Ухвала суду № 30131303, 06.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2013 р. м. Київ К/9991/44808/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Назарет Транс»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р.

у справі № 2а/0270/5153/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Назарет Транс»

до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Назарет Транс»(далі - позивач, ТОВ «Назарет Транс») звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції (далі -ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000462301 від 15.11.2011 р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.04.2012 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р. постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.04.2012 р. скасовано і прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р і залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.04.2012 р.

Відповідач своїм процесуальним правом щодо надання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Назарет Транс»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Авто Груп»за період з 01.08.2008 р. по 31.12.2008 р., з ТОВ «Рісмус» за період з 01.11.2009 р. по 28.02.2010 р., з ТОВ «Облнафтобуд Альянс»за період з 01.01.2009 р. по 31.10.2009 р., за результатами якої складено акт перевірки № 80-23-33625929 від 01.11.2011 р. та встановлено порушення позивачем вимог ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст. 215, ст.216 ЦК України та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, 7.5.1 п.7.5. ст. 7 , п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає до сплати до бюджету за період з 01.10.2008 р. по 28.02.2010 р. у сумі 354 951 грн.

На підставі зазначеного акта відповідач 15.11.2011 р. прийняв спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000462301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання, в тому числі за основним платежем 354 951 грн. та штрафними санкціями 88 738 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з висновками суду апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168/97-ВР) випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивачем було укладено низку договорів: з ТОВ «ТД «Авто груп»- договір АГП 02-08/08, предметом якого є користування базою даних від 01.08.2008 р., аналогічний договір з ТОВ «Рісмус», а також договір транспортного експедирування № 13 від 01.09.2009 р. з ТОВ «Облнафтобуд Альянс».

Як вбачається із акту перевірки, податковий орган обґрунтовує свою позицію щодо нікчемності зазначених правочинів як таких, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, посилаючись на протокол допиту свідка та на інформацію надану УБОЗ МВС України. Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач не надав суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Отже, зазначені висновки податкового органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Судом першої інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів: договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних, рахунків та банківських виписок про оплату за договором, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

В акту перевірки податковий орган зазначає, що у ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Облнафтобуд Альянс», ТОВ «Рісмус»та ТОВ «Авто груп» до підприємства позивача у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Судом першої інстанції було досліджено істотні умови спірних договорів про користування базами даних та транспортного експедирування та здійснено правильний висновок, що за їх умовами не вбачається обов'язок будь-якої із сторін передати іншій стороні товар, та як наслідок оформити цю передачу актами приймання передачі, довіреностями, товарно-транспортними накладними та документами на зберігання товару.

Вказані первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем послуг, що були предметом даних договорів, обсяг цих послуг. Окрім того, кожен акт здачі-прийомки виконаних робіт містить отриману позивачем інформацію з бази даних, яка дала позивачу можливість придбати чи надати послуги, що пов'язані з господарською діяльністю позивача. Тобто, використовуючи отриману з бази інформацію позивач використовував її у власній господарській діяльності.

Крім того, суд касаційної інстанції розглядаючи доводи касаційної скарги приймає до уваги наявність господарської мети при виконання оспорюваних договорів, укладених платником податку з контрагентами, на що не було звернуто увагу судом апеляційної інстанції.

Відповідно до довідки ЄДРПОУ АБ № 197454 від 28.07.2010 р. видами діяльності позивача за КВЕД є організація перевезення вантажів, діяльність автомобільного вантажного транспорту, роздрібна торгівля пальним, діяльність пов'язана з банками даних, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, оренда автомобілів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що угоди, які були укладені ТОВ «Назарет Транс»з ТОВ «Рісмус», ТОВ «Облнафтобуд Альянс»та ТОВ «ТД «Авто груп» щодо можливості користування базою даних (інформацією про наявність можливих перевезень вантажу автомобільним транспортом) та надання транспортно - експедиційних послуг направлені на здійснення господарської діяльності позивача.

Отже податковий орган не довів при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій те, що правочин вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування.

Вищезазначені положення законодавства та обставини справи судом апеляційної інстанції до уваги прийняті не були. Натомість суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000462301 від 15.11.2011 р.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України на підставі положень статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 163, 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Назарет Транс»- задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р. - скасувати, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.04.2012 р. - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська