Ухвала суду № 30129923, 22.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р. справа № 2а/0470/5214/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Пасічника Т.В.

представників сторін:

позивача : - Штеннікова К.Б. дов. від 18.06.12 р.

відповідача: - Дерець Т.В., дов. від 22.02. 12 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 р. у справі № 2а/0470/5214/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ"

до Дніпропетровської митниці

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (далі - ТОВ "БаДМ", Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпропетровської митниці (далі - Дніпропетровська митниця, Митниця) про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення форми "р" № 55 від 29.04.2011 р. Позовні вимоги обґрунтовані різним ставленням позивача та митного органу до застосування ставки ввізного мита відносно того товару, що був заявлено до митного оформлення. Позивач наполягає, що товар вітамінно - мінеральний препарат « Ідеос» згідно УКТЗЕД - ліки для людей, що містять вітаміни, розфасовані для роздрібної торгівля,відносно якого застосовується « 0»% ставка ввізного мита, тому застосування митним органом донарахування в вигляді ставки ввізного мита « 8» % є протиправним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011р. у справі № 2а/0470/5214/11 (суддя Златін С. В.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано підтвердженням матеріалами справи того факту, що під час здійснення митного оформлення товару, який ввозиться позивачем дотримано чинних нормативних актів, не допущено арифметичних помилок, дотримано методологію нарахування та повноту сплати податків і зборів, що, зокрема, підтверджується відсутністю зауважень до вантажно-митних декларацій поданих позивачем під час здійснення процедури розмитнення.

Не погодившись з постановою суду, Дніпропетровською митницею подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 р. у справі № 2а/0470/5214/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не надав правової оцінки доказам митниці щодо застосування норм Податкового кодексу України, посилання суду на п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вказує на залишення судом поза увагою доказів митниці щодо класифікації товару.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання з'явились представники сторін, які в судовому засіданні надали свої доводи та заперечення щодо аргументів апеляційної скарги, підтримали, викладені в процесуальних документах позиції щодо суті спору, представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, представник позивача просив залишити без змін законну та обґрунтовану постанову суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту невиїзної документальної перевірки стану дотримання ТОВ «БаДМ» вимог законодавства України з питань митної справи відповідачем складено акт № Н17/11/110000000/31816235 від 14.04.2011 р. (10-14) на підставі якого Дніпропетровською митницею винесено податкове повідомлення форми "р" № 55 від 29.04.2011 р., яким визначено податкове зобов'язання у сумі 7 472,19 грн. мита та 5604,14 грн. штрафних санкцій (а. с.8).

Перевіркою встановлено, що Товариство у 2008-2009 роках заявляло до митного оформлення згідно вантажно-митних декларацій наступні товари: вітамінно-мінеральний препарат «Ідеос» - «ліки для людей, що містять вітаміни, розфасовані для роздрібної торгівлі, не в аерозольній упаковці», які були класифіковані за товарною під категорією 3004501000 - інші лікарські засоби згідно УКТЗЕД із застосуванням 0 % ставки ввізного мита та зі звільненням від оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до листів ДМСУ від 06.05.2010 р. № 112-1016/4217-ЕП, від 24.03.2011 р. №11/2-10.16/4913-ЕП та враховуючи рекомендовану середньодобову норму вживання (RDA) для певних вітамінів та мінералів, зазначеної у додаткових загальних положеннях до групи 30 УКТЗЕД, вітамінно-мінеральні препарати «Ідеос» завдяки своєму хімічному складу та дози (кількісному вмісту) діючої (діючих) речовин в одиниці лікарської форми, виключаються з групи 30 УКТЗЕД та повинні бути класифіковані у товарній під категорії 2106909200, яка передбачає застосування, при митному оформленні, ставки ввізного мита 8 %.

Таким чином, митним органом зроблено висновок про порушення ТОВ «БаДМ», як платником податків, вимог групи 21 розділу ІV Закону України "Про Митний тариф України".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Дніпропетровської митниці, виходячи з наступного:

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Так, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки доводам Митниці про те, що спірні правовідносини регулюються ст.69 Митного кодексу України, Законом України «Про Митний тариф України» та Порядком проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженим Постановою КМУ від 02.02.2011 р. № 71 (далі - Порядок № 71).

Відповідно до п.п.41.1.2. п.41.1 ст.41. ПК України митні органи є контролюючими щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Згідно п.15 ст.1 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

У преамбулі Порядку № 71, на який посилається скаржник в обґрунтування своїх доводів, визначено, що цей Порядок визначає основні вимоги щодо проведення митними органами невиїзних документальних перевірок (далі - перевірка), предметом яких є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено законом на митні органи.

Перевірка проводиться після пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України згідно із статтею 69 Митного кодексу України (п.2 Порядку № 71).

Таким чином, митний орган був наділений повноваженнями здійснювати митний контроль після проведеного декларування та митного оформлення імпортованих товарів.

Статтею 69 МК України визначено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Отже, з положень статті 69 МК України випливає, що для проведення заходів митного контролю після митного оформлення та пропуску товарів повинно мати місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, з урахуванням редакції такого законодавства України чи міжнародного договору України, яка діяла на момент митного оформлення.

Як вбачається з акту перевірки і підтверджується скаржником в апеляційній скарзі, «…підставою для проведення перевірки стала Інформація Держмитслужби України про виявлення випадків невірної класифікації товарів згідно УКТЗЕД. Держмитслужбою як органом уповноваженим на ведення УКТ ЗЕД надано вказівку митним органам про проведення перевірок та здійснення заходів з надходження до бюджету податків та зборів у повному обсязі».

З огляду на те, що Інформація Держмитслужби України про виявлення випадків невірної класифікації товарів згідно УКТЗЕД ані законом, ані нормативно-правовим актом, ані міжнародним договором України не передбачена, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні підстави для проведення невиїзної перевірки позивача, передбачені ст.69 МК України.

Крім того, відповідно до ст.312 МК України ведення УКТЗЕД передбачає: відстежування змін та доповнень до міжнародної основи УКТЗЕД, пояснень та інших рішень по тлумаченню цієї основи, що приймаються Всесвітньою митною організацією; деталізацію УКТЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру; розроблення пояснень та рекомендацій з метою забезпечення однакового тлумачення і застосування УКТЗЕД; прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД; поширення інформації про застосування УКТЗЕД; ведення та зберігання еталонного примірника УКТЗЕД (у паперовому та електронному вигляді); організацію роботи з видання і поширення УКТЗЕД та пояснень до УКТЗЕД; здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТЗЕД.

Ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.6 Порядку № 71 під час проведення перевірки посадові особи митного органу приймають рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування тощо.

Також Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Державної митної служби України від 07.08.2007 р. № 667, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.08.2007 р. за № 968/14235 (чинного на момент виникнення спірних відносин) (далі - Порядок № 667) визначено, що класифікацією товарів визнається визначення коду товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних угруповань, зазначених в УКТЗЕД. До компетенції відділів контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, віднесено прийняття рішень про визначення коду товару.

При цьому у Порядку № 71 зазначено, що рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування тощо окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про проведення перевірки, а згідно п.3 Порядку № 667 рішення про визначення коду товару - документ установленої форми, який оформлюється посадовими особами ВКМВК на запит підрозділу митного оформлення (далі - ПМО) у разі вирішення питань з класифікації товарів.

Отже, наслідком невірності визначення класифікації товарів чинним на момент виникнення спірних відносин законодавством було винесення митним органом рішень про визначення коду товару.

Доказів дотримання Митницею вищенаведених вимог щодо прийняття відділом контролю митної вартості і номенклатури рішення по коду переміщуваного товару матеріали даної справи не містять, що свідчить про порушення відповідачем Порядку № 667.

Скаржник також посилається на те, що матеріалами справи не підтверджується позиція суду першої інстанції про самостійне визначення Митницею податкових зобов'язань при здійсненні митного оформлення, оскільки за приписами п.5 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Держмитслужби від 09.07.97 № 307 (у редакції наказу Державної митної служби України від 07.11.2007 № 933) зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.09.97 за № 443/2247, ВМД заповнюється декларантом, тому неправомірним є посилання вказаним судом на підпункт 4.2.1 пункту 4 .2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181 (далі - Закон №2181).

Колегія суддів наведені посилання вважає хибними з огляду на те, що в самому акті перевірки зазначено про донарахування Митницею додаткових податкових зобов'язань у розмірі 7 472,19 грн. (ввізне мито) за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «БаДМ», що узгоджується з положеннями п.4.2 ст.4 Закону № 2181 «Визначення податкового зобов'язання контролюючим органом», згідно п.п.4.2.2. якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях та аналогічними положеннями Податкового кодексу України, який набрав чинності на момент проведення перевірки, зокрема п.п.54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України (відповідно до якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях).

Щодо самого п.п.4.2.1 п.4 .2 ст.4 Закону № 2181 (відповідно до якого якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом), то суд першої інстанції обґрунтовано послався на п.2 Узагальнення практики розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов'язаних зі справлянням податків і зборів митними органами від 01.01.2010 р., згідно якого якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п.10.3 ст.10 Закону №168/97-ВР («Про податок на додану вартість») та п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону № 2181-III Митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури.

Стосовно доводів скаржника про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою докази митниці щодо класифікації товару, колегія суддів зазначає наступне:

Як зазначено відповідачем, при прийнятті рішення щодо невірної класифікації препарату згідно з УКТЗЕД Митниця керувалась роз'ясненнями Держмитслужби України (лист ДМСУ № 11/2-10.16/4217-ЕП від 06.05.2010 р., відповідно до якого лікарські засоби, що включаються до товарної позиції 3004 повинні бути представлені у вигляді дозованих лікарських форм - таблетки, ампули, капсули, тощо або розфасовані для роздрібної торгівлі, застосовуватись для лікування хвороб тощо. Якщо у складі одиниці форми комбінованого препарату доза хоча б одного із компонентів (вітамінів чи мінералів) перевищує середньодобову норму вживання щонайменш у три рази, то класифікація такого препарату також здійснюється товарній позиції 3004. У разі невиконання сукупності наведених вимог до групи 30 вітамінні та вітамінно-мінеральні препарати повинні класифікуватись у товарній позиції 2106 або у товарній групі 22) та інструкцією із медичного застосування препарату.

Згідно змісту Листа ДМСУ від 24.03.2011 р. № 11/2-10.16/4913-ЕП, на який також містить посилання акт перевірки, Державною митною службою України проведено аналіз бази даних оформлених ВМД з використанням інформації, розміщеної в ПІК ЄАІС Держмитслужби. За результатами аналізу встановлено факти невірної класифікації митницями препаратів "Ідеос", "Ліпомін", "Кальциум Д" в товарній підкатегорії 3004 50 10 00 (ставка мита 0 %) згідно з УКТ ЗЕД. При перевірці правильності класифікації вказаного товару, встановлені випадки митного оформлення препаратів "Ідеос", "Ліпомін", "Кальциум Д", класифікацію яких згідно вимог УКТ ЗЕД можливо розглядати у товарній підкатегорії 2106 90 92 00 (ставка мита 8 %). Враховуючи вищевикладене, згідно з вимогами УКТ ЗЕД зазначені товари мають класифікуватись за кодом 2106 90 92 00 (ставка мита 8 %).

Щодо Листа ДМСУ № 11/2-10.16/4217-ЕП від 06.05.2010 р., то по-перше, цей Лист не є ані законом, ані нормативно-правовим актом, по-друге, цей Лист не був виданий на момент оформлення позивачем ВМД у 2008, 2009 роках, по-третє, даний Лист відкликано згідно з листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 3 вересня 2010 р. № 11265.

Крім того, згідно з листом Державної митної служби України від 29 липня 2011 р. №11.1/2-16/10962-ЕП Лист ДМСУ № 11/2-10.16/4217-ЕП від 06.05.2010 р. втратив чинність.

Як зазначено вище, в спірному повідомленні відповідачем зазначено про порушення позивачем групи 21 «Різні харчові продукти» розділу ІV «Готові харчові продукти; алкогольна та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники» Закону України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 р. № 2371-III, згідно якої код товарної класифікації 2106 90 92 00 Харчові продукти в іншому місці не зазначені «без вмісту молочних жирів, цукрози, ізоглюкози, глюкози, крохмалю або з вмістом менш як 1,5 мас. % молочних жирів, менш як 5 мас. % цукрози чи ізоглюкози, менш як 5 мас. % глюкози або крохмалю».

Тим більш, що згідно копії реєстраційного посвідчення Державного фармакологічного центру Міністерства охорони здоров'я № Р.02.03/05906 від 18.03.2008 р. товар «Ідеос», який імпортований позивачем, є лікарським засобом (а. с.17).

З огляду на вищевикладене, виходячи з приписів ст. 71 КАС України, судова колегія Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що митним органом, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, що правильним кодом товару вітамінно-мінерального препарату «Ідеос» за УКТЗЕД є код 2106909200 за повною ставкою ввізного мита 8 %, а не код 3004501000 зі ставкою ввізного мита 0 %, як вказав позивач при митному оформленні товару по ВМД у 2008, 2009 роках, тому неправомірним є визначення Товариству податкових зобов'язань у сумі 7 472,19 грн. мита та 5604,14 грн. штрафних санкцій за податковим повідомленням форми "р" № 55 від 29.04.2011 р., яке обґрунтовано скасовано судом першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст..206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 р. у справі № 2а/0470/5214/11 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011р. у справі № 2а/0470/5214/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк