Ухвала суду № 30186191, 06.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/435/12

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Ковальчук О.В.

представника позивача (апелянта): Костенко О.А.

представників відповідача: Кучерявої Т.П., Водільнікової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Нігинський кар'єр" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державне підприємство "Нігинський кар'єр" до Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2012 року Державне підприємство «Нігинський кар'єр» звернулось в суд з адміністративним позовом до Кам`янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (Кам`янець-Подільська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2011 року №0000732342, №0000742342 та №0000752342.

03 грудня 2012 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального права.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити

Представники відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Кам`янець-Подільською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ДП «Нігинський кар'єр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт від 24 червня 2011 року №1215/234/00373741.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 1.31, пп. 4.1.1 п. 4.1, п. 4.2 ст. 4, п. 1.25 ст. 1, пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5, п. 5.1, п. 5.2, пп. 5.2.5 п. 5.2, п. 5.3, п. 5.4, п. 5.5, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп.. 5.7.1 п. 5.7, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 739978 грн.

Також, виявлено порушення позивачем п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, пп. 7.3.1, п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. «а» п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2132153 грн. та порушення позивачем ст. 2, ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», в результаті чого занижено податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин всього на суму 41812,50 грн.

На підставі акта перевірки, 13 липня 2011 року Кам`янець-Подільською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000732342, яким ДП «Нігинський кар'єр» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 739978 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 356349 грн.; №0000742342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2132153 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 909759 грн. та №0000752342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 41812,50 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 20906,25 грн.

За результатами розгляду скарг позивача податковим органом винесено рішення, якими скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін, що стало підставою для звернення позивача до Хмельницького окружного адміністративного суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, а також те, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07 грудня 2007 року між ДП «Нігинський кар'єр» та ТОВ «Ресурс-Інвест-2007» укладено договір про спільну діяльність, згідно умов якого сторони договору зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та вкладів спільно діяти в сфері розробки родовищ вапняку, видобування вапняку, гіпсу та крейди, виробництва вапнякового щебеню, вапнякового борошна, вапна гашеного та негашеного з подальшою реалізацією виробленої продукції та відходів виробництва з метою одержання прибутку без створення юридичної особи.

Згідно п. 6 вказаного договору частка ДП «Нігинський кар'єр» у спільній діяльності складає 30%, а частка ТОВ «Ресурс-Інвест-2007» у спільній діяльності складає 70%. Відповідно до п. 9 договру спільні витрати та збитки сторін покриваються за рахунок спільного майна сторін та виручки отриманої в результаті спільної діяльності. У випадках недостатності спільного майна для покриття витрат та збитків, що виникли в результаті спільної діяльності, це покриття здійснюється сторонами пропорційно їхнім часткам. Фактичний обсяг спільної діяльності з його розподілом за видами затрат визначається в балансі, що складається ТОВ "Ресурс-Інвест-2007".

Відповідно до пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" спільна діяльність без створення юридичної особи проводиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

Підпунктом 7.7.6 п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону передбачено, що для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), який діяв під час виникнення правовідносин, для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність без створення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

Пунктом 4.1 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, згідно первинних документів, а саме: головної книги, оборотно-сальдових відомостей, журналу-ордеру по бухгалтерському рахунку №10 "Основні засоби", відомостей нарахування амортизації встановлено, що ДП "Нігинський кар'єр" по бухгалтерському та податковому обліку продовжувало нараховувати амортизаційні відрахування на основі виробничих фондів, які приймають участь у видобуванні вапняку, каменю, виробництві вапнякового каменю, будівельного щебеню. Так, нараховані суми амортизаційних відрахувань позивачем відносились на зменшення фінансового результату по бухгалтерському обліку та на зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств по податковому обліку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення позивачем ведення податкового обліку та безпідставного заниження в результаті цього податкового зобов'язання з податку на додану вартість та валові доходи, оскільки позивачем не включено в повному обсязі до вартості реалізованої продукції суми нарахованих податків, зборів (обов'язкових платежів), які включені до складу валових витрат, а також суми амортизаційних відрахувань по основних виробничих фондах, які приймали участь у виробництві продукції.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставне завищення позивачем валових витрат у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат у червні 2010 року сум дебіторської заборгованості, як таку, що є безнадійною, оскільки позивачем жодних доказів про вжиття заходів направлених на стягнення дебіторської заборгованості не надано.

При цьому, колегія суддів критично ставиться до тверджень апелянта про безпідставний висновок податкового органу про нікчемність договору про спільну діяльність, оскільки судом першої інстанції вірно надана оцінка з цього приводу та зазначено, що навіть наявність такої нікчемності не вплинула б на податкове зобов'язання, яке нараховане позивачу не на підставі нікчемності, а на підставі порушення ведення позивачем податкового обліку.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність віднесення автомобілів «БелАЗ» до об'єкту оподаткування згідно Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 6 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" об'єктом оподаткування є вантажні автомобілі - код за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності 87.04.

Згідно з преамбулою Закону України "Про митний тариф України" товарна класифікація схеми Митного тарифу України в своїй основі має Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка в свою чергу базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

В свою чергу, Розділ ХVII ч. ІІ Закону України "Про митний тариф України" включає групу 87 "Автомобілі, тягачі, велосипеди та інші наземні транспортні засоби, їх частини та пристрої", серед кодів, об'єднаних якою, є код 87.04 "автомобілі вантажні" з підгрупою, зокрема, "автомобілі-самоскиди, призначені для використання на бездоріжжі" - код 87.04.10.

При цьому, порівняльний аналіз назви групи 87 та описів кодів 87.04 і 87.09 дає підстави для висновку, що Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності включає, як окремі товари, автомобілі вантажні та транспортні засоби вантажні, самохідні, що не є автомобілями. Тоді як ознака щодо використання транспортних засобів вантажних, самохідних на заводах, складах, у портах для перевезення вантажів на короткі відстані стосується саме їх технічних характеристик, які обумовлюють таке їх використання, а не фактичне використання в залежності від цілей діяльності їх власника.

Так, в ході розгляду справи судом першої інстанції було призначено автотоварознавчу експертизу, згідно висновку якого встановлено, що за умови використання досліджених автомобілів: БелАЗ-75405, рік випуску 1991, БелАЗ-75405, рік випуску 1992, БелАЗ-75425, рік випуску 1990в технологічному процесі видобування вапняку, гіпсу та крейди на території кар'єру, тобто поза шляхами загального призначення, вони співставні із характеристикам, наведеним в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності для товарів товарної позиції: "Транспортні засоби вантажні, самохідні без підйомників або навантажувальних пристроїв, які використовуються на заводах, складах, у портах або в аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані; тягачі, використовувані на залізничних платформах, їх частини: транспорті вантажні засоби: інші.

Прип цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що даний висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки віднесення самоскидів до товарної позиції 8704 або 8709 та визначення спірних державних транспортних засобів, як об'єкт оподаткування податком з власників транспортних засобів, поставлене у залежність від умов експлуатації.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що автомобілі позивача «БелАЗ» є об'єктом оподаткування на загальних підставах, оскільки класифікуються в товарній позиції 87.04 «автомобілі вантажні».

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Нігинський кар'єр", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 березня 2013 року .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.