Рішення № 30138198, 20.03.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р. Справа № 918/287/13-г

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (далі - Компанія) в особі Рівненської філії (далі - Філія) до відкритого акціонерного товариства "Костопільське автотранспортне підприємство 15638" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 5 547 грн. 91 коп.,

за участю представників:

позивача: Рабчука Д.О. за дов. від 20 грудня 2012 року № 33-1-4/26-Ю,

відповідача: Антонюка А.Р. за дов. від 7 серпня 2012 року № 8/23/12,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2013 року Компанія в особі Філії звернулася до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов договору про порядок проведення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті № 0085451, укладеного 3 січня 2006 року між Рівненською обласною дирекцією відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (правонаступником якого є позивач) та Товариством, позивач взяв на себе зобов'язання у відповідності до чинного законодавства виплачувати страхові суми застрахованим пасажирам, що перевозяться автомобільним транспортом Товариства. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по сплаті страхових платежів виконав лише частково, заборгувавши позивачу 5 547 грн. 91 коп., останній, посилаючись на статті 509, 525, 526, 610-612, 989, 997 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173, 174, 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 21, 45 Закону України "Про страхування" (далі - Закон), просив суд стягнути з Товариства вищезазначену суму боргу.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 1 березня 2013 року порушено провадження у справі № 918/287/13-г, розгляд якої було призначено на 13 березня 2013 року.

У судовому засіданні 13 березня 2013 року була оголошена перерва до 20 березня 2013 року.

До початку судового засідання 20 березня 2013 року через канцелярію суду надійшла заява позивача від 19 березня 2013 року № 69 про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просив стягнути з відповідача 5 747 грн. 91 коп. основного боргу. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Крім того, до початку зазначеного судового засідання через канцелярію суду надійшла заява відповідача про визнання позовних вимог, відповідно до якої останній у повному обсязі визнав вимоги позивача про стягнення з Товариства 5 747 грн. 91 коп. основного боргу за спірним договором.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19 березня 2013 року № 69, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача вимоги Компанії визнав у повному обсязі та пояснив, що Товариство позбавлене можливості сплатити спірну суму заборгованості у зв'язку з накладенням арешту на його банківські рахунки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

3 січня 2006 року між Рівненською обласною дирекцією відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО", правонаступником якого є позивач, та Товариством був укладений договір про порядок проведення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті № 0085451, за умовами якого позивач взяв на себе обов'язок у відповідності до чинного законодавства виплачувати страхові суми застрахованим пасажирам, що перевозяться автомобільним транспортом відповідача, а останній, у свою чергу, - перераховувати на розрахунковий рахунок позивача страхові платежі (а.с. 11).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Пунктом 2.3 вказаної угоди передбачено, що страхувальник своєчасно подає страховику відомості про обсяги перевезення пасажирів, щомісячно перераховує страхові платежі на розрахунковий рахунок страховика (авансом до початку наступного місяця) та інформує про всі страхові випадки у встановленому законом порядку.

Виходячи із сум щомісячного пасажирообороту страхувальника, страхова премія по страхуванню пасажирів становить 2% від суми квитків пасажирів у міському сполученні і 5% - у приміському сполученні (пункт 2.4 договору).

За умовами пункту 4.1 вказаної угоди, даний договір набуває чинності з дати підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судом встановлено, що страхові зобов'язання, що випливають з умов вищенаведеного договору, Компанією виконувалися у встановленому порядку, що підтверджується поясненнями представника позивача у судових засіданнях, та не заперечується відповідачем.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 3 січня 2006 року № 0085451 свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення страховиком умов даної угоди.

Проте всупереч умовам договору Товариство взятий на себе обов'язок по оплаті страхових платежів у встановлений строк не виконало, заборгувавши таким чином Компанії 5 747 грн. 91 коп.

Вказаний факт додатково підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, складеним між сторонами станом на 19 березня 2013 року (а.с. 49).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 989 ЦК України унормовано, що страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором про порядок проведення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті від 3 січня 2006 року № 0085451, яка складає 5 747 грн. 91 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Компанії до Товариства про стягнення вказаної суми є обґрунтованою. Відтак, даний позов підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Костопільське автотранспортне підприємство 15638" (35000, Рівненська область, місто Костопіль, вулиця Рівненська, будинок 107, ідентифікаційний код: 03118446) на користь публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, ідентифікаційний код: 16467237) в особі Рівненської філії публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (33013, місто Рівне, вулиця Кіквідзе, будинок 24, ідентифікаційний код: 21085420) 5 747 (п'ять тисяч сімсот сорок сім) грн. 91 коп. основного боргу, а також 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25 березня 2013 року

Суддя Є.В. Павленко