Ухвала суду № 30131347, 26.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/78988/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Житомирпромспецбуд" та Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 у справі № 0670/1175/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирпромспецбуд"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області

Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції, у якій просить скасувати податкові повідомлення -рішення від 14.02.2012 № 0000432301 та № 0000422301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 56 359,00 грн. та з податку на прибуток у сумі 81 489,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 позовні вимоги задоволено. Судове рішення в частині формування позивачем валових витрат на суму 225 433,00 грн. та податкового кредиту на суму 45 087,00 грн. вмотивоване тим, що отримані інжинірингові послуги позивачем від його контрагента підтверджені відповідними первинними документами, а саме довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних робіт, актами від 21.07.2010 № 1, від 31.08.2010 № 2, від 14.10.2010 № 3, від 08.11.2010 №4, від 22.11.2010 № 5, що підтверджують фактичне надання позивачу послуги, податковими накладними та платіжними документами. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що акти приймання -передачі послуг, які стали підставою для формування валових витрат позивача оформленні відповідно вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат суми 35 329,00 грн. за участь в міжнародній конференції в Японії, суд першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України виходив з того, що ці обставини були досліджені у іншій адміністративній справі (2а-2431/10/0670) за позовом Закритого акціонерного товариства "Житомирпромспецбуд" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, за результатами розгляду якої рішенням суду першої інстанції, залишене без змін судом апеляційної інстанцій, доводи податкового орану щодо завищення платником податків валових витрат за 2009 рік на 35 329,00 грн. визнані безпідставними, а позовні вимоги Товариства задоволені.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в частині скасування податкового повідомлення -рішення від 14.02.2012 № 0000422301 на суму 8 832,00 грн. - основного платежу з податку на прибуток та 2 208,00 грн. - фінансових санкцій, в решті позову відмовлено.

В основу судового рішення апеляційної інстанції в частині відмови у позові покладено висновки акта перевірки контролюючого органу про те, що первинні документи -акти прийому -передачі послуг інжинирінгу, які стали підставою для формування валових витрат позивача оформленні з порушенням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, в них не розкрито змісту вчинених господарських операцій, тому зазначені акти позбавленні юридичної сили і доказовості, а відтак, на їх підставі неможливо встановити чи мають інжинірингові послуги відношення до господарської діяльності Товариства.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, порушує питання скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Державна податкова інспекція, також не погодившись із судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог, подала касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в цій частині та у позові відмовити повністю.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а скарга відповідача -залишенню без змін на таких підставах.

Як було встановлено попередніми судовими інстанціями, за результатами планової документальної виїзної перевірки щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011 працівниками Державної податкової інспекції було складено акт від 02.02.2012, у якому зазначено, що позивач за період з 01.01.2010 по 30.09.2011 в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відніс до складу валових витрати на загальну суму 225 433,00 грн., пов'язані з придбанням послуг з інжинірингу за договором від 23.04.2010 № 1, укладеного з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергозберігаючі системи", що призвело до заниження податку на прибуток, оскільки вказані витрати не пов'язані з господарською діяльністю Товариства. Такий висновок фахівців контролюючого органу мотивовано тим, що у актах прийому -передачі наданих послуг щодо отриманих інжинірингових послуг не конкретизовано зміст цих послуг, що унеможливлює встановлення пов'язаності отриманих послуг з господарською діяльністю. В ході перевірки також встановлено завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, яке виникло внаслідок включення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 45 087,00 грн. у складі видатків за отримані інжинірингові послуги, вартість яких не відноситься до складу валових витрат та які під час перевірки виключені зі складу валових витрат. Крім того, у акті зазначено, що за відсутності первинних документів та підтвердження із господарською діяльністю позивачем неправомірно було віднесено до складу валових витрат у розмірі 35 329,00 грн. за участь в міжнародній конференції в Японії.

На підставі вказаного акта відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.02.2012 № 0000432301 та № 0000422301, якими Державною податковою інспекцією позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ на 57 234,00 та з податку на прибуток у сумі 82 583,00 грн., які Товариством оскаржуються в частині.

Суть спірних правовідносин полягає у документальному підтверджені валових витрат актами прийому -передачі послуг, які, на думку податкового органу, не розкривають змісту та економічного обґрунтування отриманих послуг з інжинірингу.

Так, судами встановлено, що згідно договору інжинірингу від 23.04.2010, укладеного між Товариством (Замовник) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергозберігаючі системи" (Виконавець), останнє зобов'язується за дорученням Замовника на свій ризик, виконати комплекс інжинірингових робіт -комплексу послуг виробничого, комерційного і науково-технічного характеру, що сприятиме одержанню Замовником найкращих, оптимальних результатів від заключення Договорів підряду, Угод на Будівельні роботи по заглибленню паль з ТОВ Міжнародна Логістична компанія на об'єкті -Будівництво логістичного терміналу з сервісним обслуговуванням автотранспорту на території Білгородської сільської ради Києво -Святошинського району Київської області в термін, визначений Виконавцем і Замовником, за ціною, не нижчою, ніж узгоджена сторонами у Додатках до договору, та інших витрат.

Роботи Виконавця, згідно з п. 2.2 договору, вважаються виконаними і підлягають безумовній оплаті за фактично виконані роботи по заглибленню паль.

Відповідно до додатку № 1 до Договору (а.с.64-65), затверджено кошторис у сумі 1 378 859, 00 грн.

Із приміненням та реалізацією заходів виробничого і комерційного характеру ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергозберігаючі системи" по заглибленню паль (а.с. 60), зменшено кошторисну вартість до 818 584,00 грн., про що зазначено у додатку до договору № 2 (а.с. 62 - 63).

Факт надання послуг контрагентом на користь позивача підтверджено кошторисом Будівництво логістичного терміналу з сервісним обслуговуванням автотранспорту на території Білгородської сільської ради Києво -Святошинського району Київської області на суму 818 584,00 грн., довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт, актами від 21.07.2010 № 1, від 31.08.2010 № 2, від 14.10.2010 № 3, від 08.11.2010 №4, від 22.11.2010 № 5, що підтверджують фактичне надання позивачу послуги, податковими накладними та платіжними документами, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 67-109).

Крім того, твердження податкового органа щодо відсутності зв'язку між придбаними інжиніринговими послугами та господарською діяльністю позивача спростовується внутрішніми звітами Товариства про результати здійснених робіт за відповідні періоди (зведені відомості забитих паль, Акти приймання -передачі результатів геодезичних робіт при будівництві приміщень та споруд, журнали заглиблення залізобетонних паль по об'єктам, Акти огляду прихованих робіт (заглиблення паль, виконаних в Київській області Києво -Святошинський районі Білгородської сільської ради), Акти прийомки пальового поля, підписані між Товариством та представником технадзора та інші) (а.с. 195-250).

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Слід зазначити, що п. 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, повинен забезпечити фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, які мають містити визначені Законом обов'язкові реквізити.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

При цьому жодним нормативно -правовим актом не затверджено форми бланку акту надання послуг, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також слід зазначити, що незначні недоліки в заповненні актів, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа щодо наданих позивачем послуг.

Отже, ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції правомірно виходили з того, що у відповідача не було підстав для притягнення до відповідальності позивача, оскільки законодавством типові форми бланку акта про надання послуг не встановлені.

Правила формування податкового кредиту визначені п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (далі -Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Положеннями пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, аналіз норм Закону № 168/97-ВР дає підстави зробити висновок, що наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій, про те, що позивач на підставі первинних, податкових документах та відповідно до вимог чинного законодавства правомірно відніс на валові витрати вартість придбаних інжинірингових послуг, з урахуванням якої сформував податковий кредит.

Судом першої інстанції, з думкою якого у цій частині погодився суд апеляційної інстанції, також правильно вирішено питання в частині посилання відповідача щодо неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат у сумі 35 329,00 грн. за участь в міжнародній конференції в Японії.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що обставини щодо віднесення позивачем до складу валових витрат у сумі 35 329,00 грн. за участь в міжнародній конференції в Японії були досліджені у іншій адміністративній справі (2а-2431/10/0670) за позовом Закритого акціонерного товариства "Житомирпромспецбуд" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, за результатами розгляду якої рішенням суду першої інстанції, залишене без змін судом апеляційної інстанцій, доводи податкового орану щодо завищення платником податків валових витрат за 2009 рік на 35 329,00 грн. визнані безпідставними, а позовні вимоги Товариства задоволені.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

На час розгляду цієї справи судове рішення (постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 06.10.2010 у справі 2а-2431/10/0670 після перегляду в апеляційному порядку, про що постановлено ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011) набрало законної сили, а тому судами попередніх інстанцій згідно з правилами, встановленими ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно не перевірялись обставини щодо віднесення позивачем до складу валових витрат у сумі 35 329,00 грн. за участь в міжнародній конференції в Японії.

За викладених обставин суд першої інстанції застосував норми матеріального та процесуального права та спір у справі вирішив правильно, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Житомирпромспецбуд" задовольнити.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 у справі № 0670/1175/12 скасувати та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2012.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко