Рішення № 30181406, 25.03.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №0907/14006/2012

Провадження №22ц/779/704/2013

Категорія 48

Головуючий у І інстанції Шамотайло О.В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Ковалюка Я.Ю., Шалаути Г.І.

секретаря Семянчук С.Й.

з участю представника апелянта по довіреності ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 січня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

10.09.2012 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, додаткових витрат, пов'язаних із оплатою навчання сина у вищому навчальному закладі, та пені за несвоєчасну оплату аліментів.

В процесі розгляду справи позивач відмовилася від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату аліментів.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21.01.2013 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 в наведеній частині залишено без розгляду за заявою позивача.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначила, що з 06.08.1993 року по 14.03.1996 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5. Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. У 1999 році ОСОБА_5 змінив прізвище на ОСОБА_5.

У 2012 році їхній з відповідачем син, якому 06.05.2012 року виповнилося 18 років, поступив на денну форму навчання в Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника за напрямком підготовки «фінанси і кредит». Термін навчання з 01.09.2012 року по 01.07.2014 року. Договором про підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра на економічному факультеті передбачено оплату за навчання ОСОБА_7 за два роки в сумі 21310 грн. Оскільки син поступив на навчання у ВУЗ, витрати на його навчання зросли, що викликано додатковими затратами на придбання підручників, наукової літератури, одягу, взуття, у неї на утриманні також перебуває малолітня донька ОСОБА_9, 2012 року народження, вона є одинокою матір'ю і не має ніяких додаткових заробітків, тому просила стягнути з відповідача 1000 грн. щомісячно на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, на весь період навчання, але не більше, ніж до досягнення ним 23 років. Зважаючи на мінливий нерегулярний дохід відповідача, що викликаний відсутністю у нього постійної роботи на території України, періодичний виїзд на тимчасові роботи за кордон, вважає, що аліменти слід стягувати у твердій грошовій сумі. Крім того, просить стягнути з відповідача додаткові витрати на навчання сина в розмірі 1/2 вартості навчання, що складає 10655 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 січня 2013 року задоволено частково позов ОСОБА_4. Вирішено стягувати з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_7 аліменти в твердому грошовому розмірі по 400 грн. щомісячно, починаючи з 10.09.2012 року до закінчення ним навчання, але не пізніше ніж до досягнення ним 23 років.

В решті позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій зіслалася на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення її позову, суд першої інстанції неправильно застосував норми п. 3 ч. 1 ст. 182 СК України, посилаючись на те, що у відповідача на утриманні знаходиться непрацююча дружина та її дитина, яку відповідач не усиновляв. Адже приписами наведеної норми матеріального права не передбачено урахування при визначенні розміру аліментів наявності непрацюючої дружини, а тільки непрацездатної, а також наявності у платника аліментів дітей дружини, які не є дітьми платника аліментів.

Крім того, апелянт вказує, що відмовляючи в задоволенні її позову в частині стягнення з відповідача додаткових витрат, пов'язаних із оплатою навчання сина у вищому навчальному закладі, суд першої інстанції зіслався на те, що питання оплати навчання сина позивачем попередньо з відповідачем не обговорювалося. Однак згідно положень ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). За таких обставин, встановивши на підставі зібраних доказів те, що у зв'язку з прийняттям сина сторін на навчання в університет виникли додаткові витрати, що полягають в оплаті цього навчання, ці витрати зумовлені особливими обставинами, оскільки спрямовані на розвиток здібностей дитини (її навчання), враховуючи, що вона сплатила половину вартості навчання, а відповідач має реальну можливість сплатити решту, суд дійшов необгрунтованого висновку про відмову їй в задоволенні позову в цій частині.

З наведених мотивів просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з наведених в ній мотивів.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечила, просила її відхилити. Рішення суду першої інстанції вважала законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та доказів на їх підтвердження, щодо правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин та правової норми, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони є батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11). Згідно договору про підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра на економічному факультеті ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» ОСОБА_7 прийнятий на денну форму навчання з 01 вересня 2012 року до 01 липня 2014 року за напрямом підготовки «фінанси і кредит» (а.с. 7). Згідно п. 4.2. вказаного договору загальна вартість освітньої послуги становить 21310 грн.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_4 в частині позовних вимог про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів про доходи відповідача, у позовній заяві та у своїх поясненнях вона ствердила, що відповідач не має постійного місця праці та стабільних доходів, питання поступлення сина у ВУЗ на платну форму навчання не обговорювалося з відповідачем. При визначенні розміру аліментів суд врахував, що відповідач є здоровою та працездатною особою, на його утриманні знаходиться непрацююча дружина та її дитина, яку відповідач не усиновив, однак він згідний в добровільному порядку надавати матеріальну допомогу своєму синові по 250-300 грн.

Відповідно до ст. ст. 199, 200 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

У п. 20 постанови Пленуму від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України роз'яснив, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

За змістом ст. 199 СК України обов'язок утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання, покладено на обох батьків.

Обґрунтовано встановивши наявність у сина сторін потреби у матеріальній допомозі у зв'язку із навчанням в університеті, наявність у батьків можливості надавати таку допомогу та вказавши на обов'язок позивача разом із відповідачем утримувати сина, суд першої інстанції належним чином не мотивував свій висновок про визначення розміру аліментів у 400 грн.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно матеріалів справи, а саме заяви Служби зайнятості м. Лісабон - Конде-Редонду від 26.12.2012 року (а.с. 49) ОСОБА_5 являється зареєстрованим в службі зайнятості м. Лісабон - Конде-Редонду за номером 5203215 з 26.1.2012 року в якості безробітного - кандидата на нове місце роботи.

Як ствердила в судовому засіданні його представник, він отримує допомогу по безробіттю в розмірі 530 євро.

На утриманні відповідача перебуває його малолітня дочка від другого шлюбу ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 33), яка за даними медичних установ в м. Івано-Франківську (а.с. 31, 32) хворіє додатковою хордою порожнини лівого шлуночка.

При ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції враховано наявність на утриманні у відповідача непрацюючої дружини та її дитини, яку відповідач не усиновив. Однак, вказані обставини не відносяться до обставин, які відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України слід враховувати при визначенні розміру аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Судом встановлено, що на утриманні у позивача є малолітня дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 40), позивач знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною, додаткових заробітків немає. Проте, такі обставини не враховані при визначенні розміру стягуваних аліментів.

З урахуванням викладеного та встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2013 року у розмірі 1108 гривень, колегія суддів вважає, що розмір аліментів, визначений судом першої інстанції до стягнення з відповідача на користь позивача на утримання повнолітнього сина на період його навчання, не буде забезпечувати навіть половини від встановленого прожиткового мінімуму, а тому рішення суду в цій частині слід змінити, розмір аліментів на утримання повнолітнього ОСОБА_7, який продовжує навчання слід збільшити до 600 грн. щомісячно до закінчення навчання, але не пізніше ніж до досягнення ним 23 років.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 в частині позовних вимог про стягнення додаткових витрат, пов'язаних із оплатою навчання сина у вищому навчальному закладі, суд виходив з того, що питання оплати навчання позивачкою попередньо з відповідачем не обговорювалось. Доказів спроможності сплати відповідачем додаткових витрат на навчання сина у ВУЗі в розмірі 10655 грн. позивачем не надано.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Визначення дитини як учасника сімейних правовідносин надається у ч. 1 ст. 6 Сімейного кодексу України, за змістом якої дитиною визнається особа до досягнення нею повноліття. Повноліття за українським законодавством настає з вісімнадцяти років (ч. 1 ст. 34 ЦК). Отже до досягнення 18 років фізична особа має правовий статус дитини. Наявність у особи правового статусу дитини означає, що така особа має відповідні права та обов'язки дитини.

Положенням ст. 185 СК України встановлено обов'язок обох батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

За змістом наведеної статті батьки мають право домовитись (укласти договір) про надання повнолітнім дітям коштів на покриття додаткових витрат. Питання про те, які витрати підлягають компенсації батьками та у якому розмірі, вирішується сторонами за домовленістю. Батьки можуть, зокрема, домовитись про сплату витрат на навчання дитини, зайняття спортом, музикою, відпочинок тощо.

Оскільки в даному випадку додаткові витрати на повнолітню дитину пов'язані з проведенням оплат платної форми навчання дитини у ВУЗі, яка є альтернативною формою навчання безоплатній освіті, що гарантована конституцією, то вирішуючи питання щодо такого навчання батьки повинні були зважати на спроможність нести тягар забезпечення фінансування платної форми навчання.

Як ствердили в судовому засіданні представники сторін, позивач не погоджувала з відповідачем питання щодо оплати платної форми навчання їхнього повнолітнього сина у вищому учбовому закладі.

Оскільки доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного рішення суду не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішення в частині стягнення додаткових витрат на повнолітню дитину, то апеляційну скаргу в цій частині слід відхилити, а оскаржуване рішення залишити без зміни.

Питання судових витрат судом першої інстанції правильно вирішено відповідно до положень ч. 3 ст. 88 ЦПК України, а тому і в решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 січня 2013 року в частині розміру стягуваних з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_7, який продовжує навчання, змінити, збільшивши суму стягуваних аліментів з 400 грн. до 600 грн. щомісячно до закінчення навчання згідно договору про підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, але не пізніше ніж до досягнення ним 23 років.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 січня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Ковалюк Я.Ю.

Шалаута Г.І.