Постанова № 30134679, 14.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5226/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменко В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Павленко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року Державне підприємство «Український центр механізації колійних робіт» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС, в якому просили суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 листопада 2011 року № 0003172350, № 0003182350, № 0003192350, № 0003202350 та висновки акту № 338/23-50/31349738 від 09.11.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2012 року в задоволені адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної правової оцінки письмовим запереченням по справі, наданим представником відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «Український центр механізації колійних робіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2011 №338/23-50/31349738 від 09.11.2011р., за результатами якої складено акт від 09.11.2011р. № 339/23-50/31349738.

Відповідно до Акту перевірки встановлені порушення п.4.1, ст.4, п.п.7.9.1, п.7.9, ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ДП «УЦМКР» безпідставно віднесло до складу валового доходу грошові кошти, отримані по договорах-доручення від 06.03.2002 №112/02 та від 22.05.2007 №759/07-ЦЮ з Укрзалізницею; порушення п.п. 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ДП «УЦМКР» безпідставно віднесло до складу валових доходів прибутки від перерахунку балансової вартості заборгованості по кредитним угодам №783 та №14849 в іноземній валюті, які укладено між Укрзалізницею та Європейським банком реконструкції та розвитку; порушення п.5.1, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ДП «УЦМКР» та в порушення п. 138.1, п.п. 138.5.2 п.138.5 ст.138, п. 141.1 ст. 141, п.п. 153.1.3, п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України безпідставно віднесло до складу валових витрат проценти та сплачені гарантії, а також від'ємне значення курсових різниць при перерахунку балансової вартості заборгованості по кредитним угодам в іноземній валюті по кредитним угодам №783 та №14849; порушення п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ДП «УЦМКР» по заборгованості за кредитними договорами №783 та №14849 безпідставно провело перерахунок (умовно проданої заборгованості по фінансових кредитах виражених в іноземній валюті) та визначило збитки від даних операцій; порушення п. 138.8 ст.138, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України ДП «УЦМКР» безпідставно зменшувало об'єкт оподаткування з податку на прибуток на суму амортизації колійної техніки, яка придбана за кредитні кошти по кредитних угодах №783 та 14849, укладених між Укрзалізницею та Європейським банком реконструкції та розвитку.

Враховуючи вищенаведене, перевіркою зроблено висновок, що в порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені митним органам у розмірі 24 446 769 грн., в тому числі по періодах: за квітень 2009 року ПДВ на суму 7 683 676 грн., за червень 2009 року на суму 8 081 938 грн., за вересень 2009 року па суму 8 681 155грн., оскільки ДП «УЦМКР» безпосередньо не понесло жодних витрат па придбання вищезазначеної колійної техніки та на сплату ПДВ митним органам при її розмитненні.

На підставі акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва складено податкові повідомлення-рішення від 28.1 1.1 1 №0003182350 на 11 460 022 грн. ПДВ і 2 865 005.50 грн. штрафних санкцій, №0003192350 про зменшення суми бюджетного відшкодування 8 943 221 грн. та 2 207 149,5 грн., №0003172350 на 63 015 649грн. та 13 528 367 грн. штрафних санкцій, №0003202350 про зменшення суми від'ємною значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на 196810332грн. та застосування 1грн. штрафної санкції.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів.

Що стосується позовної вимоги про визнання нечинним та скасування Акту перевірки № 338/23-50/31349738 від 09.11.2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. З КАС України адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ч.1 ст. 3 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

В свою чергу, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Отже, акт перевірки, не породжує певних правових наслідків, висновки акту не мають обов'язкового характеру для позивача.

Якщо виходити з положень правознавства, то такі акти не можна визначити як документи, які містять норми права загальної або індивідуальної дії. Вони не можуть створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не мають обов'язкового характеру для суб'єкта по відношенню, до якого вони винесенні.

Тобто, вищезазначені акти, що складені за результатами проведеної перевірки, не мають обов'язкового характеру і не набувають статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, внаслідок чого не можуть бути оскарженні в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з адміністративного позову акт відповідача про результат документальної планової виїзної № 338/23-50/31349738 від 09.11.2011 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень (нормативно-правовим актом індивідуальної дії), яке тягне за собою правові наслідки відносно позивача, не спрямоване на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для позивача. Отже зазначений позов не є таким, що відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, а тому дана вимога не може бути предметом розгляду та вирішення судом адміністративної юрисдикції.

Що стосується позовної вимоги про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 листопада 2011 року № 0003172350, № 0003182350, № 0003192350, № 0003202350, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Кредитна угода (Проект розвитку залізничних шляхів України) між «Укрзалізницею» та Європейським банком реконструкції та розвитку від 06.12.1999 № 783 передбачає, що Укрзалізниця (Позичальник) має намір втілювати Проект, призначений для допомоги Позичальнику у впровадженні ініціатив щодо комерціалізації у сферах бізнес-планування системи управління технічним обслуговуванням колій, а також у поліпшенні експлуатаційного стану його колій, особливо по Транс-Європейському коридору N 3.

У додатку 3 до цієї Кредитної угоди передбачено створення підрозділу в структурі «Укрзалізниці» для реалізації діяльності з технічного обслуговування колій на комерційній основі.

В розділі 2.04 Гарантійної угоди (Проект розвитку залізничних шляхів України) між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку від 06.12.1999 передбачено, що Україна (Гарант) зобов'язується сприяти та допомогти Позичальнику під час його перетворення у незалежну юридичну особу згідно з законодавством України, яка діятиме згідно з Заявою про принципи комерціалізації залізниць, викладеною у Додатку 3 до Кредитної угоди, та дозволить таке перетворення, коли набудуть чинності відповідні Закони України.

Верховна Рада України 8.06.2000 за №1803-111 прийняла Закон України «Про ратифікацію Гарантійної угоди (Проект розвитку залізничних шляхів України) між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку».

Укрзалізниця з метою реалізації вищеназваних Угод створила незалежну юридичну особу - ДП «Український центр механізації колійних робіт».

Статут ДП «Український центр механізації колійних робіт» затверджений наказом Укрзалізниці від 18.12.2000 № 584-Ц. В ст. 2 Статуту ДП «Український центр механізації колійних робіт» (надалі ДП «УЦМКР») визначено, що метою створення підприємства, зокрема, є виконання кредитної угоди від 06/12/1999 р., укладеною між Укрзалізницею та Європейським банком реконструкції та розвитку ( далі - ЄБРР).

Укрзалізниця з метою реалізації вищеназваних Угод затвердила накази № 450-Ц від 17.08.2001 р. та № 399 від 06.11.2006 р., в яких ДП «УЦМКР» визнано кінцевим отримувачем кредиту та зобов'язано сплачувати всі платежі пов'язані з використанням, обслуговуванням та погашенням кредиту: основний борг, відсотки за кредит, комісії, гарантії, тощо. Начальник ДП «УЦМКР» призначений повноважним представником Укрзалізниці щодо права підписання заявок на вибірки з рахунків, інших повідомлень або документів. ДП «УЦМКР» зобов'язане забезпечити отримання у постачальників колійних машин їх зберігання і ефективне використання. Визначення ДП «УЦМКР» кінцевим отримувачем кредиту із покладанням на нього обов'язку сплачувати всі платежі пов'язані з використанням, обслуговуванням та погашенням кредиту було узгоджено із ЄБРР.

Крім того, Укрзалізниця наказом № 054-Ц від 23.01.2007 р. затвердила Порядок проходження та повернення кредиту по Кредитній угоді між Укрзалізницею та ЄБРР. Згідно з цим Порядком отримання кредиту відображається в бухгалтерському обліку ДП «УЦМКР» по мірі перерахування коштів Банком постачальникам товарів, робіт (послуг) як дебіторська заборгованість Постачальника та кредиторська заборгованість (борг) перед Банком за довгостроковими позиками. При оприбуткуванні товарів (послуг) на підставі первинних документів, що підтверджують їх отримання, підприємством відображається погашення дебіторської заборгованості перед постачальниками. Погашення кредиту на закупівлю колійного обладнання і відсотки та комісії по ньому відображається в обліку ДП «УЦМКР».

Таким чином, відповідно до вимог Кредитної угоди, на виконання Гарантійної угоди, ратифікованої Верховною Радою України, Укрзалізниця створила господарюючий суб'єкт - ДП «УЦМКР», на який за погодженням із ЄБРР поклала обов'язки щодо обліку та оподаткування операцій з придбання колійної техніки та обслуговування кредиту.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України. її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп. 7.9.1 ті. 7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого у правління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності па таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Відповідно до пп. 7.3.3 п. 7.3 ст.7 вищезазначеного Закону, балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом треті цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ДП «УЦМКР» на підставі імпортних ВМД, де зазначений імпортер/отримувач -ДП «УЦМКР» і відправник-постачальник, авізо, банківських виписок, що свідчать про надходження коштів постачальникам від ЄБРР, тощо оприбуткувало на свій баланс придбані колійні машини, відображало борг перед Постачальниками, а також одночасно відображало погашення цього боргу перед Постачальниками і відображало новий борг (кредиторську заборгованість) за кредитом перед ЄБРР, який в подальшому погашало.

Тобто ДП «УЦМКР» отримувало колійні машини від Постачальника, оприбуткувало їх на свій баланс та використовувало в своїй господарській діяльності. На підставі Повідомлення Банку про вибірку кредитних коштів, які підтверджують сплату кредитних коштів постачальникам товарів із зазначенням основних даних кредитної угоди, дати перерахування коштів від ЄБРР, ДП «УЦМКР» (а не Укрзалізниця) відображало погашення боргу Постачальнику за рахунок кредитних коштів і відповідно відображало заборгованість за кредитом перед ЄБРР, який у подальшому його погашало.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

У пункті 1.32 статті 1 даного Закону визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як встановлено судом апеляційної інстанцією, Укрзалізниця, підписавши з ЄБРР кредитну Угоду, не отримувала від ЄБРР на свій банківський рахунок кредитні кошти, не укладала з постачальниками договори купівлі-продажу обладнання, не отримувала обладнання від постачальників і не передавала обладнання ДП «УЦМКР», не відображало борг за кредитом і борг за процентами за кредит. Укрзалізниця є органом управління залізничним транспортом загального користування, що здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученні та регулює виробничо-господарську діяльність залізниць у сфері організації цього процесу. Тобто, Укрзалізниця виконує адміністративні функції, а не здійснює господарську діяльність безпосередньо. Крім того, на момент укладання угод, видання наказів, щодо обслуговування кредиту та закупівлі колійних машин Укрзалізниця взагалі не була зареєстрована платником податку на прибуток та платником ПДВ. Укрзалізниця зареєстрована платником податку на прибуток лише в 2007 р. платником ПДВ - в грудні 2010 р.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з доводами апелянта, що ДП «УЦМКР» павомірно включало в податковому обліку до складу валових доходів на підставі п. 4.1.6. «Доходи з інших джерел» кошти, які Укрзалізниця перераховувала на рахунок в зв'язку з тимчасовою відсутністю у підприємства обігових коштів на погашення кредиту; витрати на придбання колійних машин збільшувало вартість 3 групи основних фондів у відповідності з вимогами п. 8.1.2 Закону, як витрати на придбання основних фондів для власного виробничого використання; проценти за користування кредитними коштами враховувало у складі валових витрат відповідно до вимог п. 5.5.1. Закону; суми податку на додану вартість, сплачені під час митного оформлення придбаних машин, враховувало у складі податкового кредиту у відповідності з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.

Колегія суддів звертає увагу, що грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість нараховані позивачу у зв'язку з господарськими відносинами з ЄБРР.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Крім того, колегія суддів, звертає увагу на те, що на підставі направлень ГоловКРУ від 11.02.2011 № 370, 371 та 369 було проведено ревізію стану погашення та використання кредитів, наданих під державну гарантію Державній адміністрації залізничного транспорту України в Державному підприємстві «Український центр механізації колійних робіт» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року та І квартал 2011 року, а саме «Дотримання чинного порядку одержання, використання та повернення кредитних коштів. Повнота та достовірність відображення в бухгалтерському обліку одержання, використання та погашення кредитних коштів. Правомірність залучення кредитних коштів до розрахунків за придбані товари, виконані роботи та надані послуги. Дотримання процедури закупівель товарів, робіт та послуг за кредитні кошти дотримання вимог чинного законодавства та договірних умов при взаєморозрахунках з постачальниками за товари, роботи та послуги за кредитні кошти. Стан погашення кредитних коштів». За результатами якої складено Акт від 12.05.2011 № 05-21/33 порушень щодо повноти та достовірності відображення в бухгалтерському обліку одержання, використання та погашення кредитних коштів ревізією не виявлено.

Таким чином, підприємство не порушило жодних норм податкового законодавства щодо оподаткування операцій з отримання колійних машин за рахунок кредитних коштів та здійснення розрахунків за кредитом.

Підсумовуючи наведені положення діючого законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржувана Постанова постановлено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання по суті.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2012 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2012 року - скасувати.

Постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 листопада 2011 року № 0003172350, № 0003182350, № 0003192350, № 0003202350.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Постанови виготвлений 19.03.2013 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.