Ухвала суду № 30131272, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 року м. Київ К/9991/30817/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 у справі № 2а-0870/1570/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду із позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2011 № 0000020801, яким Державною податковою інспекцією позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2010 року в сумі 22 255 174,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.

Ухвалюючи судові рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що бюджетне відшкодування не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, відповідач зазначив, що обов'язковими умовами при отриманні права на бюджетне відшкодування суми ПДВ є надмірна сплата цього податку до Державного бюджету України, а також реальність здійснення операцій, однак матеріалами перевірки встановлена відсутність сплати ПДВ до Державного бюджету України по ланцюгу постачання товару та не підтверджена наявна можливості у контрагентів Позивача, що перебувають у негативних податкових станах (відсутні за місцезнаходженням, не звітують до податкового органу, перебувають у процедурах банкрутства), здійснювати реальну господарську діяльність.

Товариство у запереченні на касаційну скаргу Державної податкової інспекції просить суд залишити останню без задоволення, а судові рішення -без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань визначення правомірності декларування від'ємного значення ПДВ з період з 01.10.2010 по 30.11.2010 та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 02.03.2011 №111/08-01/00191230, на підставі якого ухвалено спірне податкове повідомлення-рішення № 0000020801.

Приймаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення, Державна податкова інспекція виходила з того, що позивачем порушено п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (далі -Закон № 168/97-ВР) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), п. 8 "Порядку ведення реєстр отриманих та виданих податкових накладних", затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 №244, п. 5.7 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 року. Такий висновок фахівців контролюючого органу мотивовано тим, що у платника податку відсутнє право на податковий кредит та сформоване з урахуванням відповідних сум бюджетне відшкодування з ПДВ за операціями з придбання товарів (металобрухту) через те, що у ланцюгу постачальників (другої, третьої ланки), останні або не декларують, або не виконують свої податкові зобов'язання зі сплати ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди у цій справі керувалися положеннями п. 7.7 ст. 7 та ст. 10 Закону № 168/97-ВР.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону № 168/97ВР визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Виходячи зі змісту пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Тобто, факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

З аналізу вище наведених норм вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентами, чи порушення ними інших правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Цілком правомірно суди попередніх інстанцій зазначили, що посилання податкового органу на невикористання позивачем поставлених товарів у власній господарській діяльності, ґрунтується лише на суб'єктивних припущеннях відповідача та не підкріплено належними доказами. Крім того, актом перевірки не встановлено порушення податкового законодавства безпосередніх постачальників Товариства.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, отримавши податкові накладні, сплатив суму за поставлений товар, зокрема суму ПДВ, що також визнає відповідач, висновок судів першої та апеляційної інстанцій -правильний і ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 у справі № 2а-0870/1570/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко