Рішення № 30182352, 25.03.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/1305/13 Головуючий у 1 інстанції: Ширіна С.А.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Гончара О.С., суддів: Маловічко С.В., Воробйової І.А.

при секретарі: Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року ПАТ «Акцент-Банк» звернулося до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди (недостачі).

Згідно довідки адресно-довідкового сектору ВГІРФО ГУМВС України в Запорізькій області від 16.03.2012 р. ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) змінила прізвище на ОСОБА_2, і ця обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Позивач зазначав у позові, що 13 травня 2011 року в операційній касі відділення ЦОК ПАТ «Акцент-Банк» м. Запоріжжя при зведенні каси було виявлено нестачу грошей за підсумками операційного дня 12.05.2011 р. у розмірі 21172,00 грн. (двадцять одна тисяча сто сімдесят дві гривні 00 коп.), про що складено відповідний акт. Наявна сума грошових коштів, які знаходилися в операційній касі на вказану дату, не відповідали даним обліку. За даним касовим вузлом був закріплений касир-операціоніст ОСОБА_2.

29 травня 2008 року між ПАТ „А-БАНК" та відповідачем був укладений трудовий договір № 851, відповідно п. 2 якого працівник зобов'язаний: добросовісно виконувати свої трудові обов'язки; знати і виконувати вимоги чинного законодавства, а також внутрішніх нормативних актів Банку тощо. 15 липня 2009 року між ПАТ „А-БАНК" та відповідачем укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 95, відповідно до якого відповідач несе повну матеріальну відповідальність за безпеку збереження довірених йому установою Банку цінностей і зобов'язується: обережно поводитися з переданими йому на зберігання або на інші цілі матеріальними цінностями і вживати заходи щодо запобігання шкоди; суворо дотримуватися встановлених правил здійснення операцій з цінностями і їх зберігання тощо.

Наказом Банку № Э.АВ-ПП-2009-651 від 20.10.2009 року „Про переміщення в межах банку" Відповідач призначена на посаду касира-операціоніста відділення А-Банку м. Запоріжжя. Відповідач під розпис ознайомлена з посадовою інструкцією касира-операціоніста (надалі - Інструкція). В пункті 7 (відповідальність) Інструкції зазначено, що касир-операціоніст несе повну матеріальну відповідальність відповідно до законодавства та договору про повну матеріальну відповідальність № 95 від 15 липня 2009 року. Відповідач факт недостачі підтвердила, акт недостачі підписала. Обґрунтованих пояснень щодо розбіжностей готівки з касовими документами відповідач не надала. Причиною недостачі стало неуважне ставлення відповідача до довірених їй на зберігання або на інші цілі цінностей. Проникнення в касу третіх осіб виключено, оскільки інформації про злом або наявність будь-яких інших пошкоджень, що свідчить про незаконне проникнення в касу, не мається. Посилаючись на спричинену підприємству діями відповідача під час виконання трудових обов'язків матеріальну шкоду у вигляді нестачі, банк просив з ОСОБА_2 суму в розмірі 21 172,00 грн.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2012 року позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акцент-Банк» завдану матеріальну шкоду у сумі 21 172,00 грн. (двадцять одна тисяча сто сімдесят дві гривні 00 коп.) на р/р 2829003111 у ПриватБанку, МФО 305299, код СДРПОУ 14360570.

Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 214,60 грн. на користь ПАТ „Акцент-Банк" на р/р 64993919400001 у ПриватБанку, МФО 305299, код СДРПОУ 14360570.

На зазначене рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 29.05.2008р. ОСОБА_2 прийнята на роботу у ПАТ «А-Банк» на посаду молодшого спеціаліста рекламно-інформаційного пункту (РІП) та між нею і банком укладено трудовий договір № 851 ( а.с. 10, 12-13).

15 липня 2009р. між ПАТ «А-Банк» та ОСОБА_2 було підписано типовий договір № 85 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність ( а.с. 14).

Наказом по Банку від 20.10.2009р. ОСОБА_2 була переведена на посаду касира-операціоніста відділення гр. Б «А-Банк» ( а.с. 16).

Наказом від 30 серпня 2011р. ОСОБА_2 звільнено з банку за власним бажанням (а.с. 11).

Під час роботи ОСОБА_2 на посаді касира-операціоніста 13 травня 2011р. в операційній касі відділення ЦОК ПАТ «А-Банк» при зведенні каси було виявлено нестачу

у сумі 21172,00 грн., про що складено відповідний акт, який підписано відповідачем ( а.с. 9).

Згідно з висновком проведеного службою безпеки Банку службового розслідування за фактом нестачі у касира-операціоніста ОСОБА_2 причиною нестачі стали порушення останньою діючих інструкцій НБУ «Про касові операції в банках України» № 337 від 14.08.2003р. та Наказу PR-2009-409 від 19.11.2009р. «Об утверджении актуализированной редакции Учетной политики кассовых операций, распределении зон ответственности по открытию и закрытию денежных хранилищ», яке виразилось в ігноруванні вимог вказаних нормативних документів щодо забезпечення збереження матеріальних цінностей, довірених кассиру на зберігання і неприйняття заходів до попередження збитків банку ( а.с. 123).

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив із того, що актом про нестачу та матеріалами службового розслідування підтверджено факт заподіяння ОСОБА_2 шкоди Банку внаслідок порушення нею трудових обов'язків, тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України відповідач має нести матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої шкоди.

Проте колегія з вказаними висновками суду погоджується не повністю.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши всі обставини по справі, не врахував того факту, що договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність з відповідачем укладено як працівником РІП, та укладення такого договору з цією категорією працівників не передбачено «Перечнем должностей и работ, замещаемых или выполняемых работниками, с которыми предприятием, учреждением, организацией могут заключаться письменные договора о полной материальной ответственности за необеспечение сохранности ценностей, переданных им для хранения, обработки, продажи (отпуска), перевозки или применения в поцессе производства», затвердженим Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по труду та соціальним питанням № 447/24 від 28.12.77р., яке продовжує діяти в Україні до теперішнього часу. Тому в силу статті 9 КЗпП України цей договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність є недійсним, так як погіршує права працівника, покладаючи на нього повну матеріальну відповідальність попри вимоги вказаного «Перечня», згідно до якого з цією категорією працівників не передбачено укладання такого договору.

Натомість, після переведення ОСОБА_2 на посаду касира-операціоніста, з яким укладення договору про повну матеріальну відповідальність є обов'язковим, з нею такий договір не укладався.

Отже, на час виникнення нестачі 12.05.2011р. ОСОБА_2 договір про повну матеріальну відповідальність не підписувала, а тому не можна було покладати на неї обов'язок про повне відшкодування матеріальної шкоди згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, на що суд уваги не звернув.

Разом з тим, згідно з пунктом 2.2 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2003р., згідно з яким повноваження та відповідальність працівників банку щодо виконання ними функціональних обов'язків визначаються внутрішніми документами Банку та посадовими інструкціями. У разі надання працівнику банку прав відповідального виконавця конкретні обов'язки і відповідальність мають визначатись у посадовій інструкції, що складається в письмовій формі. Кожний відповідальний виконавець має ознайомитись із своєю посадовою інструкцією під розпис.

Судом встановлено, що відповідно до п. 9 розділу І Постанови Правління Національного банку України від 14 серпня 2003р. № 337 «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України», яка діяла на момент зайняття посади касира- операціоніста відповідачем та на момент виникнення нестачі, банки на підставі цієї Інструкції та з урахуванням переліку операцій, що проводяться, мають розробити і затвердити внутрішні положення (інструкції) про організацію роботи щодо здійснення касових операцій.

Згідно з п.п. 1.4, 2 Інструкції, основними завданнями касира-операціоніста є: організація та проведення роботи по якісному обслуговуванню юридичних та фізичних осіб; забезпечення раціональної організації роботи операційної каси та зарахування сум на відповідні рахунки; забезпечення збереження грошових коштів, цінностей, касових документів; в роботі керуватись нормами чинного законодавства, а також внутрішніми документами банку тощо. В пункті 7 Інструкції зазначено, що касир-операціоніст несе повну матеріальну відповідальність відповідно до законодавства.

Згідно з матеріалами справи відповідач після переведення її на посаду касира-операціоніста під розпис була ознайомлена з посадовою Інструкцією касира-операціоніста.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов'язків.

Отже, на всі ці обставини посилався позивач в позові і в поясненнях в ході розгляду справи та вони були встановлені судом, але суд поклав повну матеріальну відповідальність за нестачу на відповідача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, замість п. 6 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, не зваживши на те, що договір про повну матеріальну відповідальність в силу вимог ст. 9 КЗпП України не є дійсним, а тому повна матеріальна відповідальність у відповідача настає в силу законодавства.

Зважаючи на те, що судом обставини справи та характер спірних правовідносин були встановлені правильно, то рішення суду слід змінити лише в частині підстав задоволення позову, що не буде виходом за межі позовних вимог, оскільки позивач просив про покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності за договором та одночасно вказував на виникнення такої відповідальності у відповідача в силу діючого законодавства, але без посилання на відповідну правову норму - п. 6 ч. 1 ст. 134 КЗпП України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про неможливість покладення на апелянта повної матеріальної відповідальності за відсутності підписаного нею після переведення на посаду касира-операціоніста договору про повну матеріальну відповідальність є частково обґрунтованими, але, колегія вважає, що таку повну матеріальну відповідальність вона несе згідно чинного законодавства, незалежно від укладення договору. Тому, частково задовольнивши апеляційну скаргу відповідача, колегія змінює підстави задоволення позову з п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України на п. 6 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, про що ухвалює відповідне рішення згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 Ц»ПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2012 року у цій справі змінити в частині підстав задоволення позову, задовольнивши його з підстав, викладених в мотивувальній частині даного рішення.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: