Рішення № 30167060, 21.03.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0311/7118/2012 провадження № 22-ц/773/387/13 Головуючий у 1 інстанції:Покидюк М.В. Категорія: 54 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 березня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В. А.,

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Шереметі Т.Г.,

з участю представника позивача Торбика О.С., відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - Ощадбанк) в особі Волинського обласного управління Ощадбанку до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків за апеляційною скаргою позивача Ощадбанку на рішення Маневицького районного суду від 23 січня 2013 року,

встановила:

У березні 2012 року Ощадбанк в особі Волинського обласного управління Ощадбанку звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 22 вересня 2011 року ОСОБА_2, працюючи на посаді завідувача каси, отримала грошові цінності в сумі 400000 грн. та 40000 доларів США, підписавши прибутково-видатковий касовий ордер № 26910300 від 22 вересня 2011 року. В той же день о 14 годині 39 хвилин відповідач внесла електронну візу в АБС БАРС «Millenium» про отримання та оприбуткування вказаної валюти. Після цього без проведення перерахунку отриманих грошей вона передала їх для проведення операцій по купівлі-продажу іноземної валюти контролеру-касиру ОСОБА_4, яка в ході проведення операцій з валютою виявила нестачу в сумі 1500 доларів США і одразу повідомила про це ОСОБА_2

29 червня 2011 року між Волинським обласним управлінням Ощадбанку і ОСОБА_2 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем покладених на неї обов'язків, що призвело до нестачі, Ощадбанк просив стягнути з неї завдані збитки в сумі 1500 доларів США та понесені судові витрати.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Маневицького районного суду від 23 січня 2013 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач Ощадбанк просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

З наявних у справі доказів вбачається, що наказом № 319-к від 15 червня 2011 року ОСОБА_2 було переведено з посади контролера-касира операційної частини територіально-відокремленого безбалансового відділення (далі - ТВБВ) № 10002/044 на посаду завідувача каси операційної частини цього ТВБВ з 29 червня 2011 року (а. с. 4). В цей же день між нею і позивачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність (а. с. 5).

22 вересня 2011 року у другій половині дня у Маневицькому ТВБВ № 10002/044 завідувачем касою ОСОБА_2 та контролером-касиром ОСОБА_4 в одній із доларових пачок з цілісною упаковкою було виявлено недостачу банкнот номіналом 100 доларів США в кількості 15 штук на суму 1500 доларів США, які надійшли з філії банку, про що складено відповідний акт та повідомлено позивача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з поясненнями відповідача ОСОБА_2 та показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відповідач в день виявлення недостачі грошей, які надійшли з філії банку, їх не отримувала, операцій з готівкою як завідувач каси не проводила, а з її підписами та паролями в електронному вигляді за усною вказівкою керуючого Маневицьким відділенням працювала контролер-касир відділення ОСОБА_4, тобто позивачем не доведено безпосередньої вини відповідача в заподіянні банку шкоди.

Однак такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і зроблені з порушенням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 130 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Стаття 135-1 цього Кодексу встановлює, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Посада завідувача каси є матеріально-відповідальною, тобто відповідач належить до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Пунктами 1, 3 укладеного між сторонами 29 червня 2011 року договору про повну матеріальну відповідальність передбачено, що працівник, який займає посаду завідувача каси, безпосередньо виконує операційно-касову роботу, а у разі незабезпечення з вини працівника збереження довірених йому матеріальних цінностей визначення розміру заподіяної підприємству, установі, організації шкоди і її відшкодування проводиться відповідно до чинного законодавства (а. с. 5).

Посадовою інструкцією завідувача каси, з якою ОСОБА_2 ознайомлена під розписку 29 червня 2011 року, встановлено, що основними завданнями та обов'язками завідувача каси є, зокрема, виконання операцій з приймання, визначення справжності та платіжності, перерахування, обліку, сортування, зберігання, видачі готівки та інших цінностей згідно з нормативно-методичними документами Ощадбанку (п. п. 2.1.1, 2.2.1); контроль додержання касової дисципліни (п. п. 2.1.6, 2.2.5). Касирам категорично забороняється передовіряти виконання дорученої роботи з готівкою, цінностями, бланками суворого обліку іншим особам (п. 2.3.20). Завідувач каси за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків несе відповідальність відповідно до КЗпП України (п. 4.1).

Згідно з ч. 4 ст. 338 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Скасовуючи рішення Маневицького районного суду від 04 травня 2012 року в даній справі, яким було відмовлено в задоволенні позову, та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 15 червня 2012 року, якою це рішення було залишене без змін, і передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справі в ухвалі від 29 серпня 2012 року зазначив, що суди нижчих рівнів без достатніх для цього підстав надали перевагу показанням свідків, а не належним письмовим доказам.

При новому розгляді справи Маневицький районний суд наведених положень процесуального законодавства і висновків суду касаційної інстанції не врахував та знову постановив рішення про відмову в позові, поклавши в його основу показання свідків і не давши належної оцінки письмовим доказам.

З обставин справи, встановлених на підставі письмових доказів, вбачається, що 22 вересня 2011 року відповідач ОСОБА_2 отримала грошові цінності, в тому числі готівкову валюту в сумі 40000 доларів США, про що поставила свій підпис у прибутково-касовому ордері (а. с. 17), того ж дня вона внесла електронну візу в АБС БАРС «Millenium» про отримання та оприбуткування зазначеної валюти (а. с. 18).

За відсутності наказу уповноваженої на це особи про покладення на ОСОБА_4 виконання посадових обов'язків завідувача каси з наданням їй особистого електронного підпису, ОСОБА_2 без проведення перерахунку отриманих грошей передала їх для проведення операцій по купівлі-продажу іноземної валюти контролеру-касиру ОСОБА_4, після чого і було виявлено недостачу 1500 доларів США.

Сама відповідач не заперечує, що передача нею пароля для доступу до її електронного підпису іншій особі категорично забороняється і є грубим порушенням її посадових обов'язків. При цьому керуючий ТВБВ ОСОБА_8, допитаний судом як свідок, спростував твердження ОСОБА_2 про те, що він давав їй усну вказівку щодо передачі належних їй службових повноважень іншій особі.

Однак у будь-якому випадку - при особистому прийнятті відповідачем ОСОБА_2 готівкової валюти від інкасаторів чи при незаконному передорученні нею цих повноважень ОСОБА_4 - матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну банку, повинна нести саме відповідач як особа, з якою був укладений договір про повну матеріальну відповідальність і яка своїми протиправними діями, що виразилися в порушенні умов даного договору та вимог посадової інструкції, не забезпечила збереження прийнятих нею валютних коштів.

Той факт, що висновком службового розслідування від 28 жовтня 2011 року, проведеного Ощадбанком, було встановлено порушення законодавства, вчинені не тільки ОСОБА_2, а й цілим рядом інших працівників банку, що сприяло заподіянню шкоди (а. с. 57-59), не впливає на правильність висновку про повну матеріальну відповідальність відповідача, оскільки з огляду на вищенаведені письмові докази недостача валютних коштів утворилася після прийняття їх у повному обсязі під відповідальність ОСОБА_2 та документального оформлення цього факту.

Що стосується інших працівників банку, які допустили порушення, то питання про притягнення їх до встановленої трудовим законодавством відповідальності відноситься до компетенції власника або уповноваженого ним органу і виходить за межі предмета доказування у даній справі.

У зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи та порушеннями норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову у відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України.

Апеляційним судом позов задовольняється частково, оскільки Ощадбанк просив відшкодувати завдану йому шкоду в іноземній валюті - доларах США. Однак відповідно до ч. 1 ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Законом не встановлена можливість відшкодування шкоди, заподіяної працівником підприємству, установі або організації, в іноземній валюті. Тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає еквівалент 1500 доларів США в українській валюті, що виходячи з офіційного курсу, встановленого Національним банком України на час розгляду справи - 799,3 грн. за 100 доларів США, - становить 11989 грн. 50 коп. (799,3 х 15).

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Як вбачається з наданих Ощадбанком квитанцій, при розгляді справи ним сплачено судовий збір на загальну суму 586 грн. 82 коп., з яких: 214 грн. 60 коп. - за позовну заяву (а. с. 3), 107 грн. 30 коп. - за апеляційну скаргу на перше рішення місцевого суду (а. с. 131), 150 грн. 22 коп. - за касаційну скаргу (а. с. 158), 114 грн. 70 коп. - за апеляційну скаргу на друге рішення місцевого суду (а. с. 215). Тому вказані кошти також підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь Ощадбанку.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу позивача Ощадбанку задовольнити частково.

Рішення Маневицького районного суду від 23 січня 2013 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рахунок № НОМЕР_1 в ОПЕРВ філії - Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» (м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 8, код ЄДРПОУ 09303328, МФО 303398) завдані збитки в сумі 11989 (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 50 коп., а також судові витрати на оплату судового збору в сумі 586 (п'ятсот вісімдесят шість) грн. 82 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: