Ухвала суду № 30211948, 19.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/4446/2012( в 3-х томах)

Головуючий у 1-й інстанції: Гриньковська Н.Ю. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі: Раченку Д.Г.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулись до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000472210 від 29.08.2012 року.

Під час судового розгляду справи 26.12.2012 року, з урахуванням приписів ст.52 КАС України, ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, було здійснено заміну позивача з Відкрите акціонерне товариство «Уманьавтодор» на правонаступника Публічне акціонерне товариство «Уманьавтодор», вказане занесено секретарем судового засідання у журнал судового засідання від 26.12.2012 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач у справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду від 23.01.2013 року, і постановити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що відкрите акціонерне товариство «Уманьавтодор» зареєстроване виконавчим комітетом Уманської міської ради народних депутатів 27.06.1996 року, ідентифікаційний код - 14196857 та взято на облік як платник податків в Уманській ОДПІ.

Посадовими особами Уманської ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ВАТ «Уманьавтодор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з БВП «Строітель-Плюс» за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 рік, за результатами якої складено акт від 13.08.2012 року №843/22/14196857.

Висновками вказаного акту перевірки встановлено, наступні порушення, а саме:

- порушення ч.1 ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які необхідні для реального настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання від БВП «Строїтель-Плюс» за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-\Т (зі змінами), в результаті чого ВАТ «Уманьавтодор» занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 801696,00 грн. в т.ч.: за квітень 2011 року в сумі 35506,00 грн., за травень 2011 року в сумі 322117,00 грн., за червень 2011 року в сумі 44073,00 грн. відповідно до встановленого нікчемного правочину по взаємовідносинах з БВП «Строітель-Плюс» (том 1 а.с.9-66).

На підставі акту перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 0000472210 від 29.08.2012 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 801699,00 грн., у тому числі основний платіж в сумі 801696, 00 грн. та штрафні санкції в сумі 3,00 грн.(том 1 а.с.67).

ВАТ «Уманьавтодор», не погоджуючись з висновками вищевказаного акту перевірки, 06.09.2012 року за №3018 подало до ДПС у Черкаській області скаргу на висновки акту перевірки.

Рішенням податкового органу від 06.11.2012 року №24859/10-210 про результати розгляду скарги, заперечення позивача залишені без задоволення, а висновки акту перевірки від 13.08.2012 року №843/22/14196857 - без змін (том 1 а.с.68-71).

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу позивач звернувся до суду про його скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, Закон України «Про податок на додану вартість» визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Так, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пункту 1.32. статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З матеріалів справи вбачається, що між Службою автомобільних доріг у Київській області Державної служби автомобільних доріг України та ВАТ «Уманьавтодор» було укладено договір від 29.07.2010 року №21М-10 на виконання робіт по реконструкції автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці дороги 12км.+ 420 - 14км.+360 (том 1 а.с.141-151).

Згідно умов договору, ВАТ «Уманьавтодор» (підрядник) бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик, виконати роботи по реконструкції автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці дороги 12км.+420 - 14км.+360 за рахунок коштів державного бюджету, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін, а замовник (служба автомобільних доріг у Київській області Державної служби автомобільних доріг України) зобов'язується прийняти закінчений об'єкт і сплатити вартість виконаних робіт. Підрядник може залучити субпідрядників у разі наявності у них необхідних для виконання робіт потужностей, ліцензій та достатньої професійності.

Так, 02.08.2012 року ВАТ «Уманьавтодор» (генпідрядник) уклало з БВП «Строітель-Плюс» (субпідрядник) договір субпідряду №808 на виконання робіт по реконструкції автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці дороги 12км.+420- 14км.+360 (том 1 а.с.108-112).

Згідно п. 1.1. договору субпідряду від 02.08.2010 року №808, субпідрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи по будівництву телефонної каналізації для прокладання кабелю, будівництву каналізації для прокладання електрокабелю, укладання резервних каналів під кабель зв'язку ВАТ «Укртелеком», укладання каналів під тимчасове електроживлення об'єкту, прокладання електрокабелю та кабелів зв'язку за рахунок коштів державного бюджету, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін, а генпідрядник зобов'язується прийняти закінчений об'єкт і сплатити вартість виконаних робіт.

Згідно договору субпідряду, підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти прийняття виконаних робіт (форми КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3), які складаються субпідрядником і подаються на підписання генпідрядника.

Первинні документи бухгалтерського обліку свідчать, що виконання умов договору субпідряду від 02.08.2010 року №808 відбувалось поетапно (з серпня по грудень 2010 року та з травня по червень 2011року).

На підтвердження виконання умов договору субпідряду, БВП «Строітель-Плюс» надало ВАТ «Уманьавтодор» 4 акти приймання виконаних робіт за грудень 2010 року форми КБ-2 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року форми КБ-3, у відповідності до яких, загальна вартість виконаних робіт за вказаний період склала 2613035,00 грн., в т.ч. ПДВ 435506,00грн. (том 2 а.с.1, 2-26).

На підставі зазначених документів, протягом серпня-грудня 2010 року ВАТ «Уманьавтодор» перерахувало БВП «Строітель-Плюс» кошти на загальну суму 2613035 грн., в т.ч. ПДВ 435506,00грн.

По факту отримання авансових платежів, БВП «Строітель-Плюс» надало позивачеві податкові накладні: №4372 від 11.08.2010 року на суму 200000,00 грн., в т.ч. ПДВ -33333,33 грн., №5341 від 09.09.2010 року на суму 150000,00грн., в т.ч. ПДВ - 25000,00 грн., №5569 від 01.10.2010 року на суму 300000,00грн., в т.ч. ПДВ - 50000,00 грн., №5570 від 18.10.2010 року суму 100000,00 грн., в т. ч. ПДВ - 16666,67 грн., №6258 від 15.11.2010 року на суму 220000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 36666,67 грн. та №8935 від 27.12.2010 року на суму 1643034,91 грн., в т.ч. ПДВ - 273839,15 грн. (том 1 а.с.119-124).

На підставі зазначених податкових накладних, ВАТ «Уманьавтодор» було включено до складу податкового кредиту, в податкових деклараціях з ПДВ за період з серпня по грудень 2010 року -435506,00 грн. ПДВ.

У відповідності до наданих БВП «Строітель-Плюс» актів приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за травень 2011 року, а також акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за червень 2011 року, останнім було виконано для ВАТ «Уманьавтодор» роботи по реконструкції автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці дороги 12км.+ 420 - 14км.+360 за травень-червень 2011 року на загальну суму 1747298,00 грн., в т.ч. ПДВ 291216,00грн. (том 1 а.с.175, 178, 188, 192-249).

В подальшому, після отримання авансових платежів за вказаний період (травень-червень 2011 року), БВП «Строітель-Плюс» надало позивачеві податкові накладні: №234 від 18.05.201 року на суму 1466987,75 грн., в т. ч. ПДВ - 244497,96 грн., №233 від 18.05.2011 року на суму 15868,44 грн., в т. ч. ПДВ - 2644,74 грн., №248 від 19.05.2011 року на суму 321861,29 грн., в т. ч. ПДВ - 53643,55 грн., №249 від 19.05.2011 року на суму 127984,00 грн., в т. ч. ПДВ -21330,67 грн. та №442 від 30.06.2011 року на суму 264441,60 грн., в т. ч. ПДВ - 44073,60 грн. (том 1 а.с.125-129).

На підставі зазначених податкових накладних, ВАТ «Уманьавтодор» було включено до складу податкового кредиту, в податкових деклараціях з ПДВ за період з травня по червень 2011 року - 366190,52 грн. ПДВ.

Крім того, судом встановлено, що актами приймання змонтованого обладнання при виконанні робіт по реконструкції автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці дороги 12км.+420 - 14км.+360 від 19.05.2011 року №1 та №2, БВП «Строітель-Плюс» передало ВАТ «Уманьавтодор» електрообладнання на загальну суму 449845,30 грн., в т.ч. ПДВ 74974,22 грн.

Разом з цим, при складанні акту позапланової перевірки позивача від 13.08.2012 року №843/22/14196857, Уманською ОДПІ була використана інформація від СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 18.04.2012 року № 241/7/20-10. На підставі зазначеної інформації СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі АР Крим ДПС складено акт від 11.04.2012 року №37/22/31263808 про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строітель-плюс» з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. Зазначеним актом встановлено відсутність зазначеного суб'єкта господарювання БВП «Строітель-плюс» за місцем знаходження.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом була використана постанова групи слідчих ГСУ ДПС України від 02.04.2012 року, яка була прийнята в рамках розгляду кримінальної справи №69-0146. Так, постановою встановлено, що відносно директора БВП «Строітель-Плюс» ОСОБА_3 та ряду інших фізичних осіб порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності.

З огляду на зазначені обставини, податковий орган, в акті перевірки від 13.08.2012 року №843/22/14196857, дійшов висновку, що господарські операції позивача та БВП «Строітель-Плюс» по реконструкції автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці дороги 12км.+420 - 14км.+360 мають ознаки фіктивності, тобто є такими, що фактично не відбулись.

Також, ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій первинних документів, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме, актів приймання виконаних робіт за грудень 2010 року, травень та червень 2011 року, а також довідок про вартість виконаних робіт за відповідні періоди, вбачається, що вони не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 оскільки, не містять обов'язкових реквізитів для надання їм юридичної сили.

Вищевказані первинні документи не містять в собі дати їх складання, в них відсутні прізвища, ім'я, по батькові посадових осіб субпідрядника та генпідрядника, які підписали зазначені документи, а тому в даному випадку, первинні бухгалтерські документи не можуть бути доказом фіксування та підтвердження реальності господарських операцій позивача та його контрагента.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем неправомірно без дотриманням норм податкового законодавства сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по вищезазначених господарських операціях. Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 13.08.2012 року №843/22/14196857 про порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», знайшли своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, а отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 19 березня 2013 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

О.Є.Пилипенко

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.