Ухвала суду № 30130043, 13.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р. справа № 2а-11995/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Песенко Н.М.

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дніпропетровського державного міжобласного спеціального комбінату

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 р. у справі № 2а-11995/10/0470

за позовом Дніпропетровського державного міжобласного спеціального комбінату

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Подано позов, в якому позивач просив визнати нечинним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002001543/0 від 22.07.2010 року, № 00020011543/1 від 21.08.2010 року, а також, скасувати рішення від 21.08.2010 року винесене внаслідок висновку про порушення позивачем частини 2 статті 12 Закону України від 03.07.1992 р. "Про плату за землю" - неправомірне застосування пільги щодо сплати земельного податку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 р. у справі № 2а-11995/10/0470 в задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського державного міжобласного спеціального комбінату до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про скасування рішення - відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що згідно статті 4 Закону України "Про плату за землю", ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону і, так як, лист Державного управління екологічної безпеки в Дніпропетровській області не є законодавчим актом, то він не може встановлювати порядок сплати земельного податку і надання пільг по його сплаті, внаслідок чого позовні вимоги є необґрунтованими.

Не погодившись з постановою суду, подано апеляційну скаргу Дніпропетровського державного міжобласного спеціального комбінату, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 р. у справі № 2а-11995/10/0470, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував державного акту про право користування, наявне у позивача, положення Закону України "Про плату за землю", того що земля використовується як кладовище для захоронення ізотопів.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представників. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду представників відповідача не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з ч.4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги. Відповідно до ст. 41 КАС України в зв'язку з неявкою представників сторін, фіксування судового засідання, не здійснювалось.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 12.07.2010р. Дніпропетровською міжрайонною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області складено Акт про результати невиїзної документальної перевірки податкової декларації (розрахунку) за № 197/1543-03060801 від 12.07.2010р. (далі - Акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення частини 2 статті 12 Закону України від 03.07.1992 р. "Про плату за землю" в частині неправомірного застосування пільги щодо сплати земельного податку.

22 липня 2010 р. Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцію Дніпропетровської області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002001543/0 яким Дніпропетровському державному міжобласному спеціальному комбінату визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних ( фінансових санкцій) за платежем: земельний податок з юридичних осіб на суму 41 248 грн. 43 коп. (за основним платежем - 39 284 грн. 22 коп.; штрафні (фінансові) санкції - 1 964 грн. 21 коп.).

Позивач, вважаючи, що рішення податкового органу є незаконним, оскільки підприємство має право користуватись 100% пільгою по сплаті земельного податку, звернувся із зазначеним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову зазначив, що лист Державного управління екологічної безпеки в Дніпропетровській області, на який позивач посилається як на підставу для користування 100% пільгою, не є законодавчим актом і не може встановлювати порядок сплати земельного податку або надання пільг по його сплаті.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає можливим погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, за висновком колегії суддів, судом першої інстанції вірно визначено, що відносини, пов'язані з платою за землю, регулюються Земельним та Цивільним кодексами, Законами України від 06.10.1998 року за № 161 "Про оренду землі", Законом України від 03.07.1992 р. "Про плату за землю" (далі - Закон № 2535), а також іншими законами і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами України.

Зокрема, відповідно до статті 1 Закону України від 25.06.1991 року № 1251 "Про систему оподаткування", ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Спеціальним законом з оподаткування земельних ділянок є Закон України "Про плату за землю", згідно статей 2, 4 якого, використання землі в України є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року

Статтею 12 Закону № 2535 визначено перелік землекористувачів, яким надаються пільги щодо плати за землю. Зокрема, п.3 ч.1 ст.12 Закону № 2535 визначено, що від земельного податку звільняються, зокрема, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету.

Однак, як зазначено відповідачем та не спростовується позивачем, згідно реєстраційних даних (за даними управління статистики) Дніпропетровський державний міжобласний спеціальний комбінат є державним підприємством з госпрозрахунковою формою фінансування, а не закладом, установою або організацією яка повністю утримуються за рахунок бюджету, що не відповідає положенням статті.

Також, ч.2 ст.12 Закону № 2535 визначено, що не справляється плата за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених статтею 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства; за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння; за землі державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур; за землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування; за земельні ділянки державних, колективних і фермерських господарств, які зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень; за землі кладовищ; за землі дитячих санаторно-курортних, фізкультурно-спортивних та оздоровчих закладів України; за земельні ділянки, в межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України, інвалідів I і II груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", громадян, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Однак, як згідно державного акту на землю та листа Дніпропетровського районного відділу земельних ресурсів від 29.09.08р. №7039, копії яких знаходяться в матеріалах справи, землі, якими користується позивач є забудованими землями за межами населеного пункту, наданими для технічної інфраструктури (для видалення відходів), що, в свою чергу, не відповідає вимогам зазначеної статті.

Також, згідно статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до ст.13 Закону № 2535, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Крім того, за висновком колегії суддів, посилання позивача на те, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради депутатів працюючих № 28-04 від 28.01.1959р. позивачу надано земельну ділянку під кладовище не приймаються до уваги, оскільки надання дозволу на відведення земель не є підставою для порядку обчислення і сплати земельного податку. Крім того, згідно зазначеного розпорядження, земельна ділянка надана під кладовище для ізотопів, в той час, як згідно визначення «кладовище», наведеного в Законі України "Про поховання та похоронну справу" від 10.07.2003 N 1102-IV, кладовищем є відведена в установленому законом порядку земельна ділянка з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань.

Також, за висновком колегії суддів, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання позивача на лист Державного управління екологічної безпеки в Дніпропетровській області від 24.04.1997р. №265, оскільки даний лист не є законодавчим актом, містить лише висновок державного органу та не може встановлювати порядок сплати земельного податку і надання пільг по його сплаті.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського державного міжобласного спеціального комбінату на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 р. у справі № 2а-11995/10/0470 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 р. у справі № 2а-11995/10/0470 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко