Постанова № 30207521, 18.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2013 р. Справа №2а/0570/17678/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15.20

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі судового засідання Сальковій В.О.

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Соколової Л.Д.

розглянувши позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення № 0001471742, № 0001481742 від 10 грудня 2012 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення № 0001471742, № 0001481742 від 10 грудня 2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що на підставі акта перевірки № 2199/17-2/НОМЕР_3 від 23 листопада 2012 року відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0001471742 від 10 грудня 2012 року, яким донараховано суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 23200,65 грн., з яких за основним платежем 23200,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 0 грн. та № 0001481742 від 10 грудня 2012 року, яким донараховано суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 206870, 79 грн., з яких за основним платежем 191747,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 15122,89 грн.

Підставою зазначених донарахувань став висновок податкового органу про те, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 неправомірно включено до складу валових витрат у 2010 році, у сумі 154671 грн. Вказану суму валових витрат за четвертий квартал 2010 року податковим органом було виключено у зв'язку з тим, що ці витрати виплачені та отримані по угодам, укладеним з ТОВ «Юнітрейд компані». Крім того, податковий орган зазначає, що договори поставок товарів укладені з ТОВ «Юнітрейд компані» є нікчемними у зв'язку з тим, у підприємства відсутні основні фонди, кількість працюючих складає одна особа. Проте сума валових витрат, яка складає 154671 грн. по угодам, укладеним з ТОВ «Юнітрейд компані» підтверджується платіжними дорученнями, податковими накладними та іншими первинними документами. Також, в акті перевірки зазначено, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту у жовтні - грудні 2010 року податкові накладні ТОВ «Юнітрейд компані» на загальну суму 343720,30 грн., у тому числі ПДВ у сумі 58787,55 грн., у січні - травні 2011 року на загальну суму 645162 грн. у тому числі ПДВ у сумі 107527,02 грн., у січні 2011 року податкові накладні ТОВ «Форма-Тех» у сумі 23733,33 грн. та у січні 2011 року податкові накладні фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 у сумі 1700 грн. Втім, висновки акту перевірки ґрунтуються тільки на зауваженнях до контрагентів позивача. Крім того, у відповіді податкового органу на заперечення до акту перевірки вказано, що суми, виключені з податкового кредиту позивача були включені до податкових зобов'язань та сплачені до бюджету його контрагентами. Таким чином, у Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби не було підстав вважати нікчемними угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Юнітрейд компані», ТОВ «Форма-Тех», ФОП ОСОБА_4 Позивач не погоджується з висновками, які встановлені зазначеною перевіркою та просить суд позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя Донецької області ДПС з ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва надійшов акт від 21.03.2011 року № 906/23-100/30533647 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Юнітрейд компані» з питань правомірності формування податкового кредиту за жовтень - грудень 2010 року, січень 2011 року». Актом перевірки встановлено, що документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують походження, якість та наявність товару (робіт, послуг) до перевірки не надано. Згідно податкової звітності у ТОВ «Юнітрейд компані» відсутні власні необхідні трудові ресурси для здійснення основного виду діяльності, а саме в частині зберігання, відвантаження та перевезення товарів. Також, недійсність правочинів підтверджується актами від 12.04.2011 р. № 2032/23-100/30533647 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Юнітрейд компані» з питань правомірності формування податкового кредиту за лютий 2011 року» та від 19.08.2011 р. № 2465/23-100/30533647 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Юнітрейд компані» з питань правомірності формування податкового кредиту за березень, квітень, травень 2011 року», відповідно до яких у ТОВ «Юнітрейд компані» відсутні необхідні умови для досягнення відповідної підприємницької та економічної діяльності. Крім того, згідно форми 1 ДФ за перший квартал 2011 року № 9003144574 від 12.05.2011 року на підприємстві ТОВ «Форма Тех» працювала 1 особа. Це свідчить про недостатню кількість трудових ресурсів у підприємства ТОВ «Форма Тех» необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині придбання, відвантаження та перевезення товарів. Також зазначає, що відповідно до акту від 20.08.2012 р. № 34/17-2/НОМЕР_4 «Про неможливість проведення перевірки контрагента СГД - фізичну особу ОСОБА_4 з питань підтвердження отриманих від платника податків згідно переліку в таблиці відомостей за період з 01.10.2009 р. по 31.01.2012 р.» у СГД - фізичної особи ОСОБА_4 відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Таким чином, виходячи з вищевикладеного, угоди укладені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 з ТОВ «Юнітрейд компані», ТОВ «Форма Тех» та СГД - фізичною особою ОСОБА_4 носять фіктивний характер. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 згідно свідоцтва про державну реєстрацію, - є фізичною особою-підприємцем, дата проведення державної реєстрації 09 січня 2008 року, включено до ЄДР за № 2 274 000 0000 018316 та перебуває на обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби як платник податків з 10 січня 2008 року № 12331.

Відповідач, - Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (далі за текстом - Жовтнева МДПІ Донецької області ДПС), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є суб'єктом владних повноважень.

Жовтнева МДПІ Донецької області ДПС проводила позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 01.10.2011 р. по 31.09.2012 р. та по взаємовідносинам з ТОВ «Юнітрейд компані», за результатом якої було складено акт перевірки № 2199/17-2/НОМЕР_3 від 23 листопада 2012 року (далі за текстом - акт перевірки) та встановлені порушення:

- абз. 5 п. 6 ст. 128 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (із змінами та доповненнями) в частині порушення порядку ведення обліку доходів та витрат, що виразилось в завищенні валових витрат за 2010 р. на суму 154671 грн.;

- розділу IV ст.13 ДКМУ від 26.12.92 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (із змінами і доповненнями) та п. 13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої Наказом ДПАУ від 21.04.1993 р. № 12, зареєстрованої в Мінюсті України від 09.06.1993 р. № 64 (із змінами, внесеними Наказом ДПАУ від 16.07.2003 р. № 352), призвело до заниження сукупного оподатковуваного доходу за 2010 р. у сумі 154671 грн. Податок на доходи фізичних осіб за 2010 р. розрахований на підставі п. 1.3 «з» ст. 1, п. 3.1 ст. 3, пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9, п. 7.1 ст. 7, п. 22.3 ст. 22 Закону України від 22.05.2003 р. № 889- IV «Про податок з дходів фізичних осіб» (із змінами і доповненнями), тобто додатково до сплати підлягає ПДФО у сумі 23200,65 грн.;

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_3 неправомірно включив до податкового кредиту у жовтні - грудні 2010 р. податкові накладні видані ТОВ «Юнітрейд компані» на загальну суму 343720,30 грн. у тому числі ПДВ у сумі 58787,55 грн.;

- ст. 185, п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) ФОП ОСОБА_3 неправомірно включив до податкового кредиту у січні - травні 2011 року податкові накладні видані ТОВ «Юнітрейд компані» на загальну суму 645162 грн. у тому числі ПДВ у сумі 107527,02 грн.;

- ст. 185, п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) ФОП ОСОБА_3 неправомірно включив до податкового кредиту у січні 2011 р. податкову накладну видану ТОВ «Форма Тех» на загальну суму 142400 грн. у тому числі ПДВ у сумі 23733,33 грн.;

- ст. 185, п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) ФОП ОСОБА_3 неправомірно включив до податкового кредиту у грудні 2011 року податкову накладну видану ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 10200 грн. у тому числі ПДВ у сумі 1700 грн.

За змістом акту перевірки № 2199/17-2/НОМЕР_3 від 23 листопада 2012 року вбачається, що ФОП ОСОБА_3 неправомірно включив до складу валових витрат у 2010 р. витрати на оплату послуг ТОВ «Юнітрейд компані» на суму 154671 грн., у зв'язку з тим, що згідно податкової звітності у ТОВ «Юнітрейд компані» відсутні трудові ресурси, які необхідні для здійснення господарської діяльності, а саме в частині зберігання, відвантаження та перевезення товарів. Таким чином, угоди укладені між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Юнітрейд компані» є нікчемними та не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Крім того, позивачем було неправомірно включено до податкового кредиту: у жовтні - грудні 2010 року податкові накладні видані ТОВ «Юнітрейд компані» на загальну суму 343720,30 грн. у тому числі ПДВ у сумі 58787,55 грн., у січні - травні 2011 року податкові накладні видані ТОВ «Юнітрейд компані» на загальну суму 645162 грн. у тому числі ПДВ у сумі 107527 грн., у січні 2011 року податкову накладну видану ТОВ «Форма Тех» на загальну суму 142400 грн., у тому числі ПДВ у сумі 23733,33 грн., у грудні 2011 року податкову накладну видану ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 10200 грн., у тому числі ПДВ в сумі 1700 грн. Також, в акті перевірки встановлено, що у контрагентів ТОВ «Юнітрейд компані», ТОВ «Форма Тех», ФОП ОСОБА_4, з якими позивач мав взаємовідносини, відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. Таким чином, угоди укладені між позивачем та його контрагентами мають ознаки нікчемності, а отже не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

10 грудня 2012 року Жовтневою МДПІ Донецької області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення ФОП ОСОБА_3:

- № 0001471742 згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), на підставі акта перевірки № 2199/17-2/НОМЕР_3 від 23 листопада 2012 року за порушення розділу ІV ст. 13 ДКМУ від 26.12.92 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (із змінами та доповненнями) та п. 13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої Наказом ДПАУ від 21.04.1993 р. № 12, зареєстрованої в Мінюсті України від 09.06.1993 р. № 64 (із змінами, внесеними Наказом ДПАУ від 16.07.2003 р. № 352) та на підставі п. 1.3 «з» ст. 1, п. 3.1 ст.3, пп. 9.12.1 п. 9.12 ст.9, п. 7.1 ст. 7, п. 22.3 ст. 22 Закону України від 22.05.2003 р. № 889- ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» (із змінами та доповненнями), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 23200,65 грн., з яких за основним платежем 23200,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 0 грн.;

- № 0001481742 згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), на підставі акта перевірки № 2199/17-2/НОМЕР_3 від 23 листопада 2012 року за порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та ст. 185, п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 206870, 79 грн., з яких за основним платежем 191747,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 15122,89 грн.

Суд приходить до висновку про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень з огляду на такі обставини.

01 жовтня 2010 року між ТОВ «Юнітрейд компані» («Перевізник») та ФОП ОСОБА_3 («Експедитор») було укладено договір №2 на транспортне обслуговування, за умовами якого «Перевізник» здійснює перевезення вантажів, наданих «Експедитором», а «Експедитор» бере на себе зобов'язання оплачувати послуги «Перевізника» в порядку і на умовах, викладених в даному Договорі.

Фактичне виконання умов зазначеного договору (у періоді, що перевірявся податковим органом), підтверджується наступними документами: актами виконаних робіт, податковими накладними, банківськими виписками про сплату послуг (Т. 1, а.с. 209-250, Т.2, а.с. 1-89, 91-140, 141-170).

Крім того, 10 жовтня 2010 року між ТОВ «Форма Тех» («Продавець») та ФОП ОСОБА_3 («Покупець») було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого «Продавець» зобов'язується передати у власність «Покупця» товар у асортименті та кількості, встановленої Договором, а «Покупець» зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього ціну, встановлену Договором.

Фактичне виконання зазначеного договору підтверджується видатковою накладною № РН - 0000011 від 05.01.2011 та податковою накладною № 11 від 05.11.2011, банківськими виписками (т.2 а.с. 89-90, 163)

Також, на виконання усної договору купівлі-продажу ФОП ОСОБА_3 було придбано у ФОП ОСОБА_4 акумулятори, що підтверджується отриманою податковою накладною № 51 від 10.12.2011 та на загальну суму 10200,00 , в тому числі ПДВ 1700 грн. (Т. 2, а.с. 108).

Суми ПДВ згідно зазначених вище податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту, що відобразив у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. Копії зазначених декларацій наявні у матеріалах справи.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договору на постачання товарно-матеріальних цінностей, а також транспортних послуг що свідчить про спрямованість укладених договорів на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує зв'язок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів від 01 жовтня 2010 року, укладеного ТОВ «Юнітрейд компані» («Перевізник») та ФОП ОСОБА_3 («Експедитор»), від 10 жовтня 2010 року, укладеного ТОВ «Форма-Тех» («Продавець») та ФО-П ОСОБА_3 («Покупець») та усної угоди з ФОП ОСОБА_4. Також, вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

В якості доводів податкового органу щодо нікчемності укладених правочинів у акті перевірки посилається на акти від 21.03.2011 року № 906/23-100/30533647 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Юнітрейд компані» з питань правомірності формування податкового кредиту за жовтень - грудень 2010 року, січень 2011 року», від 12.04.2011 р. № 2032/23-100/30533647 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Юнітрейд компані» з питань правомірності формування податкового кредиту за лютий 2011 року» та на акт від 19.08.2011 р. № 2465/23-100/30533647 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Юнітрейд компані» з питань правомірності формування податкового кредиту за березень, квітень, травень 2011 року». Актами перевірки встановлено, що відповідно до податкової звітності у ТОВ «Юнітрейд компані» відсутні власні необхідні трудові ресурси для здійснення основного виду діяльності, а саме в частині зберігання, відвантаження та перевезення товарів, управлінського та технічного персоналу, основних фондів та грошових коштів, виробничих активів, складських приміщень. Актом перевірки від 23.06.2011 № 2069/23-100/36433876 про результати позапланової невідної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Форма-Тех», крім вищезазначеного, встановлено, що згідно форми 1 ДФ за перший квартал 2011 року № 9003144574 від 12.05.2011 року на підприємстві ТОВ «Форма Тех» працювала 1 особа. Це свідчить про недостатню кількість трудових ресурсів у підприємства ТОВ «Форма Тех» необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині придбання, відвантаження та перевезення товарів. Також зазначає, що відповідно до акту від 20.08.2012 р. № 34/17-2/НОМЕР_4 «Про неможливість проведення перевірки контрагента СГД - фізичну особу ОСОБА_4 з питань підтвердження отриманих від платника податків згідно переліку в таблиці відомостей за період з 01.10.2009 р. по 31.01.2012 р.» у СГД - фізичної особи ОСОБА_4 відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Таким чином, виходячи з вищевикладеного, угоди укладені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 з ТОВ «Юнітрейд компані», ТОВ «Форма Тех» та СГД - фізичною особою ОСОБА_4 носять фіктивний характер.

Суд зазначає, що податковим органом спірні податкові повідомлення рішення були прийняти виходячи саме з вищенаведених підстав. Будь яких інших підстав в акті перевірки та у судовому засіданні відповідач не навів.

Разом із тим, зазначені доводи відповідача спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими у судовому засіданні.

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договорів від 01 жовтня 2010 року, укладеного ТОВ «Юнітрейд компані» («Перевізник») та ФОП ОСОБА_3 («Експедитор»), від 10 жовтня 2010 року, укладеного ТОВ «Форма-Тех» («Продавець») та ФО-П ОСОБА_3 («Покупець») та договору з ФОП ОСОБА_4. Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товарів за вказаними договорами із господарською діяльністю ФО-П ОСОБА_3

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, який діяв до 01.01.2011 на час виникнення правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 України "Про податок на додану вартість" який діяв до вступу у дію Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами Закону України "Про податок на додану вартість" ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку -продавця товару.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

У відповідності до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України не містять у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначене узгоджується із практикою Верховного Суду України та Європейського Суду з прав людини.

Так, в тому числі у рішеннях: від 19.11.2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, та від 21.01.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

У справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З огляду на викладене аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як зазначалось судом вище, право на нарахування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях придбання товару виникло у позивача на підставі отриманих податкових накладних які були надані контрагентами на підставі договорів, укладених між ТОВ «Юнітрейд компані» («Перевізник») та ФОП ОСОБА_3 («Експедитор»), ТОВ «Форма-Тех» («Продавець») та ФО-П ОСОБА_3 («Покупець»), та між ФО-П ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 виконання яких підтверджено достатнім обсягом документів бухгалтерського та податкового обліку. Суми податкового кредиту, зазначені у податкових накладних, виданими за наслідками купівлі та продажу товару, позивач відніс до складу податкового кредиту за жовтень - грудень 2010 року та за січень - травень 2011 року, про що зазначив у податкових деклараціях з ПДВ за відповідний період, поданих до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області ДПС.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Таким чином, у відповідача не було підстав для збільшення грошового зобов'язання.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні " органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 206870, 79 грн., з яких за основним платежем 191747,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 15122,89 грн. та за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 23200,65 грн., з яких за основним платежем 23200,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 0 грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2326,19 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення № 0001471742, № 0001481742 від 10 грудня 2012 року - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби № 0001471742, № 0001481742 від 10 грудня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 2326,19 грн.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 18 березня 2013 року у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлений 22 березня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.