Постанова № 30166162, 06.07.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2011 р. справа № 2а-1065/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Мельника В.В.

пр секретарі судового засідання: Мачихіні В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2009 року №2а-1065/09/0470

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії «Енергоальянс», м.Дніпропетровськ

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергоальянс»звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням змін до позову, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 28.07.2008р. №0001472301/1, від 09.10.2008р. №0001472301/2 та від 29.12.2008р. №0001472301/3, якими позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 4857380,50грн., в тому числі 2428690,25грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позову зазначалось, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем всупереч чинного законодавства. Позивач вважає безпідставним висновок податкового органу про порушення позивачем як платником податку п.1.32 ст.1, пп.5.5.1 п.5.5 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На думку позивача, безпідставними є сумніви відповідача про непов'язаність витрат по сплаті відсотків по кредитам з господарською діяльністю підприємства. Позивач стверджує, що витрати підприємства по сплаті банку відсотків за користування кредитом правомірно включено ним до складу валових витрат, тому підстав для висновку про заниження податку на прибуток у податкового органу не було.

Постановою від 02.09.2009 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд задовольнив позов в повному обсязі, визнав неправомірними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 14.05.2008р. №0001472301/0 та від 28.07.2008р. №0001472301/1, від 09.10.2008р. №0001472301/2 та від 29.12.2008р. №0001472301/3. При цьому суд першої інстанції зазначив, що отримані кошти по договору кредитної лінії були використані у власній господарській діяльності підприємства позивача, тому включення до складу валових витрат по сплаті відсотків по кредитам є правомірним.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову від 02.09.2009 року в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що підставою для прийняття невірного судового рішення стало неповне з'ясування судом обставин справи, зокрема використання позивачем кредиту на цілі, пов'язані з його господарською діяльністю або придбанням основних виробничих фондів. За твердженням апелянта, у випадку, якщо залучення кредиту не пов'язано з веденням господарської діяльності, витрати по його сплаті, в тому числі на виплату відсотків, не можуть бути включеними до складу валових. У зв'язку з відсутністю підтвердження використання підприємством у власній господарській діяльності кредитних коштів за кредитним договорами, за якими сплачені проценти банку у 2005 році, спірні податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток апелянт вважає правомірними; просить суд скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги і вважає необґрунтованими доводи апелянта про відсутність документального підтвердження зв'язку витрат підприємства по сплаті процентів за кредитними договорами з власною господарською діяльністю. На думку позивача, висновки податкового органу спростовуються довідкою про використання кредитних коштів №1-01/273-9 від 06.07.2009р. та банківськими виписками, які надавались відповідачу під час перевірки. Позивач вважає судове рішення законним та обґрунтованим. Просить суд залишити апеляційну скаргу Державної податкової інспекції без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, з урахуванням наданих заперечень та пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії «Енергоальянс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 31.12.2007р. Результати перевірки викладені в акті від 23.04.2008р. №1865/23-1/30558017. За наслідками розгляду заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії «Енергоальянс»до акту перевірки відповідачем змінено висновки акту та зазначено, що підприємством в порушення п.1.32 ст.1. пп.5.5.1 п.5.5, пп.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено валові витрати у ІV кварталі 2006 року на 9714761грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток на 2428690,25грн. (а.с.42-43 т.1).

На підставі зазначеного відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14.05.2008р. №00014723014/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 4857380,50грн., в тому числі: за основним платежем -2428690,25грн. та штрафними санкціями -2428690,25грн. (а.с.6 т.1).

За наслідками оскарження податкового повідомлення-рішення від 14.05.2008р. №00014723014/0 в адміністративному порядку у зв'язку із залишенням без задоволення скарг позивача на вищевказане податкове повідомлення-рішення відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.07.2008р. №0001472301/1, від 09.10.2008р. №0001472301/2 та від 29.12.2008р. №0001472301/3.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Визначення «господарської діяльності»дається у п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де вказано, що господарська діяльність це -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента абу будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

При цьому, у відповідності до пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 вищевказаного Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами та депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача щодо заниження позивачем прибутку, який підлягає оподаткуванню по підприємству, на суму 2428690,25грн. (а.с.43 т.1) пов'язані з віднесенням до валових витрат суми витрат (9714761грн.) по сплаті відсотків за кредитним договорами:

- №4Э694И від 01.04.2005р.;

- №4Э729И від 01.06.2005р.;

- №4Э744И від 01.07.2005р.

Висновки податкового органу про те, що зазначена сума витрат не пов'язана з господарською діяльністю підприємства позивача, - спростовуються матеріалами справи.

Так, матеріали справи свідчать, що діяльність позивача пов'язана з оптовою торгівлею паливом, розподіленням газоподібного палива системою газопроводів, а також з посередницькою торгівлею паливом, металами, корисними копалинами і хімічними речовинами. З матеріалів справи також вбачається, що кредитні кошти за вищевказаним кредитними договорами, (відсотки за користування якими сплачені в повному обсязі, що не заперечується сторонами у справі (а.с.42 т.1)), були перераховані банком на розрахунковий рахунок позивача.

З урахуванням аналізу матеріалів справи (а.с.190-252 т.1) колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені кредитні кошти були отримані з метою наступного одержання прибутку підприємством позивача. Так, листом від 29.02.2008р. №1-01/069-8 на запит Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська позивачем надана детальна інформація щодо відображення в декларації з податку на прибуток за 2006 рік неврахованих раніше витрат по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 9714761,00грн. (а.с.45 т.1). З урахуванням зазначеного висновки податкового органу про відсутність інформації про використанні кредитні кошти необґрунтовані.

Крім того, про подальше використання у власній господарській діяльності кредитних коштів, отриманих позивачем у 2005 році від «Приватбанку»по тим же кредитним договорам, зазначається в акті перевірки підприємства позивача Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 22.02.2007р. №64-08-02/3-30558017 за період з 01.10.2005р. по 30.09.2006р. (арк.36 акту перевірки (а.с.81 т.1)).

Тобто, якщо кредит пов'язаний з господарською діяльністю підприємства, то безпідставним є твердження відповідача про відсутність зв'язку сплати процентів за користування позивача вказаними кредитами із здійсненням власної господарської діяльності, оскільки нарахування і сплата процентів за кредитами є невід'ємною частиною кредитних зобов'язань позивача перед «Приватбанком», а відтак є витратами позивача.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважає узгодженим з дня подання такої декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржено платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо в майбутніх податкових періодах) з урахуванням строків давності, визначених ст.15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

В декларації з податку на прибуток за 2006 рік Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанією «Енергоальянс»самостійно виявлені та виправлені помилки, допущені при нарахуванні валових витрату 2005 році (до складу валових витрат до графи 05.2 були включені невраховані раніше витрати по сплаті процентів за користування кредитними коштами у сумі 9714761,00грн. (а.с.65 т.2).

З урахуванням вищевказаного слід дійти висновку про відсутність в діях позивача порушення п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За таких обставин слід зробити висновок, що відповідачем безпідставно визначено позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4857380,50,00грн. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено неточність у формулюванні задоволених вимог, не враховано вимоги п.1 ч.2 ст.162 КАС України у зв'язку з чим постанову суду слід змінити, виклавши другу частину резолютивної частини постанови наступним чином: «Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.05.2008р. №00014723014/0, від 28.07.2008р. №0001472301/1, від 09.10.2008р. №0001472301/2 та від 29.12.2008р. №0001472301/3.». В решті постанову слід залишити без змін .

Керуючись статтями 195, 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів

постановила :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2009 року №2а-1065/09/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2009 року №2а-1065/09/0470 змінити, виклавши другу частину резолютивної частини постанови наступним чином: «Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 14.05.2008р. №00014723014/0, від 28.07.2008р. №0001472301/1, від 09.10.2008р. №0001472301/2 та від 29.12.2008р. №0001472301/3.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник