Ухвала суду № 30212931, 19.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р.справа № 2а/0470/5135/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Руденко М.А.

за участю секретаря судового засідання: Бембінек Я.І.

за участю представника позивача -Уханенко Л.Д. ( довіреність 19.03.2012р.)

представників відповідача -Шаповал В.В. ( довіреність від 19.03.2012р.), Коваленко Д.П. ( довіреність від 14.05.2012р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційні скарги Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року в адміністративній справі № 2а/0470/5135/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Майстер-Профі Україна»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Майстер-Профі Україна»( далі -ТОВ «Завод Майстер-Профі Україна») звернулося з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська ( далі - ЛМДПІ), Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області ( далі - ДПА), відповідно до якого, з урахуванням уточнених вимог ( а.с.83-89), просило визнати неправомірним та скасувати рішення ДПА № 8157/10/25008 від 18.03.2011 року про результати розгляду первинної скарги, визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення ЛМДПІ № 0000062335/9514 від 23.03.2011р. та № 0000012335/0/710 від 10.01.2011р. Свої вимоги обґрунтовували тим, що у відповідачів були відсутні підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування з податкового кредиту позивача на загальну суму 22 101 881,грн., яка віднесена до складу податкових зобов'язань декларації з ПДВ за червень 2010 року на суму 12 685 902 грн. та березень 2010 р. на суму 9 415 979 грн., тим самим коригувати показники податкової звітності позивача, оскільки під час митного оформлення двох кранів по контракту № 5-к від 10.12.2009 року позивачем було сплачено ПДВ на загальну суму 14 586 908.18 грн., що підтверджується вантажно-митними деклараціями за відповідні періоди.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року в адміністративній справі № 2а/0470/5135/11 адміністративний позов ТОВ «Завод Майстер-Профі Україна»задоволено у повному обсязі. Рішення суду обґрунтовано тим, що ПДВ, фактично сплачений позивачем митному органу при ввезенні на митну територію України товарів (кранів) та обчислений, виходячи з митної вартості кранів, зазначеної у ввізних митних деклараціях, що відповідає положенням пп. 7.2.7 п. 7.2, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( далі -Закон № 168/97-ВР ), правомірно віднесено ним до сум бюджетного відшкодування, оскільки Державна податкова адміністрація України, розглянувши питання щодо тимчасового та безоплатного ввезення на митну територію України основних засобів за договорами оренди (лізингу) та іншими договорами, що не передбачають переходу права власності, у своїх листах від 12.04.2005 р. № 3719/5/15-2316 та від 19.02.2010р. №1661/6/25-0515, чинних саме на час виникнення спірних правовідносин, підтвердила право резидента - орендаря на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого на дату подання митної декларації при імпорті, до якого, згідно з п.п.3.2.1 Закону про ПДВ, відноситься об'єкт оренди (лізингу). Щодо визнання неправомірним та скасування рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області № 8157/10/25-008 від1 18.03.2011р., суд першої інстанції виходив з того, що згідно підпункту 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Відповідно до тексту рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про результати розгляду первинної скарги № 8157/10/25-008 від 18.03.2011 р. зазначається про можливість його оскарження в порядку, передбаченому чинним законодавством, що позивачем здобрено та не протирічить вищевказаним правовим нормам.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі -Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області та Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м.Дніпропетровська подали апеляційні скарги, відповідно до яких просять скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року та прийняти рішення про відмову ТОВ «Завод Майстер-Профі Україна»у задоволенні вимог. Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що рішення про результати розгляду скарги платника податку не є рішенням у розумінні положень частини 1 статті 17 КАС України, а є лише підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, а тому не може бути предметом оскарження, а провадження за такою вимогою підлягає скасуванню. Зазначають, що суд безпідставно не прийняв до уваги те, що ввезене на умовах оперативного лізингу імпортне обладнання ( крани) не є придбаним, а лише отриманим у користування, а тому податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

ТОВ «Завод Майстер-Профі Україна»надало заперечення на апеляційні скарги, відповідно до яких просять залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду -без змін, як законне та обґрунтоване, оскільки ввезення об'єкта оренди ( супутніх послуг) на митну територію України прирівнюється з метою оподаткування до імпорту товарів ( п.п. 3.1.2 п. 3.1 статті 3 Закону про ПДВ). Отже, ввезення резидентом майна, отриманого в операційну оренду, обкладається ПДВ за тими ж спеціальними правилами, що і звичайний імпорт товарів. Вважають безпідставне посилання апелянтів на необхідність застосування до даних правовідносин листів ДПА України від 15.04.2010р. № 7466/7/16-1517-16 та від 31.05.2010р. № 10506/7/16-1517-16, оскільки їх було видано після проведення ними митного оформлення імпортованих кранів. В той же час правомірним є застосування положень, викладених у листах від 12.04.2005р № 3719/5/15-2316 та від 19.02.2010р. № 1661/6/25-0515, якими було роз'яснено питання щодо тимчасового та безоплатного ввезення на митну територію України основних засобів за договорами оренди (лізингу) та іншими договорами, що не передбачають переходу права власності та підтверджено право резидента-орендаря на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого на дату подання митної декларації при імпорті, до якого, згідно з ( п.п. 3.1.2 п. 3.1 статті 3 Закону про ПДВ відноситься об'єкт оренди (лізингу), адже спірні правовідносини виникли у лютому 2010 року.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідачів вимоги апеляційних скарг підтримали із підстав у них зазначених та просили їх задовольнити, надали до суду додаткові пояснення щодо суті апеляційних скарг ( а.с. 137-138)

Представник позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість та додатково надав пояснення до раніше поданих заперечень ( а.с.144-145).

Заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов контракту № 5-К від 10.12.2009 року компанія «Саренс HB», Бельгія (орендодавець) передала позивачу в оплатне користування (оренду) крани № 1 та № 2 зі строком оренди на 5 та 6 місяців з дня їх готовності до експлуатації. Ввезення кранів мало місце у лютому 2010 року (кран Demag СС), у травні та у червні 2010 року (кран Liebher LR) ( а.с.9-36).

Згідно вантажно-митних декларацій ТОВ «Завод Майстер-Профі Україна» під час митного оформлення кранів було сплачено до державного бюджету ПДВ, а саме: у лютому 2010р. - в сумі 9 415 978,58 грн ; у травні - червні 2010р. - в сумі 5 170 929,60 грн., усього на загальну суму 14 586 910 грн., що сторонами не заперечується.

У період з 23.09.2010р. по 10.11.2010р. посадовими особами ЛМДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Завод Майстер-Профі Україна»(код ЄДРПОУ 3088419) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р.

За результатами перевірки складено Акт від 24.12.2010 р. №11046/23/30888419, відповідно до висновків якого встановлено, що:

в порушення п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) TOB "Завод Майстер- Профі Україна" завищено бюджетне відшкодування з ПДВ за лютий 2010 року на суму 9 415 979,00 грн., за червень 2010 року на суму 12 685 902,00 грн.;

в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), TOB "Завод Майстер-Профі Україна" завищено від'ємне значення податку на додану вартість, який відображено в ряд.26 декларації по податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 4 588 235,00 грн.; ( а.с.114-126)

На підставі акту перевірки 10.01.2011 року ЛМДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012335/0/710 про зменшення TOB «Завод Майстер-Профі Україна»сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 22 101 881 грн. (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 525 810,25 грн. ( а.с.75)

TOB «Завод Майстер-Профі Україна» до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області у порядку адміністративного оскарження було направлено скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення .

За результатом розгляду скарги ДПА прийнято рішення № 8157/10/25-008 від 18.03.2011 p., яким частково скасовано оскаржуване повідомлення-рішення стосовно застосування штрафних санкцій в сумі 5 525 470,25 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення № 0000012335/0/710 залишено без змін. ( а.с.71-73)

Після чого Лівобережною МДПІ прийнято повідомлення-рішення № 0000062335/9514 від 23.03.2011р., відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 22 101 881 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340 грн.

Оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, а також рішення ДПА № 8157/10/25-008 від 18.03.2011p. про результати розгляду первинної скарги і було предметом даного спору.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Завод Майстер-Профі Україна», суд першої інстанції виходив з того, що згідно підпункту 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями (який діяв на час спірних правовідносин), у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість. Відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону про ПДВ, датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.Оскільки ТОВ «Завод Майстер-Профі Україна»під час митного оформлення кранів сплачено до державного бюджету ПДВ у лютому в сумі 9 415 978,58 грн., що підтверджено вантажними митними деклараціями з 11.02.10 р. по 19.02.10 р.; у травні - червні в сумі 5 170 929,60 грн., що підтверджено вантажними митними деклараціями з 01.06.10 р. по 07.06.10 p., 28.05.10 p., 27.05.10 p., всього на загальну суму 14 586 910 грн., то за таких обставин резидент -орендар має право на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого на дату подання митної декларації при імпорті. Крім того, судом зазначено, що згідно підпункту 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Отже, оскарження рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про результати розгляду первинної скарги № 8157/10/25-008 від 18.03.2011 р. не протирічить вищевказаним правовим нормам.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.3.1.2 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту. З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється, зокрема, ввезення із-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі, якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів. Більш того, у листі ДПА України №3719/5/15-2316 від 12.04.2005 року, що підлягав застосуванню на час виникнення спірних правовідносин, зазначено, що операції з ввезення за договорами лізингу з метою оподаткування прирівняно до імпорту.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Слід зазначити, що вищевказаний Закон визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Це, відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В той же час, відповідно до п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Виходячи з названих вище норм права, колегія суддів вважає, що, оскільки об'єкти лізингу є об'єктом оподаткування, а позивачем при імпорті сплачена сума 14 586 910 грн податку на додану вартість, що сторонами не заперечується, то вона правомірно включена TOB «Завод Майстер-Профі Україна»до складу податкового кредиту.

Посилання заявників апеляційних скарг на те, що ввезене на умовах оперативного лізингу імпортне обладнання ( крани) не є придбаним, а лише отриманим у користування, а тому податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються, з чим фактично погоджувався позивач, коригуючи податкові зобов'язання після проведеної перевірки, колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки спростовуються вищевказаними доказами та наведеними нормами права, що регулюють спірні правовідносини, у редакції, чинній на час їх виникнення.

Щодо коригування податкових зобов'язань ТОВ «Завод Майстер-Профі Україна»у лютому 2010 року та надання до ЛМДПІ уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9004523442 від 07.07.2011 року за червень 2010 року, колегія суддів погоджується з тим, що позивач належним чином використав право на відновлення податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010р. у сумі 8097667.00 грн., що в свою чергу не позбавляє права ТОВ «Завод Майстер-Профі Україна»ставити питання про скасування в судовому порядку податкових повідомлень-рішень і не впливає на подальше включення товариством до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого на митниці за ввезення на умовах оперативної оренди великої вантажопідйомної техніки ( кранів).

За таких обставин підстави для зміни чи скасування судового рішення відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, ст. 205, 206 КАС України, суд,-

ухвалив:

Апеляційні скарги Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 06 липня 2012 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: М.А. Руденко