Ухвала суду № 30162379, 20.03.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-6505/2011

Провадження 22ц/779/675/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.

суддів: Горблянського Я.Д., Шалаути Г.І.

секретаря Сем'янчук С.Й.,

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3; представника ПАТ "Фольксбанк" - Винника І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 28 січня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

В липні 2011 року ПАТ «Фольксбанк» (правонаступник ВАТ «Електрон Банк») пред'явило позов до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості в загальній сумі 4695336 грн 61 коп. Позовні вимоги аргументовано тим, що відповідач згідно договору поруки №РО 96692 від 29 липня 2009 року являється поручителем ЗАТ «Виробничо-торгової компанії «Агріка», яким згідно кредитного договору від 20 травня 2008 року в редакції додаткової угоди від 29 липня 2009 року було отримано кошти в сумі 3193099 грн. 98 коп. з кінцевим строком погашення не пізніше 16.05.2014 року. У зв'язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору і залишенням без реагування ним та поручителем письмового попередження про дострокове повернення кредиту позивач просив задовольнити його вимогу про стягнення всієї суми кредитної заборгованості - 4695336 грн. 61 коп., яка складається із заборгованості по кредиту і відсоткам, комісії та пені.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 січня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» задоволено. В користь позивача з ОСОБА_2 стягнуто 4695336 грн. 61 коп. заборгованості за кредитним договором №КР 28600 від 20 травня 2008 року, 1700 грн. по сплаті судового збору та 120грн витрат на ІТЗ розгляду справи.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно задоволено пред'явлений до нього позов. Вважає, що суд дійшов до помилкового висновку про отримання ним попередження банку щодо добровільного погашення кредитної заборгованості позичальника. Апелянт зазначає, що оскільки банк з 16.10.2009 року, тобто з часу дострокового розірвання кредиту, протягом шести місяців не пред'явив до нього вимоги про повернення боргу, то позивач втратив право вимоги щодо погашення поручителем кредитної заборгованості. Вважаючи у зв`язку із наведеним оскаржене рішення таким, що ухвалене без повного і всебічного з`ясування дійсних обставин справи та з порушенням норм матеріального права, представник ОСОБА_2 просить його скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові ПАТ «Фольксбанк».

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу з наведених підстав підтримала. На її думку, відповідач не виконав передбаченого договором поруки обов'язку щодо вручення у шестимісячний строк письмового повідомлення про погашення кредитної заборгованості у зв'язку з невиконанням зобов'язання позичальником. Тому представник відповідача вважає, що порука в даному випадку припинилась. Вважає, що цих обставин суд першої інстанції не врахував. Тому просить оскаржене рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "Фольксбанк".

Представник ПАТ «Фольксбанк» доводи апеляційної скарги заперечив. Він зазначив, що письмові вимоги про виконання кредитних зобов'язань позичальнику - ЗАТ «Виробничо-торгова компанія «Агріка» і поручителю ОСОБА_2, який до того ж був головою правління згаданої компанії, що отримала кредит, направлялись рекомендованим листом. Зауважив, що ЗАТ «Виробничо-торгова компанія «Агріка» вимогу банку про дострокове погашення кредиту отримала 22.10.2009 року, що підтверджено поштовим повідомленням, доданим до справи. Тому представник банку вважає, що ОСОБА_2, будучи головою правління названої компанії, не міг не знати про зазначену вимогу. Крім того, вказав, що рекомендовані листи з вимогою банку направлялись не тільки за місцем роботи поручителя, а й за його місцем проживання, зазначеним у договорі поруки. Однак, ці рекомендовані листи повертались у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання, оскільки ОСОБА_2 не бажав їх отримувати. Ці обставини, на його думку, доводять виконання банком вимог договору поруки та закону щодо своєчасного письмового повідомлення поручителя про необхідність виконання зобов'язань. Також представник банку пояснив, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 02.09. 2011 року у зв'язку із невиконанням кредитних зобов'язань вище названою торговою компанією було звернено стягнення на іпотечне майно. Однак, зазначив представник, це рішення до цього часу залишається невиконаним, і до того ж кошти від реалізації іпотечного майна не погасить всієї кредитної заборгованості. У зв'язку із наведеним, на думку представника позивача, підстав для задоволення апеляції немає, оскільки рішення по даній справі є законним і обгрунтованим. Тому він просить оскаржене рішення залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 20 травня 2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ "Фольксбанк", і ЗАТ "Виробничо-торгова компанія "Агріка" було укладено кредитний договір КР №28600 ( в редакції додаткової угоди №3 від 29 липня 2009 року), на підставі якого позичальником отримано 3193099 грн 98 коп з умовою повернення кредитних коштів до 16.05.2017 року та сплатою 22.5 відсотків річних за користування цими коштами.

В забезпечення виконання названого кредитного договору 29 липня 2009 року між ВАТ «Фольксбанк», ЗАТ «Виробничо-торгова компанія «Агріка» і ОСОБА_2 було укладено трьохсторонній договір іпотеки, згідно якого поручитель - ОСОБА_2 зобов'язався відповідати перед кредитором в повному обсязі солідарно з позичальником за своєчасне виконання боржником його зобов'язань. Цей іпотечний договір підписано представником банку та ОСОБА_2 як представником торгової компанії та як фізичною особою - поручителем ( копія договору - а.с.20-21).

Матеріалами справи підтверджується, що позичальник після укладення згаданого кредитного договору і отримання кредитних коштів не сплачував банку ні основної заборгованості за кредитом, ні відсотки за користування кредитними коштами.

Встановлено, що ПАТ «Фольксбанк» у зв'язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору протягом двох місяців після отримання кредиту надіслав в межах шести місяців - у жовтні 2009 року і в березні 2010 року рекомендованими листами письмові вимоги згаданій торговій фірмі та ОСОБА_2 про необхідність дострокового погашення всієї кредитної заборгованості. Копіями поштових повідомлень, долученими до справи, підтверджено, що такі вимоги були доставлені ЗАТ «Виробнича-торгова компанія «Агріка», зокрема, 22.10.2009 року. Таким чином, на думку колегії суддів, ОСОБА_2, будучи головою правління названої компанії та поручителем, був повідомленим письмово про претензії банку.

З копії поштового повідомлення від 22.03.2010 року вбачається, що рекомендований лист, надісланий ПАТ «Фольксбанк» за місцем проживання ОСОБА_2, було повернуто по причині закінчення терміну його зберігання на пошті. Посилання представника апелянта на те, що такий лист позивачем не надсилався, не може бути прийняте до уваги, оскільки не підтверджено ніякими документальними відомостями.

Оскільки ПАТ «Фольксбанк» було своєчасно виконано умови договору іпотеки та ч.4 статті 559 ЦК України про надіслання письмової вимоги поручителю рекомендованим листом, то суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що іпотека відповідача припинена не була.

З наданих суду документів та розрахунку випливає, що станом на 01.07.2011 року, тобто на час подачі банком позову, внаслідок невиконання названого кредитного договору заборгованість становила: за кредитом - 3193099 грн. 98 коп.; за нарахованими до сплати згідно графіку відсотків - 1347334 грн. 50коп.; комісії в сумі 8617 грн. 49 коп. та пені в сумі 146274 грн. 64 коп. за несвоєчасне погашення кредиту. Отже, судом при розгляді справи було правильно визначено, що загальна сума заборгованості поручителя перед банком дорівнює 4695336 грн. 61 коп. Відповідачем такий розрахунок визнається.

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в даній справі постановив рішення про задоволення позову ПАТ «Фольксбанк» з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи представника апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.218;307;308;313;314;319;324;325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 28 січня 2013 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: Я.Д. Горблянський

Г.І. Шалаута