Ухвала суду № 30181327, 28.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р.

справа № 1170/2а-1041/12

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Дурасової Ю.В.

при секретарі судового засідання: Стельмашовій Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року у справі №1170/2а-1041/12 за позовом Промислово-торгівельного підприємства "Мастер" до Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулвся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001182300 від 25.11.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 60 759,46 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Позовні вимоги обгрунтовано незгодою з оскарженим рішенням та висновками відповідача щодо неправомірного формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Зітекс» з підстав непідтвердження реальності господарських операцій з контрагентами ПП «Зітекс»по ланцюгу поставок, оскільки придбання товару позивачем підтверджується та який використаний підприємством у господарській діяльності.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012р. позов задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скарга обгрунтована тим, що порушення встановлені та відображені у акті перевірки щодо формування податкового кредиту, а у ході розгляду справи вважають не спростовані.

У судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції.

Представник Відповідача до суду не з’явився. Про день, місце та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

Заслухавши представників позивача, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 02.11.2011 р. по 08.11.2011 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПТП «Мастер»з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності віднесення до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту сум податку на додану вартість, та правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Зітекс»за період з 01.04.2011 по 30.04.2011р., за результатами якої складено акт №291/2300-23689429 від 14.11.2011 р.

Перевіркою встановлено порушення п.198.2., п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено заявлену суму податкового кредиту за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. на загальну суму ПДВ 60 759,46 грн.

В обґрунтування висновків Акту перевірки відповідач посилається на те, що правочин між позивачем та ПП «Зітекс» порушує публічний порядок, а відтак, в силу вимог ст. 228 ЦК України є нікчемним, тому первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001182300 від 25.11.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 60 759,46 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до умов договору №01032 поставки товарів, укладеного між ПП «Зітекс»(постачальник) та ПТП «Мастер»(Покупець) позивач придбавав тканину сатин, клейонку, рушники, скатертини та товари народного споживання на загальну суму 303 797,30 грн., в т.ч. ПДВ 60 759,46 грн., що підтверджується видатковими накладними №50 від 01.04.2011 року, №51 від 01.04.2011р.

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера.

В судовому засіданні встановлено, що перевезення придбаного товару здійснювалося транспортним засобом FORD Transit, орендованим ПТП «Мастер» відповідно договору оренди, що міститься в матерілах справи та досліджений судом першої інстанції.

19 травня 2011 року до Кіровоградської ОДПІ позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за квітень 2011 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 74 197,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 60 759,46 грн. з операцій по придбанню у ПП «Зітекс»тканини сатину, в тому числі 13 680,00 грн. за податковою накладною №50 від 01.04.2011 р., 2 771,46 грн. за податковою накладною №51 від 01.04.2011 р., 13 870,00 грн. за податковою накладною №52 від 01.04.2011 р., 14 440,00 грн. за податковою накладною №53 від 01.04.2011 р., 15 998,00 грн. за податковою накладною №54 від 01.04.2011 р., виданими ПП «Зітекс».

Щодо спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції сумнівів не визначено.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Враховуючи вищезазначена, наявні докази у справі, суд апеляційної інстанції вважає, вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем до перевірки та до матеріалів справи були пред’явлені первинні документи (договори, видаткові накладні,податкові накладні, рахунки, касові ордери) які підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту відповідних сум по операціям з вищезазначеними юридичними особами, а в Акті перевірки не визначено, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам.

Також суд першої інстанції прийшов до вірного висновку з приводу висновків Акту перевірки щодо правочину між позивачем та ПП «Зітекс» який на думку перевіряючих, порушує публічний порядок, а відтак, в силу вимог ст. 228 ЦК України є нікчемним та сумніву реальність вчиненого правочину, оскільки нереальність певного правочину та правові наслідки його вчинення встановлені ст. 234 ЦК України, а згідно із ч. 2 цієї статті фіктивний правочин є оспорюваним, а не нікчемним. Тому єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між позивачем та ПП «Зітекс» може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

Доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року у справі №1170/2а-1041/12 за позовом Промислово-торгівельного підприємства "Мастер" до Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення – рішення – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Повний текст рішення виготовлено 19 березня 2013року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Ю.В. Дурасова