Постанова № 30181321, 31.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р. справа № 2а-602/10/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Дурасової Ю.В. Щербака А.А.

при секретарі судового засідання: Стельмашовій Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дереївський гранітний кар"єр "Дніпроліт", Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дереївський гранітний кар"єр "Дніпроліт" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Світловодської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000162300/0 від 16.12.09, №0000172300/0 від 16.12.09.

Позовні вимоги мотивовано тим, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень рішень стали порушення при відображенні у податковому обліку господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія", ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат", ПП ОСОБА_1, проте товар (послуги) були отримані, тому оскаржені рішення прийняті безпідставно.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000162300/0 від 16.12.2009 у сумі 460 026 грн. основного платежу та 217 712 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в частині 395 833 грн. основного платежу та 197 917 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення - рішення №0000172300/0 від 16.12.2009, у сумі 321 324 грн. основного платежу та 172 118 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в частині 293 757 грн. основного платежу та 158 334 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На вказане рішення суду позивачем та відповідачем подані апеляційні скарги в яких просили скасувати рішення суду першої інстанці та позивач просив прийняти рішення яким задовольнити позов, а відпорвідач просив прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарги вмотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скарги позивача підтримав та просив її задовольнити з підстав в ній викладених, щодо апеляційної скарги відповідача заперечив, у її задоволенні просив відмовити.

Представник відповідача до суду не з'явився. Про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що сума коштів, отримана позивачем від ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" за договором доручення №29-07/08 від 29.07.08, не повинна включатися до складу його валового доходу, оскільки договір доручення №29-07/08 від 29.07.08 на момент розгляду справи в повному обсязі сторонами не виконаний, ТОВ "Дніпроліт" винагороду за вказаним договором не отримало.

Колегія суду не погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем в період з 12.11.09 по 02.12.09 проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02.07.07 по 30.09.09, валютного законодавства за період з 02.07.07 по 30.09.09 та іншого законодавства за період з 02.07.07 по 30.09.09, результати якої оформлено актом №10/2310-35279277 від 07.12.09.

Перевіркою встановлені порушення п.4.1 ст.4, п.5.1, 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого ТОВ "Дніпроліт" занижено податок на прибуток: за 2008 рік в сумі 430 292 грн., в т.ч.: за ІІІ квартал 2008 року в сумі 395 833 грн., за ІV квартал 2008 року в сумі 34 459 грн.; за 9 місяців 2009 року в сумі 29 970грн., в т.ч.: за І квартал 2009 року в сумі 8 845 грн., за ІІ квартал 2009 року в сумі 12 453 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 8 672 грн.; п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на суму 344234 грн., в т.ч.: за серпень 2008 року на 316 667 грн., за грудень 2008 року на 27 567 грн.

Перевіряючи визначаючи порушення прийшли до висновку, що позивачем безпідставно не включено до валового доходу та до бази оподаткування податком на додану вартість дохід, отриманий від ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" у звязку з виконанням укладеного між ними договору доручення, неправомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на маркетингові послуги, надані ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат", а також неправомірно сформовані валові витрати за договором про надання робіт, укладеним з ПП ОСОБА_1

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0000162300/0 від 16.12.09; №0000172300/0 від 16.12.09, які оскаржені позивачем.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія".

Перевікою було встановлено, що позивач, всупереч п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валового доходу за ІІІ квартал 2008 року не включив дохід, отриманий ним як повіреним за договором доручення №29-07/08 від 29.07.08, зокрема у звязку з перерахуванням ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія", як довірителем, на розрахунковий рахунок позивача коштів у сумі 1900 000 грн., в т.ч. ПДВ - 316666,66 грн. Вказані порушення, на думку відповідача, призвели до заниження позивачем скоригованого валового доходу на суму та заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість.

Судом встановлено, що між Позивачем - ТОВ "Дніпроліт" (повірений) та ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" (довіритель) укладено договір доручення №29-07/08 від 29.07.08, за умовами якого ТОВ "Дніпроліт" (повірений) зобовязується за винагороду, від імені і за рахунок ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" (довіритель) укласти договори на придбання карєрного обладнання (дробилка СМД-118, дробилка КСД-1750, питатель ПП 1-15-900) з компанією ПП "Приват".

Відповідно до п. 6 вказаного договору, повірений зобов'язанимй виконати доручення до 31.12.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Міжрегіональна маркетингова компанія" 07.08.08 перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Дніпроліт" кошти у сумі 1900000грн., в тому числі 316666,66грн. ПДВ, як оплату за обладнання відповідно до договору доручення №29-07/08 від 29.07.2008р.

Письмового звіту про виконання доручення, відповідно до умов п. 3 договору, у позивача відсутній, та не заперечується останнім.

Відповідно до вимог п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, ... До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Отже позивач зазначив, що договір не виконаний на час розгляду справи, проте, відповідно до п. 6 договру, строк його дії до 31.12.2008р., доказів продовження дії договору суду не надано. Виконання договору частково також не надано доказів.

Щодо посилання на доводи суду першої інстанції про несплату позивачу винагороди, то це регламентувалось п. 3 договору, який, як встановлено не виконаний, а кошти контрагенту не повернуті.

Таким чином колегія суду приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо неправомірності донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість та погоджується з доводами відповідача щодо виявленого порушення, а тому постанова суду в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню.

Щодо встановлення завищення валових витрат по взаємовідносинам позивача з ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат" та ПП ОСОБА_1, колегія суду приходить до висновку, що суд прешої інстанції прийшов до вірного висновку відмовляючи у задоволенні позову в цій частині з наступнх підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат" 01.06.2008 укладено договір про надання маркетингових послуг №01-07/08, за умовами якого ТОВ "Дніпроліт" (замовник) доручає ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат" (виконавець) здійснювати маркетингові дослідження на території України та країн СНД по реалізації щебеневої продукції.

Згідно з п. 3 договору виконавець збирає інформацію про діючі договірні ціни на ринку щебеню та складає базу даних на потенційних замовників, проводить поточні консультації із замовником не рідше одного разу в тиждень і інформує його про зміну вартості щебеню на ринку, проводить попередні переговори по даному виду товару у випадку згоди замовника на його реалізацію. Як передбачено п.4.1 договору, при здачі-прийнятті робіт складається відповідний акт здачі-прийняття, який підтверджує виконання виконавцем своїх зобовязань і є невідємною частиною договору.

Про виконання зобовязань по договору між сторонами складено акти приймання наданих послуг загальною вартістю 165400 грн., зокрема від 11.11.08 на суму 67200 грн., в т.ч. 11 200 грн. ПДВ; від 28.12.08 на суму 98 200 грн. в т.ч. 16 366,67 грн. ПДВ.

Згідно з наданими позивачем актами прийняття наданих послуг від 11.11.08 та 28.12.08 за договором №1-07/08 від 01.07.08, виконавець ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат" щоденно здійснював пошук потенційних споживачів, які використовують в технології виробництва щебеневу продукцію на території України; проводив переговори по досягненню домовленостей по поставці щебеневої продукції замовника споживачам України; виконавець здійснював моніторинг споживчого попиту на щебеневу продукцію замовника, щотижнево засобами телефонного звязку надавав замовнику рекомендації по управлінню запасами товарів (тощо).

Колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції, що при оцінці наданих доказів встановлено, що акти та види послуг носять загальний характер. З цих актів неможливо достовірно визначити одиницю виміру господарської операції (які конкретні роботи по вивченню ринку збуту та пошуку споживачів продукції замовника були виконані ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат"), обсяг наданих послуг, їх вартість та зв'язок з господарською діяльністю підприємства, не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення кожної конкретної господарської операції і правильність її оформлення, відсутні особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. Тому, враховуючи вимоги, які висуваються щодо оформлення первинних документів, суд вважає, що надані акти прийняття послуг від 11.11.08 та 28.12.08 у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не можуть вважатися належними чином оформленими первинними документами.

Також судом першої інстанції встановлено, та не спростовано позивачем, що надання ТОВ "ХРА "Луг-Медіа-Формат" маркетингових послуг призвело до розширення кола покупців ТОВ "Дніпроліт", і як наслідок - до отримання додаткової вигоди, оскільки з жодним з підприємств, перерахованих у вказаних звітах, позивач не уклав угод та господарську діяльність не вів.

Також між ТОВ "Дніпроліт" (замовник) та ПП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір на надання робіт №01-12/08 від 01.12.08, за умовами якого виконавець зобовязується виконати роботи по навантаженню та розвантаженню щебеневої продукції, а ТОВ "Дніпроліт" зобовязується оплатити вказані роботи.

Відповідно до п.2.1.4 п.2 вказаного договору виконавець зобовязаний виконати роботу своїми силами із застосуванням власної, необхідної для виконання даного виду робіт, техніки.

Підпунктом 3.1, 3.2 пункту 3 цього договору передбачено, що ціна наданих робіт складається з суми витрат, понесених виконавцем під час виконання робіт і може бути змінена виконавцем в залежності від зміни суми понесених виконавцем витрат. За виконані роботи, надані виконавцем, замовник сплачує виконавцю суму згідно актів виконаних робіт шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано позивачем, що постачальниками щебеневої продукції ТОВ "Дніпроліт" у січні-вересні 2009 року були ВАТ "Полтавський ГЗК" та ТОВ "Славутич-Руда-Україна", а основними покупцями щебеню у цей період були ТОВ "ЛідерКом", ТОВ "Стройдорматеріали". Зі змісту договорів, укладених позивачем з цими контрагентами випливає, що поставка продукції здійснювалась залізничним транспортом, навантаження та розвантаження вагонів здійснювалося силами контрагентів. Натомість, акти здачі-приймання робіт, складені та підписані ПП ОСОБА_1 та позивачем, не підтверджують надання послуг по навантаженню-розвантаженню щебеневої продукції за договорами, укладеними ТОВ "Дніпроліт" з вказаними вище контрагентами, саме ПП ОСОБА_1, який є платником єдиного податку, видом діяльності якої є виробництво кухонних меблів, а місцем проведення діяльності - м. Київ на замовлення, та доказів можливості надання таких послуг також суду не надано.

Умовами договору поставки №29/03-49 від 11.02.09, укладеного між ТОВ "Славутич-Руда-Україна" (постачальник) та ТОВ "Дніпроліт" (покупець), передбачено, що поставка продукції проводиться залізничним транспортом на умовах FCA ст. Золотнишино (Інкотермс-2000). Відповідно умов поставки FCA "франко-перевізник" передбачають обовязок продавця (ТОВ "Славутич-Руда-Україна") навантажити товар та вимагають від нього доставити товар для перевезенная до названого місця (станція Золотнишино, Південна залізниця) відповідно до вказівок покупця.

Податковим органом доведено, що саме ТОВ "Славутич-Руда-Україна" було відправником продукції за умовами договорів поставки щебеню, укладеними між позивачем та його покупцями - ТОВ "Лідер-Ком" (м. Москва), ТОВ "Стройдорматеріали" (м. Бєлгород), про що свідчать ВМД №806010007/9/200204 від 11.02.09, №806010007/9/200333 від 23.02.09, №806010007/9/200525 від 19.03.09, №806010007/9/200744 від 12.05.09, №806010007/9/200956 від 23.06.09, №806010007/9/200957 від 23.06.09.

Договори поставки, укладені між позивачем та ТОВ "ЛідерКом", ТОВ "Стройдорматеріали", передбачають умови поставки DAF ("поставка до кордону"). Відповідно до правил "Інкотермс-2000" термін DAF "поставка до кордону" означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці та пункті на кордоні, але перед митним кордоном суміжної країни. Таким чином вказане виключає участь ПП ОСОБА_1 у роботах по навантаженню або розвантаженню щебеню, придбаного у період січня - березня 2009 року позивачем у ТОВ "Славутич-Руда-Україна" та реалізованого позивачем ТОВ "ЛідерКом", ТОВ "Стройдорматеріали".

Щодо здійснення ПП ОСОБА_1 для позивача роботи по розвантаженню розкривної породи, отриманої позивачем від ТОВ "Буковина - Папір" за договором поставки №0407/1 від 04.07.08 (а.с. 94-95, т.1), з огляду на те, що видатковими накладними №РН-0000002 від 03.10.08, №РН-0000002 від 19.12.08 підтверджується факт здійснення операції передачі (відвантаження) товару (розкривної породи у кількості 13995 т) від ТОВ "Буковина Папір" до ТОВ "Дніпроліт" у жовтні та грудні 2008 року, а позивачем не надано доказів необхідності повторного розвантаження цієї продукції ПП ОСОБА_1 у січні 2009 року, оформленого актом здачі -прийняття робіт (надання послуг) №02/2 від 01.02.09.

Також не доведено позивачем здійснення ПП ОСОБА_1 роботи по розвантаженню розкривної породи, отриманої позивачем від ВАТ "Полтавський ГЗК" за договором поставки №2989/4648 від 31.12.08, оскільки позивачем не доведено факт поставки йому розкривної породи від ТОВ "Полтавський ГЗК" у січні 2009 року, тобто в той період, за який складено акт здачі-прийняття робіт №02/2 від 01.02.09 про розвантаження 2485 т породи.

Крім того, позивачем не спростовано того, що судом першої інстанції встановлено, що послуги з відвантаження продукції у лютому 2009 року позивачеві надавала саме філія "Автодорсервіс" ДП "Полтавський Облавтодор". Доказів про надання філією "Автодорсервіс" ДП "Полтавський Облавтодор" послуг з переробки розкривної породи в щебінь, упродовж січня - вересня 2009 року, що потребувало б самовивозу готової продукції, та - як наслідок - використання робіт з навантаження щебеню, позивачем суду не надано.

Також позивачем не надано доказів оплати послуг ПП ОСОБА_1 за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пункту 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Водночас за змістом абзацу п'ятого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податком на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Згідно з п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином суд першої інстснції прийшов до вірного висновку, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з підстав вірного встановлення подитковим органом завищення позивачем валових витрат по взаємодії з вищевказаними контрагентами, та як слідство неправомірне віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, тому суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду в частині відмови у задоволенні позову підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дереївський гранітний кар"єр "Дніпроліт" та Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дереївський гранітний кар"єр "Дніпроліт" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень в частині задоволення позовних вимог - скасувати. У задоволенні позову в цій частині - відмовити.

В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року у справі № 2а-602/10/1170 залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.А. Щербак