Рішення № 30195538, 20.03.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2013 р.Справа № 921/144/13-г

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрушків Г.З.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м.Тернопіль, 46006

до відповідача Обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3а, м.Тернопіль

про cтягнення 230280, 47 грн.

За участю представників від:

Позивача: Луків Ростислав Михайлович - юрисконсульт (довіреність №01/13 від 03.01.2013р.);

Відповідача: Миколайчук Наталія Леонідівна - юрисконсульт (довіреність №268/01 від 26.02.2013р.).

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" звернулося в господарський суд Тернопільської області із позовом до Обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" про стягнення 230280, 47 грн., з яких: 89490грн. 75коп. - пені, 92166грн. 65коп. - штрафу, 10841 грн. 92коп. - втрат від інфляційних процесів, 37974грн. 78коп. - 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, підтримані уповноваженим представником, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №01/ТМ-2011-н від 26.09.2011р. на постачання і транспортування природного газу, а саме: за недотримання відповідачем строків оплати вартості поставленого позивачем у жовтні - грудні 2011 року природного газу останньому нараховані пеня, штраф, інфляційні втрати та 3% річних, які позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

В судових засіданнях, враховуючи клопотання представника відповідача, проти якого не заперечував представник позивача, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва з 27.02.2013р. до 12:00 год. 06.03.2013р. та з 06.03.2013р. до 10:00 год. 20.03.2013р. для надання можливості відповідачу ознайомитись з матеріалами справи та підготувати документально обґрунтований відзив на позов.

Після перерви позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог (лист №01/2210 від 18.03.2013р.), згідно якої, враховуючи положення ст.232 Господарського кодексу України, здійснив уточнені розрахунки, зменшує позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача 213005грн.92коп., з яких: 71816грн.90коп. пені, 92166грн. 65коп. - штрафу, 10841 грн. 92коп. - втрат від інфляційних процесів, 38180грн. 46коп. - 3% річних.

Суд, розглянувши вищезазначену заяву позивача про зменшення позовних вимог, приймаючи до уваги, що дана заява подана позивачем у відповідності до вимог ст.22 ГПК України до прийняття рішення у справі, а тому приймається судом і спір вирішується відповідно до зменшених позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (лист №512/01 від 19.03.2013р.) та його уповноважений представник в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що оплата за отриманий від позивача газ здійснена не вчасно по незалежних від нього причинах: а саме відповідач отримував за даним договором природний газ, який використовувався для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями і у зв'язку з тим, що дані споживачі несвоєчасно оплачують за спожиту теплову енергію (станом на 01.01.2012 року їх борг становив 3 500 000 грн.) і відповідно він не в змозі був у встановлені строки здійснити оплату за спожитий природний газ, навіть незважаючи на те, що ним приймались всі міри по відшкодуванню даної заборгованості. Окрім того, відповідач зазначив, що нарахування плати за надані послуги теплопостачання населенню здійснювалось за регульованими тарифами, встановленими НКРЕ та затвердженими органами місцевого самоврядування, вказані тарифи відшкодовують менше 40% фактичної вартості наданих послуг, а різниця між фактичними витратами на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та фактичними нарахуваннями за неї відшкодовується державою, проте таке відшкодування проводиться із значною затримкою. Так відповідно до зазначеного були укладені договори №422/517з від 03.12.2012р. та №424/517з від 03.12.2012р. про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади та органами місцевого самоврядування, згідно яких і здійснювалось погашення заборгованості відповідача за договором №01/ТМ-2011-Н від 26.09.2011р.

Разом з тим, відповідач повідомив, що підприємство змінило свою назву з Обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" на Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго". Зазначені зміни до установчих документів зареєстровано 14.01.2013р. і відповідно до установчих документів (Статуту) останнє є правонаступником Обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго".

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

26 вересня 2011року між Публічним акціонерним товариством "Тернопільгаз" (далі - Постачальник) та Обласним комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", правонаступником якого є Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" (п.1 Статуту останнього, затвердженого розпорядженням першого заступника голови Тернопільської обласної Ради від 10.12.2012р. №234, державну реєстрацію змін до якого проведено Державним реєстратором 14.01.2013р. за №16461050008003992), (далі - Покупець) укладено договір на постачання і транспортування природного газу №01/ТМ-2011-Н (далі - договір), згідно якого Продавець (Постачальник) передає у власність Покупцю природний газ в обсягах і порядку, передбачених Договором, а Покупець оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п.1.1. Договору).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що поставлений за цим договором газ використовується споживачами Покупця виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відповідно до п. 3.2. договору фактична кількість поставленого природного газу визначається на підставі підписаних сторонами щомісячних актів приймання-передачі природного газу, що оформлюються за даними контрольно-вимірювальних приладів та є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником (п. п. 4.2., 4.5 договору).

Розрахунки за реалізований Споживачеві природний газ та його транспортування здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 5.1. договору).

Згідно п. 6.1. договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця. Остаточний розрахунок здійснюється до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктами 7.1., 7.2. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України. У разі невиконання Покупцем вимог, передбачених п. 6.1. цього договору, з нього стягується (крім суми заборгованості) пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а також за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф в розмірі 7 % від суми заборгованості. Крім того, з покупця стягується сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час затримання платежу, а також 3% річних від затриманої несплаченої суми.

Сторони погодили (п. 11.1 договору), що даний договір вступає в силу з часу підписання і діє до 31 грудня 2011 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

При цьому слід зазначити, що п. 7.6. договору встановлено, що неустойка нараховується Постачальником протягом дванадцяти місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Однак згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а ч. 2 ст. 260 ЦК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, враховуючи, що п. 7.6 договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогою про стягнення неустойки (пені) за прострочену суму, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогою про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту, коли зобов'язання мало бути виконане ( з моменту прострочення платежу), а з дати, що визначається шляхом зворотного підрахунку дванадцяти місяців від дати звернення Постачальника з вимогою, претензією, позовом, що суперечить положенням ч.2 ст.260, ст. 261 ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України, зазначений пункт підлягає визнанню судом недійсним на підставі ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору №01/ТМ-2011-Н від 26.09.2011р. позивач протягом жовтня-грудня 2011р. передав відповідачеві природний газ в обсязі 1005,703тис.м.куб. на загальну суму 1316666грн.36коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за жовтень (від 31.10.2011р.), листопад (від 30.11.2011р.) та грудень (від 31.12.2011р.), підписаними представниками і завіреними печатками сторін, копії яких знаходиться в матеріалах справи.

Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості природного газу в строки, обумовлені у договорі, виконав несвоєчасно, повна оплата за отриманий протягом жовтня-грудня 2011р. природний газ відповідачем здійснена лише 07.12.2012р., що є порушення умов розділу 6 договору щодо своєчасності здійснення розрахунків з Продавцем, відтак, враховуючи, що згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідач повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.7.2.), у вигляді сплати пені, що згідно уточненого розрахунку позивача, здійсненого з врахуванням вимог ч.6ст.232ГК України та вимог ч.2ст.258, ст.260 ЦК України становить 71816грн.90коп. та у вигляді сплати штрафу в розмірі 7 % від суми боргу, що становить 92166грн.65коп., і що відповідає положенням ч. 4 ст. 231 ГК України.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 2.4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" № 02-5/293 від 29.04.1994 р., із наступними змінами і доповненнями, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

У відповідності до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приймаючи до уваги прохання відповідача про залишення позову без задоволення, враховуючи причини виникнення заборгованості, викладені останнім у відзиві на позов, а саме: що заборгованість за поставлений позивачем природний газ, який використаний для вироблення теплової енергії для населення і релігійних організацій виникла в зв'язку з тим, що останні несвоєчасно розраховуються за використану теплову енергію: заборгованість населення за теплову енергію станом на 01.01.2012 року становила 3500000грн., окрім того, нарахування плати за надані послуги теплопостачання населенню здійснювалось за регульованими тарифами, встановленими НКРЕ та затвердженими органами місцевого самоврядування, вказані тарифи відшкодовують менше 40% фактичної вартості наданих послуг, а різниця між фактичними витратами на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та фактичними нарахуваннями за неї відшкодовується державою, проте таке відшкодування проводиться із значною затримкою, що підтверджується наданими відповідачем копіями договорів №422/517з від 03.12.2012р. та №424/517з від 03.12.2012р. про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв"язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади та органами місцевого самоврядування, згідно яких і здійснювалось погашення заборгованості відповідача за договором №01/ТМ-2011-Н від 26.09.2011р., і яка (заборгованість) повністю погашена 07.12.2012 року, суд вважає за можливе на підставі п.3 ст.551 Цивільного кодексу України, п.1 ст.233 Господарського кодексу України, п.3.ст.83 ГПК України зменшити розмір пені, стягнувши її в сумі 14363грн.38коп. (20% від суми 71816грн.90коп.) та штрафу - в сумі 18433грн. 33коп. (20% від суми 92166грн. 65коп.).

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення від простроченої суми, що за період з листопада 2011 року по березень 2012 року становить 10841грн. 92коп., а також три проценти річних від простроченої суми, що за період з 10.11.2011р. по 07.12.2012р. становить 38180грн. 46коп.

При цьому не можуть бути прийняті судом до уваги твердження відповідача про те, що позов не підлягає задоволенню з тих підстав, що ним не вчасно проведені розрахунки за використаний природний газ за договором №01/ТМ-2011-Н від 26.09.2011р. з не залежних від нього причин, оскільки нормами ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо ж зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки. Останні встановлені, зокрема, у ст.625 ЦК України, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних та індексу інфляції законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання. А, як встановлено вище, відповідач виконав своє зобов"язання щодо оплати використаного природного газу неналежним чином, відповідно і повинен нести відповідальність, встановлену умовами договору та нормами чинного законодавства.

При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України позов в частині стягнення з відповідача 14363грн.38коп. пені, 18433грн. 33коп. - штрафу, 10841 грн. 92коп. - втрат від інфляційних процесів, 38180грн. 46коп. - 3% річних підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений.

Судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Крім того, в силу п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" поверненню позивачу з Державного бюджету України підлягає зайво сплачений ним при поданні позову судовий збір в сумі 345 грн. 50 коп.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним п. 7.6. договору №01/ТМ-2011-Н від 26.09.2011р., укладеного між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" та Обласним комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", з моменту укладення даного договору.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3а, м.Тернопіль (код ЄДРПОУ 03353590) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль (код 03353503) - 14363грн.38коп. пені, 18433грн.33коп. - штрафу, 10841грн.92коп. - втрат від інфляційних процесів, 38180грн.46коп. - 3% річних та 4260грн.10коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову - відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

6. Повернути Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль (код 03353503) 345грн. 50коп. зайво сплаченого згідно платіжного доручення №642 від 22.01.2013 року судового збору.

Повне рішення складено "22" березня 2013р.

Суддя Г.З. Андрушків