Ухвала суду № 30182371, 25.03.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22ц/778/1373/13 Головуючий у 1 інстанції: Макаров В.О.

Суддя-доповідач: Каракуша К.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бєлки В.Ю.

суддів: Каракуші К.В.

Глазкової О.Г.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові зазначалось, що відповідно до укладеного договору № ZPEORX00600138 від 05.12.2006 року відповідач отримав кредит у розмірі 3 249 грн. 40 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік з кінцевим терміном повернення 04.12.2007 року.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 13.01.2012 року утворилась заборгованість у розмірі 39 464 грн. 80 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 3 249 грн. 40 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 15 619 грн. 49 коп., заборгованості по комісії - 526 грн. 44 коп., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 17 714 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 1 855 грн. 47 коп.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 39464,80 грн. за кредитним договором та судові витрати.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 39 464 грн. 80 коп. та судовий збір.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2012 року заяву адвоката ОСОБА_2 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, адвокат ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Банку суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений 5 грудня 2006 року кредитний договір № ZPEORX00600138, згідно з яким Банк надав позичальнику кредит у розмірі 3 249 грн. 40 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік з кінцевим терміном повернення 04.12.2007 року.

Відповідно до положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Кредитний договір укладений між ОСОБА_1 та банком відповідає вимогам статей 627, 638, 639 ЦК України. Відповідач ОСОБА_1 погодився на укладення договору на умовах запропонованих банком, про що свідчить підпис останнього на Заяві позичальника (а.с. 3).

Сторони визначили, що термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю п'ять років (п. 5.5 договору).

Таким чином, сторони погодили у договорі збільшення строку позовної давності, що цілком відповідає нормам чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, банк звернувся до суду із позовом до відповідача в межах п'ятирічного строку, передбаченого договором, а саме 05 березня 2012 року (а.с. 1).

Таким чином, доводи апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності є помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи. Посилання на те, що останній лист умов надання споживчого кредиту підкладено у документи з метою збільшення строку позовної давності є бездоказовими і тому не спростовують правильності вирішення справи в цій частини.

Заслуговують на увагу твердження апелянта про неправильність задоволення всієї суми заборгованості, що нарахована позивачем, з наступних підстав.

Станом на 13.01.2012 року за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість у розмірі 39 464 грн. 80 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 3 249 грн. 40 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 15 619 грн. 49 коп., заборгованості по комісії - 526 грн. 44 коп., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 17 714 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 1 855 грн. 47 коп. (а.с.58).

Задовольняючи в повному обсязі вимоги позивача, суд першої інстанції не звернув увагу на правомірність стягнення штрафу, оскільки одночасне нарахування пені та штрафу є застосуванням подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те ж порушення зобов'язання, що суперечить вимогам ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій, тому не можуть бути застосовані одночасно, оскільки це приведе до застосування подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те ж порушення договору зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши суму заборгованості, яка підлягає стягненню на користь банку з ОСОБА_1 до 37109грн.33 коп. (39 464 грн. 80 коп. - (500 грн. + 1 855 грн. 47 коп.), пропорційно зменшивши і розмір судового збору до 371грн.

Інші доводи апеляційної скарги про те, що розмір нарахованих штрафних санкцій значно перевищує розмір за тілом кредиту і комісії, знаходження боржника у слідчому ізоляторі є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не впливають на правильність вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2012 року по цій справі змінити, зменшивши суму заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» до 37109грн.33 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»заборгованість за кредитним договором у розмірі 37109грн.33 коп. (тридцять сім тисяч сто дев'ять) та судовий збір у розмірі 371грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: