Ухвала суду № 30129893, 03.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р.справа № 2а-3499/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Семененка Я.В. Бишевської Н.А.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В. М.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року

у справі № 2а-3499/10/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альма, ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя щодо внесення податкового повідомлення-рішення від 23.12.09 № 00017771702/0 та зобов'язання скасувати це рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альма, ЛТД» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням письмових уточнень (а.с.106) просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.12.2009 №0001771702/0, від 04.02.2010 №0001771702/1, від 12.04.2010 №0001771702/2, від 10.06.2010 №0001771702/3, винесені відповідачем, в частині донарахування 6072,99 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу, які стали підставою для визначення підприємству податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, про порушення п.1.15 ст.1, п.п. «д» п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.4.2.11 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.8.1.2 п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2010 позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.12.2009 №0001771702/0 в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем в сумі 750,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1500,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.122), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем порушені правила утримання та сплати до бюджету податку з доходів громадян у вигляді фінансової допомоги, яка залишилась неповернутою.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Альма, ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2007, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт №176/23-2/20474869 від 09.12.2009 (а.с.40).

В ходів перевірки виявлено порушення позивачем:

п.1.15 ст.1, п.п. «д» п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.4.2.11 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.8.1.2 п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого додатково донараховано податок з фізичних осіб у сумі 2024,33 грн.,

п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.п. «в» п.п.6.5.2 п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та ст.4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 №2035 «Про затвердження порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги», в результаті чого додатково донараховано податку з фізичних осіб у сумі 62,63 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001771702/0 від 23.12.2009, яким визначено суму податкового зобов'язання в загальному розмірі 6260,88 грн., в т.ч. 2086,96 грн. - основний платіж, 4173,92 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач оскаржив означене податкове повідомлення-рішення в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За результатами розгляду скарги позивача залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0001771702/0 від 23.12.2009 - без змін.

Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.02.2010 №0001771702/1, від 12.04.2010 №0001771702/2, від 10.06.2010 №0001771702/3, які не змінили суми визначених до сплати податкових зобов'язань з податку з фізичних осіб.

Предметом спору в межах даної справи є правомірність визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 6072,99 грн. за виявлені відповідачем порушення п.1.15 ст.1, п.п. «д» п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.4.2.11 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.8.1.2 п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Суть виявленого порушення полягає в тому, що відповідно до видаткових касових ордерів та підставі договорів поворотної фінансової допомоги працівникам підприємства в травні, червні та листопаді 2008 року були видані грошові кошти на загальну суму 5100,00 грн. В січні 2009 року неповернуті працівниками підприємства кошти в загальній сумі 5000,00 грн. списані.

У березні 2008 року підприємством списана заборгованість працівників перед підприємством по договорам поворотної фінансової допомоги, які на той час на підприємстві не працювали, на загальну суму 8495,52 грн., яка залишилась нестягнутою (неповерненою).

Зазначені суми до загального оподатковуваного доходу вказаних осіб не включались, податок з доходів фізичних осіб не утримувався.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що тільки по сумах наданої позивачем своїм працівникам поворотної фінансової допомоги, по яких сплив строк позовної давності, і які були списані підприємством, позивач у податковому періоді (місяці), коли провадилось списання неповернутої суми поворотної фінансової допомоги, мав виконати всі обов'язки податкового агента щодо сум, які списувались.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем протягом 2000-2004 років надавалась поворотна фінансова допомога своїм працівникам, зокрема, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, які на час перевірки податковим органом були звільнені з підприємства. Також поворотна фінансова допомога надавалась ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які на час перевірки перебували у трудових відносинах з позивачем.

Сума неповернутої фінансової допомоги на момент проведення перевірки становила 13495,52грн., у тому числі: не повернуто ОСОБА_2 - 4352,00 грн., ОСОБА_3 - 117,24грн., ОСОБА_4 - 1337,00 грн., ОСОБА_5 728,24 грн., ОСОБА_1 - 1961,04 грн., ОСОБА_6 - 1400,00 грн., ОСОБА_7 - 1500,00 грн., ОСОБА_8 - 2100,00 грн.

Згідно наданих до справи договорів займу (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) строк повернення коштів у ОСОБА_6 - 01.06.2009, у ОСОБА_7 - 01.06.2009, у ОСОБА_8 - 31.12.2008. Інші договори займу не надані у зв'язку з тим, що вони знищені, оскільки закінчився строк їх зберігання.

Позивачем з метою повернення наданої працівникам поворотної фінансової допомоги направлялись відповідні листи працівникам з вимогою повернення коштів, які отримані останніми, проте грошові кошти повернуті не були.

Посилаючись на те, що дії підприємства щодо повернення грошових коштів за договорами позики не мали позитивних наслідків, позивачем виданий наказ №7/2/1-пр від 31.03.2008, яким було проінвентаризовано наявну дебіторську заборгованість зі строком давності, що минув, щодо фізичних осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та списано збитки за дебіторською заборгованістю в сумі 8495,52 грн.

Дебіторську заборгованість щодо фізичних осіб ОСОБА_8 - у сумі 2100,00 грн., ОСОБА_9 - у сумі 1400,00 грн., ОСОБА_7 - у сумі 1500,00 грн. позивачем списано у січні 2009 року.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

За правилами пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 вказаного Закону, яким визначено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, до складу якого включаються, зокрема, додаткові блага, надані працедавцем своєму працівнику.

До складу додаткових благ, відповідно до частини «д» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» входять суми фінансової допомоги, в тому числі суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу відповідно до п. 4.2.11 п.4.2 ст.4 цього ж Закону в редакції на момент виникнення спірних правовідносин включається також сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу.

В цьому ж Законі міститься визначення фінансової допомоги, під якою розуміється будь-які виплати підприємства, які відповідають наступним ознакам: виплачуються як своїм працівникам, так і особам, що не працюють на підприємстві, організації; мають грошову форму; не є заробітною платою.

Поняття поворотної фінансової допомоги міститься в п.1.22.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) як основна сума кредиту (позики).

З огляду на наведені правові норми, вбачається, що протягом дії договору позики у платника податку - позичальника не виникає обов'язків щодо сплати податку з суми такої позики, за винятком випадків, визначених у пп. 4.2.9 «д» п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Отже, вказаним Законом передбачено, що надана працівнику підприємством позика стає об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб за умови відмови працівника повертати отриману позику i втрати підприємством можливостей для її стягнення у примусовому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість фізичних осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 є такою, строк давності по якій минув.

Таким чином, позивач як податковий агент у податковому періоді (місяці), коли проводилось списання неповернутої суми позики, наданої фізичним особам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, мав утримати та перерахувати до бюджету з суми списаного боргу податок з доходів фізичних осіб за ставкою, встановленою ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Щодо фізичних осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, у ОСОБА_8, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірного нарахування позивачем суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

Зважаючи на той факт, що умови укладених позивачем з вказаними працівниками договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в установленому порядку не змінені (зокрема, не змінена правова природа наданих працівникам грошових коштів), строк повернення коштів у ОСОБА_6 - 01.06.2009, у ОСОБА_7 - 01.06.2009, у ОСОБА_8 - 31.12.2008, колегія суддів вважає, що при неповерненні грошових коштів у встановлені цими договорами терміни у позивача є законодавчо встановлений строк для стягнення заборгованості в примусовому порядку, який на момент проведення відповідачем перевірки не закінчився. Отже, вимоги відповідача щодо нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб з виплачених вищезазначеним фізичним особам коштів є передчасними.

Судом першої інстанції встановлено обставини справи відповідно до наданих доказів у їх сукупності з дотриманням норм процесуального права та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2010 у справі № 2а-3499/10/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська