Ухвала суду № 30157173, 20.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Справа № 132280/11/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Костіва М.В.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Молл Маркет» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2011р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Молл Маркет» до Державної податкової інспекції у м.Трускавець Львівської обл. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

27.05.2011р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «ТКС Молл Маркет» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Трускавець Львівської обл. № 0000052301 від 25.02.2011р. та № 0000432301/0 від 05.08.2011р.; судові витрати стягнути з відповідача (а.с.3-6).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2011р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.202-206).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ «ТКС Молл Маркет», який покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.209-213).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що надані апелянту послуги контрагентами ТзОВ «ТКС-Менеджмент», ДП «Бізнес-Плюс», ТзОВ «ТКС-Євробуд», ТзОВ «Бізнес-прогрес» використані ним у своїй господарській діяльності, через що підприємством правомірно сформовано валові витрати і податковий кредит. Суд першої інстанції не надав належної оцінки специфікаціям до актів здачі-прийняття послуг та звітів про проведену роботу по наданню консультативних послуг в сфері комерційної нерухомості за перевірений відповідачем період; у специфікаціях та актах досить детально розшифровані надані послуги, які вказані в актах прийому-передачі. Також під час судового розгляду позивачем надані всі первинні документи (включаючи укладені договори) щодо реальності та дійсності цих господарських операцій.

Окрім цього, податковим органом безпідставно застосовані штрафні (фінансові) санкції, оскільки під час процедури апеляційного узгодження податкових зобов'язань скасовані донараховані суми за основним платежем; в силу приписів пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції можуть застосовуватися лише у випадку визначення податковим органом податкового зобов'язання за основним платежем.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як з'ясовано судом першої інстанції, протягом 17.05.2010р.-31.05.2010р. відповідачем ДПІ у м.Трускавець Львівської обл. була проведена виїзна планова перевірка ТзОВ «ТКС-Молл Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р., по результатам якої складено Акт перевірки № 130/230/30613360 від 03.06.2010р. (а.с.10-53).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, вимог:

п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств за півріччя 2008 року на загальну суму 246110 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств в розмірі 4029676 грн.;

пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість /ПДВ/ за обревізований період на суму 756546 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки та за результатами процедури апеляційного узгодження податкових зобов'язань відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000432301/0 від 05.08.2010р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1134819 грн., з яких 756546 грн. за основним платежем та 378273 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8);

№ 0000052301 від 25.02.2011р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 123055 грн., з яких 123055 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.9).

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем завищено податковий кредит з ПДВ за період з 01.08.2008р. по 31.03.2010р. на суму 756546 грн. внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку від вартості послуг ТзОВ «ТКС-Менеджмент», ДП «Бізнес-Плюс», ТзОВ «ТКС-Євробуд», ТзОВ «Бізнес-прогрес», ДП «Транспорт» ТзОВ «ТКС-Менеджмент», фактичне надання яких не підтверджено належним чином оформленими документами, не доведено використання цих послуг у господарській діяльності позивача.

Також підприємством завищені валові витрати за вищевказаний період на суму 4029676 грн. через безпідставне включення до складу валових витрат вартості зазначених послуг.

У представлених для перевірки документах (зокрема, актах виконаних робіт) не розкриті детальний зміст наданих послуг, не вказано їхню кількість та вартість.

Таким чином, на думку податкового органу, вказані договори укладені без мети реального настання їх наслідків та спрямовані лише на зменшення відповідних платежів до бюджету.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що представленими первинними документами не підтверджується факт надання спірних послуг та їх подальше використання позивачем у своїй господарській діяльності.

Колегія суддів вважає, що податковим органом підставно та обґрунтовано прийняті спірні рішення про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість, з таких підстав.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не підтверджено належними документами отримання консалтингових, консультаційних і транспортних послуг згідно укладених договорів з ТзОВ «ТКС-Менеджмент» (консалтингові послуги), ДП «Бізнес-Плюс» (консультаційні послуги), ТзОВ «ТКС-Євробуд» (інформаційно-консультаційні послуги), ТзОВ «Бізнес-прогрес» (проектна документація), ДП «Транспорт» ТзОВ «ТКС-Менеджмент» (транспортні послуги), а також використання останніх у своїй господарській діяльності.

Як слідує із змісту представлених актів здачі-приймання виконаних робіт, в них нечітко вказується, якого саме виду надаються послуги (виконуються роботи), не вказуються конкретні особи, які надали і отримали вказані послуги (а.с.127-155).

Також в актах здачі-приймання виконаних робіт не зазначені обсяги наданих послуг, вартість конкретних послуг, а також позивачем не надано для перевірки інших підтверджуючих документів про фактичне отримання та використання послуг у своїй господарській діяльності.

За таких умов представлені позивачем документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які встановлені для первинних бухгалтерських документів, та не можуть слугувати достатньою підставою для віднесення вартості наданих послуг (виконаних робіт), підтверджених такими актами, до складу валових витрат, а також формування податкового кредиту оскільки в актах не розкритий зміст наданих послуг (виконаних робіт).

Окрім цього, аналіз представлених договорів (№ 03/12 від 03.12.2007р., № б/н від 01.03.2010р., № б/н від 02.01.2009р.) вказує на те, що всі договірні контрагенти та позивач зареєстровані за одною адресою: м.Трускавець, вул.Суховоля, 54А; зміст передбачених ними послуг носить загальний (неконкретизований) та об'ємний характер.

Єдиним видом діяльності позивача є здавання в оренду власного нерухомого майна, за обревізований період дохід від вказаного виду діяльності не збільшився, хоча витрати по розглядуваним послугам склали 45 відсотків від вартості придбаних підприємством товарів та послуг.

Також протягом періоду придбання позивачем транспортних послуг останнім не проводилася придбання та реалізація товарно-матеріальних цінностей, не здійснювалися інші господарські операції, де могли б використовуватися придбані транспортні послуги; не підтверджено фактичне використання й придбаної проектно-кошторисної документації.

Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З матеріалів справи не вбачається, що послуги, які надавались позивачу, були спрямовані на обслуговування його господарської діяльності; позивачем не доведено, що отримання розглядуваних послуг призвело до збільшення кількості покупців (орендарів), розширення товарного асортименту, що вплинуло на збільшення прибутку підприємства, тобто, отримання будь-якого ефекту від отриманих послуг.

Стосовно представлених під час судового розгляду специфікацій до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) по контрагенту ТзОВ «ТКС-Менеджмент» та звітів про проведену роботу по наданню консультативних послуг в сфері комерційної нерухомості по ДП «Бізнес-Плюс» (а.с.82-107) колегія суддів враховує, що такі також носять загальний характер, є ідентичними за своїм змістом, не визначають конкретних виконавців послуг тощо, також останні не були надані ревізорам для дослідження під час проведення розглядуваної перевірки.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що твердження податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту вартості послуг, отриманих в рамках вищевказаних договорів, оскільки такі витрати не пов'язані із веденням господарської діяльності, відповідають дійсності; аналіз наданих договорів, актів виконаних робіт та інших матеріалів не дає підстав вважати, що надані послуги спрямовані на отримання позивачем доходу, пов'язані з його господарською діяльністю, а отже неправомірно включені позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства.

Правомірність визначення податковим органом застосованих штрафних (фінансових) санкцій без донарахування відповідачем податкових зобов'язань за основним платежем стверджується наданим розрахунком штрафних (фінансових) санкцій (а.с.191), а наведені дії відповідача узгоджуються з приписами пп.17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з вимогами ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На виконання цієї норми податковий орган надав суду належні докази, які свідчать про правомірність прийнятого ним податкових повідомлень-рішень.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає підставним визначення відповідачем податкових зобов'язань по наведеним господарським операціям, а тому позовні вимоги про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Молл Маркет» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2011р. в адміністративній справі № 2а-6075/11/1370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

В.М.Костів