Ухвала суду № 30155787, 25.03.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №2/0907/3968/2011

Провадження №22ц/779/540/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І.П.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Малєєва А.Ю., Пнівчук О.В.,

секретарів: Сем'янчук С.Й., Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову в справі за позовом АКІБ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 22 листопада 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до Івано-Франківського міського суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, що були вчинені ухвалою Івано-Франківського міського суду від 08.05.2009 року в справі за позовом АКІБ "УкрСиббанк" до них про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат. В своїй заяві вказали, що основним родом діяльності ОСОБА_2 є перевезення автомобільним транспортом вантажів, в тому числі за кордон, а тому, такий вид забезпечення позову як заборона виїзду за кордон наносить шкоди його підприємницькій діяльності. Стверджують, що вчасно погашають реструктуризований борг по кредиту та просили скасувати заходи забезпечення позову.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 22 листопада 2012 року заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову задоволено частково.

Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді тимчасового обмеження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України, що було вчинено ухвалою Івано-Франківського міського суду від 08.05.2009 року. В задоволенні решті вимог заяви - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_3 скасувати та постановити нову ухвалу про скасування заходів забезпечення позову у вигляді тимчасового обмеження виїзду ОСОБА_3 за межі України.

Апелянт зазначає, що ухвала Івано-Франківського міського суду від 07.05.2012 року про розстрочку виконання рішення цього ж суду від 13.04.2011 року виконується відповідачами належним чином. Місячна розстрочена сума заборгованості вноситься на рахунок АКІБ "УкрСиббанк", у зв'язку з чим відсутні підстави для примусового виконання рішення суду. Таким чином, підстав для обмеження відповідачів у виїзді за кордон не має.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що статтею 152 ЦПК України не передбачено такого заходу забезпечення позову, як вжиття судом тимчасового обмеження особи у виїзді за межі України. Підстави для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон передбачені ЗУ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України". Згідно вимог ЗУ "Про виконавче провадження", суд може вжити заходів щодо виконання рішення суду у виконавчому провадженні. При цьому, таке рішення приймається судом при дотриманні певних вимог та процедур, визначених даним законом, зокрема така ухвала суду постановляється за поданням державного виконавця.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржували.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Задовольняючи вимоги заявника ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що заявники належним чином сплачують заборгованість по кредиту, а також те, що ОСОБА_2 має можливість здійснювати вантажні перевезення за кордон та отримувати більше прибутку, що в свою чергу дасть змогу якнайшвидше погасити заборгованість по кредиту. Також, суд відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки ними не було надано доказів, які б підтверджували необхідність їхнього виїзду за межі України.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Івано-Франківського міського суду від 08.05.2009 року задоволено заяву АКІБ "УкрСиббанк". Тимчасово обмежено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України до вирішення спору по суті.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.04.2011 року задоволено позов АКІБ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Стягнуто з відповідачів в солідарному порядку 149625,75 грн. боргу за кредитним договором, 1496,26 грн. судових витрат та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.12.2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Івано-Франківського міського суду від 13.04.2011 року залишено без зміни.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 07.05.2012 року задоволено заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про розстрочення виконання рішення суду. Розстрочено виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 13.04.2011 року терміном на 60 місяців з виплатою 2523 грн. рівними частинами щомісячно.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Частиною 1 статті 152 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, серед яких немає такого способу забезпечення позову, як тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ч.1 ст.377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну" громадян України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках.

За змістом п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" заява про забезпечення позову у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, шляхом заборони виїзду відповідача за межі України не може бути задоволена, оскільки згідно з частиною першою статті 151 ЦПК суд вживає лише ті заходи забезпечення позову, які передбачені цим Кодексом. Заборона виїзду відповідача за межі України не може належати і до інших видів забезпечення позову (частина друга статті 152 ЦПК), оскільки відповідно до статті 33 Конституції України свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише законом.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема, за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" та статтею 377-1 ЦПК, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 було неправомірно обмежено у праві виїзду за кордон, оскільки такий вид забезпечення позову не передбачений ч.1 ст.152 ЦПК України та міг бути застосований тільки в порядку ЗУ "Про виконавче провадження" та ст. 377-1 ЦПК України.

Крім того, застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України можливо виключно за умови ухилення боржника від виконання зобов'язання. Заявники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не ухиляються від виконання зобов'язання, а навпаки згідно ухвали Івано-Франківського міського суду від 07.05.2012 року вчасно та належним чином сплачують щомісячно по 2523 грн.

За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в частині тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України стосовно ОСОБА_3 з постановленням нової ухвали з цього питання.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 22 листопада 2012 року, в частині тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України стосовно ОСОБА_3 скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу.

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Івано-Франківським МВ УМВС України в Івано-Франківській області 11.08.2004 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що були вчинені ухвалою Івано-Франківського міського суду від 08.05.2009 року.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий А.І. Шишко

Судді: А.Ю. Малєєв

О.В. Пнівчук