Ухвала суду № 30211941, 19.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14777/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі Раченку Д.Г.

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського виробничо-комерційного підприємства «Поділля-Агро» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного сільгосппереробного виробничо-комерційного підприємства «Поділля-Агро» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0008842303 від 30.12.2011 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.12.2011 року № 0008842303.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду від 15.11.2012 року та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва на підставі наказу від 14.12.2011 року № 3236 проведено документальну невиїзну перевірку Приватного сільгосппереробного виробничо - комерційного підприємства «Поділля-Агро» за результатами якої 15.12.2011 року винесено акт № 8762/23-322-25586283 про результати документальної невиїзної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Аверонбуд» (код ЄДРПОУ 37292436) за період червень, липень, серпень 2011 року.

Актом встановлено порушення п.198.1, 198.2 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 385 250 грн., у тому числі за червень 2011 р. на суму 135 000 грн., липень 2011р - на суму 165 000 грн. за серпень 2011р. -85 250 грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 30.12.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008842303, яким за порушення п. 198.1, п. 198.2 ст.198 розділу V Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 510 378 грн., у тому числі - основний платіж -447 814 грн., та штрафні санкції -62 564 грн.

Позивач не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням вже звертався з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва з аналогічним предметом, але з інших підстав. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 року по справі № 2а-5862/12/2670 позивачу у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведеної норми є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Матеріали справи свідчать, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Аверонбуд».

Діяльність між вказаними підприємствами здійснювалась згідно договору купівлі-продажу від 20.12.2010 року та відображалась підприємствами в податкових деклараціях з ПДВ та додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» у червні 2011 року (сума ПДВ 135000 грн.) у липні (сума ПДВ 165000 грн.), у серпні (сума ПДВ 85250 грн.).

Здійснення господарської операції може бути підтверджено не лише податковою накладною, а відображення у податковому обліку і звітності проводиться на підставі первинних та розрахункових документів (договорів оренди транспорту, актів виконаних робіт, актів прийому-передачі товару, довіреностей, товарно-транспортних накладних, достовірних платіжних документів, що складені уповноваженими особами).

Проте, матеріалами справи не підтверджено наявність поставок товарів від підприємства-постачальника ТОВ «Аверонбуд» у червні, липні, серпні 2011 року та підприємством-покупцем ПСП ВКП «Поділля-Агро».

Так, позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт доставки товарів на склад підприємства.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджено Порядок заповнення податкової накладної.

Так, відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів наголошує на тому, що реальність операцій позивачем суду не доведено.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені адміністративного позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0008842303 від 30.12.2011 року - є обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного сільгосппереробного виробничо-комерційного підприємства «Поділля-Агро» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 19 березня 2013 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

О.Є.Пилипенко

.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.