Ухвала суду № 30155774, 22.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2012 р. справа № 2а-0870/5195/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Рябоченка Д.В.,

за участю представників:

позивача: - Кондратєвої Н.А. (довіреність №20/3741 від 12 серпня 2011 року),

- Клочкова В.В. (довіреність №01/499 від 06 лютого 2012 року),

відповідача: - Ратієва Д.В. ( довіреність б/н від 29 листопада 2011 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року

у справі № 2а-0870/5195/11

за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій неправомірними,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року підприємство з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» звернулось у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування податку на додану вартість у сумі 257219 гривень і застосування штрафних санкцій у сумі 1 гривні, визнання неправомірними дій щодо визнання актом перевірки правочинів нікчемними.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №0000310801 від 20 червня 2011 року, яким підприємству з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 257219 гривень та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 гривні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, зазначає, що у позивача відсутнє право на включення до складу податкового кредиту товарно-матеріальних цінностей по операціям з товариством з обмеженою відповідальністю «Лендор», оскільки правочини мають протиправний характер і є нікчемними.

В судовому засіданні представник спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі наполягає на доводах та вимогах апеляційної скарги.

Представники підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» заперечують проти задоволення апеляційної скарги, просять залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції - частковому скасуванню, та закриттю провадження у адміністративній справі з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позовними вимогами є:

- визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000310801 від 20 червня 2011 року про нарахування податку на додану вартість у сумі 257219 гривень і застосування штрафних санкцій у сумі 1 гривні;

- визнання неправомірними дій відповідача щодо визнання актом перевірки правочинів нікчемними.

Акт перевірки за своїм змістом не є ні рішенням суб'єкта владних повноважень, ні нормативно-правовим чи правовим актом індивідуальної дії, а тому не створює і не припиняє права чи обов'язки особи, а лише фіксує встановлені під час перевірки службовими особами певні обставини та міркування даних осіб про наявність або відсутність порушень законодавства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувані дії посадових осіб відповідача щодо оформлення акту перевірки - зазначення в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів, не порушують права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому такі позовні вимоги не підлягають розгляду в ні порядку адміністративного судочинства, ні в порядку іншого судочинства.

Пункт 1 частини 1 статті 157 КАС України, передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав встановлених статтею 157 цього Кодексу.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції в частині розглянутих позовних вимог щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо визнання актом перевірки правочинів нікчемними підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Щодо позовних вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000310801 від 20 червня 2011 року про нарахування податку на додану вартість у сумі 257219 гривень і застосування штрафних санкцій у сумі 1 гривні, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правових відносин з постачальниками товарів (послуг): товариством з обмеженою відповідальністю «Лендор» за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року, за наслідками якої складено акт від 09 червня 2011 № 287/08-01/00191218.

За висновками акту перевірки підприємством з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» порушено підпункти а), б) пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», пункту 5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту, позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 257218,89 грн.

В обґрунтування зазначених висновків відповідач послався на те, що фінансово-господарська діяльність позивача по операціям поставки товарів (послуг) по ланцюгу постачання товариству з обмеженою відповідальністю «Лендор» від товариств з обмеженою відповідальністю «ПКФ "Піраміда», «АТМК-Сервіс», «СВ-Метал груп», «А.П.Х.», «Мостплюсс», «ДІКСІ-Д», «ЗОЛОТИЙ КОЛОС», «ГЕРМЕС-ЛТД», приватних підприємств «Комерційна фірма Альпарі», «Метал-Приватсервіс груп», «ГЕЛІОС-Д», акціонерного товариства закритого типу «Укрметалопром», здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності позивачем, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та вищенаведеними контрагентами є нікчемними та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000310801 від 20 червня 2001 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 257219 гривень та фінансові санкції штраф в розмірі 1 гривні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про неправомірне збільшення відповідачем позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 257219 гривень та неправомірне нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 гривні.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Як встановлено судом першої інстанції, постачання товарів та надання послуг за правочинами позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Лендор» підтверджені належними податковими накладними. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендор» на момент здійснення господарських операцій: знаходилось на податковому обліку як платник податку на додану вартість, свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарських операцій не анульоване, правочини з цим суб'єктом господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції у розгляді цієї справи дійшов обґрунтованого висновку про протиправність і скасування податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи, засвідчують факт отримання підприємством з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» товарів, послуг, чим підтверджують реальність договірних відносин підприємства з товариством з обмеженою відповідальністю «Лендор», спростовуючи висновки перевірки про нікчемність укладених угод, як таких, що не були спрямовані на настання реальних наслідків.

За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції, в частині розгляду позовних вимог, щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000310801, повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду, в цій частині, відсутні.

Керуючись статтями 195, 196 пунктом 4 частини 1 статті 198, статтями 200, 203, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року - скасувати в частині відмови у визнанні неправомірними дій спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання актом перевірки правочинів нікчемними.

Провадження в адміністративній справі в цій частині позовних вимог - закрити.

В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим