Постанова № 30135525, 27.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2012 р. справа № 2а-10284/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

при секретарі судового засідання: Ракової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Південтрансенерго" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року

у адміністративній справі № 2а-10284/10/0870 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Південтрансенерго" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя та управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізькій області, за участі прокуратури Запорізької області про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

в с т а н о в и л а:

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Південтрансенерго» звернулося до суду з позовом, в якому посилаючись на порушення відповідачами його права на одержання заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, квітень та травень 2010 року, виниклого за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося підприємством з дотриманням усіх вимог Закону України «Про податок на додану вартість» в період січня, березня та квітня 2010 року, просило стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 465307,00 грн., та суму сплаченого державного мита в розмірі 1700,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року у задоволені вимог позивача по цій справі до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування 465307,00 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та 1700 грн. сплаченого судового збору - відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивачем була подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне з'ясування обставин справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за наслідками судової перевірки спірних обставин по справі, суд першої інстанції визнав обґрунтованим відшкодування ВАТ «АК «Південтрансенерго» суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 465307,00 грн., але відмовив у задоволені позовних вимог у зв'язку з невірно обраним способом захисту, чим порушив право позивача, гарантованого першим реченням ч.1 ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 р. та у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства. Вказує про відсутність будь-якого іншого способу захисту прав позивача у спірному випадку окрім як судового шляхом стягнення, що узгоджується з положеннями пп.4 ч.2 ст.162 КАС України та п.4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України № 209/72 від 02.07.1997 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким передбачено здійснення органами Державного казначейства України відшкодування податку на додану вартість з бюджету за висновками податкових органів або за рішенням суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, сказуючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції

Другий відповідач по справі - Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області в особі його правонаступника управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізькій області, в судове засідання свого представника не направив, надіславши клопотання про розгляд справи без їх участі, проти чого сторони по справі не заперечували.

Заслухавши пояснення осіб, що прибули в судове засідання за викликом суду, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ВАТ "АК "Південтрансенерго" будучи зареєстрованим Запорізькою міською радою народних депутатів суб'єктом господарювання, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію від 19.11.2001 р. № 0020140, та перебуваючи на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя - є платником податку на додану вартість, має індивідуальний податковий номер платника ПДВ 001109908241, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію платником податку на додану вартість від 18.01.2007 р. № 100013384, виданого Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом господарської діяльності в період січня, березня та квітня 2010 року у позивача виникло право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, суму якого позивачем було визначено позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, що подавалися до податкового органу: 15.02.2010 р. за січень 2010 року (а.с.9-10 т.1); 17.03.2010 р. - за лютий 2010 року (а.с.17-18 т.1); 19.04.2010 - за березень 2010 року (а.с.28-29 т.1); 19.05.2009 - за квітень 2010 року (а.с.36-37 т.1); та 16.06.2010 року - уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2010 року (а.с.46 т.1), і 21.06.2010 року - за звітний (податковий) період травня 2010 року (а.с.50-51 т.1).

Разом з вищевказаними податковими деклараціями з податку на додану вартість, якими позивачем були визначені суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядки 25, 25.1): за лютий 2010 року в сумі 87 307 гривень; за квітень 2010 року в сумі 168 000 грн., та за травень 2010 року - 210 000 грн., позивачем були подані розрахунки коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ (т.1 а.с.11-13, 19-20, 30, 38-39, 52-53), довідки щодо залишку від'ємного значення попередніх періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (т.1 а.с.14, 21, 31, 40, 54), розрахунки суми бюджетного відшкодування (т.1 а.с.15, 22, 32, 41, 55), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (т.1 а.с.16, 24, 34-35, 43-44, 57-58), заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на його рахунок № 2600435901, МФО 313850 в Запорізькій філії АБ "Енергобанк" (т.1 а.с.23, 33, 42, 56), а також оригінали п'ятого аркушу ВМД № 112000002/10/001115 від 12.02.2010 року та ВМД № 112000009/0/003893 від 28.04.2010 року (т.1 а.с.26, 47-48), поданих позивачем у зв'язку з здійсненням експортної операції у лютому 2010 року та у квітні 2010 року, і поданням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за відповідний звітний податковий період.

Копії вищевказаних податкових декларацій з ПДВ були одночасно подані позивачем і до Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області, що відповідачами по справі не спростовується.

З питань достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування ПДВ, ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя проводилися позапланові документальні перевірки.

Так, в період з 29.04.2010 року по 18.05.2010 року податковим органом була проведена перевірка по достовірності нарахування позивачем сум бюджетному відшкодуванню ПДВ за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період січень 2010 року, за результатом якої була складена довідка № 1132/23-08/00110993 від 26.05.2010 року, за змістом якої податковим органом не було встановлено порушень визначення від'ємного (позитивного) значення різниці між сумою податкових зобов'язань в сумою податкового кредиту в січні та лютому 2010 року (п.п. 3.2.4, 3.3.3 довідки), але за висновком якої податковий орган визнав тимчасово неможливим підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на суму 87307 грн., що пов'язано з ненадходженням на дату закінчення перевірки матеріалів зустрічних перевірок.

За результатом проведеної податковим органом перевірки достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період березень 2010 року, було складено акт № 1700/23-08/00110993 від 22.07.2010 року, за змістом якого податковим органом не встановлено порушень при визначенні позивачем від'ємного (позитивного) значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в березні та квітні 2010 року, але за висновком якого, відповідач визнав тимчасово не можливим підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на суму 168000 грн., що пов'язано з ненадходженням на дату закінчення перевірки матеріалів зустрічних перевірок.

За результатами перевірки податковим органом достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період квітень 2010 року - була складена довідка № 1909/23-08/00110993 від 16.08.2010 року, за змістом якої перевіряючими не встановлено порушень визначення позивачем від'ємного (позитивного) значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в квітні та травні 2010 року, але за висновками якої, податковий орган визнач тимчасово не можливим підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року на суму 210 000 грн., що пов'язано з ненадходженням на дату закінчення перевірки матеріалів зустрічних перевірок.

При апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції по цій справі, судовою колегією за матеріалами справи (в 10 томах) було перевірено та встановлено відсутність у позивача визначених пп.7.7.11 Закону про ПДВ ознаків особи, яка не має права на бюджетне відшкодування. Відповідачі по справі також не спростовують факт реєстрації позивача платником ПДВ, проведення ним господарської діяльності та наявність у позивача протягом останніх 12 місяців обсягу оподаткованих операцій на більшу суму, ніж заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ за лютий, квітень та травень 2010 року.

Під час перевірки судом правомірності формування позивачем сум податкового кредиту з ПДВ та сум бюджетного відшкодування за перевіряємий відповідачем період, не встановлено наявності арифметичних та методологічних помилок при заповненні Декларації з ПДВ та додатків до неї, або включення до податкового кредиту суми ПДВ за безтоварними операціями, які мають ознаки фіктивності. У той же час, наявними в матеріалах справи письмовими доказами безспірно підтверджена правомірність визначення позивачем бази формування ПДВ та наявність повного обсягу належно оформлених документів, що підтверджують реальність здійснення операцій та надають право на податковий кредит і доводять правомірність визначення сум бюджетного відшкодування ПДВ за лютий, квітень та травень 2010 року.

Також судовою колегією встановлено, що до дня судового вирішення спору у цій справі, податковим органом не було вчинено будь-яких дій, які б були направлені підтвердження або спростування заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2010 року в розмірі 87307 грн., за квітень 2010 року в розмірі 168000 грн., та за травень 2010 року в розмірі 210000 грн., що свідчить про порушення податковим органом вимог законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів позивача у цій справі, а також про неналежне виконання відповідачем покладених на нього функцій забезпечувати виконання та повною мірою використовувати надані їм права та обов'язки, що тягне за собою збитки для позивача та є підставою для захисту його порушених прав в судовому порядку.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

У даному випадку, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а тому за встановлених обставин щодо факту сплати позивачем сум податку на додану вартість своїм постачальникам, позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, відповідно останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу, а допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та на вимогу про бюджетне відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

За наведених вище обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо бездіяльності Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, яка полягала у ненаданні протягом встановлених законодавством строків висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

Висновки суду першої інстанції повністю узгоджуються з положеннями пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, згідно якого: протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних, або за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Після чого, податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Проявлена податковим органом бездіяльність у період з травня по грудень 2010 року відповідно позбавила орган державного казначейства можливості виконати визначений пп.7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР обов'язок по наданню позивачу на підставі отриманого висновку податкового органу зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок ВАТ "АК "Південтрансенерго" в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Також суд першої інстанції правильно зазначив, що наведений вище саме обов'язок покладено на органи державного казначейства пунктом 200.13 ст.200 Податкового кодексу України, відповідно до якого на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. Тобто, позивач по справі не втратив свого права і після набрання законої сили Податкового кодексу України, але його право на бюджетне відшкодування ПДВ не реалізовано у період 2010 року - 2012 року саме з вини податкового органу, який є органом владних повноважень, що здійснює контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість та правомірністю бюджетного відшкодування, та який у даному випадку зобов'язаний був Законом у п'ятиденний термін після закінчення перевірки подати до органу держказначейства висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету ВАТ "АК "Південтрансенерго".

За наведених обставин протиправної бездіяльності податкового органу на протязі двох років по виконанню покладених на нього повноважень та обов'язків, а також наявність правових підстав та виконання позивачем усіх необхідних дій, які потрібні для бюджетного відшкодування ПДВ, суд апеляційної інстанції не може погодитися з рішенням суду першої інстанції у цій справі про відмову у задоволені вимог позивача з тих підстав, що чинне законодавство, та Закон № 168/97-ВР в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачають такого способу захисту права платника податку, як стягнення з бюджету належної такому платникові суми бюджетного відшкодування.

Правовідносини щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні» покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Встановлений підпунктами 7.7.4 7.7.8 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

Визначений Законом порядок взаємодії органів державної податкової служби та державного казначейства при розгляді заяви платника податку про бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку стосується компетенції лише цих органів і не може вплинути на право платника щодо стягнення сум бюджетної заборгованості з Державного бюджету України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем у цій справі вірно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки відсутність на час звернення позивача до суду за захистом порушеного права прямої матеріальної норми щодо способу його відновлення, не може обмежувати можливості захисту такого права в судовому порядку з застосуванням судом відповідних положень КАС України (ст.3 та п.4 ч.2 ст.162 КАСУ), та нормативних актів, які діяли на час учинення порушення податковим органом, але згодом утратили чинність (п.4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 209/72 від 02.07.1997).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення по справі - про задоволення вимог позивача та стягнення на його користь відповідно до вимог ст.94 КАСУ судових витрат.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Південтрансенерго" - задовольнити

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року - скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення позову Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Південтрансенерго" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя та управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізькій області

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Південтрансенерго" (код ЄДРПОУ 00110993) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі - 465307,00 грн., яка складається з бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2010 року в сумі 87307,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 168000,00 грн., та за травень 2010 року - 210000,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Південтрансенерго" (код ЄДРПОУ 00110993) понесені ним судові витрати в сумі 1700,00 грн. судового збору

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов