контрагентам, однак вважають, що поставка товарів та послуг відбулась за рахунок третіх осіб, а не вказаними контрагентами.

Представники позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечували, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість.

Заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що уповноваженими особами ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ „КПК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р.

За наслідком перевірки 26.07.2011 р. складено Акт №143/230-00383372 (а.с.48-197 т.1), згідно висновків якого встановлено порушення ПАТ „КПК":

- ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України щодо укладення правочинів з TOB «НТЦ Сінергія»згідно договорів №МТС-000018 від 15.01.10, №ОГЄ-00009/04-10 від 09.04.2010 р„ з TOB «Картас»по договору №01Т-09/09 від 01.09.2009 р., з TOB «Аксіома»по договору №МТС- 000026 від 10.01.2011р„ з TOB «Оптметпромторг»по договору №МТС-000665 від 01.01.2010 р„ з TOB «П'ятий фактор»по договору №МТС-000333 від 18.03.2011р., з TOB «Юміс-Груп»згідно договорів №ОГМ-000008 від 03.01.2010 р„ №ОГМ-000098 від 14.01.2011р„ з TOB «Батіман»по договору № МТС-00014, за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 року, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними;

- п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4. п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.1 ст.5, п.п.8.1.1 п.8.1, п.п.8.2.1 п.8.2. ст.8 Закону №334, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на суму 1297783,00 грн., в тому числі за І квартал 2010 року -130302,00 грн., за 2 квартал 2010 року- 30095,00 грн., за 4 квартал 2010 року - 922348,00 грн., за І квартал 2011 року - 215038,00 грн. та завищено податок на прибуток за III квартал 2010 року - 321123,00 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону №168, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6, ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 620488,00 грн., в тому числі у січні 2010р. -17929,00 грн., лютому 2010р. - 11759,00 грн., березні 2010р. - 35458,00 грн., квітні 2010р. - 57711,00 грн., травні 2010р. - 40774,00 грн., червні 2010р. - 30872,00 грн., липні 2010 року -60558,00 грн., серпні 2010р. - 71943,00 грн., вересні 2010р. - 54511,00 грн., жовтні 2010р. - 84955,00 грн., листопаді 2010р. -22250,00 грн, грудні 2010р. - 42658,00 грн., січні 2011р. - 24826,00 грн., лютому 2011р. -43195,00 грн., березні 2011р. -21079,00 грн.

На підставі вказаного Акту 09.08.2011 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001962300, яким згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.1 п.8.1, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону №334 збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток: за основним платежем на 976660,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 270687,00 грн. (а.с.10 т.2);

№0001972300, яким згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України за порушення ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - ПДВ: за основним платежем на 620488,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 132848,00 грн.

ПАТ „КПК" в порядку апеляційного узгодження оскаржено податкові повідомлення- рішення шляхом подання до ДПА у Дніпропетровській області та ДПС України первинних та повторних скарг.

За наслідком розгляду скарг 17.10.2011 р. ДПА у Дніпропетровській області винесено рішення №30421/10/25-008, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 09.08.2011 року № 0001962300, та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 09.08.2011 року № 0001972300 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 2.00 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін; збільшено суму грошового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні ОДПІ від 09.08.2011 року № 0001962300, на суму 21128,00 грн. штрафної (фінансової) санкції. (а.с.23-30 т.2):

25 жовтня 2011 року Верхньодніпровською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0002482300, яким, згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 п.7 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, за порушення ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 збільшено суму грошового зобов'язання позивача на податок на додану вартість: за основним платежем на 620488,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 132846,00 грн. (а.с.11 т.2);

- № 0002492300, яким, згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 п.7 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України , за порушення ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.39 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.1 п.8.1, п.п.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону №334 збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток: за штрафними (фінансовими) санкціями - 21128,00 грн. (а.с.12 т.2).

17 листопада 2011 року за наслідком розгляду повторної скарги ДПС України винесено рішення №5846/6/10-2115, яким ДПС України залишено без змін податкові повідомлення - рішення Верхньодніпровської ОДПІ від 09.08.2011 року №0001962300, №0001972300 з урахуванням рішення ДПА у Дніпропетровській області, прийнятого за розглядом скарг (податкові повідомлення - рішення від 25.10.2011 р. №0002482300, №0002492300 (а.с.55-59 т.2).

Скасування вказаних повідомлень-рішень було предметом судового позову.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ „КПК", суд першої інстанції виходив з того, що угоди, укладені ПАТ „КПК" з TOB "НТЦ "Сінергія", TOB "Картас", TOB "Аксіома", TOB "Оптметпромторг", TOB "П'ятий фактор", TOB "Юміс-Груп" і TOB "Батіман", оформлені належним чином. Дані правочини не визнані судом недійсними та їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочинів. Дані угоди сторонами виконані: доставка товару, надання послуг позивачу підтверджені належними первинними товаросупровідними та транспортними документами; позивачем здійснена оплата товару. При цьому відповідачем не заперечується, що отримані позивачем від зазначених контрагентів товари та послуги призначалися для використання позивачем в господарській діяльності; товар та послуги були фактично отримані позивачем. В той же час відповідачем не доведено безтоварність операцій з вищевказаними контрагентами, як не доведено і те, що вчинені правочини є нікчемними, порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Пунктом 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР дано визначення поняття «бюджетне відшкодування». Це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складався із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.5.1 Закону (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вищевказані положення Закону № 168 не ставлять у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

В силу пп. 7.2.4 Закону (168/97-ВР) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків, причому, склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

Однак висновки про нікчемність угод між ПАТ „КПК" та контрагентами - TOB "НТЦ "Сінергія", TOB "Картас", TOB "Аксіома", TOB "Оптметпромторг", TOB "П'ятий фактор", TOB "Юміс-Груп" і TOB "Батіман" зроблені відповідачем лише на підставі актів позапланових невиїзних перевірок цих контрагентів з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань вказаних підприємств, з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентів безпосереднього контрагента позивача, причому, деякі перевірки проводились на підставі постанови слідчого (TOB "П'ятий фактор"). Матеріали зустрічних перевірок містять лише припущення податкового органу про те, що у підприємств відсутні власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання, при цьому відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.

В той же час судом встановлено та сторонами визнано, що і позивач і його контрагенти зареєстровані як платники податків.

Угоди, укладені ПАТ „КПК" з TOB "НТЦ "Сінергія", TOB "Картас", TOB "Аксіома", TOB "Оптметпромторг", TOB "П'ятий фактор", TOB "Юміс-Груп" і TOB "Батіман" оформлені належним чином, заперечення відповідача з цього приводу відсутні. Дані правочини не визнані судом недійсними та їх недійсність прямо не встановлена законом, укладені угоди виконані сторонами: доставка позивачу товару та надання послуг підтверджені належними первинними документами, позивачем здійснена оплата отриманого товару та послуг. Відповідачем визнано, що поставлені товари та надані послуги позивачем використані у господарській діяльності.

Щодо формування даних податкової звітності та відповідності податкових накладних, які були підставою віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, вимогам Закону, зауважень у фахівців податкового органу не виникало.

В силу статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

В іншому випадку визначення сум податкового зобов'язання мало б кратний характер - по ланцюгу до виробника, що не відповідає принципам системи оподаткування.

Посилання відповідача на те, що поставка товарів та послуг відбулась за рахунок третіх осіб, а не вказаними контрагентами, визнається колегією суддів безпідставним та таким, що спростовується вищенаведеними доказами.

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно включив до складу валових витрат, сум амортизаційних відрахувань та податкового кредиту вартість товарів та послуг, що підтверджується первинними документами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем п.5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 та п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону № 334В є необґрунтованим та протирічить положенням підпункту 5.2.1 Закону № 334

В межах апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, ст. 205, 206 КАС України, суд,-

ухвалив:

Апеляційні скарги Державної податкової служби України , Державної податкової служби у Дніпропетровській області та Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року в адміністративній справі № 2а/0470/16911/11 -залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України у порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник