Ухвала суду № 30129884, 08.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2012 р. справа № 2а-2494/10/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Пасічника Т.В.

представників сторін:

позивача : - Ковальов Д.І., дов. від 25.05.12 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 р. у справі № 2а-2494/10/1170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімпром"

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтохімпром" (далі - ТОВ "Нафтохімпром", Товариство) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області (далі - Олександрійська ОДПІ) № 0000062350/1 від 18.06.2010 р. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на чинне на момент звернення до суду податкове законодавство , зокрема з ПДВ, яке передбачало, що сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту. Несплата контрагентами позивача податків до бюджету не ставить в залежність право останнього до бюджетного відшкодування відповідних сум ПДВ.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011р. у справі № 2а-2494/10/1170 (суддя Хилько Л. І.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що законодавством не передбачено обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету у випадку несплати його продавцем. Контрагента позивача, яким не сплачено податок на додану вартість за операціями з позивачем, станом на дату вчинення господарських операцій не ліквідовано, державну реєстрацію не скасовано. Первинні бухгалтерські документи, надані позивачем на перевірку, як і податкові накладні, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, також суд вказує на відсутність відповідальності позивача у разі порушення законодавства його контрагентом.

Не погодившись з постановою суду, Олександрійською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 р. у справі № 2а-2494/10/1170, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував банкрутства одного з контрагентів позивача за ланцюгом постачання, інших обставин, виявлених внаслідок перевірки позивача.

ТОВ "Нафтохімпром" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи спірну постанову суду першої інстанції обґрунтованою і зазначаючи, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність висновків акту перевірки. Зазначені заперечення підтвердив представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з розуміння ч.4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторони, не перешкоджає розгляду скарги.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі акту № 179/2350/30545076 від 06.04.2010 р. документальної невиїзної перевірки ТОВ «Нафтохімпром» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства в банку за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.07.2009 р. по 31.07.2009 р., за результатами проведених контрольно-перевірочних заходів щодо від слідкування ланцюга постачання-сировини (а. с.33-36) та за результатами застосованої позивачем процедури адміністративного оскарження Олександрійською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062350/1 від 18.06.2010 р., яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 59 987,30 грн. (а. с.43).

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 59987,30 грн. з вартості розчинника RHODOPOL 23, використаного у липні 2009 р. ТОВ «Автотехпром» (контрагента позивача за договором поставки № 27/02/09 від 27.02.2009 р.) у виробництві 126 т вуглелужного реагенту, реалізованого ТОВ «Нафтохімпром» у липні 2009 р. та заявленого до відшкодування з бюджету ТОВ «Нафтохімпром» в декларації за серпень 2009 р.

Так, при дослідженні ланцюга постачання встановлено, що визнано банкрутом ПП «Трансоптимус» (яке поставило контрагенту позивача - ТОВ «Автотехпром», сировину для виробництва вуглелужного реагенту - розчинника RHODOPOL 23), що, за позицією податкового органу, свідчить про неможливість підтвердження сплати ПДВ до державного бюджету по операції з продажу розчинника RHODOPOL 23 ПП «Трансоптимус».

Скаржник зазначає, що за результатами завершених контрольно-перевірочних заходів суму ПДВ в розмірі 98 280 грн., раніше підтверджену, скасовано. Підтверджена сума до відшкодування складає 38 292,7 грн.

Таким чином, в порушення 1.8 ст.1, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в рамках Державного бюджету України «відсутнє джерело відшкодування сум податку на додану вартість по ТОВ «Нафтохімпром» за серпень 2009 р. у розмірі 59 987,30 грн.».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Олександрійською ОДПІ, виходячи з наступного:

Відповідно до 7.7.10. Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03.04.97 р. (який діяв при формуванні позивачем податкового кредиту у липні-серпні 2009 р.) (далі - Закон № 168) джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону 168 «податковий кредит звітного періоду… складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку…»

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи з положень даної норми закону, для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту повинні бути наявними у сукупності такі умови:

- понесення витрат на придбання або виготовлення товарів;

- наявність належним чином оформлених податкових накладних;

- використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону № 168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка

дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому

податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, п.п.5.12.2. п.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.97 р. за № 250/2054) (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, з наведених норм, вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми, яка фактично сплачується отримувачем товарів (послуг) у будь-якому попередньому податковому періоді. Це узгоджується і з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п.1.8 Закону № 168, а саме: бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку ї бюджету у зв'язку і надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується сторонами, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені податкові накладні на підтвердження податкового кредиту, виписані прямим контрагентом по поставці вуглелужного реагенту ТОВ «Автотехпром» за договором поставки № 27/02/2009 від 27.09.2009 р. (а. с.8, 9, 27, див. на звор.).

Також акт перевірки свідчить про відсутність порушень відображення Товариством у бухгалтерському та податковому обліках вищевказаних операцій з придбання вуглелужного реагенту.

Водночас, матеріали справи свідчать про подальше використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності (договір № 03 від 10.06.2009 р. з покупцем вуглелужного реагенту - «NRG TECH DRILLING LIMITED», ВМД, що свідчить про продаж покупцю вказаного товару, а. с.14-16).

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у прямого контрагенту позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарської операції, також суду не надані.

Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Не передбачалось жодною нормою законодавства України і обов'язок платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Крім того, спірна постанова суду першої інстанції узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яку згідно положень ст.17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган, в свою чергу, не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Посилання ж скаржника на відсутність ПП «Транспоптимус» за місцем знаходження, на наявність постанови господарського суду Одеської області про визнання банкрутом ПП «Транспоптимус», колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки визнання банкрутом згідно положень ст.39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV є підставою для внесення до вказаного Реєстру запису про припинення юридичної особи, а не самим припиненням юридичної особи, що свідчить про наявність у ПП «Транспоптимус» цивільної правоздатності (ч.4 ст.91 ЦК України) до внесення відповідного запису до Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на недоведеність порушення ТОВ «Нафтохімпром» п.1.8 ст.1, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів вважає правомірним задоволення судом першої інстанції позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062350/1 від 18.06.2010 р., яким податковий орган необґрунтовано зменшив позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 59 987,30 грн. за серпень 2009 р.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 р. у справі № 2а-2494/10/1170 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011р. у справі № 2а-2494/10/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк