Ухвала суду № 30142773, 19.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/175/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області про зобов'язання включення до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих , -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2012 року управління Пенсійного фонду України в м. Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області, в якому просить суд зобов'язати відповідача включити в акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання кошти у сумі 186673,66 грн. за період серпень-грудень (включно) 2012 року та стягнути вказані витрати на рахунки УПФ України в м. Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області на користь управління Пенсійного фонду України в м. Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період серпня-грудня (включно) 2012 року у розмірі 1041,70грн. (одну тисячу сорок одну гривню 70 копійок); в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, відповідач просить скасувати судове рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що підстав для відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України, витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, отриманих в країнах СНД немає, оскільки на думку відповідача, ті особи, що отримують пенсію по трудовому каліцтву і отримали травми в країнах СНД не є застрахованими особами і норми Постанови Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року №5-4/4 на них не розповсюджується.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не прибули, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що під час підписання сторонами актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з серпня 2012 року по грудень 2012 року виникли розбіжності, а саме: пов'язаних з виплатою щомісячної державної адресної допомоги до пенсії та витрат на її доставку в розмірі 183930,68 грн., витрат на виплату пенсії ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які отримали каліцтво в державі СНД та переїхали на постійне місце проживання в Україну 1030,00 грн. - основний розмір, витрат на доставку даної пенсії, що становить 11, 70 грн., а також суми допомоги на поховання ОСОБА_4 в розмірі 1701, 28 грн.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Питання надання пенсій, в тому числі і пенсій по інвалідності, регулюються Угодою країн учасниць СНД про гарантії прав громадян держав співдружності у галузі пенсійного забезпечення (підписана 13 березня 1992 р.).

Відповідно до статті 3 зазначеної Угоди призначення та виплата пенсій громадян інших країн-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення та членам їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, яка надає забезпечення, взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Стаття 4 Закону визначає, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку то застосовуються норми міжнародного договору. Тобто, ті особи, що отримують пенсію по трудовому каліцтву і отримали травми в країнах СНД не є застрахованими особами і норми Постанови Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року №5-4/4 на них не розповсюджується.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 держави-учасниць Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Згідно зі статтею 5 зазначеної Угоди її дія поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

У відповідності зі статтею 3 Угоди всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач повинен відшкодовувати витрати на виплату та доставку основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання пенсіонерам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які отримали трудове каліцтво в державі СНД та переїхали на постійне місце проживання в Україну.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 "Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян" визначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, не досягає прожиткового мінімуму, встановленому законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним Фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Цим Законом адресна допомога не віднесена до страхових виплат.

Згідно пункту 4 (який визначає суми, що підлягають відшкодуванню Фондом соцстрахування Пенсійному Фонду) Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України, витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2003 №5-4/4, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" і "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, допомога на поховання сім'ї померлого або особі , яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій. Державна адресна допомога не входить до цього переліку.

Таким чином, державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог стосовно відшкодування державної адресної допомоги.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 №826, витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися належними доказами.

Згідно з положеннями Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.11.2005 №606, причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом - зв'язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань (отруєнь) або наслідками трудового каліцтва з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті.

Відповідно до пункту 3 Постанови Правління Фонду від 06.03.2006 № 13 "Про витрати на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" витрати на поховання проводяться робочими органами виконавчої дирекції Фонду страхувальнику або сім'ї застрахованого чи іншій особі, яка здійснювала поховання, у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не подано доказів, що смерть ОСОБА_4 настала в зв'язку з травмою, яку він отримав на виробництві, відсутні довідки медичних закладів про причинний зв'язок смерті з одержаним каліцтвом.

Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.