Рішення № 30182265, 25.03.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/1688/13 Головуючий у 1 інстанції: Марченко Н.В.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Гончара О.С., суддів: Маловічко С.В., Воробйової І.А.

при секретарі: Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.. А.М. Кузьміна» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення моральної шкоди спричиненої внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з відповідачем - ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А. М. Кузьміна» він перебував у трудових відносинах з 1973 року і до 30 травня 2008 року. Остання професія на вказаному підприємстві - вогнетривник на гарячих роботах по 5-му розряду в сталеплавильному цеху № 1. Звільнений позивач був у зв'язку із виходом на пенсію відповідно до ст. 38 КЗпП, що підтверджується копією трудової книжки. Починаючи з 2006 року він хворіє, неодноразово звертався за медичною допомогою. У березні 2006 його стан здоров'я погіршився, він почав постійно відчувати оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, гострий біль та обмеження руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі в шийному і попереко-крестовому відділах хребта, які постійно віддавали в ліву ногу, тому позивач перебував на лікуванні, однак стан його здоров'я не покращився. Також лікарі виявили у нього гіпертонічну хворобу у стані загострення.

З 22.03.2006 по 12.04.2006 року, з 12.04.2007 по 08.05.2007 року, з 10.10.2007 по року, з 26.12.2008 по 18.01.2008 року, з 26.02.2008 по 11.03.2008 року, з по 23.07.2008 року, з 02.07.2009 по 16.07.2009 року, з 25.12.2009 по 06.01.2010 року, з 26.02.2010 по 05.03.2010 року згідно виписок із історії хвороби позивач знаходився на лікуванні в Запорізькій обласній клінічній лікарні у відділі профпатології та в Українському науково-дослідному інституті промислової медицини в м. Кривий Ріг. Вже на протязі 7 років позивач лікується від хвороби, яку отримав на виробництві. Всі витрати на ліки він оплачував самостійно.

08.02.2008 року актом розслідування хронічного професійного захворювання було виявлено, що професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи в шкідливих умовах. Також за результатами розслідування хронічного професійного захворювання згідно п. 14 акту по формі П-4 йому встановлено діагноз (основний): «вегетативно-сенсорная полинейропатия умеренной степени выраженности с двухсторонним плечолопатковым периартрозом НФС второй степени, лучевая катаракта обоих глаз». Згідно з п. 17 вказаного акту причиною професійного захворювання у позивача є наявність у повітрі робочої зони: кремний диоксиду - 5,2% 11,6-101,4 мг/куб.м (ПДК-4,0мг/куб.м). Лікарями було рекомендовано направити його на МСЕК та протипоказано працю зі шкідливими виробничими факторами у важких фізичних навантаженнях.

За результатами висновку першого обстеження Медико-соціальної експертної комісії № 003194 від 14.03.2008 року внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом, позивачу було встановлено третю групу інвалідності з 60% стійкої втрати професійної працездатності - первинно. При цьому визначена потреба у додаткових видах допомоги. За результатами висновку останнього обстеження Медико-соціальної експертної комісії № 133195 від 12.03.2010 року внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом, позивачу було встановлено другу групу інвалідності з 70% стійкої втрати професійної працездатності - безстроково. При цьому визначена потреба у додаткових видах допомоги.

Таким чином, з відповідачем він перебував у трудових відносинах 35 років, де працював в умовах впливу шкідливих факторів, внаслідок чого захворів на профзахворювання та отримав групу інвалідності. На теперішній час у зв»язку з отриманим на виробництві захворюванням він змушений тривалий час знаходитись на лікуваннях, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури. У зв'язку з професійним захворюванням було порушено його нормальні життєві зв'язки, він був позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв'язку із загальною слабкістю, втомою, сильним болем в області голови, головокружінням. Всі ці фактори позначились на його здоровому сні, за останні роки він погано спить через головний біль, біль в області серця та кашель. Усі ці фактори викликають негативні емоції і переживання. Порушено його нормальні життєві зв'язки, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що останнім висновком МСЕК йому встановлено 2 групу інвалідності з 70 % втрати професійної працездатності, позивач просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду, яка була йому завдана у результаті професійного захворювання на виробництві, в розмірі 70 000,00 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

На зазначене рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції оскаржуваним рішення визнав, що працею у шкідливих умовах та отриманням у зв'язку з цим професійного захворювання, а також подальшим погіршенням стану здоров»я позивачу підприємством спричинено моральну шкоду, але відмовив в її відшкодуванні у зв'язку з пропуском позивачем передбаченого ст. 233 КЗпП України строку на звернення з позовом.

Колегія погоджується с висновками суду про доведеність факту спричинення позивачеві моральної шкоди підприємством, але вважає, що висновки суду про пропуск строку для звернення з позовом про її відшкодування не відповідають нормам матеріального права.

З огляду на те, що порушення судом норм матеріального права призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, воно підлягає скасуванню у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України із ухваленням нового рішення про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 «По судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров»я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної ( немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідачем ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» рішення суду в частині встановлених судом обставин щодо наявності у позивача профзахворювання, яке ним отримано за 35-річний стаж роботи на підприємстві у шкідливих умовах праці, в частині присвоєння позивачу у зв'язку з цим згідно з висновками МСЕК спочатку 3 групи інвалідності, а через два роки 2 групи інвалідності із 70 % втрати працездатності, а також наявності факту спричинення через це моральної шкоди, не оскаржено.

Проте в своїх запереченнях на апеляційну скаргу відповідач наголошує на тому, що підприємством не порушено права позивача, який був обізнаний про наявність шкідливих умов праці, але свідомо погодився працювати в таких умовах, маючи за це відповідні, передбачені трудовим законодавством пільги та компенсації.

Частиною 1 ст. 57, ч. 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Чинним законодавством передбачено, що обов'язок щодо доказування відсутності причинного зв'язку між умовами праці і моральною шкодою, покладається саме на власника підприємства , у якому працював потерпілий.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен вправі заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, що забезпечується в тому числі належними, безпечними і здоровими умовами праці.

Відповідно до ст. 2, ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров»я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, в тому числі відшкодування моральної шкоди як одного із способів захисту особистих немайнових прав громадян.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем (ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» є правонаступником Запорізького «Електрометалургійного заводу «Дніпроспецсталь») з 23.01.1973 року, та з 1993р. працює вогнетривником на гарячих роботах по 5 розряду у сталеплавильному цеху № 1. В червні 2008р. був звільнений за власним бажанням у зв»язку з виходом на пенсію ( а.с. 8-9, 73).

Відповідач не заперечує, що позивач весь цей час працював у шкідливих умовах праці, що підтверджується атестацією робочих місць протягом всього періоду роботи позивача, у зв»язку з чим його робоче місце віднесено до Списку № 1 щодо права на пільгове пенсійне обслуговування ( а.с. 78-90).

Згідно з матеріалами справи шкідливі умови праці протягом 35-річного трудового стажу на заводі призвели до виникнення у позивача професійного захворювання та за Актом розслідування профзахворювання форми П-4 від 08.02.2008р. йому встановлено основний діагноз «вегетативно-сенсорная полинейропатия умеренной степени выраженности с двухсторонним плечолопатковым периартрозом НФС второй степени, деформация артрозом локтевых НФ первой ст. и мелких суставов кистей. Хроническое обструктивное заболевание легких первой ст. (пылетоксический бронхит первой ст., эмфизема легких первой ст.)» та супутній діагноз «Лучевая катаракта обоих глаз».

Відповідно цього акту розслідування також встановлено, що причиною професійного захворювання визнано недосконалість технологічного процесу та концентрація пилу з кремнієм диоксидом 5,2 % 11,6-101,4 мг/куб.м (ПДК - 4,0 мг/куб.м), статистичне навантаження за зміну при утриманні ваги двома руками 218980 кв ( при нормі до 97001 кг), інтенсивність теплового випромінювання 583-1065 Вт/куб.м ( ПДУ - 140 Вт/куб.м) / а.с. 10/.

За результатами висновку першого обстеження Медико-соціальної експертної комісії № 003194 від 14.03.2008 року внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом, позивачу було встановлено третю групу інвалідності з 60% стійкої втрати професійної працездатності - первинно, та визначена потреба у додаткових видах допомоги ( а.с. 12).

За результатами висновку останнього обстеження Медико-соціальної експертної комісії № 133195 від 12.03.2010 року внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом, позивачу було встановлено другу групу інвалідності з 70% стійкої втрати професійної працездатності - безстроково. При цьому визначена потреба у додаткових видах допомоги ( а.с. 11).

Вказані докази спростовують заперечення відповідача щодо відсутності вини підприємства та доводять, що втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов»язків, і ушкодження здоров»я безумовно спричиняє йому моральні та фізичні страждання.

Відсутність висновку МСЕК щодо встановлення факту заподіяння моральної шкоди не є підставою для відмови в позові, якщо суд встановить всі складові моральної шкоди. Крім того, в ході слухання справи відповідач не ставив питання про призначення медико-соціальної експертизи встановлення факту заподіяння моральної шкоди.

Таким чином, моральна шкода, заподіяна ОСОБА_2 несприятливими умовами виробництва, спричиняє порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на здоров»я, і тому він має право на її відшкодування від відповідача у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України. При визначенні розміру її грошового еквіваленту, колегія виходить з наступного.

Встановлення інвалідності та професійного захворювання свідчить про втрату здоров»я ОСОБА_2, що тягне за собою обмеження його фізичної і соціальної активності, порушення звиклого способу життя у зв»язку з необхідністю періодичного лікування і постійного спостереження у лікарів.

Враховуючи ці обставини та ступінь втрати працездатності, який складає 70 %, встановлену безстроково ІІ групу інвалідності, обізнаність позивача про ризик роботи у шкідливих умовах праці, та керуючись засадами розумності та виваженості, колегія суддів вважає, що достатньою компенсацією моральних страждань є грошовий еквівалент в сумі 7000 грн.

Висновки суду про попуск строку позовної давності на звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на законі.

Так, статтею 268 ЦК України передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю.

Беручи до уваги викладене та у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. Вимоги про допущення негайного виконання у цій категорії справ не відповідають положенням ст. 367 ЦПК України, тому не підлягають задоволенню.

На підставі ч. 3 статті 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в доход держави у сумі 114,70 грн. як з позову немайнового характеру.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2013 року у цій справі скасувати.

Задовольнити частково позов ОСОБА_2.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна», ЄДРПОУ 00186536, юридична адреса: 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 81, на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 7000 грн.

Стягнути з ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» судовий збір в доход держави в сумі 114,70 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: