Постанова № 30157202, 20.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Справа № 223/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Костіва М.В.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.11.2010р. в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

20.09.2010р. позивач Державне підприємство /ДП/ «Тернопільське лісове господарство» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ № 0000312304/0 від 02.03.2010р., № 0000342304/0 від 02.03.2010р., № 0000342304/1 від 26.04.2010р., № 0000312304/1 від 26.04.2010р., № 0000312304/2 від 29.06.2010р., № 0000342304/2 від 29.06.2010р. (а.с.3-5).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.11.2010р. заявлений позов задоволено (а.с.96-97).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач Тернопільська ОДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заявленого позову (а.с.100-102).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що проведеною перевіркою було виявлено ряд порушень, які покладені в основу винесених податкових повідомлень-рішень, однак такі не спростовані позивачем і залишені поза увагою суду. Також апелянтом було анульовано 20.02.2009р. видане позивачу свідоцтво платника податку на додану вартість /ПДВ/ із спеціальним режимом оподаткування та видано нове свідоцтво платника ПДВ на загальних підставах; незважаючи на вказані обставини підприємство продовжувало подавати декларації з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 29.12.2009р.-13.02.2010р. ревізорами Тернопільської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ДП «Тернопільське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 26.06.2009р. по 30.09.2009р., по результатам якої складено Акт перевірки № 1177/23-420/00993024 від 19.02.2010р. (а.с.66-86).

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, вимог:

п.3.1 ст.3, п.п.4.2, 4.5, 4.9 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, п.7.4 ст.7, ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено ПДВ (по деклараціях по ПДВ по розрахункам з бюджетом) всього на суму 473292 грн.;

пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», через що встановлено прострочення платежу по зобов'язаннях по ПДВ за листопад 2008 року - від 31 до 90 днів в сумі 20000 грн., більше 90 днів - 55158 грн. 56 коп., період прострочення платежу по зобов'язаннях по ПДВ за грудень 2008 року - більше 90 днів - 42252 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

№ 0000312304/0 від 02.03.2010р. про визначення податкових зобов'язань з ПДВ в загальному розмірі 705098 грн., в тому числі 468452 грн. за основним платежем та 236646 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.11);

№ 0000342304/0 від 02.03.2010р. про визначення податкових зобов'язань з ПДВ в загальному розмірі 48775 грн. 56 коп., в тому числі 48775 грн. 56 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 50 відсотків (а.с.10).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань скарги позивача на здійснені донарахування податкових зобов'язань були відхилені, а податковим органом прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000342304/1 від 26.04.2010р., № 0000312304/1 від 26.04.2010р., № 0000312304/2 від 29.06.2010р., № 0000342304/2 від 29.06.2010р. на аналогічні суми податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій (а.с.6-9, 14-38).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2010р. задоволено позов ДП «Тернопільське лісове господарство»; визнано нечинним акт Тернопільської ОДПІ № 1/1298/16-0200993024 від 19.02.2009р. про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, зобов'язано Тернопільську ОДПІ зареєструвати позивача суб'єктом спеціального режиму оподаткування з 01.01.2009р. та видати спеціальне свідоцтво.

Таким чином, на день звернення до суду позивач вважається зареєстрованим як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, через що спірні податкові повідомлення-рішення є нечинними.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Звертаючись до суду із розглядуваним позов про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, ДП «Тернопільське лісове господарство» покликалося лише на наявність судового рішення про поновлення його у статусі суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ.

Разом з тим, підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є наступні висновки податкового органу по результатах проведеної перевірки.

В порушення вимог п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач протягом обревізованого періоду здійснював списання прострочених кредиторських заборгованостей по контрагентах, по яких минув термін позовної давності, у тому числі по покупцях, від яких у попередніх періодах були отримані авансові платежі за товари (роботи, послуги) та продукція яким не відвантажувалася. Вказані дії призвели до заниження ПДВ на суму 5716 грн. 47 коп.

В січні 2009 року підприємство здійснило списання основних фондів за самостійним рішенням платника податку згідно наказів №№ 113, 114 від 31.12.2008р.; при поданні до податкового органу декларацій по ПДВ за січень 2009 року підприємство не подало документів про ліквідацію основних фондів, чим порушено вимоги п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Такі дії позивача призвели до заниження у січні 2009 року ПДВ на суму 3606 грн. 50 коп.

Підприємство утримувало із заробітної плати своїх працівників вартість спецодягу на загальну суму 338 грн. 17 коп. без нарахування ПДВ, чим порушено приписи п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижено ПДВ на суму 68 грн. 64 коп.

Позивачем невірно сформовано податковий кредит та включено суми по отриманих і погашених авансових платежах покупців, у зв'язку з чим не дотримано вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказані дії призвели до заниження ПДВ на суму 7018 грн. 97 коп.

Також позивачем придбані товари, по яким суму ПДВ не була відображена в реєстрах отриманих податкових накладних та відповідно не включена до складу податкового кредиту на суму 1488 грн. 12 коп.

Окрім цього, 20.02.2009р. позивачу було видано свідоцтво платника ПДВ на загальних підставах, однак впродовж січня - вересня 2009 року останній подавав декларації з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування, чим не дотримані вимоги п.3.1 ст.3, п.п.7.3, 7.4 ст.7, ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми ПДВ на 751439 грн. та податкового кредиту на 291419 грн.

Із врахуванням наведеного, загальна сума донарахувань по ПДВ склала 468452 грн. і була покладена в основу винесених податкових повідомлень-рішень № 0000312304/0 від 02.03.2010р., № 0000312304/1 від 26.04.2010р., № 0000312304/2 від 29.06.2010р. (а.с.63).

Окрім цього, податкові зобов'язання з ПДВ за листопад-грудень 2008 року, що були визначені у деклараціях ПДВ (вхідні №№ 448580, 468566 від 22.12.2008р., 20.01.2009р. відповідно) з граничними строками сплати 30.12.2008р. та 30.01.2009р., сплачені підприємством із затримкою більше 90 календарних днів за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, чим порушені вимоги пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі наведеного, податковим органом прийняті рішення № 0000342304/0 від 02.03.2010р., № 0000342304/1 від 26.04.2010р., № 0000342304/2 від 29.06.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 відсотків на загальну суму 48775 грн. 56 коп. (а.с.63).

Оскільки вищеперераховані порушення, окрім недотримання вимог п.3.1 ст.3, п.п.7.3, 7.4 ст.7, ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», не оскаржувалися позивачем, останнім такі не спростовані під час судового розгляду, тому наведені висновки відповідача колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими.

Таким чином, правових підстав для визнання протиправними і скасування донарахованих по цим порушеннями сум податкових зобов'язань та застосованих штрафних (фінансових) санкцій колегія суддів не вбачає.

У частині оспорюваних порушень колегія суддів виходить з того, що розглядувана перевірка завершена податковим органом 19.02.2010р., нею охоплений період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р., первинні податкові повідомлення-рішення винесені 02.03.2010р.

03.02.2009р. позивачу було видано свідоцтво платника ПДВ із спеціальним режимом оподаткування, а 20.02.2009р. останнє вже було анульовано із видачею свідоцтва платника ПДВ на загальних підставах.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.08.2009р. було відмовлено у задоволенні позову ДП «Тернопільське лісове господарство» щодо оскарження дій податкового органу про виключення з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування (а.с.64-65).

Рішенням апеляційного суду від 31.05.2010р. наведена постанова суду першої інстанції скасована та винесено нову постанову, якою позов ДП «Тернопільське лісове господарство» задоволено, при цьому зобов'язано Тернопільську ОДПІ зареєструвати позивача як суб'єкта спеціального режиму оподаткування з 01.01.2009р. та видати спеціальне свідоцтво (а.с.12-13).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.07.2010р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Тернопільської ОДПІ на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2010р. (а.с.44).

Таким чином, на момент проведення перевірки та винесення первинних податкових повідомлень-рішень свідоцтво платника ПДВ із спеціальним режимом оподаткування було анульовано податковим органом, рішення Тернопільської ОДПІ про анулювання цього свідоцтва не було скасовано в установленому порядку.

За таких обставин у позивача не було жодних правових підстав до 31.05.2010р. для подачі декларацій з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування; лише після рішення апеляційного суду податковий орган зобов'язаний був видати нове свідоцтво платника ПДВ із спеціальним режимом оподаткування та вжити відповідних заходів для відновлення прав позивача.

Додатково слід врахувати й те, що рішення апеляційного суду від 31.05.2010р. не містить чіткої вказівки відносно того, з якого моменту слід вважати нечинним акт про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального оподаткування та відновлення дії анульованого свідоцтва платника ПДВ із спеціальним режимом оподаткування.

Згідно з вимогами ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На виконання цієї норми податковий орган надав суду належні докази, які свідчать про правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог п.3.1 ст.3, п.п.4.2, 4.5, 4.9 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, п.7.4 ст.7, ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак й покладених в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції задоволити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.11.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

В.М.Костів